ТОП 10:

Профілактика стоматологічних захворювань



Профілактика стоматологічних захворювань

 

 

Методичні рекомендації до практичних занять

Під ред. проф. Казакової Р.В.

 

Ужгород

УДК 616.314-084(075.8)

ББК С661.21-8я73

П 84

 

Профілактика стоматологічних захворювань: метод.рекомендації / Під ред. проф. Р.В. Казакової –– Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2014 р.- 112 с.

 

Пропоноване видання присвячене одному з перспективних і важливих розділів стоматології - профілактиці стоматологічних захворювань.

В рекомендаціях відображені сучасні уявлення про механізм виникнення стоматологічних захворювань та шляхи їх попередження із застосуванням новітніх методик і засобів. Висвітлено особливості проведення профілактичних заходів серед різних контингентів населення, принципи розробки програм профілактики.

Даний посібник направлений на підвищення якості підготовки студентів стоматологічних факультетів, лікарів-стоматологів, а також може бути корисним для широкого кола читачів, зацікавлених у підтримці рівня стоматологічного здоров'я.

 

 

Автори: Казакова Р.В., Мельник В.С., Білищук Л.М., Горзов Л.Ф., Зомбор К.В., Дячук Е.Й.

 

Рецензенти:

Клітинська О.В. -к.м.н.,професор, завідувач кафедри стоматології дитячого віку Ужгородського національного університету

 

Добровольська М.К. - к.м.н., доцент, завідувач кафедри терапевтичної стоматології Ужгородського національного університету

 

Методичні рекомендації складені згідно програми профілактики стоматологічних захворювань для студентів 3 курсу стоматологічного факультету

 

Обговорено та ухвалено:

на засіданні кафедри дитячої стоматології

Протокол № 1 від 27 серпня 2014 року

 

 

на засіданні методичної комісії стоматологічного факультету УжНУ Протокол № 1 від 28 серпня 2014 року

Ó Казакова Р.В., 2014

 

ПЕРЕДМОВА

Проблема карієсу зубів і захворювань тканин пародонта має багатовікову історію. Такий інтерес і постійна увага спеціалістів пов'язана з широкою поширеністю цих захворювань серед більшості населення. Разом з тим, світова стоматологічна практика переконливо доводить, що в даний час зберегти інтактні зуби, тканини пародонта і поліпшити ситуацію, що склалася можливо лише через впровадження в повсякденну практику методів профілактики стоматологічних захворювань. Основною метою профілактики є усунення причин виникнення і розвитку захворювань, а також створення умов для підвищення стійкості організму до впливу екологічних факторів навколишнього середовища. Стоматологічна захворюваність в нашій країні досить велика, і слід очікувати подальшого її збільшення, якщо не будуть змінені умови, що впливають на розвиток захворювань. Разом з тим, без залучення зусиль всього суспільства не можна переламати цю ситуацію. Істотним доказом на користь профілактики є і те, що вартість профілактичних методів і засобів у багато разів нижче вартості лікування вже виниклих стоматологічних захворювань. Наукові дослідження та практична діяльність в області профілактики стоматологічних захворювань в останні роки отримали новий імпульс до розвитку і вдосконалення цього напрямку в стоматології.

Пропонований посібник відображає багаторічний практичний досвід роботи викладачів кафедри дитячої стоматології УжНУ і має своєю метою надати допомогу в диференційованому підході до застосування засобів і визначення тактики профілактичних заходів, в якому враховувалися б результати сучасних наукових досліджень та практичні досягнення в галузі профілактики стоматологічних захворювань. Сподіваємося, що цей посібник буде корисним для студентів і лікарів при вирішенні питань діагностики, профілактики та лікування стоматологічних захворювань, що сприятиме підвищенню рівня стоматологічного здоров'я населення.

Професор Р.В.Казакова Зав.кафедрою дитячої стоматології УжНУ.

 

ЗМІСТ

Передмова....................................................................................................3

1.Введення в курс профілактики. Загальні питання профілактики стоматологічних захворювань, поняття, мета, завдання, методи………..6

 

2.Анатомо-фізіологічні особливості будови порожнини рота у віковому аспекті. Етапи розвитку щелепно-лицьової ділянки…………………….

 

3. Методи стоматологічного огляду. Алгоритм обстеження.Запис зубної формули: клінічної, анатомічної..……………………………………

 

4.Індекси карієсу зубів………………………………………………

 

5.Індекси гігієни порожнини рота (Гріна-Вермильона, Федорова-Володкіної, Сілнес Лоу)……………………………………………

 

6.Індексна оцінка стану тканин пародонта (CPI, КПІ, РМА, РІ, проба Писарєва-Шиллера)………………………………………………….

