ТОП 10:

Профілактика складається із двох основних аспектів.



а) немедичний (соціальний, державний);

б) медичний (медичні та гігієнічні заходи).

Із цього випливає, що лише стараннями медичних працівників проблеми профілактики не можуть бути вирішеними, бо потрібні зусилля державних і соціальних інституцій.

У розвитку профілактичної стоматології значну роль відіграли вчені радянської доби. Павло Георгієвич Дауге, який очолював секцію стоматологи в Наркомздраві, у 1923 році заклав початок профілактичного напрямку радянської стоматології. У 20-30 роках XX століття Н.І. Агапов обгрунтував новий метод профілактичної санації у дітей і довів, що санація повинна включати тимчасові і постійні зуби, а також попередження аномалії прикусу.

Стоматологічна профілактика - це система заходів попередження, виникнення і розвитку стоматологічних захворювань і є загальнодержавною справою. Експерти ВООЗ стверджують: «Якщо кожний з нас сповна використовував би вже відомі ефективні засоби, через одне-два покоління карієс був би ліквідований».

На нараді експертів ВООЗ у 1977 р. було прийнято таку класифікацію стоматологічної профілактики:

Первинна профілактика - це система державних, соціальних, гігієнічних і медичних заходів, спрямованих на попередження стоматологічних захворювань через усунення причин і умов їх виникнення, а також підвищення стійкості організму до дії несприятливих факторів навколишнього природного, виробничого і побутового середовища.

Вторинна профілактика - комплекс заходів, спрямованих на раннє виявлення захворювання, попередження ускладнень, прогресування і рецидивів стоматологічних захворювань.

Третинна профілактика - це комплекс заходів, спрямованих на реабілітацію стоматологічного статусу, в основі якого - збереження функціо­нальних можливостей органів і тканин щелепно-лицевої ділянки, методом заміщення. Ці заходи на практиці здійснюються, в основному, ортопедами і хіругами-стоматологами.

Наприклад. Попередження розвитку карієсу зубів належить до первинної профілактики стоматологічних захворювань. Попередження розвитку ускладнень карієсу зубів - пульпіту і періодонтиту належить до вторинної профілактики. Якщо ж у результаті невдалого лікування періодонтиту і його ускладнень довелося видалити зуб і замінити його протезом (відновлення функції через заміщення), то це - третинна профілактика.

Наступний приклад стосується захворювань тканин пародонта Попе­редження їх розвитку завдяки індивідуальній та професійній гігієні ротової порожнини (до моменту руйнування зубо-ясенного прикріплення) належить до первинної профілактики. Запобігання кровоточивості ясен, розвитку пародонтальних кишень, абсцесів, рухомості зубів - належить до вторинної профілактики. Якщо ж зуб був утрачений у результаті тотального руйнування періодонту і резорбції його лунки, а відновлення функції здійснено за рахунок ортопедичного лікування. - то це третинна профілактика.

Первинна профілактика є найперспективнішою і найефективнішою, бо вона охороняє непорушене здоров'я, попереджує виникнення патологічних змін у ротовій порожнині. Провідним заходом первинної профілактики є здоровий спосіб життя.

У здоровому способі життя проявляються взаємодія і спосіб використання людиною соціальних заходів (надані державою через розробку державних програм із дотримання раціонального режиму праці, відпочинку, науково обгрунтованих норм харчування, особистої гігієни). духовних і природних чинників (вміння правильно і свідомо використовувати блага, надані і природою і державою).

Основні завдання первинної профілактики:

· Створення умов дня нормального формування і первинної мінералізації твердих тканин зубів.

· Забезпечення фізіологічного перебігу процесу дозрівання твердих тканин зубів (вторинна мінералізація), а за необхідності - стимуляція цих процесів.

· Попередження чи усунення карієсогенної ситуації в роговій порожнині.

· Виявлення факторів ризику виникнення стоматологічних захворювань та усунення або зменшення їх впливу.

Вторинна профілактика може вважатися ефективною, якщо патологічний процес стабілізувався, зменшився ступінь важкості хвороби, зменшилося число або відсутні ускладнення.

Залежно від термінів профілактичної дії виділяють два види первинної профілактики.

1. Антенатальна профілактика стоматологічних захворювань є комплексом заходів, які здійснюються у вагітних жінок для попередження розвитку у плода, а в подальшому у дитини, патології органів і тканин ротової порожнини. Цей напрямок профілактики є важливим, але недостатньо розробленим і недостатньо впровадженим у практику (В.Г. Сунцов і співавт., 2001).

2. Постнатальна профілактика є комплексом заходів, які здійснюються після народження дитини, щоб попередити розвиток у неї патології органів і тканин ротової порожнини.

