Концепція конкурентних переваг національних економік за М.Портером

 

Гарвардської школи бізнесу М.Портер, автор концепції конкурентних переваг національних економік (1990), представив стратегію підвищення конкурентоспроможності компаній та методологію регіонально-секторного аналізу. У своєму відомому «діаманті» він визначає чотири ключових детермінанти конкурентоспроможності національної економіки (рис.):

1) Фактори виробництва, природні ресурси, а також сформовані рамкові умови, такі як наприклад, інфраструктура, кваліфікована робоча сила і т.д.;

2) Умови попиту: обсяг і характер попиту на товари й послуги з боку споживачів внутрішнього ринку;

3) Зв'язані і підтримуючі виробництва: наявність чи відсутність клієнтів, постачальників і пов'язаних виробництв, конкурентоздатних у міжнародному масштабі;

4) Стратегія, структура та середовище компанії й конкуренція: тип конкуренції, корпоративна культура, що існує в бізнесовому середовищі, бізнес-стратегія фірми тощо. Структура сектору враховує інтенсивність суперництва між існуючими конкурентами, загрозу входження на ринок нових учасників, загрозу від товарів-замінників або послуг; ринкову владу постачальників і ринкову владу покупців. Компанії можуть формувати структуру секторів, а не пасивно реагувати на неї.

 

 

Рис. 10.3. Модель конкурентоздатності економіки країни (регіону) М.Портера

 

М.Портер вводить дві додаткові змінні (роль уряду та випадкові параметри – chance), що також впливають на перераховані вище компоненти "діаманту".

На основі результатів досліджень 100 виробничих секторів у 10 розвинутих та нових індустріальних країнах (США, Японія, Німеччина, Великобританія, Швейцарія, Італія, Швеція, Данія, Південна Корея та Сінгапур), які у 1980-х рр. представляли 50% всього світового експорту, М.Портер робить висновок про те, що успішне позиціонування і конкурентноздатність компаній на глобальному/регіональному рівні визначається саме характеристиками "діаманту" країн базування компаній, їх динамікою і взаємозалежністю. Показниками довгострокових конкурентних переваг національної економіки, що є результатом якісного «діаманту», є при цьому високі питомі ваги її експорту у широкій палітрі виробничих секторів у світовому експорті порівняно з іншими країнами-конкурентами, а також здатність країни нести на інші території прямі інвестиції, які базуються на навичках і технологічних знаннях, що генеруються саме в цій країні.

У розвиток розглянутої моделі Дж.Даннінг вводить додаткову перемінну – діяльність ТНК на ринку країни базування компанії (multinational business activity). На думку Дж.Даннінга, не тільки прямі інвестиції за кордон, але й прямі іноземні інвестиції, що приносять компанії інших країн на економічну територію країни-реципієнта значно впливають на стан «діаманту».

 

 

Тема 11. Сучасні конкурентні політики країн та їхня ефективність

(Частина 1. Регулювання конкуренції на національному й міжнародному рівнях)

 

План

1. Еволюційний розвиток системи регулювання конкуренції.

2. Державне регулювання міжнародної конкурентоспроможності підприємства: методи й інструментарій.

3. Система формування та реалізації конкурентної політики.

4. Конкурентне законодавство і пов’язані з ним закони та концепції.

 

Література

1. Ложачевська О.М., Кончин В.І., Новикова М.В., Полторацька О.Т., Сидоренко К.В. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: навч. посіб. – К.: НАУ, 2014. – 400 с.

2. Лук’яненко Д.Г., Поручник А.М. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку. Монографія: у 2 т. – К.: КНЕУ, 2006. – т.1-810 с., т.2- 590 с.

3. Сіваченко І. Ю., Козак Ю. Г., Логвінова Н. С. та ін. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств: Кредитно-модульний курс: навч. посіб. – К.: ЦУЛ, 2010. – 312 с.