 

7.Методика стоматологічного обстеження по ВООЗ. Карта реєстрації стоматологічного статусу. Заповнення карти………………………

 

8.Карієсогенна ситуація в порожнині рота. Методи її виявлення та усунення……………………………………………….

 

9.Структура і біологічні властивості емалі та дентину. Дозрівання емалі після прорізування зуба…………………………………………………

 

10.Резистентність емалі зуба до каріозного ушкодження……………..

 

11.Склад і властивості ротової рідини: її роль в процесах дозрівання емалі, демінералізації, ремінералізації.……………………………………….

 

12.Мікрофлора порожнини рота, її участь в розвитку основних стоматологічних захворювань.Класифікація назубних нашарувань………

 

13.Засоби гігієни порожнини рота, показання до застосування залежно від стоматологічного статусу……………………………………………….

 

14.Предмети гігієни порожнини рота, показання до застосування залежно від стоматологічного статусу……………………………………………

 

15.Методи гігієнічного догляду за порожниною рота. Індивідуальна гігієна. Засвоєння чищення зубів. Контрольоване чищення зубів…….

 

16.Професійна гігієна порожнини рота: методи та оснащення. Гігієнічне стоматологічне навчання та виховання дітей в організованих дитячих колективах. ……………………………………………………………….

 

17.Санітарна освіта–складова первинної профілактики стоматологічних захворювань. Організація, її форми, методи, засоби..........................

 

18.Ендогенна профілактика карієсу зубів у дітей. ……………………

 

19. Екзогенна профілактика карієсу зубів у віковому аспекті. Характеристика засобів для місцевої профілактики карієсу,способи їх використання…

 

20.Герметизація фісур зубів. Методи, показання до застосування. Засоби для герметизації фісур зубів та методика їх застосування………………….

 

21. Профілактика захворювань пародонта у дітей………………………

 

22. Гігієна порожнини рота як основа профілактики захворювань

пародонта………………………………………………………………….

 

23. Комплексна система профілактики стоматологічних захворювань у

дітей………………………………………………………………………..

 

24. Диспансеризація дітей у стоматолога як основний метод впровадження первинної профілактики……………………………………………………

 

Список літератури ………………………………………………………

ВВЕДЕННЯ В КУРС ПРОФІЛАКТИКИ. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРОФІЛАКТИКИ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ. ПОНЯТТЯ, МЕТА, ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ.

Профілактика (гр. рrophylacticos - той, що вберігає попереджує) -фундаментальна основа системи суспільної охорони здоров’я. Це – комплекс державних, соціальних, гігієнічних, медичних заходів, які можуть бути колективними, сімейними та індивідуальними і спрямовані на збереження здоров’я і попередження хвороби.

Основні завдання профілактики:

1) укріплення здоров’я шляхом формування здорового способу життя, який цьому сприяє;

2) попередження хвороб і травм на основі створення довкілля, яке сприяє збереженню й укріпленню здоров’я;

3) попередження прогресування хвороб та їх ускладнень, завдяки розвитку служб профілактики, лікування і догляду.

Періоди дитячого віку

При роботі з дітьми обов'язково слід враховувати, що особливості розвитку кожної дитини значною мірою залежать від особливостей, які діти успадкували. Проте існують певні закономірності змін росту та розвитку дитячого організму, які є загальними і характерними для більшості дітей. Ріст та розвиток організму в ембріональній стадії та у всі наступні періоди дитинства залежать не тільки від внутрішніх регуляторів, але і від впливу зовнішніх чинників.

Процес розвитку організму безперервний. Найактивніше він відбувається в антенатальний період, далі - з моменту народження дитини до 17 років. Існує закономірність, що чим менша дитина, тим інтенсивніше і своєрідніше відбуваються процеси росту, розвитку та формування організму.

Розвиток тканин та удосконалення функцій окремих органів і всього організму в цілому є процесами, які принципово відрізняють дитячий організм від дорослого.

Відповідно до характеру та інтенсивності змін, які відбуваються в організмі, — прийнято розрізняти такі періоди розвитку дитини .

1. внутрішньоутробний (антенатальний) розвиток - 280 днів;

2. новонародженості - близько 3-3,5 тижнів;

3. грудний-до 1 року;

4. ясельний - від 1 до 3 років;

5. дошкільний - від 3 до 7 років;

6. шкільний - від 7 до 17 років, у цьому періоді виділяють:

· молодший шкільний - від 7 до 12 років;

· старший шкільний - від 12 до 17 років.