Залежно від впливу на причину чи ланки розвитку захворювання та згідно з рекомендаціями ВООЗ, первинну профілактику поділяють на оздоровчу, етіотропну і патогенетичну (С.Б. Улітовський, 2004)

1. Оздоровча профілактика - формування у населення поняття „здоровий спосіб життя", посилення адаптаційних механізмів організму, підвищення и загальної резистентності до будь-яких несприятливих впливів.

2. Етіотропна (етіологічна) профілактика - найбільш ефективна, спрямована на зменшення дії етіологічних чинників виникнення захворювання. Вона впливає на причину, яка викликає захворювання, але не усуває її і має чимало напрямків (В.Г. Сунцов і співавт., 2001):

а) боротьба з патогенною мікрофлорою рогової порожнини, яка спрямована на зниження її кількості та зміну її якісного складу;

б) усунення продуктів життєдіяльності патогенної мікрофлори, а саме - видалення м'якого зубного нальоту;

в) професійна гігієна ротової порожнини:

г) поліпшення самоочищення ротової порожнини.

Фактично етіотропна профілактика спрямована на зниження вірулентності діючих чинників (мікроорганізмів, вірусів). Найчастіше вона здійснюється серед населення через санітарну освіту і соціальні санітарно-гігієнічні заходи.

3. Патогенетична профілактика - спрямована на попередження патогенетичних змін у ротовій порожнині, і має:

а)загальнооздоровчий характер, метою якого є підвищення резистентності організму і зубів до дії несприятливих факторів;

б) цільовий характер, метою якого є попередження конкретної патології, виявлення та усунення факторів ризику на основі знань етіології і патогенезу захворювань.

Патогенетична профілактика включає (В.Г.Сунцов і спів., 2001):

а) загальну і місцеву фторпрофілакгику;

б) ремінералізуючу профілактику;

в) профілактику біологічно активними речовинами;

г) герметизацію фісур;

д) нормалізацію і поліпшення функції слинних залоз шляхом цілеспрямо­ваної зміни складу і властивостей слини.

Найефективнішими є методи профілактики, що впливають на причину захворювання. Вважають, що якщо ефективність профілактики сягає 70-100%, то це - етіологічна профілактика, а якщо 40-50% - це патогенетична профілактика (Г.Д. Овруцкий, В.К. Леонтьев, 1986).

Основні контингенти населення для первинної профілактики:

· вагітні - для здійснення антенатальної профілактики;

· діти і підлітки;

· доросле населення.

Для всіх контингентів застосовують основні напрямки профілактики, хоча їх реалізація має свої особливості у кожній групі.

Вторинна профілактика. Перехід дитини із групи здорових дітей у групу, яка має стоматологічну патологію, засвідчує, що не всі можливі заходи первинної профілактики були використані. Тобто, вторинна профілактика необхідна дітям, які вже мають стоматологічну патологію.

Завдання вторинної профілактики:

1. Раннє виявлення захворювань і попередження їх прогресування.

2. Попередження чи зниження кількості ускладнень карієсу зубів (пульпіту, періодонтиту) і розвиток пародонтиту.

3. Попередження виникнення рецидивів захворювання.

4. Зменшення приросту карієсу зубів і захворювань пародонта.

5. Планова профілактична санація ротової порожнини в різних організованих колективах і декретованих групах населення.

За способом застосування профілактичних засобів профілактика буває:

Ендогенною (системною, загальною, прееруптивною) - раціональне харчування, поступлення фторидів, макро- і мікроелементів, біологічно активних речовин тощо в організм з їжею, водою, сіллю, молоком, в таблетках чи краплях, зміцнення соматичного здоров’я дитини, лікування загально соматичних захворювань.

Екзогенною (місцевою, постеруптивною) - здійснення раціональної гігієни ротової порожнини, ремінералізуюча профілактика з використанням зубних паст, лаків, розчинів для полоскань, розчинів і гелів для аплікацій, здійснення профілактичної гігієни, герметизація фісур, місцеве використання різних медикаментів, жуйок тощо.

Цей метод поділу умовний, бо засіб, який застосовується ендогенно, проявляє свій вплив і місцево в ротовій порожнині, і навпаки, частина препарату, який поступив місцево, всмоктується через слизову оболонку в систему кровообігу.

За ступенем охоплення профілактичними заходами контингентів населення виділяють три базових методи профілактики основних стоматологічних захворювань, а саме: масову (комунальну), колективну (групову) та індивідуальну (Н.В. Курякіна, Н.А. Саведьєва, 2003; С.Б. Улітовський, 2004).

