Детермінанти конкурентоспроможності за ступенем агрегування

Глобальна конкурентоспроможність (global competitiveness) –це широке коло факторів, які впливають на бізнес-клімат в світовому господарстві, огляд сильних та слабких сторін конкурентоспроможності країн у глобальному економічному просторі, що дає можливість визначати у подальшому стратегічні напрями економічного розвитку світової економічної системи та формувати глобальну економічну політику з окресленням ключових реформ, на які мають орієнтуватись країни та їхні економічні суб’єкти.

Детермінанти:

- макроекономічна стабільність;

- ступінь ефективності глобального управління економічними, соціальними, екологічними та політичними процесами;

- економічна інтеграція міжнародних економічних регіонів;

- економічні наукові академічні школи та вдосконалення і вироблення нових економічних концепцій для розвитку глобальної економіки;

- науково-технічний прогрес;

- промислова та інша інфраструктура для покращення ведення міжнародного бізнесу;

- фінансова відкритість та транспарентність операцій на міжнародному рівні;

- потенціал зчеплення національних економік в єдиний глобальний економічний простір та гармонізація процесів і структур.

Конкурентоспроможність країни (national competitiveness) – це здатність країни в сучасній глобальній економічній системі створити таке національне бізнес-середовище, в якому б за умов акцептування та забезпечення вільного ринку товаровиробники могли б постійно розвивати свої конкурентні переваги та займати і утримувати стійкі позиції на певних сегментах світового ринку.

Провідними міжнародними організаціями, які займаються ранжуванням країн за рівнем конкурентоспроможності у глобальній економіці є Світовий економічний форум (World Economic Forum) та Інститут розвитку менеджменту (The International Institute for Management Development (IMD)).

Детермінанти:

- наявність та доступність для міжнародного бізнесу природних ресурсів;

- кліматичні умови;

- наявність трудових ресурсів, рівень їхнього розвитку та потенціал до освоєння технологій міжнародного бізнесу, можливість адаптації до умов науково-технічного прогресу;

- капіталозабезпеченість виробничих секторів та ступінь зв’язку капіталу з світовими технологіями;

- ступінь приналежності економічної системи до вищих технологічних укладів;

- інформаційне суспільство (обсяг, якість і доступність ринкової та науково-технічної і інформації);

- макроекономічна міцність внутрішньої економіки;

- імідж країни в очах Світової спільноти;

- інституції в країні;

- ступінь інтеграції у світову економіку та міжнародні економічні угруповання;

- інфраструктура як потенціал для ведення міжнародного бізнесу;

- розвиненість та відкритість фінансового ринку;

- корпоративна культура, система менеджменту, бізнес-моделі в країні.

Конкурентоспроможність економічного регіону (regional competitiveness) – це характеристика певної економічної території, яка виділилась в географічних та/чи функціональних межах і в сучасному світовому господарстві вже не обов’язково становить економічний простір в середині однієї країни, а може охоплювати економічний простір двох та більше країн.

Детермінанти:

- вищеперераховані детермінанти як і для конкурентоспроможності країни;

- сила локальної влади і прийняття нею соціально-економічних рішень;

- ступінь присутності інтернаціоналізованих локальних та глобальних виробничих мереж на економічній території регіону;

- ступінь кластеризації міжсекторних господарських зв’язків;

- ступінь і характер концентрації виробництва та ділової активності в локальному просторі.

Конкурентоспроможність виробничого сектору (industry competitiveness) – це наявність в секторі ефективних технічних, економічних та організаційних умов для створення системи виробництва, інвестування та збуту (з витратами не вище світових) продукції високої якості, яка задовольняє потреби цільових груп споживачів; передбачає наявність системи конкурентно-коопераційних взаємовідносин між підприємствами всередині сектору на основі концепції конкурентних переваг.

