Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Державне регулювання міжнародної конкурентоспроможності підприємства: методи й інструментарій
В умовах інтенсифікації міжнародного економічного обміну, зростання економічної взаємозалежності країн та глобалізації світогосподарських процесів сферою особливої уваги держави є рівень КС національних підприємств. Теоретичною основою зростання ролі і функцій держави у підтримці КС національних виробників є «багатомірний підхід» до міжнародної торгівлі, згідно з яким нехтування такими поняттями, як «державна безпека», «державний економічний простір», «економічні інтереси держави» та «влада» в аналізі доцільності та ефективності міжнародного економічного обміну є недопустимим. У всіх без винятку розвинених країнах світу підвищення конкурентоспроможності їх економік, галузей і підприємств є одним з пріоритетних завдань державної регуляторної політики. Сучасний механізм державного регулювання міжнародної КС підприємств у розвинених країнах включає: стратегічну компоненту, методологію і методику стратегії нарощування конкурентоспроможності та організаційно-економічний механізм її реалізації — систему інститутів, методів й інструментів підтримки та зростання конкурентоспроможності. Стратегічною компонентою, або центральним ядром державного механізму нарощування конкурентоспроможності економік розвинених країн є довгострокові федеральні програми КС, які охоплюють усі рівні формування КС — макро-, мезо- та мікроекономічний. Координацію дій щодо розробки та реалізації цих програм виконують спеціалізовані державні органи (наприклад, Рада з національної конкурентоспроможності — у США; Центр зовнішньої торгівлі (СРСЕ) — у Франції). Програми базуються на моніторингу національної КС, який здійснюється системою національних та світових рейтингових агентств та інших незалежних джерел економічної інформації та оцінок. Реалізація програмних цілей та установ здійснюється шляхом розробки та впровадження національно-державної стратегії КС, суб’єктом якої виступає «держава-система» — консолідована система держави і корпорацій як своєрідна корпорація корпорацій. Державне регулювання міжнародної КС підприємства полягає не у власне регулюванні його діяльності, а у реальному впливі, який держава здійснює на умови формування, розвитку та відтворення конкурентних переваг підприємства як суб’єкта світогосподарських зв’язків.
Організаційно-економічний механізм підтримки та стимулювання міжнародної КС підприємства являє собою складну сукупність інституціональних, організаційних, економічних, соціальних, політичних та інших структур, інструментів і засобів державного впливу на умови формування та відтворення ресурсних, технологічних, інноваційних, глобальних та соціокультурних конкурентних переваг підприємства. Сприяння розвитку національної економіки в рамках державної економічної політики здійснюється шляхом: а) розробки та реалізації різноманітних варіантів структурної (промислової) політики; б) розробки та реалізації науково-технологічної політики; в) формування! розвитку ефективної інфраструктури бізнесу (науки, засобів зв’язку, інформаційного забезпечення); г) впровадження гнучкої податкової, кредитно-фінансової, цінової та конкурентної політики; д) розширення ємності внутрішнього ринку за рахунок зростання доходів та купівельної спроможності суб’єктів попиту та пропозиції товарів (послуг) на внутрішньому ринку. Захист національного ринку від іноземної конкуренції відбувається шляхом розробки й реалізації цілеспрямованої зовнішньоторговельної політики, важливими складовими якої є: а) митно-тарифне регулювання зовнішньої торгівлі країни; б) режим квотування та ліцензування імпорту; в) впровадження державних норм і стандартів щодо споживчих характеристик товарів, що імпортуються, їх сертифікація; г) застосування спеціальних інструментів, що виконують протекціоністську функцію — компенсаційних зборів, антидемпінгового мита, тарифної ескалації тощо. Підтримка національних товаровиробників на зовнішніх ринках здійснюється на основі застосування таких інструментів макроекономічної дії: а) пільгове кредитування; б) державне страхування експортних кредитів; в) пільгове оподаткування експортної діяльності вітчизняних підприємств; г) пряме субсидування експортної діяльності вітчизняних підприємств; д) інформаційна, консультативна та рекламна підтримка експортної діяльності вітчизняних підприємств;
е) корпоративно-інституціональна підтримка експортної діяльності вітчизняних підприємств через міжнародні інститути та механізм регулювання конкуренції на світових ринках, укладання дво- (багато) сторонніх угод та створення інтеграційних угруповань. Формування та розвиток ефективного експортного потенціалу країни та суб’єктів її зовнішньоекономічної діяльності ґрунтується на концептуальних положеннях сучасної теорії порівняльних переваг і міжнародного поділу праці. Державне регулювання природоресурсних, технологічних, інноваційних, глобальних та соціокультурних умов формування конкурентних переваг національних товаровиробників здійснюється шляхом: а) поглиблення продуктової спеціалізації первинних секторів економіки, конкурентоспроможність яких ґрунтується на ресурсних перевагах; б) формування промислово-технологічного сектора економіки країни (технологічного «ромба»), експортні можливості якого складають високотехнологічні конкурентні переваги; в) розвиток інноваційного сектора економіки (кластерів, венчурного бізнесу, інноваційних центрів, аудиторських та консалтингових фірм), продукція якого має короткий життєвий цикл і конкурентні переваги якого ґрунтуються на інноваційних зусиллях підприємств; г) посилення значущості позаекономічних чинників формування міжнародної конкурентоспроможності підприємства — економічних, соціокультурних, політичних, етнонаціональних, а також безпеки ведення бізнесу за кордоном, що обумовлює «економізацію» зовнішньої політики держави та її роль у формуванні глобальних конкурентних переваг національних товаровиробників.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; просмотров: 102; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.142.97.235 (0.006 с.) |