ТОП 10:

ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ ДІТЕЙ У СТОМАТОЛОГА ЯК ОСНОВНИЙ МЕТОД ВПРОВАДЖЕННЯ ПЕРВИННОЇ ПРОФІЛАКТИКИ.



Диспансеризація - основний метод втілення комплексної програми профілактики стоматологічних захворювань. Це метод медико-санітарного обслуговування населення, який охоплює необхідний комплекс оздоровчих соціально-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів із метою збереження функцій зубо-щелепової системи, зміцнення здоров'я і працездатності людей.

Диспансеризація (від франц. dispenser - вивільняти, позбавляти) - метод систематичного лікарського спостереження в лікувально-профілактичних закладах за станом здоров'я певних груп здорового населення з метою вивчення умов їх праці і відпочинку, фізичного розвитку і збереження здоров'я, а також попередження захворювань при здійсненні лікувально-профілактичних і санітарно-гігієнічних заходів (С.Б.Улітовський, 2004).

Основним напрямком сучасної стоматології є пошук ефективних шляхів попередження та лікування карієсу зубів, що дає нам диспансеризація, яка є активним методом динамічного спостереження за станом здоров'я як практично здорового населення, так і хворих, які страждають довгостроково хронічними захворюваннями.

Диспансеризація стоматологічних хворих складається з 5 основних елементів: відбір, спостереження, оздоровлення, планування і керування диспансеризацією. Для аналізу ефективності диспансерного спостереження та обліку осіб, які його потребують, пропонується ділити їх на 4 групи:

1. практично здорові;

2. з компенсованою формою карієсу, мають фактори ризику захворювань твердих тканин зубів, пародонта та зубощелепні аномалії;

3. з субкомпенсованою формою карієсу;

4. з декомпенсованою формою карієсу, а також особи з субкомпенсованою формою цього захворювання і обтяженим анамнезом, патологією крайового пародонту, гострим перебігом каріозного процесу.

При виявленні осіб, які потребуюгь диспансерного спостереження, враховують ступінь важкості і характер перебігу хвороби, вік, загальний стан хворого.

Основні завдання диспансеризації:

1. Активне виявлення хворих зі стоматологічними хворобами.

2. Цілеспрямоване обстеження хворих.

3. Кваліфіковане лікування хворих.

4. Динамічне спостереження за розвитком захворювання.

5. Санітарно-просвітницька робота.

Важливою умовою для диспансеризації є максимально повне охоплення дітей плановою санацією. Для цього лікар повинен уважно оглянути і обстежити і залежно від отриманих даних щодо загального здоров'я, формує групи (за Н.І. Кольцовою і співав, 1999):

Д1 група - здорові діти, які не мають хронічних захворювань і не частіше, ніж 3 рази протягом року хворіли на ГРЗ;

Д2 група - практично здорові особи, які мають в анамнезі хронічне захворювання, що не загострювалося впродовж декількох років; особи, які протягом року більше, ніж тричі хворіли на ГРЗ;

Д3 група - хворі на хронічні захворювання, які поділяються залежно від компенсації процесу на:

А - осіб із компенсованим перебігом захворювання;

Б - осіб із субкомпенсованим перебігом захворювання;

В - осіб із некомпенсованим перебігом хвороби.

Залежно від стану стоматологічного здоров 'я групи формуються таким чином (за В.Г. Сунцовим і співав., 2001):

І група - здорові і практично здорові, які мають компенсовану форму, карієсу чи гінгівіту, зумовлені поганою гігієною ротової порожнини і неякісним пломбуванням;

ІІ група - діти з хронічними захворюваннями внутрішніх органів, які не мають карієсу, або мають його в компенсованій формі; діти, які мають; компенсовані або субкомпенсовані форми пародонтиту; діти з гінгівітами, зумовленими аномаліями прикусу та архітектоніки м'яких тканин ротової порожнини. Сюди зараховують дітей, які лікувалися з приводу ускладненого карієсу в період незакінченого росту кореня, а також тих, хто потребує лікування у ЛОР-спепіаліста, ортопеда, логопеда, ортодонта.

III група - діти з хронічними захворюваннями внутрішніх органів і суб- і декомпенсованою формою карієсу і захворюваннями пародонта; здорові діти: декомпенсованою формою карієсу; діти з початковими формами карієсу, які отримали консервативне лікування.

Санація - захід переважно вторинної профілактики - система, лікувально-профілактичної стоматологічної допомоги населенню: з метою лікування захворювань органів ротової порожнини і попередження ускладнень. Санація ротової порожнини відіграє значну роль в оздоровленні населення, але вона не може знизити стоматологічну захворюваність. Toму первинна профілактика - найважливіший метод, який повинен бути пріоритетним у роботі стоматологів.

Диспансеризацію дітей у пародонтолога здійснюють у п’ять етапів.

