Методика запису зубної формули

У процесі дослідження порожнини рота для документального оформлення його результатів, здійснення динамічного спостереження за резуль­татами лікування й профілактики створюється запис зубної формули.

Для запису зубної формули використовують буквені, цифрові чи символьні позначення. Групову належність зубів позначають першими літерами латинських назв зубів, наприклад: І — Icisivus — різець, С — Caninus — ікло; Р — Premolaris — премоляр, М — Molaris — моляр.

Для позначення кожного зуба окремо поруч із літерним позначенням вказують цифровий індекс, наприклад: І₂ — другий різець, Р₁, — перший премоляр, М₃ — третій моляр. Але така схема запису не дає змоги визначити належність зуба до верхньої чи нижньої щелепи, до тієї чи іншої її половини. При такій формі запису немає можливості визначити, зуб є по­стійним чи тимчасовим.

Тому на практиці для точного визначення належності зуба застосову­ють різні способи запису зубної формули за допомогою комбінації симво­лів і цифр.

Спільним для всіх способів запису зубної формули є те, що для позначення порядкового номера зуба використовують наскрізну нумерацію зубів у мезіодистальному напрямку, де цифрою позначають порядковий номер зуба в щелепі.

Одна з форм запису зубної формули допускає використання симво­лів плюс (+) і мінус (-) для визначення належності зубів до верхньої чи нижньої щелепи. Знаком «+» визначають зуби верхньої щелепи, а знаком «-» — нижньої. Належність зубів до лівої чи правої половини щелепи ви­значається місцем положення знаків плюс чи мінус. Наприклад, якщо один із цих знаків розташовується перед цифровим позначенням зуба, то це зуб лівої половини щелепи, якщо знак розташований після цифри —то правої. Так, третій верхній лівий постійний зуб буде позначений у вигляді «+3», а нижній правий постійний моляр — у вигляді «6-». Для позначення належ­ності зубів до тимчасового прикусу використовують десятковий цифровий запис порядкового номера зуба. Для позначення верхнього лівого тимчасового ікла запис буде «+0,3», а для позначення нижнього правого другого тимчасового моляра — «0,5-».

Найбільшого поширення набула форма запису зубної формули, при якій весь зубний ряд розділений на чотири сегменти горизонтальною і вер­тикальною лініями. Таким чином, зуби верхньої щелепи розташовують­ся над горизонтальною лінією, нижньої щелепи — під нею. Зуби правої половини щелепи розташовуються ліворуч, а зуби лівої половини щеле­пи — праворуч від вертикальної лінії. Зуби тимчасового прикусу познача­ють римськими цифрами, постійного прикусу — арабськими.

Методика запису зубної формули, запропонована ВООЗ, полягає у –тому, що кожній половині щелепи надане цифрове позначення. Відлік починається з верхньої правої половини щелепи, якій надається цифрове значення 1 у випадку позначення зубів постійного прикусу чи цифра 5 — для тимчасового прикусу. Далі позначення половин щелеп роблять за годинниковою стрілкою у такому порядку: для постійного прикусу ліва половина верхньої щелепи позначається цифрою 2, тимчасового прикусу — цифрою 6, нижня ліва — відповідно 3 і 7, права нижня відповідно 4 і 8.

Таким чином, за методикою ВООЗ позначення мають вигляд: верхнього правого постійного ікла — 13;

нижнього лівого другого постійного моляра — 37;

правого нижнього тимчасового ікла — 83;

лівого верхнього другого тимчасового моляра — 65.

У випадку виявлення при огляді порожнини рота уражених зубів їх стан позначають у зубній формулі такими символами: С — карієс; Р — пульпіт; Pt — періодонтит; R — корінь; PL — пломбований; А — відсутній зуб. Літерні позначення відповідних захворювань проставляють у формулі над чи під ураженим зубом.

 

ІНДЕКСИ КАРІЄСУ

Основні показники (індекси) каріозного процесу рекомендовані ВООЗ.

Поширеність карієсу — показник, що визначається співідношенням числа дітей, які мають карієс, до загального числа обстежених (розраховується у відсотках):

кількість дітей, що мають карієс х 100 %

Поширеність карієсу = --------------------------------------------------------

кількість обстежених дітей

При визначенні цього показника до числа дітей, що мають карієс, включаються діти, що потребують і не потребують лікування (тобто мають пломби).

Інтенсивність карієсу характеризується ступенем ураження зубів карієсом і визначається за середнім значенням індексів КПВ, кп, КПВ + кп зубів і порожнин.