Розвиток зубів

Розвиток зубів триває два основні періоди - внутрішньощелеповий (до прорізування зуба) та внутрішньоротовий (після прорізування). Виділяють основні етапи розвитку зубів людини, які плавно переходять один в одного і не можуть бути чітко відмежованими:

1) закладка зубної пластини з наступним утворенням зубних зачатків, формування яких зумовлене процесами, які складають наступні етапи розвитку зубів;

2) диференціація тканин;

3) гістогенез;

4) первинна (внутрішньощелепова) мінералізація;

5) прорізування зуба;

6) ріст, розвиток та формування коренів і тканин пародонта, з якими водночас активізуються процеси вторинної мінералізації твердих тканин зубів. Ці процеси онтогенетичного розвитку зубів тісно взаємопов'язані.

7) стабілізація (функціонування). Тривалість цього періоду для кожної

групи тимчасових, так і постійних зубів є індивідуальною.

8) резорбція (розсмоктування) коренів.

Коренів тимчасових зубів

Зуб Терміни прорізування (місяці) Закінчення формування (роки) Початок резорбції коренів (роки)
I 6-8
II 8-12
III 16-20
IV 12-16
V 20-30

Тимчасові зуби починають прорізуватися у дитини у віці 6-8 місяців. Де цього часу закінчується внутріщелеповий розвиток коронки молочного зуба починається його ріст, розвиток і формування кореня.

Під час прорізування зубів відбувається певні зміни в тканинах, які оточують зуб. Ясенний валик стає набряклим та м'яким, на ньому з'являються невеликі підвищення - зубні горбики, вкриті слизовою оболонкою. Сполучна тканина ясен, що лежить на шляху переміщення зуба, який прорізується, поступове стискається і атрофується. Редукований емалевий епітелій, що покриває коронку зуба, контактує з епітелієм ясен, прориваючи його над верхівкою коронки, і вона прорізується в ротову порожнину.

Під час прорізування в ділянці шийки зуба по краю ясен епітелій ротової порожнини зростається з кутикулою емалі, утворюючи епітеліальне прикріплення у вигляді щілиноподібного заглиблення - фізіологічної зубоясенної борозенки. Від щільності зубо-ясенного з'єднання залежить нормальний стан і ясен, і періодонту.

Після прорізування коронка зуба покрита кутикулою. Редукований епітелій покриває ділянки коронки, які ще не прорізалися. Кутикула - це залишок зовнішнього шару епітелію емалевого органу, тонка безструктурна плівка, яка з'єднана з мембраною емалевих призм. Кутикула зуба швидко стирається, зберігаючись певний час лише на контактних поверхнях

Клінічно процес прорізування зубів супроводжується неприємними і відчуттями у дитини, внаслідок чого вона стає неспокійною, все тягне до рота має підвищену салівацію. Місцево виявляються всі ознаки запальної реакції. Можливе підвищення температури тіла дитини, диспептичні розлади. Під час прорізування зуб практично не контактує зі сполучною тканиною власної зі слизової оболонки, не руйнує її структури, зокрема кровоносних судин. Саме тому процес прорізування зуба не супроводжується кровоточивістю. Прорізування постійних зубів відбувається в різні терміни (таб. 3).

 

Таблиця 3.

Терміни прорізування постійних зубів

Назва зубів Терміни прорізування (в роках)
Нижня щелепа Верхня щелепа
центральні різці 6-7 7-8
бокові різці 7-8 8-9
ікла 11-12 11-12
перші премоляри 9-10 9-10
другі премоляри 10-11 10-11
перші моляри 5-7 5-7
другі моляри 10-12 11-13
треті моляри 12-35 і більше 15-24 і більше

 

В науковій стоматології існує багато теорій, які по-своєму пояснюють механізм прорізування зубів. Це: теорія виштовхування зуба коренем, який росте (Хантер, 1870); теорія виштовхування зуба лункою, яка розвивається; теорія виштовхування зуба внаслідок підвищення гідростатичного тиску в апікальній зоні та пульпі зуба (Ясвоїн, 1929, 1936); сифонна теорія; гормональна теорія; теорія перебудови кісткової тканини (Катц, 1940); теорія тяги періодонту. На жаль, жодна з них не може пояснити повністю механізм прорізування, адже він є складним фізіологічним актом, в якому беруть участь як окремі системи, так і організм загалом.