На І етапі проводять відбір диспансерних груп хворих. Його здійснюють дільничний стоматолог-педіатр, педіатр-пародонтолог, ортодонт, хірург. Диспансеризації підлягають діти з підвищеним ризиком захворювання, діти та підлітки з гінгівітами, пародонтитом, продуктивними процесами, ідіопатичними захворюваннями пародонта.

ІІ етап – дітям із ознаками ураження пародонта проводять комплексне обстеження, встановлюють остаточний діагноз і визначають належність до диспансерної групи.
Рекомендовано виділяти 7 диспансерних груп дітей (М.Ф. Данилевський та співавт., 1981):

1-а група – діти з клінічно здоровим пародонтом, але які відносяться до групи підвищеного ризику виникнення захворювань пародонта. До цієї групи належать діти з карієсом на контактних поверхнях і пришийкових ділянках зубів, з аномаліями прикусу без клінічних ознак захворювань пародонта. Т.В. Виноградова (1977) визначає стан пародонта в таких дітей як стадію компенсації. До цієї групи також відносять дітей, які перенесли травми щелепно-лицевої ділянки (забої щелеп, вивихи, переломи, опіки), гострі запальні захворювання слизової оболонки порожнини рота.

2-а група – діти із запальними захворюваннями пародонта (гінгівіти, локалізований пародонтит), в яких не виявлені будь-які інші загальні захворювання організму.

3-я група – діти, хворі на гінгівіт, локалізований пародонтит, які поєднуються з аномаліями прикусу.

4-а група – діти із запальними захворюваннями пародонта і фоновими хронічними захворюваннями внутрішніх органів і систем.

5-а група – підлітки, хворі на генералізований пародонтит.

6-а група – діти та підлітки, яких лікували з приводу продуктивних процесів пародонта.

7-а група – діти та підлітки з ідіопатичними дистрофічно-запальними захворюваннями пародонта в разі системних і вроджених захворювань.

ІІІ етап диспансеризації – складання комплексного плану лікувальних і профілактичних заходів. Його визначають характер захворювання пародонта, вікові особливості, загальний стан дитини. На цьому етапі визначають участь, час і обсяг роботи фахівців-стоматологів (терапевта, ортопеда або ортодонта, хірурга тощо).

IV етап – здійснення складеного комплексного плану лікувальних і профілактичних заходів, у разі потреби проводять корекцію плану.

V етап – динамічне спостереження за диспансерним хворим. Проводять активно, для чого визначають кількість повторних оглядів, задачі та обсяг утручань під час повторних відвідувань хворих. Об’єктивна оцінка стану пародонта з використанням тестів дає можливість оцінити ефективність диспансерного нагляду і в окремих хворих прогнозувати перебіг та кінцевий результат захворювання.

Дітям, які належать до 1-ї групи, проводять санацію порожнини рота, усувають подразники тканин пародонта (раціональне пломбування каріозних порожнин, особливо на контактних поверхнях та пришийкових ділянках зубів, ортодонтичне лікування тощо). Повторний огляд здійснюють 1 раз на рік. Дітям із наслідками травм, опіків за наявності ознак формування уражень пародонта проводять раннє ортодонтичне і профілактичне лікування. Повторний огляд проводять 2 рази на рік.

Хворим 2-ї групи проводять комплексне протизапальне лікування; при сприятливому результаті повторний огляд – 1 раз на рік.

Дітям 3-ї групи проводять комплексне протизапальне й ортодонтичне лікування; повторний огляд – 3 рази на рік.

У 4-й групі лікування у стоматолога поєднують із призначеннями інших фахівців (ендокринолога, невропатолога тощо). Повторні обстеження і лікування проводять 3 рази на рік.

Підліткам 5-ї групи проводять комплексне лікування захворювань пародонта, яке включає місцеве (протизапальне, фізіотерапевтичне, хірургічне, ортодонтичне) та загальне лікування. Повторні огляди – 3 рази на рік.

Діти із виявленими продуктивними процесами пародонта (6-а група) підлягають комплексному обстеженню (клінічному, лабораторному, рентгенологічному, морфологічному тощо). Після встановлення уточненого діагнозу вибирають оптимальний варіант лікування (хірургічне, кріодеструкція, склерозивна терапія тощо). Контрольне спостереження здійснюють через 3 міс, 6 міс, 1 рік після лікування. У подальшому за відсутності рецидиву знімають із диспансерного спостереження.

Дітям 7-ї групи проводять комплексне симптоматичне і загальне лікування у співпраці з педіатром, гематологом, ендокринологом, генетиком, невропатологом та іншими фахівцями. Повторні огляди – 3 рази на рік.

Активне комплексне лікування запальних захворювань пародонта дає можливість досягти стійкого вилікування та зняти дітей із диспансерного спостереження. Основні показники для зняття із диспансерного спостереження такі: повне усунення місцевих ушкоджуючих пародонт чинників, усунення запалення, відсутність рецидивів протягом року і більше.

