Діагностика стану міжнародної конкурентоспроможності підприємства

 

Економічна діагностика (від грецького — здатний розпізнавати) — вивчення стану економічного суб’єкта за певними ознаками. Діагностика міжнародної КС підприємства — системний цільовий аналіз, спрямований на виявлення, оцінку загрози розвитку та подолання проблем функціонування підприємства як суб’єкта міжнародної економічної діяльності.

Проблемою функціонування підприємства як суб’єкта світового ринку є розрив (протиріччя) між реальним станом КС (об’єктом управління) і бажаним станом, який відповідає стратегічним цілям функціонування підприємства на даному ринку. Створити необхідне аналітичне підґрунтя для розв’язання цих проблем — основне завдання діагностики стану міжнародної КС підприємства.

Діагностика стану міжнародної КС підприємства не тільки має констатувати факт виникнення проблеми, а й надавати суб’єкту управління аналітичну інформацію щодо оцінки можливості та засобів її подолання.

Декомпозиція процесу діагностики проблеми міжнародної КС підприємства визначається логікою і послідовністю наступних етапів та основних завдань діагностичного дослідження;

Етап 1-й. Створення інформаційної бази дослідження. Завданням даного етапу діагностичного дослідження є формування якісної інформаційної бази, яка обумовлює вибір методів дослідження та ко­ректність узагальнюючого діагностичного висновку.

Найдоцільнішим способом створення інформаційної бази дослідження є сканування зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства на підставі маркетингових досліджень, стратегічного контролю і внутрішньофірмового економічного аналізу.

Етап 2-й. Діагностика проблеми міжнародної КС підприємства (організації) має здійснюватися у наступно­му порядку. На базі даних публічної звітності підприємства із застосуванням спеціальних прийомів економічного аналізу ідентифікується загальний рівень міжнародної конкурентоспроможності підприємства. Якщо ситуація визначається нормальною, процес діагностики рівня міжнародної КС підприємства можна вважати закінченим. Якщо ж виявляються ознаки наявності пробле­ми міжнародної КС підприємства — розриви в реальному і бажаному її рівнях, які викликають сумніви чи занепокоєння у керівництва — то має бути здійснено перехід до поглибленого аналізу проблеми та визначення основних чинників її виникнення.

Результатом даного етапу має бути ранжований перелік найбільш суттєвих негативних та позитивних чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, які визначають реальний рівень міжнародної КС підприємства. Ранжування переліку та характеру дії негативних факторів впливу на КС підприємства дає змогу встановити головні причини виникнення проблеми. Виявлений у перебігу дослідження перелік позитивних факторів впливу слід розглядати як потенціал подолання проблеми.

Етап 3-й. Прогнозування наслідків виникнення проблеми міжнародної КС підприємства. Метою проведення даного етапу дослідження є оцінка ринкових та фінансово-економічних наслідків виникнення та поширення проблеми. Ці наслідки слід оцінювати у площині зміни показників (критеріїв) стану системи «підприємство — цільовий зовнішній ринок»

Якщо прогноз динаміки наведених показників адаптаційних можливостей підприємства має тенденцію до погіршення, то це скорочує час і посилює потребу у прийнятті дійових і навіть радикальних Рішень щодо функціонування підприємства на даному зовнішньому ринку. Якщо ж очікуються позитивні тенденції, то локалізація проблеми і вихід з неї мають ґрунтуватися на інших організаційно-еко­номічних заходах подолання проблеми.

Етап 4-й. Дослідження та оцінка потенціалу подолання проблеми КС має ґрунтуватися на: 1) нейтралізації та обмеженні кількості негативних факторів впливу, що обумовлюють виникнення проблеми, шляхом формування захисту проти них або шляхом знаходження тих сегментів зовнішнього ринку, де дія цих факторів є найслабкішою; 2) використанні позитивних факторів впливу (нереалізованих можливостей), що можуть бути залученими до ло­калізації проблеми та її подолання.

Декомпозиція процесу діагностики проблеми міжнародної КС підприємства дає можливість чітко структурувати процес дослідження, визначити завдання та об’єкт окремих етапів; діагностики та надавати суб’єкту управління об’єктивну інформацію для прийняття необхідних управлінських рішень.

