Бухгалтерський облік імпорту товарів

Головною відмінністю операцій з імпорту това­рів від операцій з придбання товарів в Україні є те, що такі товари придбаваються переважно у нерези­дентів за іноземну валюту і проходять митне офор­млення. Ввезення товарів через митницю передба­чає необхідність відображення на рахунках бухгал­терського обліку додаткових платежів (митні збори, ввізне мито, ПДВ). Оплата товарів іноземною ва­лютою потребує використання ПБО-21 — стандар­ту, який визначає методологічні принципи форму­вання в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах.

З метою застосування названого стандарту слід орієнтуватися на те, яка з подій відбулася першою:

♦ варіант 1 — оплата імпортованих товарів до їх отримання;

♦ варіант 2 — отримання імпортованих товарів до їх оплати.

Може також мати місце змішаний варіант (спо­чатку — часткова оплата, потім — отримання то­варів у повному обсязі, або спочатку — часткове отримання, потім — оплата товарів за повною вартістю тощо). Але відображення в бухгалтерсь­кому обліку таких операцій нічим особливим не відрізняється. До кожної з частин вартості імпор­тованих товарів (залежно від того, яка Подія відбу­лася першою) потрібно застосовувати загальні правила.

Ці правила, з урахуванням положень не лише ПБО-21, а й Інструкції № 291, такі.

Перша подія — оплата імпортованих товарів, друга подія — їх оприбуткування.

При такому варіанті:

♦ виникає дебіторська заборгованість за опла­ченими, але не отриманими товарами. Перераху­вання авансу (попередньої оплати) відображається за дебетом субрахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами» в гривневому еквіваленті, який розрахо­вують виходячи з валютного курсу НБУ, що діє на дату перерахування авансу; ♦ дебіторська заборгованість, яка виникла вна­слідок перерахування авансу за товари, вважається немонетарною статтею балансу (п.4 ПБО-21) і не підлягає перерахунку в гривні при зміні валютного курсу НБУ на дату балансу (пп. «б» п.7 ПБО-21);

♦ товари, отримані на умовах попередньої оплати, при оприбуткуванні на баланс оцінюються в гривнях виходячи з курсу НБУ, який діяв на дату такої оплати (п.6 ПБО-21). В подальшому при зміні курсу їх вартість не перераховують;

♦ при здійсненні передоплати в іноземній ва­люті частинами Й отриманні від нерезидента това­рів частинами, вартість отриманих товарів визна­ється в сумі авансових платежів із застосуванням курсів НБУ виходячи з послідовності здійснення авансових платежів (п.6 ПБО-21).

Перша подія — оприбуткування імпортованих товарів, дру­га подія — їх оплата. В цьому випадку:

♦ вартість товарів при оприбуткуванні визнача­ється за валютним курсом НБУ, що діє на дату такого оприбуткування (п.5 ПБО-21). У подальшо­му вартість товарів не переглядається;

♦ одночасно за цим самим курсом визначається гривневий еквівалент суми кредиторської заборго­ваності підприємства перед нерезидентом за отри­мані, але неоплачені товари. Облік розрахунків з нерезидентами ведуть на субрахунку 632 «Розрахун­ки з іноземними постачальниками». Така кредиторсь­ка заборгованість перед нерезидентом вважається монетарною статтею балансу (п.4 ПБО-21);

♦ кредиторська заборгованість перед нерезиден­том за отримані, але не оплачені товари підлягає перерахунку на дату балансу (дати балансів) як моне­тарна стаття з використанням валютного курсу НБУ (пп.«а» п.7 ПБО-21). У випадку, коли валютний курс НБУ на дату виникнення кредиторської заборговано­сті і валютний курс НБУ на дату балансу відрізняють­ся, виникає курсова різниця. Курсову різницю включа­ють до складу операційних доходів (або витрат) і відображають на субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» (або субрахунку 945 «Витрати від операційної курсової різниці») (п.8 ПБО-21);

♦ при здійсненні оплати товарів кредиторська заборгованість перед нерезидентом, як монетарна стаття балансу, також підлягає перерахунку за ва­лютним курсом НБУ. В цьому випадку також може виникнути курсова різниця (п.8 ПБО-21), яка відо­бражається в обліку так, як описано вище.

Курсова різниця за кредиторською заборгованіс­тю визначається як добуток суми іноземної валюти, яку підприємство заборгувало нерезиденту, і різни­ці валютних курсів. А саму різницю визначають як курс НБУ на дату визначення курсових різниць (дату балансу або дату розрахунків) за вирахуван­ням курсу НБУ на попередню дату (дату визнання заборгованості або дату балансу).

Якщо курс НБУ на дату визначення курсових різниць більше від курсу НБУ на попередню дату, сума кредиторської заборгованості підприємства перед нерезидентом у гривневому еквіваленті збіль­шується, тому виникають витрати. Якщо курс НБУ на дату визначення курсових різниць менше від курсу НБУ на попередню дату, сума такої заборго­ваності в гривневому еквіваленті зменшується, тому виникає дохід.