Більшість дітей, які підлягають зняттю із диспансерного спостереження, знаходяться у 1-й та 2-й диспансерних групах. Таким чином, диспансеризація дітей та підлітків із захворюваннями пародонта є єдиним правильним шляхом до зниження поширеності та запобігання захворюванням пародонта.

У разі регулярно проведеної диспансеризації обсяг комплексних лікувальних заходів поступово зменшується. Неодмінною умовою ефективної диспансеризації є чітке оформлення документації: амбулаторної картки, картки диспансерного спостереження, журналу реєстрації хворих тощо.

Регламентованих нормативів щодо диспансерного спостереження не існує, проте, згідно з досвідом провідних стоматологічних поліклінік, лікар-пародонтолог за допомогою медичної сестри протягом року може забезпечити диспансеризацію
350-370 хворих, стоматолог терапевтичного відділення – 70-75 хворих.
У процесі роботи проводять оцінку ефективності диспансеризації, критеріями якої є стабілізація процесу, ремісія, стан без змін та погіршення.

Під час диспансерного спостереження періодично проводять оцінювання якості роботи лікаря-стоматолога. З цією метою використовують наступні критерії:

-кількість виявлених хворих при профілактичних оглядах, на прийомах у стоматолога, за зверненнями хворих;
-кількість хворих, яких беруть на диспансерне спостереження;
-відсоток диспансерних хворих серед загальної кількості хворих із ураженнями пародонта;
-середня кількість відвідувань на курс лікування різних захворювань пародонта;
-дотримання термінів повторних курсів лікування;
-ефективність проведеної роботи (поліпшення, стабілізація процесу, ремісія, без змін, погіршення);
-відсоток осіб, які переведені з однієї групи в іншу;
-частота рецидивів, ускладнень основного захворювання;
- відсоток хірургічних, ортопедичних і фізіотерапевтичних методів у комплексному лікуванні різних форм захворювань пародонта.

Результати диспансеризації оцінюють через 1,5-2 роки, а потім щорічно. Такі дані у вигляді епікризу заносять в амбулаторну і диспансерну картку хворого.

Список літератури

 

  1. Боровский Б.В. и др. Терапевтическая стоматология, М., Медицина, 1998. -736с.
  2. Данилевський М.Ф., Борисенко А.В., Політун А.М., Сідельникова Л.Ф., Несин О.Ф. Терапевтична стоматологія. Фантомний курс, (1 том).- К.: Здоров’я,2001.- 392с.
  3. Каськова Л.Ф., Новікова С.Ч. Виробнича практика з профілактики стоматологічних захворювань. – Полтава. – 2006. – 112с.
  4. Кузьминa Э.М. Профилактика стоматологических заболеваний. Учебное пособие. – Москва: «ПолиМедиаПресс», 2001.-216с.
  5. Курякина Н.В., Савельева Н.А. Стоматология профилактическая. — Москва /Медицинская книгa//.- 2003. — 288с.
  6. Куцевляк В.И. Профилактика стоматологических заболеваний, Харьков ХГМУ, 2007.- 208с.
  7. Л.Ф. Каськова. Профілактика стоматологічних захворювань: підруч. для студ. вищих мед. навч. закл. / Л.Ф. Каськова, Л.І. Амосова, О.О. Карпенко [та ін.]; за ред. проф. Л.Ф. Каськової. – Х.: Факт, 2011.
  8. Лукиных Л.М. Кариес зубов (этиология, клиника, лечение, профилактика).-Нижний Новгород, НГМА, 1999.- 186с.
  9. Мельниченко Э.М. Профилактика стоматологических заболеваний. - Минск: Высш. школа.1990.-158с.
  10. Окушко В.Р. Кариес: превентивная терапия. — Донецк, 1993. — 110 с.
  11. Пахомов Г.Н. Первичная профилактика в стоматологии.-М.:/Медицина//, 1983. – 238с.
  12. Попруженко Т.В.Профилактика стоматологических заболеваний./Т.В. Попруженко,Т.Н.Терехова.- М.:МЕДпресс-информ,2009.-464 с.

13. Руле Ж.-Ф. Профессиональная профилактика в практике стоматолога: атлас по стоматологии /Ж.-Ф. Руле, С. Циммер; пер. с нем. Т.Н. Тереховой и Т.В. Попруженко под общ. ред. С.Б. Улитовского, С.Т. Пыркова М.: МЕДпресс-информ, 2010.-386 с.

  1. Смоляр Н.І. Профілактика стоматологічних захворювань у дітей. - Львів: Світ, 1995. - 152с.
  2. Терапевтическая стоматология детского возраст под. редакцией проф.Л.А.Хоменко. - Київ: Книга плюс, 2007.- 815с.

16. Терехова Т.Н. Профилактика стоматологических заболеваний: учеб. пособие для студентов вузов по специальности «Стоматология» / Т.Н.Терехова, Т.В. Попруженко. Минск: Беларусь, 2004. 526 с.







Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.85.115 (0.007 с.)