Сутність, цілі та завдання управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства

Виключна роль КС як єдино вірного критерію й «арбітра» міжнародного економічного обміну зумовлює необхідність впровадження спеціалізованого управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства (УМКП).

Як теоретична модель й засіб впливу на об’єкт управління, УМКП є специфічним функціональним напрямом менеджменту підприємства, якому властиві специфічні зміст, цілі, завдання та організаційно-еко­номічні засоби їх реалізації.

УМКП являє собою напрям менеджменту підприємства, спрямованого на формування, розвиток і реалізацію конкурентних переваг та забезпечення життєздатності підприємства як суб’єкта міжнародної економічної діяльності.

Об’єктом УМКП є рівень міжнародної КС, необхідний і достатній для забезпечення життєздатності підприємства як суб’єкта міжнародної конкуренції.

Проблеми рівня міжнародної КС не є лише власною справою окремого підприємства, оскільки воно виступає як частина більш складної національної, територіальної й галузевої господарської системи. Вплив рівня міжнародної конкурентоспроможності підприємства мають відчувати не тільки його робітники, а й парт­нери по кооперації, місце (регіон) розташування підприємства та держава, валютні надходження бюджету якої формуються з доходів суб’єктів її зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, проблема міжнародної КС підприємств має не тільки мікроекономічний зміст, а й загальнодержавний характер.

Визначення цього факту об’єктивно обумовлює головне завдання УМКП — забезпечення життєздатності та сталого функціонування підприємства як суб’єкта світогосподарських зв’язків за будь-яких економічних, політичних, соціальних та інших змін у його зовнішньому середовищі.

Суб’єктами УМКП є певне коло осіб, що реалізують його завдання. Сучасна світова практика дає можливість визначити наступні п’ять груп Об’єктів управління міжнародною КС підприємств:

1) власник підприємства, який за будь-яких умов має брати безпосередню участь у формуванні стратегічних цілей та завдань підприємства і пов’язаних з економічними інтересами та фінансовими можливостями власника;

2) вищий управлінський персонал підприємства (заступники директора та керівники підрозділів операційної діяльності підприємства, з яких складається ланцюг цінностей підприємства);

3) лінійні менеджери операційних підрозділів підприємства, які мають відповідний рівень підготовки (бажано на рівні магістра);

4) менеджери-економісти консалтингових фірм, що залучаються на підприємство на платній основі для розробки та реалізації стра­тегії міжнародної конкурентоспроможності підприємства з метою переведення реального її рівня у бажаний;

5) державні та відомчі управлінські структури та органи, повнова­ження яких визначається відповідними нормативними документами.

УМКП має бути спрямованим на:

а) нейтралізацію (подолання) або обмеження кількості негативних (деструктивних) чинників впливу на рівень конкурентоспроможності підприємства шляхом формування захисту проти них;

б) використання позитивних зовнішніх чинників впливу для наро­щування та реалізації конкурентних переваг підприємства;

в) відтворювання та нарощування конкурентоспроможності підприємства на ґрунті розвитку його топ-характеристик, ринково-продуктової та просторово-часової його адаптації до змін зовнішнього середовища;

г) забезпечення гнучкості управлінських дій і рішень — їх синхронізації з динамікою дії негативних та позитивних чинників конку­ренції на певному ринку.

 

2. Методологічні основи управління міжнародною конкуренто­спроможністю підприємства

 

Від виникнення перших систематизованих поглядів А. Сміта і Д. Рікардо на причини та результативність міжнародного економічного обміну до появи розвинених систем управління та регулювання міжнародної конкурентоспроможності підприємства пройшло майже 250 років. Класичний напрям економічної думки і сьогодні стано­вить теоретичну основу для розробки міжнародних і національних стратегій конкурентоспроможності, хоча, звичайно, ним не обмежується. Сучасна система управління і регулювання міжнародної конкурентоспроможності підприємства відображає також досягнен­ня неокласичних шкіл і напрямів економічної думки.

Методологічною основою УМКП є сучасна теорія та практика менеджменту, концептуальні положення, принципи та інструменти, які містяться в домінуючих його концепціях (підходах) — процесному, системному, ситуаційному та стратегічному.

З позиції процесного підходу УМКП — це процес цілевизначення, планування, організації, мотивації, контролю та прийняття рішень, спрямо­ваний на формування конкурентних переваг та забезпечення життєдіяльності підприємства як суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності. Сукупність функцій процесу управління формує систему або механізм управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства, найважливішим завданням якого є забезпечення життєздатності підприємства як суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Функція «цілевизначення» обумовлює орієнтацію УМКП на досягнення певних цілей, під якими розуміється майбутній рівень КС об’єкта управління, якого передбачається досягти.

Функція «планування» передбачає розробку стратегії та тактики. Реалізації цілей та завдань, складання планів та графіків реалізації окремих заходів нарощування конкурентоспроможності як в цілому по підприємству, так і по його окремих структурних підрозділах.