На сучасному етапі вчені вважають, що при прорізуванні зубів відбувається поєднання дії декількох механізмів під впливом нейро-гуморальної системи - ріст кореня, формування комірки, побудова мікроциркуляторного русла пульпи, формування зв'язкового апарату періодонта, вплив соматотропного гормону.

Опитування

Опитування хворих з ураженням зубів нічим не відрізняється від за­гальноприйнятих методів збору анамнезу. Своїми першими запитаннями лікар повинен намагатися встановити основні скарги хворого. Наступні запитання ставляться з метою з'ясувати ураження визначеної ділянки: зу­бів, слизових оболонок, м'яких тканин порожнини рота. Далі лікар шля­хом опитування встановлює характер симптомів (тривалість і локалізацію болю тощо), щоб одержати певні орієнтири для дослідження і діагнозу.

Із суб'єктивних даних у клініці стоматологічних захворювань значне місце посідає больовий симптом. При опитуванні хворого, що скаржиться на зубний біль, необхідно звернути увагу на такі моменти:

· характер виникнення больового симптому — біль мимовільний чи причинний;

· поширення болю — ірадіюючий, локалізований і розлитий;

· тривалість больового відчуття — нападоподібний, постійний тривалий біль, час його прояву.

Аналіз цих даних, одержаних лікарем при опитуванні хворого, допо­може правильно визначити напрямок подальшого обстеження.

При ураженні м'яких тканин рота больові відчуття пацієнта не мають досить визначеного діагностичного значення. У цьому випадку із суб'єк­тивних даних на перше місце мають бути поставлені симптоми загального характеру: загальне самопочуття, температура, озноб тощо.

Об'єктивне обстеження

Об'єктивне обстеження включає огляд, пальпацію та додаткові методи (рентгенографія, лабораторне дослідження, телерентгенограма й ін.).

Огляд — один з основних способів діагностики стоматологічних за­хворювань — складається із зовнішнього огляду хворого й обстеження по­рожнини рота при гарному денному й штучному освітленні.

Огляд хворого проводять у стоматологічному кріслі. Його голова має бути добре фіксована на підголівнику, на рівні ліктьового суглоба лікаря. Можна піднімати й опускати крісло, змінювати положення його спинки й підголівника. Джерело світла — перед обстежуваним.

Якщо під час огляду в руках у лікаря один інструмент, його тримають у правій руці, якщо два інструменти, то дзеркало лікар тримає у лівій руці, а пінцет чи зонд — у правій.

Огляд

При зовнішньому огляді оцінюють фізичний розвиток, психоемоцій­ний стан, стан шкірних покривів обличчя, пропорційність відділів обличчя і симетричність, виразність носогубних і підборідної складок, проводять пальпацію лімфатичних вузлів.

Для огляду зубів і порожнини рота не треба мати велику кількість ін­струментів. Досить мати стоматологічне дзеркало, гострий зонд і вигнутий під кутом пінцет. У багатьох випадках стоматологічне дзеркало може бути замінене звичайним шпателем.

Іноді вже загальний швидкий огляд може дати цінні дані. Так, при за­гальному огляді лікар може знайти, що на одному боці щелеп зуби покри­ті значним шаром зубного нальоту, в той час як зуби протилежного боку вільні від нього. Цей факт дає змогу дійти певних висновків: зуби того боку, де наявний зубний наліт, менше беруть участь в акті жування, ніж зуби протилежного боку. Пацієнт, мабуть, уникає користатися тим боком, де розташований осередок ураження.

Після загального огляду переходять до дослідження окремих зубів. Через те, що майже всі основні захворювання зубів супроводжуються зміною їх кольору й порушенням цілісності, тому в першу чергу варто обсте­жувати зуби у цьому напрямку.

Для оцінки стану зуба варто оглядати й прилеглу до нього ділянку ясен. Ізольоване ураження емалі або дентину пульпи звичайно не супроводжу­ється зміною ясневого покриву в ділянці ураженого зуба. При ураженні ж періодонту чи перицементу огляд ясен може виявити істотні зміни. Огляду повинна бути піддана ділянка ясен, безпосередньо прилегла до шийки зуба - ясневий край, і ділянка, яка розташована вище.

Схема огляду дитини стоматологом наводиться у табл. 4.

Таблиця 4

Схема орієнтовної основи дії «Огляд дитини».

