Наявність зубних протезів (клітинки 162 і 163)

Наявність протезів слід реєструвати для кожної щелепи (клітинка 162 — верхня; 163 — нижня).

Потреба у протезуванні (клітинки 164 і 165)

Потреба у протезуванні реєструється для кожної щелепи окремо: 164 — верхня; 165 —нижня щелепа.

Зубощелепні аномалії

Використовують критерії стоматологічного естетичного індексу (DAI). Бажано, щоб цей індекс застосовувався в тих вікових групах, у яких у па­цієнтів більше немає тимчасових зубів, звичайно починаючи з 12 років.

Потреба у невідкладній допомозі і направленні до фахівців (клі­тинки 177—180)

Обов'язком дослідника чи керівника команди є направлення пацієнта у відповідний лікувальний заклад, якщо це необхідно.

Показанням для невідкладної допомоги є ситуації, коли у разі відсутності лікування може розвинутися запальний процес, больовий синдром. Залежно від доступності стоматологічної служби цей проміжок часу може коливатися від кількох днів до місяця. Прикладами станів, що потребують невідкладної допомоги, є периапікальний процес чи гострий некротичний виразковий гінгівіт. У клітинці 178 можна також реєструвати поширений карієс та хронічний абсцес альвеолярного відростка.

Дії після закінчення обстеження та підготовка звітів

Наполегливо рекомендується заповнені картки скопіювати і зберігати окремо, щоб їх не втратити. Якщо фотокопія неможлива, слід заповнювати картки під копірку під час обстеження.

Наприкінці кожного дня керівник має бути впевненим, що всі картки складено відповідно за номерами, це полегшує їх перевірку.

Якщо передбачається проаналізувати дані на місці, керівник має організувати доставку карток у відповідний комп'ютерний центр.

У разі, коли аналіз проводитиме ВООЗ, дані треба занести на дискету. Підсумкові листи обстеження готуються у двох екземплярах. Одна копія залишається у керівника, а іншу разом із дискетою направляють для обробки.

Звіт про обстеження звичайно містить таку інформацію:

· виклад мети дослідження;

· матеріал і методи;

· результати;

· обговорення та висновки;

· резюме.

 

КАРІЄСОГЕННА СИТУАЦІЯ В ПОРОЖНИНІ РОТА. МЕТОДІ ЇЇ ВИЯВЛЕННЯ ТА УСУНЕННЯ.

Карієс зубів - патологічний процес, який проявляється демінералізацією і руйнуванням твердих тканин зуба під дією органічних кислот, що виробляються мікроорганізмами зубного нальоту. Карієс виникає у результаті взаємодії загальних і місцевих чинників при певній резистентності емалі.

Карієсогенні чинники поділяються на місцеві і загальні.

І. Місцеві карієсогенні чинники:

- мікрофлора ротової порожнини, зубний наліт;

- неврегульоване вживання рафінованих вуглеводів, що сприяє затримці вуглеводних залишків їжі;

- зміна складу і властивостей ротової рідини (слини);

- знижена резистентність зубних тканин;

- недостатнє функціональне навантаження зубощелепової системи.

ІІ. Загальні карієсогенні чинники:

- неповноцінна дієта і питна вода;

- низький вміст фтору в питній воді;

- стан соматичного здоров'я дитини (хвороби і порушення функціонування органів і систем організму);

- несприятливі екологічні умови проживання;

- генетична схильність до формування якісної чи неякісної емалі зуба;

- екстремальні впливи (іонізуюче випромінювання).

Карієсогенні чинники можуть мати різний ступінь інтенсивності, бо умови в ротовій порожнині непостійні і залежать від багатьох вищеперелічених факторів.

Під дією карієсогєнних чинників у ротовій порожнині може розвинутися карієсогенна ситуація. Цей стан завжди виникає при високій концентрації вільних іонів водню, джерелом якого є органічні кислоти (переважно молочна), які утворюються при ферментації вуглеводів мікроорганізмами зубного нальоту. Іони водню вступають у взаємодію з апатитами емалі, зумовлюючи її декальцинацію.