Детермінанти:

- параметри факторів виробництва та природних ресурсів (наявність факторів виробництва та природних ресурсів, їхня комбінація та механізми впровадження у виробничі процеси, динаміка їх формування та розподілу);

- продуктивність праці в секторі;

- продуктивність капіталу в секторі;

- система виробничої, матеріально-технічної, науково-технічної, комерційної та фінансової взаємодії як усередині сектору, так і з іншими секторами в країні та за її межами;

- рівень внутрішньосекторної конкуренції на міжнародному/глобальному ринку, яка впливає на діяльність підприємств;

- близькість національних моделей структурного та промислового розвитку, а також самої виробничої структури до глобальних параметрів;

- порівняльні фінансово-економічні показники секторів (обсяги продажів, прибутки, розмір активів, рентабельність продажів, рентабельність капіталу, продуктивність капіталу і праці, капіталомісткість, питома вага експорту певного сектору серед інших секторів).

Конкурентоспроможність підприємства (firm/enterprise competitiveness) – це ступінь його привабливості для споживачів у порівнянні з аналогічними товарами, що представлені на ринку; рівень компетенції підприємства щодо ефективного використання власних та залучених факторів виробництва та ресурсів в умовах конкурентного ринку; здатність випереджати конкурентів у досягненні поставлених економічних цілей.

Детермінанти:

- виробнича функція підприємства – технологія виробництва;

- оцінка доступності для підприємства факторів виробництва (капіталу, праці) та сировини;

- адаптивність до міжнародних технологій та інноваційних продуктів;

- потенціал генерування/трансферу технічних і технологічних знань та проведення власної інноваційної діяльності;

- приналежність до певного технологічного укладу;

- оцінка доступності для підприємства ринкової та науково-технічної інформації;

- бюджетні можливості підприємства та ступінь диверсифікації джерел фінансування бізнесу;

- продуктивність праці на підприємстві;

- продуктивність вкладеного та задіяного капіталу;

- потенціал до використання внутрішнього ефекту від масштабу підприємства;

- оцінка структури собівартості та непрямих операційних витрат у ціні товару;

- фінансовий стан підприємства (ліквідність, рентабельність продажів, рентабельність капіталу, оборотність капіталу, товарно-матеріальних запасів та заборгованостей, структура капіталу, ринкова вартість компанії);

- цільова сфера бізнес-діяльності, позиціонування підприємства на ринку;

- характер бізнес-моделі, в т.ч. ступінь чи потенціал інтернаціоналізації;

- частка компанії на ринку;

- частка експорту продукції в загальному обсягу продукції, що реалізується;

- якість менеджменту: оцінка функціональності, гнучкості, адаптивності на локальному та національному рівнях, а також в глобальних умовах;

- корпоративна культура;

- система розвитку персоналу та ступінь кваліфікації працівників;

- система споживчих цінностей підприємства, що знаходить своє відображення у продукції, направленої на цільову групу;

- характер зв’язку підприємства з постачальниками, підприємствами суміжних та доповнюючих виробництв, в т.ч. ступінь чи потенціал участі у вертикальному виробництві (глобальних вартісних ланцюгах), глобальних виробничих мережах, кластерах, стратегічних альянсах;

- система логістики та збуту, зокрема вихід на цільовий споживчий ринок через відповідні канали дистрибуції і комунікації;

- ступінь цінової та нецінової диференціації продукції;

- реклама;

- бренд компанії (імідж);

- суспільна довіра (в контексті соціальної та екологічної відповідальності).

Конкурентоспроможність товару (product competitiveness) – це ступінь його привабливості для споживачів у порівнянні з аналогічними товарами або товарами-субститутами, що представлені на ринку.

Детермінанти:

- ціна;

- цінові преференції для клієнтів;

- еластичність споживчого попиту по ціні;

- система акцій та знижок;

- еластичність споживчого попиту за доходами споживачів, система сегментації ринку певного товару за категоріями споживачів з різними рівнями доходів;

- якість товару (технічні параметри, фізичні та хімічні властивості, функціональні аспекти, ергономічність («юзабіліті»), естетичні смаки, вплив моди, тривалий строк дійсної експлуатації, новизна, комплементарність або взаємозамінність товару);

- життєвий цикл товару і можливості його продовження;

- вплив реклами, яка має донести до споживача комплекс якості та/або вигідність ціни;

- система оплати та доставки товару;

- система післяпродажного обслуговування (сервісні та інформаційно-консультаційні центри).