№ п/п Етапи об­стеження Варіанти норми Варіанти патології
І. Паспортні дані й анамнез
1. Скарги Немає Скарги на косметичний дефект, по­рушення функції, біль тощо
2. Анамнез Вагітність без патології, природне вигодовуван­ня, здорове, раціональ­не харчування, догляд за порожниною рота регулярний Токсикози й хвороби матері під час вагітності, хвороби дитини, прийом лікарських засобів, штучне вигодо­вування, нераціональне харчування, шкідливі звички, нерегулярний до­гляд за порожниною рота
II. Зовнішній огляд
3. Емоційний стан Дитина спокійна, легко йде на контакт Дитина збуджена, капризна, загаль­мована
4. Показники фізичного розвитку Відповідає віку Випереджає ровесників або відстає від них
5. Постава Правильна Існує патогенетичний взає­мозв'язок аномалій прикусу з послабленням опорно-рухового апарату й порушенням постави
6. Форма голови та обличчя Голова та обличчя (фас) бу­вають широкими, середніми, вузькими. Крім того, їх форма може бути подібна до кола, квадрата, ромба, усіченого конуса, шестигранника, трикутника з основою вгорі або внизу. Профіль може бути випуклим, прямим або увігнутим Індивідуальні уроджені особливості будови обличчя й положення голови підкреслюють або згладжують порушення, які зумовлені аномалією при­кусу
7. Положення голови Пряме симетричне Опущена, закинена, нахилена вбік
8. Симетричність об­личчя Симетричне Асиметрія обличчя, шия скривлена, скорочена
9. Форма підборіддя Залежить від типу обличчя Подвійне підборіддя спосте­рігається при неправильному положенні язика в порожнині рота (симптом глосоптозу)
10. Функції дихання Через ніс Через рот або через ніс і рот
11. Функція змикання губ Губи зімкнуті по лінії Клейна, мімічні м'язи у стані спокою, носогубні й підборідні склад­ки слабко виражені Рот відкритий або зімкнутий, але відзначається напружен­ня мімічних м'язів. Глибока супраментальна борозна (сим­птом «шатра» або «лука»), по­рушується: клапанна функція, зникає негативний тиск у по­рожнині рота, що призводить до глосоптозу й порушень функцій ковтання й мовлення
Функції мовленнє-творення Вимовляє всі звуки правильно Порушення вимови звуків
Функція ковтання Соматичний тип: вільний рух мімічних м'язів. Язик упира­ється в тверде піднебіння за верхніми іклами Інфантильний тип: напружен­ня мімічних м'язів обличчя (симптом «наперстка») і м'язів шиї, протрузія губ, подовжен­ня нижньої третини обличчя. Язик упирається в губи й щоки
Шкідливі звички Немає Смокче палець, язик, прику­шує губи, випинає губи й ін.
Лімфовузли щелепно- лицьової ділянки Не пальпуються, рухомі, безбо­лісні при пальпації, еластичної консистенції, не більше 0.5x0.5 см Лімфовузли збільшені у роз­мірі. болісні при пальпації, щільної консистенції, спаяні з оточуючими тканинами
Функція скронево- нижньо­щелепного суглоба Рухи голівки у суглобі вільні в усіх напрямках, плавні, без­болісні Обсяг рухів нижньої щелепи обмежений або надмірний, ру­хи стрибкоподібні, при паль­пації суглоба виникає біль; ви­значається хруст або клацання
Шкіра й видимі слизові оболонки Чисті, блідо-рожевого кольору, помірної вологості Є морфологічні елементи ураження, бліда або яскраво- червоного кольору, тургор знижений
Вушні рако­вини Відповідають індивідуальним особливостям обличчя й голови Атрезія, відстовбурчені вуха («вуха сатира») тощо є не­прямими ознаками порушення розвитку скроневої кістки
III. Огляд присінка порожнини рота
Слизова губ і щік Рожева, чиста, волога на внут­рішній поверхні губ, просвічу­ються вени, є вузликові випинання (слизові залози) Слизова оболонка суха, яскра­ва, є морфологічні елементи ураження
Вивідний протік привушної слинної за­лози На рівні другого верхнього мо­ляра є сосочок, на верхівці яко­го відкривається протока при­вушної слинної залози. Слина при стимуляції витікає вільно Сосочок набряклий, гіперемо- ваний, при стимуляції слина витікає через силу, або зовсім не витікає, або мутна, або ви­діляється гній
Глибина присінка Залежить від віку: середня — 5—10 мм. глибока — понад 10 мм Мала — 3—5 мм, дуже мала — менше 3 мм
Вуздечки губ і тяжі слизової оболонки порожнини рота Вуздечка верхньої губи вплі­тається в ясна на межі своєї вільно прикріпленої частини. У дітей у період тимчасового прикусу — на будь-якому рівні, аж до верхівки міжзубного со­сочка. Вуздечка нижньої губи вільна, при відведенні нижньої губи до горизонтального положення зміни сосочка немає. Бокові тяжі або зв'язки слизової при натягуванні не зміню­ють стану ясневих сосочків Низьке прикріплення, короткі, широкі. Вуздечка нижньої губи коротка: при відведенні губи до горизонтального поло­ження настає блідість, відша­рування від шийок зубів ясневого сосочка. Зв'язки сильні, прикріплюються до міжзубних сосочків й викликають їх пе­реміщення при натягуванні
Стан ясен У дошкільників -яскраво-ро­жеві, у шкільників - блідо-рожеві. У період прорізування зу­бів -явища набряку й гіперемії Ясневий край гіперемований, набряклий, синюшний, збіль­шений в обсязі. Може визнача­тися пародонтальна кишеня
Зубні відкладення Немає Є
IV Огляд порожнини рота
Вуздечка язика Правильної форми й довжини Прикріплюється до верхівки міжзубного сосочка, при натягуванні викликає його переміщення Вуздечка коротка, язик не піднімається до верх­ніх зубів
Стан язика, порожни­ни рота, твердого й м'якого піднебіння Язик чистий, вологий, сосочки виражені. Дно порожнини рота рожеве, просочуються великі судини, слизова піднебіння блідорожевого кольору, чиста, на ділянці м'якого піднебіння рожева, дрібнобугриста Язик обкладений нальотом, лакований, сухий, осередки десквамації та ін., слизова порожнина рота гіперемована, набрякла, анемічна. Наявні елементи ураження
Стан глот­кових мигдаликів Зів чистий, мигдалики не ви­ступають з-за піднебінних дужок Слизова гіперемована, миг­далики збільшені, є елементи ураження
Вигляд прикусу Ортогнатичний, прямий, біпрогнатія, опістогнатія Прогенія, прогнатія, пере­хресний, відкритий, глибокий
Стан зубних рядів Правильної форми, довжини. Зуби правильної анатомічної форми й розміру, зуби з плом­бами, після 3 років — діастеми, треми Зубні ряди звужені або розширені, вкорочені, окремі зуби поза зубною дугою відсутні. Карієс, флюороз, гіпоплазія
З30 Зубна формула Відповідає віку Порушення послідовності й парності прорізування, карі­озні порожнини, пломби
Стан гігієни Гарна й задовільна Незадовільна, погана й дуже погана
             