Реалізація функції «планування» здійснюється шляхом розробки різноманітних планів, які можна класифікувати за такими ознаками:

— предмет планування;

— терміни планування;

— масштаб планування.

Функція «організація» в процесі УМКП забезпечує практичну реалізацію прийнятих планів і програм. З нею пов’язане й питання розподілу матеріальних, фінансових та трудових ресурсів між окремими напрямами операційної діяльності. Завданням організації як функції управління є також забезпечення необхідної узгодженості в діях операційних підрозділів та окремих фахівців в реалізації прийнятих планів.

Функція «мотивація» забезпечує використання мотиваційних регуляторів суб’єктів УМКП. Вона ґрунтується на поєднанні матеріальних (економічних) інтересів управління з такими моральними, психологічними мотивами особистості, як самореалізація в професійній діяльності, забезпечення поваги суспільства та оцінки результатів праці.

Функція «контроль» забезпечує нагляді перевірку відповідності рівня КС підприємства вимогам зовнішнього середовища, передбачає розробку стандартів його перебігу у вигляді певної системи кількісних показників, що дають змогу перевірити результативність адаптаційного процесу, окремих його доходів, своєчасно вносити зміни, які сприяють досягненню поставленої мети підприємства.

Функція «прийняття рішень» забезпечує вибір конкретної тактики адаптації підприємства до вимог зовнішнього середовища з великою кількістю альтернативних варіантів, які мають бути розроблені та запропоновані фахівцями з міжнародного менеджменту.

Управлінські рішення мають бути: обґрунтованими, цілеспрямованими, своєчасними, кількісно і якісно визначеними, оптимальни­ми та відповідно оформленими. Тільки за умови дотримання цих прин­ципів прийняті рішення здатні виконувати керуючу (сприяння досягненню поставлених цілей), координуючу (узгодження окремих дій, рішень, діяльності окремих підрозділів та фахівців) та мобілізуючу (активізація персоналу та виконавців) функції.

Функція «комунікація» забезпечує процес обміну інформацією між суб’єктами управління — керівництвом, власниками та персоналом підприємств, органами державного регулювання зовнішньоекономіч­ною діяльністю в країні. Цей обмін для досягнення завдань управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства повинен бути своєчасним, повним та адекватним.

УМКП ґрунтується на активному використанні системного підходу, який передбачає системне бачення функціонування підприємства як склад­ної динамічної соціально-економічної, відкритої та недетермінованоїи економічної одиниці. Суб’єкт управління має чітко уявляти основні функціональні елементи підприємства як системи, враховувати їх роль у формуванні нових топ-характеристик та конкурентних пере­ваг підприємства.

Використання системного підходу в УМКП дозволяє виявити характерис­тики діяльності підприємства і взаємозв’язки між ними, розвиток яких забезпечує досягнення ефекту важеля і синергії.

УМКП ґрунтується також на ситуаційному підході до управління, який ви­користовується лідерами міжнародного бізнесу починаючи з 60-х років XX ст. Цей підхід, не відкидаючи концептуальних положень традиційних шкіл управління, акцентує увагу на застосуванні специфіч­них прийомів та методів управління міжнародною конкурентоспро­можністю конкретного підприємства — об’єкта управління, тобто набір обставин, які впливають на рівень КС підприємства в конкретний період часу.

УМКП застосовує здобутки та надбання стратегічного підходу до управління діяльністю підприємства в цілому з врахуванням особливостей та обмежень, притаманних тільки даному напряму управлінської діяльності. Як відомо, стратегічний менеджмент передбачає розробку довгострокових цілей та орієнтирів, обґрунтування та впровадження принципово нових напрямів діяльності підприємства, його міжнародного бізнесу, спрямованих на перемогу в конкурентній боротьбі та забезпечення стійкого функціонування підприємства на зовнішніх ринках з врахуванням зміну його зовнішньому оточенні.

З позицій стратегічного підходу зміст УМКП визначається як процес ефективної адаптації підприємства до вимог цільового зовнішнього ринку, який розробляється відповідно до внутрішніх можливостей підприємства та стану зовнішнього ринку.

УМКП має ґрунтуватися на парадигмі ресурсного підходу до пояснення успіху підприємства. Базуючись на такому підході, необхідно визначати та аналізувати стратегічні ресурси підприємства, забезпечувати їх по­ступову капіталізацію — перетворення їх з потенціалу успіху на стратегічні чинники успіху підприємства. Саме ресурсні обмеження визначають можливості та результативність програм нарощування міжнародної КС підприємства. Особливе значення для адаптації ресурсів підприємства до змін зовнішнього середовища мають так звані «мета-ресурси» (міжнародний маркетинг, топ-менеджмент, менеджмент персоналу тощо), якість яких є визначальною для зростання міжнародної КС підприємства.

В умовах невизначеності та високої швидкості змін у зовнішньому середовищі посилюється значення використання адаптивних систем УМКП, які ґрунтуються на теоріях гри, хаосу та самоорганізації.