Аналіз стану міжнародної КС підприємства ґрунтується на застосуванні спеціальних методичних підходів та прийомів, сукупність яких формує методичний інструментарій процесу діагностики.

Сучасний стан розробки методичного забезпечення діагностики міжнародної КС підприємства характеризується різноманітністю підходів та інструментів її проведення. Основними класифікаційними ознаками існуючих методик діагностики міжнародної конкурентоспроможності підприємства, які визначають їх відмінності, є:

• статус методичного підходу;

• база і засіб формування ключових активів і топ-характеристик конкурентних переваг підприємства;

• інформаційне забезпечення;

• методика дослідження показників стану міжнародної КС підприємства;

• технологія дослідження стану міжнародної КС підприємства та формулювання висновків.

Залежно від статусу методичні підходи до проведення діагностики стану міжнародної КС підприємства поділяються на державні (обов’язкові) та наукові (рекомендаційні).

Державні методики діагностики міжнародної КС підприємства затверджуються органами державного управління і є обов’язковими для використання в певних ситуаціях, перелік яких визначено. Прикладом державної методики в Україні є Методика аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій, яка поруч з іншими містить рекомендації щодо порядку аналізу та оцінки діяльно­сті підприємств — суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України.

Наукові методики аналізу та оцінки стану міжнародної КС підприємства розробляються та пропонуються для практичного використання фахівцями-аналітиками, спеціалістами з міжнародного менеджменту. Вони не є обов’язковими для застосування і використовуються на вибір та для потреб окремих підприємств.

Залежно від бази й засобу формування ключових активів і топ-характеристик (конкурентних переваг підприємства) методичні підходи до проведення аналізу міжнародної КС підприємства спрямовані на дослідження стану: природоресурсних конкурентних переваг; техніко-технологічних переваг; інноваційних переваг; глобальних конкурентних переваг; соціокультурних переваг підприємства.

Залежно від інформаційного забезпечення аналізу та оцінки міжнародної КС підприємства сучасні методичні підходи ґрунтуються на використанні кількісної, якісної або змішаної інформації (кількісної та якісної разом). Найбільш продуктивним, на думку багатьох фахівців, є третій підхід, оскільки він дозволяє нівелювати суттєві недоліки, притаманні окремому викорис­танню тільки кількісної або тільки якісної інформації.

Залежно від методики дослідження показників стану міжнародної КС підприємства використовуються методичні підходи:

• ретроспективний (динамічний) аналіз певних показників, який передбачає побудову їх динамічного ряду та вивчення у динаміці;

• порівняльний аналіз, який ґрунтується на зіставленні значень певних показників стану КС підприємства з аналогічними показниками стану КС конкурентів;

• еталонний аналіз, який ґрунтується на порівнянні значень показників стану міжнародної КС підприємства з пев­ним орієнтиром (еталоном, стандартом), значення якого може бути як максимальним (у «зірок»), так і критично допустимим («для аутсайдерів»).

Головними критеріями позиціювання сегментів міжнародного бізнесу підприємства є:

— ведення трансграничних операцій у тих сферах діяльності, де підприємство володіє реальними ключовими компетенціями (і, відповідно, конкурентними перевагами);

— сукупний вплив чинників конкуренції визначає потенціал граничного прибутку у релевантному зовнішньому ринку;

— привабливими для підприємства мають бути ті сегменти релевантного зовнішнього ринку, які забезпечують прибутковість (пози­тивне сальдо) трансграничних операцій підприємства;

— прибутковість трансграничних операцій підприємства на релевантному зовнішньому ринку вимірюється в показниках віддачі від капіталу, інвестованого у розвиток (розробку) ключових активів і топ-характеристик (конкурентних переваг) підприємства;

— рівень адаптації підприємства до вимог релевантного зовнішнього ринку визначається рівнем реалізації його конкурентних переваг (експортного потенціалу).

Визначення методологічних принципів формування показників діагностики стану міжнародної КС та критеріїв позиціювання підприємства на зовнішніх ринках обумовлює декомпозицію системи показників діагностики стану міжнародної КС підприємства.