Показник інтенсивності відбиває ступінь ураженості зубів і порожнин. Показник інтенсивності відбиває ступінь ураженості зубів карієсом однієї дитини.

У постійному прикусі підраховують індекс КПВ чи КПВп, у змінно­му - КПВ + кп чи КПВп + кпп, у тимчасовому — кп чи кпп, де

К — каріозні постійні зуби;

П — пломбовані постійні зуби;

В — видалені постійні зуби;

к — каріозні тимчасові зуби;

п — пломбовані тимчасові зуби.

Видалені тимчасові зуби враховують у виняткових випадках, коли за віком зміна тимчасових зубів постійними не почалася і дитина має ІІІ-й ступінь активності карієсу (декомпенсована форма).

Індекс КПВ (зубів) — це сума каріозних, пломбованих і видалених по­стійних зубів у однієї дитини.

Індекс КПВп (порожнин) — це сума каріозних, пломбованих порож­нин і видалених постійних зубів у однієї дитини. КПВп може дорівнювати КПВ чи бути більше нього (тому що в одному зубі може бути кілька порожнин чи пломб).

Індекс кп (зубів) — це сума каріозних і пломбованих тимчасових зубів в однієї дитини.

Індекс кпп (порожнин) — це сума каріозних і пломбованих порожнин у тимчасових зубах однієї дитини, кпп може бути більше чи дорівнює кп.

Індекс КПВ + кп (зубів) — це сума каріозних і пломбованих постійних і тимчасових зубів, а також видалених постійних зубів в однієї дитини.

Індекс КПВп + кпп (порожнин) — це сума видалених постійних зубів, каріозних і пломбованих порожнин тимчасових і постійних зубів у однієї дитини, КПВп + кпп може бути більше чи дорівнює КПВ + кп.

При визначенні індексу КПВ зубів зуб, що має одночасно каріозну порожнину і пломбу, вважається каріозним.

Інтенсивність карієсу у групи дітей підраховується за такою форму­лою:

 

 

сума індексів КПВ + кп у обстежених дітей

Інтенсивність карієсу = ------------------------------------------------------------

кількість обстежених дітей, що мають карієс

Інтенсивність каріозного процесу — величина непостійна. Вона змінюється залежно від віку дитини, виду прикусу, захворювань та ін.

Захворюваність (приріст інтенсивності карієсу) визначається як середня кількість зубів, у яких з'явилися нові каріозні порожнини за визначений термін (наприклад, за рік), у розрахунку на одну дитину, що має карієс.

Приріст інтенсивності карієсу встановлюється за різницею індексів КПВ через визначений термін спостереження, наприклад, один рік, кілька років.

Наприклад: у 4 роки в дитини індекс кп = 2, кпп = 3, у 5 років — кп = 4, кпп = 6.

У цьому випадку приріст інтенсивності карієсу тимчасових зубів дорівнює: за показником кп = 2, за показником кпп = 3.

У період змінного прикусу у зв'язку з видаленням тимчасових зубів показник приросту карієсу може виражатися негативним числом.

Наприклад: у 9 років КПВ + кп = 3, Кпп + кпп = 4; у 10 років КПВ + кп = 2, Кпвп + кпп=3.

Приріст інтенсивності карієсу через рік, таким чином, дорівнює — 1, порожнин— 1.

При профілактичних заходах приріст карієсу уповільнюється чи не визначається зовсім.

Оцінити ефективність профілактичних заходів дає змогу показник редукції карієсу (у відсотках).

Наприклад, у контрольній групі одержаний приріст інтенсивності карієсу через один рік дорівнює 1,5, що береться за 100 %.

У групі дітей, де проводили профілактичні заходи, приріст інтенсивно­сті карієсу через один рік був нижче — 1,0, що стосовно 1,5 складає 66,6 %. Тож, редукція карієсу в цьому випадку: 100 % — 66,6 % = 33,4 %.

 

ГІГІЄНІЧНІ ІНДЕКСИ

Для вивчення гігієнічного стану порожнини рота широко застосовується індекс Федорова—Володкіної. Гігієнічний індекс (ГІ) визначають за інтенсивністю фарбування губної поверхні шести нижніх фронтальних зу­бів йод-йодистокалієвим розчином, оцінюють за п'ятибальною системою і розраховують за формулою:

де ∑ - сума балів всіх 6 зубів,

6 – число досліджуваних зубів

 

Фарбування всієї поверхні коронки — 5 балів.

Фарбування 3/4 поверхні коронки — 4 бали.

Фарбування 1/2 поверхні коронки — 3 бали.

Фарбування 1/4 поверхні коронки — 2 бали.

