Плямистість/гіпоплазія емалі (клітинки 43—52)

Використовують модифікований індекс дефектів розвитку емалі (DDE). Ураження емалі відносять до одного з трьох типів, залежно від його проявів.

Коди і критерії такі:

0 —норма;

1 —обмежена плямистість. В емалі нормальної товщини та з інтактною поверхнею зазначають наявність різного ступеня порушення прозо­рості. Ці ділянки відокремлені від нормальної емалі і можуть бути білими, кремовими, жовтими чи коричневими;

2—дифузна плямистість. Це порушення напівпрозорості емалі різно­го ступеня, білого кольору. Немає чіткого кордону з підлеглою нормальною емаллю, а форма плямистості може бути лінійною, ламаною чи окремі пля­ми злиті в одну;

3—гіпоплазія. Дефект, що захоплює поверхню емалі і пов'язаний з локальним зменшенням товщини емалі. Трапляється у формі щілин, жолобків або часткової чи повної відсутності емалі над значною площею ден­тину. Уражена емаль може бути прозорою чи мутною;

4 — інші дефекти;

5 — відокремлена і дифузна плямистість;

6 — відокремлена плямистість і гіпоплазія;

7 —дифузна плямистість і гіпоплазія;

8 — сполучення усіх трьох типів;

9 — не реєструється.

Клінічний огляд. Оглядають лише букальні поверхні 10 індексних зу­бів і реєструють у клітинках 43—52.

Якщо будь-який з індексних зубів відсутній, відповідна клітинка має бути залишена незаповненою.

Диференційний діагноз між плямистістю емалі та іншими змінами у ній слід проводити з поверхневим карієсом у стані білої плями, білими кра­ями горбів молярів та інколи премолярів бокових різців.

Флюороз зубів (клітинка 53)

Рекомендовано користуватися критеріями індексу Dean.

Для оцінки обирають два найбільш уражені зуби. Якщо вони неоднакові, реєструють менший код із цих двох. При оцінюванні треба починати з найбільш високого показника індексу і спускатися до того коду, який від­повідає стану певного пацієнта. При будь-яких сумнівах записують най­нижчий показник.

Використовуються такі коди і критерії:

0 — норма. Поверхня емалі гладка, блискуча, блідого кремового відтінку;

1 — сумнівний. Легкі порушення напівпрозорості нормальної емалі, від кількох білих крапок до випадкових плям;

2 — дуже слабкий. Маленькі напівпрозорі плями, розкидані нерегулярно по поверхні зуба, охоплюють менше ніж 25% зубної поверхні;

3 — слабкий. Ділянки з білими плямами більш поширені, ніж у коді 2, але займають менше 50 % поверхні зуба;

4 — помірний. Поверхні зубів піддані помітному стиранню, часто трапляються коричневі плями неправильної форми;

5 — важкий. Уражені всі емалеві поверхні, гіпоплазія так виражена, що може змінитися форма зуба. Найзначніша діагностична ознака цьо­го коду — окремі чи злиті ямки. Часто трапляються коричневі плями. Складається враження, що зуб був уражений корозією;

8 — виключений (наприклад, зуб, вкритий коронкою);

9 — не реєструється.

Комунальний пародонтальний індекс (СРІ) (клітинки 54—59)

Показники. Для оцінки цього індексу використовують показники пародонтального статусу: кровоточивість ясен, зубний камінь і пародонтальні кішені.

Обстеження проводять за допомогою спеціально розробленого легкого СРІ-зонду з кулькою на кінці, діаметром 0,5 мм, що має чорний обідок між 3,5 - 5,5 мм та чорні кільця на рівні 8,5 мм і 11,5 мм від кінчика зонду.

Секстанти. Порожнина рота поділяється на секстанти, що містять такі групи зубів: 18—14, 13—23, 24—28, 38—34, 33—43, 44—48. Секстант оглядають тільки у тому разі, якщо в ньому присутні два або більше зубів, які не підлягають видаленню.

Індексні зуби. У дорослих оглядають 10 так званих індексних зубів: 17, 16, 11, 26, 27, 47, 46, 31, 36, 37. У пацієнтів молодше 20 років тільки шість: 16, 11, 26, 36, 31, 46. Це робиться для того, щоб уникнути помилок, пов'язаних із діагностикою пародонтальних кишень при прорізуванні зубів. З тієї самої причини у дітей до 15 років вимірювання глибини кишень необхідно виключити, а реєструвати тільки кровоточивість та зубний камінь.