 

Огляд порожнини рота починають з присінка рота при зімкнутих щелепах і розслаблених губах, піднявши верхню й опустивши нижню губу чи відтягнувши щоку стоматологічним дзеркалом. Глибину присінка порожнини рота визначають за допомогою ортодонтичної лінійки, градуйо­ваної чи гладилки зонда в міліметрах від горизонтального рівня перехідної складки до краю маргінальних ясен (чи основи ясневого сосочка).

У першу чергу оглядають червону облямівку губ і кути рота. Звертають увагу на їх колір, елементи ураження. На внутрішній поверхні губ, як пра­вило, визначається незначна горбиста поверхня, зумовлена локалізацією у слизовому шарі дрібних слинних залоз. Крім того, можна бачити точкові отвори — вивідні протоки цих залоз. Потім за допомогою дзеркала огляда­ють внутрішню поверхню губ. Звертають увагу на їх колір, зволоженість.

По лінії змикання зубів у задньому відділі розташовуються сальні залози (залози Фордайса), які не слід сприймати як патологію. Це вузлики блідо-жовтого кольору діаметром 1—2 мм, що не піднімаються над слизовою оболонкою. На рівні інших верхніх молярів є сосочки, на верхівках яких відкриваються вивідні протоки привушних слинних залоз.

Огляд язика починають із визначення стану сосочків. Ниткоподібні сосочки рівномірно розподілені по всій спинці язика. Поверхневі кліти­ни епітелію цих сосочків частково зроговівають, що надає язику білястого відтінку. Грибоподібні сосочки мають вигляд червоних точок, розташова­них переважно в ділянці верхівки (кінчика) язика, покритих незроговілим епітелієм. Листоподібні сосочки розташовані в задньобокових відділах язика у вигляді 3—8 поперечних складок, розділених вузькими жолобка­ми. Жолобкоподібні сосочки розташовуються на межі кореня й тіла язика у вигляді літери V.