Методи масової (комунальної, загальнодержавної, популяційної) профілактики основних стоматологічних захворювань включають:

а) фторування питної води, солі, молока в регіонах зі зниженим умістом фтору у питній воді;

б) випуск лікувально-профілакгичних засобів догляду за ротовою порожниною;

в) включення питань гігієнічного виховання, яке спрямоване на підвищення санітарно-медичної грамотності підростаючого покоління, у шкільні програми виховання дітей, а також ціла низка заходів, спрямованих на охорону здоров'я матері та дитини;

г) поліпшення умов праці і побуту населення, створення різних дитячих закладав, у тому числі спеціалізованих (наприклад, для дітей із вродженою патологією щелепно-лицевої ділянки).

2. Колективна (групова) профілактика розрахована на пацієнтів, які об'єднані загальними факторами ризику розвитку основних стоматологічних захворювань (вік, характер харчування, рівень гігієни, професія тощо). Методи цієї профілактики відносно дешеві, не потребують роботи лікаря і дорогого медобладнання. Лікар виконує роль консультанта.

Методи групової профілактики:

І. Загальні заходи:

а) забезпечення здорового способу життя, дотримання раціонального режиму дня;

б) загарговуванкя організму дитини;

в) заняття спортом, введення в цикл занять із фізичної культури в дошкільних закладах і школах вправ із дихальної гімнастики для формування правильної постави і положення голови;

г) раціональне збалансоване харчування, призначення засобів ендогенної профілактики карієсу зубів - харчових добавок, препаратів кальцію, вітафтору, фторвмісних таблеток, а також екзогенної профілактики полоскання розчинами фторидів тощо;

д) контроль вживання вуглеводів;

ж) боротьба з інфекційними і загальними захворюваннями.

ІІ. Спеціальні заходи:

а) своєчасне оздоровлення органів ротової порожнині;

б) навчання дітей різного віку раціональній гігієни ротової порожнини (в домашніх умовах, дитячих садках, школах), тобто санітарна освіта;

3. Індивідуальна профілактика - найбільш дороговартісна. Якщо добре працюють методи масоюї та фупової профілактики, то на частку індивідуальної профілактики залишаються офісні та домашні заходи. Вона відрізняється не методами і засобами, а індивідуальним підбором цих методів і засобів, а також індивідуальною кратністю їх застосування залежно від рівня здоров'я чи характеру чинників ризику.

Методи індивідуальної профілактики:

а) аплікації ремінералізуючих, фтористих сполук;

б) індивідуальну гігієну ротової порожнини із застосуванням фторвмісних, ремінералізуючих, антибактеріальних та протизапальних засобів гігієни;

в) індивідуальний моніторинг,

г) індивідуальний підбір зубних паст, гелів, ополіскувачів і жувальних гумок;

д) професійну гігієну ротової порожнини,

е) герметизацію фісур.

Індивідуальна профілактика забезпечує найадекватнішу профілатичну допомогу і може дати максимальний ефект, але потребує великих затрат часу лікаря, що не в змозі оплатити ні держава, ні більша частина населення.

У процесі реалізації індивідуальної програми здійснюються постійні контакти між лікарем і пацієнтом для контролю якості виконання її в домашніх умовах.

Здійснення профілактики стоматологічних захворювань є складним заходом, який повинен заздалегідь готуватися і плануватися, тому необхідна певна організаційна структура. В якості такої структури ВООЗ рекомендує розробку програм профілактики.

Залежно від рівня втілення профілактичних програм розрізняють такі види профілактичних програм: міжнародні, державні, регіональні, групові, сімейні, індивідуальні, приватні.

Міжнародна програма стоматологічної профілактики - найвищий рівень планування. Такі глобальні програми були розроблені ВООЗ у 1984 році і ставили завдання поліпшення стоматологічного здоров'я до 2000 року; у 1993 - до 2010 року; у 1994 - до 2015 року, пізніше - до 2020 року.

Державні програми конкретизують глобальні завдання ВООЗ в окремо взятих країнах. Це - система етіологічно і патогенетично обгрунтованих профілактичних заходів, спрямованих на оздоровлення організму і ротової порожнини шляхом комплексного впливу з метою підвищення рівня їх резистентності і зниження впливу несприятливих факторів.

Регіональна програма профілактики розробляється з урахуванням місцевих особливостей зовнішнього середовища, соціальних умов, рівня здоров'я населення.

Вимоги до регіональної програми профілактики (ВГ.Сунцов і співавт., 2001), яка повинна бути:

1) комплексною; 2) довготривалою; 3) конкретною; 4) послідовною; 5) контрольованою; 6) медично обгрунтованою; 7) економічно доступного; 8) масовою.







Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.236.35.159 (0.012 с.)