За функціональним спрямуванням показники діагностики стану міжнародної КС підприємства розподіляються на:

1. Показники, які характеризують стан зовнішнього середовища (цільового зовнішнього ринку). До них відносяться:

• імпортна місткість цільового зовнішнього ринку;

• рівень концентрації ринку;

• рівень диверсифікації конкуруючих на ринку фірм за ‘їх продук­товими лініями;

• імпортна залежність цільового зовнішнього ринку;

• рівень вхідного бар’єра;

•купівельна спроможність суб’єктів цільового зовнішнього ринку.

2. Показники, які характеризують стан внутрішнього середовища бізнесу підприємства:

• стан та структура активів підприємства;

• інформаційно-інтелектуальний рівень активів підприємства;

• техніко-технологічний рівень активів підприємства;

• рівень організаційно-управлінських активів підприємства.

3. Показники системи «підприємство — цільовий зовнішній ринок», які визначають рівень (глибину) адаптації підприємства до вимог цільового зовнішнього ринку. До них відносяться:

• загальний обсяг трансграничних операцій підприємства на да­ному зовнішньому ринку;

• частка трансграничних операцій підприємства в структурі загального їх обсягу на даному зовнішньому ринку;

• рентабельність трансграничних операцій підприємства на да­ному зовнішньому ринку;

• рівень маркетингової діяльності підприємства на даному зовнішньому ринку.

4. Діагностика стану внутрішнього середовища підприємства

Діагностичне дослідження, як вже було зазначено вище має не тільки надавати суб’єкту управління поглиблений аналіз проблеми міжнародної КС підприємства та прогнозувати її наслідки, але й визначати наявні у підприємства внутрішні сили протистояння, мобілізація яких забезпечує подолання проблеми та відтворення рівня міжнародної КС підприємства. Матеріальним субстратом внутрішніх сил подолання проблеми є експортний потенціал підприємства.

Експортний потенціал підприємства — це система ресурсів (активів) і топ-характеристик підприємства, використання яких забез­печує його функціонування на зовнішньому ринку.

Для визначення характеристик експортного потенціалу підприємства у залежності від підходів до його формування в сучасній економічній літературі використовуються різні терміни: ефективний, конкурентоспроможний, стратегічний, адаптивний тощо. Головною характеристикою експортного потенціалу підприємства є його ефективність.

Ефективність експортного потенціалу підприємства відображає:

1) здатність підприємства до виживання, збереження його як цілісної системи техніко-технологічних, економічних, організаційних, соціальних та інших елементів за рахунок як внутрішніх сил, так і до­даткової «енергії» із зовнішнього середовища;

2) адаптаційну здатність підприємства до вимог зовнішнього се­редовища у ринково-продуктовому, технологічному, просторово-часовому та інших вимірах;

3) економічну раціональність (доходність) циклу «ресурси — трансформація — готові вироби»;

4) конкурентну позицію підприємства на релевантному зовнішньому ринку — конкурентоспроможність підприємства.

Ефективний експортний потенціал підприємства — це динаміч­но збалансована система ресурсів підприємства, використання яких забезпечує адаптацію до вимог цільового зовнішнього ринку, сталість і життєздатність підприємства як суб’єкта ЗЕД та оптимальну траєк­торію руху (позицію) в межах релевантного зовнішнього середовища.

Найбільш значущими специфічними принципами формування ефективного експортного потенціалу підприємства є:

1) принцип релевантності (від англ. — відповідність), який визначає відповідність активів і топ-характеристик підприємства завдан­ням формування конкурентних переваг підприємства, які визначаються ключовими чинниками конкуренції на релевантному зовнішньому ринку;

2) принцип адаптивності (гнучкості), який означає здатність підприємства реагувати на зміни зовнішнього середовища шляхом розвитку існуючих або розробки нових активів і топ-характеристик;

3) принцип синергізму, суть якого полягає в інтегрованому вико­ристанні ключових активів і топ-характеристик підприємства, що надає можливість реалізувати найважливішу ознаку цілісності: ціле є більшим, ніж проста сума його елементів.