На нижній поверхні язика з боків від вуздечки відзначаються симетричні бахромчасті складки. Біля кореня язика праворуч і ліворуч є лімфоїдна тканина рожевого чи синюшно-рожевого кольору.

Вуздечка язика підкріплюється від нижньої третини поверхні язика до основи альвеолярного відростка. По її боках відзначаються невеликі під­вищення, на верхівці яких відкриваються вивідні протоки підщелепної і під'язикової слинних залоз. У передньому відділі твердого піднебіння симетрично розташовані поперечні складки слизової оболонки. Перед ними по середній лінії в напрямку шийок центральних різців є стовщення — різ­цевий сосочок. Поверхня м'якого піднебіння рожевого кольору, посередині є виступ — язичок.

У нормі ясна блідо-рожевого кольору, щільно охоплюють шийку зуба.

Ясневі сосочки займають міжзубні проміжки. На місці зубоясневого з'єднання утворюється борозенка. Огляд зубних рядів починають із верх­нього останнього правого моляра, оглядаючи кожен зуб верхньої щелепи з усіх боків, потім оглядають зубний ряд нижньої щелепи зліва направо.

ІНДЕКСИ КАРІЄСУ

Основні показники (індекси) каріозного процесу рекомендовані ВООЗ.

Поширеність карієсу — показник, що визначається співідношенням числа дітей, які мають карієс, до загального числа обстежених (розраховується у відсотках):

кількість дітей, що мають карієс х 100 %

Поширеність карієсу = --------------------------------------------------------

кількість обстежених дітей

При визначенні цього показника до числа дітей, що мають карієс, включаються діти, що потребують і не потребують лікування (тобто мають пломби).

Інтенсивність карієсу характеризується ступенем ураження зубів карієсом і визначається за середнім значенням індексів КПВ, кп, КПВ + кп зубів і порожнин.

Показник інтенсивності відбиває ступінь ураженості зубів і порожнин. Показник інтенсивності відбиває ступінь ураженості зубів карієсом однієї дитини.

У постійному прикусі підраховують індекс КПВ чи КПВп, у змінно­му - КПВ + кп чи КПВп + кпп, у тимчасовому — кп чи кпп, де

К — каріозні постійні зуби;

П — пломбовані постійні зуби;

В — видалені постійні зуби;

к — каріозні тимчасові зуби;

п — пломбовані тимчасові зуби.

Видалені тимчасові зуби враховують у виняткових випадках, коли за віком зміна тимчасових зубів постійними не почалася і дитина має ІІІ-й ступінь активності карієсу (декомпенсована форма).

Індекс КПВ (зубів) — це сума каріозних, пломбованих і видалених по­стійних зубів у однієї дитини.

Індекс КПВп (порожнин) — це сума каріозних, пломбованих порож­нин і видалених постійних зубів у однієї дитини. КПВп може дорівнювати КПВ чи бути більше нього (тому що в одному зубі може бути кілька порожнин чи пломб).

Індекс кп (зубів) — це сума каріозних і пломбованих тимчасових зубів в однієї дитини.

Індекс кпп (порожнин) — це сума каріозних і пломбованих порожнин у тимчасових зубах однієї дитини, кпп може бути більше чи дорівнює кп.

Індекс КПВ + кп (зубів) — це сума каріозних і пломбованих постійних і тимчасових зубів, а також видалених постійних зубів в однієї дитини.

Індекс КПВп + кпп (порожнин) — це сума видалених постійних зубів, каріозних і пломбованих порожнин тимчасових і постійних зубів у однієї дитини, КПВп + кпп може бути більше чи дорівнює КПВ + кп.

При визначенні індексу КПВ зубів зуб, що має одночасно каріозну порожнину і пломбу, вважається каріозним.

Інтенсивність карієсу у групи дітей підраховується за такою форму­лою:

 

 

сума індексів КПВ + кп у обстежених дітей

Інтенсивність карієсу = ------------------------------------------------------------

кількість обстежених дітей, що мають карієс

Інтенсивність каріозного процесу — величина непостійна. Вона змінюється залежно від віку дитини, виду прикусу, захворювань та ін.

Захворюваність (приріст інтенсивності карієсу) визначається як середня кількість зубів, у яких з'явилися нові каріозні порожнини за визначений термін (наприклад, за рік), у розрахунку на одну дитину, що має карієс.