Відсутність фарбування — 1 бал.

У нормі гігієнічний індекс не має перевищувати 1.

Оцінка результатів:

1,1 —1,5 бала — гарний гігієнічний стан;

1,6—2,0 — задовільний;

2,1—2,5 — незадовільний;

2,6—3,4 — поганий;

3,5—5,0 — дуже поганий.

Більш об'єктивним методом визначення рівня гігієни порожнини рота є спрощений індекс гігієни порожнини рота - J.C. Green, J.K. Vermillion (Oral Hygiene Indices Simplified). Він дозволяє визначити окремо наявність зубного нальоту і зубного каменю. Для визначення індексу обстежують 6 зубів: 16, 11, 26, 31 - вестибулярні поверхні, 36, 46 - язичні поверхні.

Оцінка зубного нальоту проводиться за допомогою фарбувальних розчинів або візуально зондом.
Значення індексу зубного нальоту:
0 - немає нальоту;
1 - наліт покриває не більш ¹ / ₃ поверхні зуба;
2 - наліт покриває до ² / ₃ поверхні зуба;
3 - наліт покриває більш ² / ₃ поверхні зуба.
Визначення надясенного і підясенного каменю проводять за допомогою зонда.
Значення індексу зубного каменю:
0 - зубний камінь не виявлений;
1 – над’ясенний зубний камінь, що покриває не більше ¹ / ₃ поверхні зуба;
2 – над’ясенний зубний камінь, що покриває більш ¹ / _3, але менше ² / ₃ поверхні зуба, або наявність окремих відкладень підясенного зубного каменю в пришийковій ділянці зуба;
3 – над’ясенний зубний камінь, що покриває більш ² / ₃ поверхні зуба, або значні відкладення підясенного каменю навколо пришийковій ділянці зуба.
Індекс визначається складанням кодів, отриманих при виявленні нальоту і зубного каменю:
Індекс зубного нальоту (ізн) = ,
Індекс зубного каменю (ІЗК) = .
значення = ізн + ІЗК.
Оціночні критерії:
0 - 1,2 - хороший;
1,3 - 3,0 - задовільний;
3,1 - 6,0 - поганий.
Значення показників зубного нальоту або зубного каменю:
0 - 0,6 - хороший;
0,7 - 1,8 - задовільний;
1,9 - 3,0 - поганий.

J. Silness (1964) і Н. Loe (1967) запропонували оригінальний індекс, що враховує товщи­ну бляшки.

У системі розрахунку величина 2 дається тон­кому шару бляшки, а 3 — стовщеному.

Кожному з чотирьох ясневих районів зуба при­значається величина від 0 до 3; це є індексом бляш­ки (РІІ) для визначеного району. Величини від чо­тирьох районів зуба можна скласти і поділити на 4.

для того, щоб одержати РІІ для зуба. Величини для окремих зубів (різців, великих і малих кутніх зубів) можна згрупувати, для того, щоб одержати РІІ для різних груп зубів. Нарешті, складаючи індекси для зубів і поділив­ши на кількість обстежених зубів, одержують РІІ для індивідуума:

0 — ця величина, коли ясневий район поверхні зуба дійсно вільний від бляшки. Скупчення нальоту визначають, провівши кінчиком зонда по по­верхні зуба в ясневій борозенці після того, як зуб ретельно висушений; якщо м'яка речовина не прилипає до кінчика зонда, район вважається чистим;

1 — призначається, коли простим оком не можна знайти бляшку in situ, але бляшка є видимою на кінчику зонда після проведення зондом по по­верхні зуба в ясневій борозенці. Виявлений розчин у цьому дослідженні не використовують;

2 — призначається, коли яснева ділянка вкрита шаром бляшки від тон­кого до помірно товстого. Бляшку видно неозброєним оком;

3 — інтенсивне відкладення м'якої речовини, що заповнює нішу, утворену ясневою межею і поверхнею зуба. Міжзубний район заповнений м'я­ким дебрисом.

Таким чином, величини індексу бляшки свідчать тільки про розбіжність товщини м'якого відкладення в ясневому районі і не відбивають дов­жини бляшки на коронці зуба.

РІІ-0 — вказує, що яснева ділянка поверхні зуба зовсім вільна від бляшки;

РІІ-1 — відбиває ситуацію, коли яснева ділянка вкрита тонкою плівкою невидимої бляшки, яку роблять видимою;

РІІ-2 — свідчить про те, що відкладення видне in situ;

РІІ-3 — про значні (1—2 мм товщиною) відкладення м'якої речовини.