Приріст інтенсивності карієсу встановлюється за різницею індексів КПВ через визначений термін спостереження, наприклад, один рік, кілька років.

Наприклад: у 4 роки в дитини індекс кп = 2, кпп = 3, у 5 років — кп = 4, кпп = 6.

У цьому випадку приріст інтенсивності карієсу тимчасових зубів дорівнює: за показником кп = 2, за показником кпп = 3.

У період змінного прикусу у зв'язку з видаленням тимчасових зубів показник приросту карієсу може виражатися негативним числом.

Наприклад: у 9 років КПВ + кп = 3, Кпп + кпп = 4; у 10 років КПВ + кп = 2, Кпвп + кпп=3.

Приріст інтенсивності карієсу через рік, таким чином, дорівнює — 1, порожнин— 1.

При профілактичних заходах приріст карієсу уповільнюється чи не визначається зовсім.

Оцінити ефективність профілактичних заходів дає змогу показник редукції карієсу (у відсотках).

Наприклад, у контрольній групі одержаний приріст інтенсивності карієсу через один рік дорівнює 1,5, що береться за 100 %.

У групі дітей, де проводили профілактичні заходи, приріст інтенсивно­сті карієсу через один рік був нижче — 1,0, що стосовно 1,5 складає 66,6 %. Тож, редукція карієсу в цьому випадку: 100 % — 66,6 % = 33,4 %.

 

ГІГІЄНІЧНІ ІНДЕКСИ

Для вивчення гігієнічного стану порожнини рота широко застосовується індекс Федорова—Володкіної. Гігієнічний індекс (ГІ) визначають за інтенсивністю фарбування губної поверхні шести нижніх фронтальних зу­бів йод-йодистокалієвим розчином, оцінюють за п'ятибальною системою і розраховують за формулою:

де ∑ - сума балів всіх 6 зубів,

6 – число досліджуваних зубів

 

Фарбування всієї поверхні коронки — 5 балів.

Фарбування 3/4 поверхні коронки — 4 бали.

Фарбування 1/2 поверхні коронки — 3 бали.

Фарбування 1/4 поверхні коронки — 2 бали.

Відсутність фарбування — 1 бал.

У нормі гігієнічний індекс не має перевищувати 1.

Оцінка результатів:

1,1 —1,5 бала — гарний гігієнічний стан;

1,6—2,0 — задовільний;

2,1—2,5 — незадовільний;

2,6—3,4 — поганий;

3,5—5,0 — дуже поганий.

Більш об'єктивним методом визначення рівня гігієни порожнини рота є спрощений індекс гігієни порожнини рота - J.C. Green, J.K. Vermillion (Oral Hygiene Indices Simplified). Він дозволяє визначити окремо наявність зубного нальоту і зубного каменю. Для визначення індексу обстежують 6 зубів: 16, 11, 26, 31 - вестибулярні поверхні, 36, 46 - язичні поверхні.

Оцінка зубного нальоту проводиться за допомогою фарбувальних розчинів або візуально зондом.
Значення індексу зубного нальоту:
0 - немає нальоту;
1 - наліт покриває не більш 1 / 3 поверхні зуба;
2 - наліт покриває до 2 / 3 поверхні зуба;
3 - наліт покриває більш 2 / 3 поверхні зуба.
Визначення надясенного і підясенного каменю проводять за допомогою зонда.
Значення індексу зубного каменю:
0 - зубний камінь не виявлений;
1 – над’ясенний зубний камінь, що покриває не більше 1 / 3 поверхні зуба;
2 – над’ясенний зубний камінь, що покриває більш 1 / 3, але менше 2 / 3 поверхні зуба, або наявність окремих відкладень підясенного зубного каменю в пришийковій ділянці зуба;
3 – над’ясенний зубний камінь, що покриває більш 2 / 3 поверхні зуба, або значні відкладення підясенного каменю навколо пришийковій ділянці зуба.
Індекс визначається складанням кодів, отриманих при виявленні нальоту і зубного каменю:
Індекс зубного нальоту (ізн) = ,
Індекс зубного каменю (ІЗК) = .
значення = ізн + ІЗК.
Оціночні критерії:
0 - 1,2 - хороший;
1,3 - 3,0 - задовільний;
3,1 - 6,0 - поганий.
Значення показників зубного нальоту або зубного каменю:
0 - 0,6 - хороший;
0,7 - 1,8 - задовільний;
1,9 - 3,0 - поганий.







Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.159.8 (0.033 с.)