Санаційна стратегія фінансової санації

 

Стратегія - це узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей через координацію та розподіл ресурсів підприємства. Конкретні оперативні заходи в санаційній стратегії не відображаються. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних вигод, які б забезпечили підприємству високу рентабельність. Суть її полягає у виборі найліпших варіантів розвитку підприємства та в оптимізації політики капіталовкладень.

Відповідно до вибраної стратегії розробляється програма санації, тобто система запрогнозованих, взаємопов'язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.

Практика свідчить, що успішна фінансово-господарська діяльність підприємства залежить приблизно на 70% від стратегічної спрямованості, приблизно на 20% — від ефективності оперативного управління і приблизно на 10% — від якості виконання поточних завдань. Відтак, на загальний успіх санації впливають: якість стратегічного аналізу; реальність стратегічного планування; рівень реалізації стратегічних завдань.

Розрізняють чотири види стратегії санації підприємства в разі вирішення зазначеного конфлікту:

а) наступальна стратегія;

б) стратегія делегування повноважень;

в) стратегія компромісу та консенсусу;

г) захисна стратегія.

Наступальна стратегія передбачає активні дії: модернізацію обладнання, запровадження нових технологій, ефективного маркетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продукції, розробку та втілення прогресивної стратегічної концепції контролінгу.

Стратегія делегування повноважень передбачає делегування проблем, які виникли на підприємстві, третім особам: власникам, кредиторам, державі. За цією стратегією підприємство прагне отримати додаткові фінансові ресурси завдяки збільшенню статутного фонду, одержанню державних гарантій, сподівається на участь кредиторів у своїй санації, а також добивається захисту в рамках політики протекціонізму.

Стратегія компромісів та консенсусів базується на двох принципах: Jiu-Jitsu (стратегія компромісу) та Таі-Сhі (стратегія консенсусу). У першому випадку передбачається альянс між кількома учасниками ринку з метою блокування дій сильного конкурента. Стратегія консенсусу спрямована на злиття двох підприємств в одне з метою якомога повнішого використання ефекту синергізму та взаємодоповнення сильних і подолання слабких сторін партнерів.

Захисна стратегія (втеча) передбачає різке скорочення витрат, закриття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, консервацію та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, скорочення окремих частин ринкового сегмента, зниження відпускних цін та скорочення обсягів реалізації.

 

 

План фінансового оздоровлення підприємства

 

План санації повинен містити строк відновлення платоспроможності підприємства, заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, ліквідації його заборгованості та покращання фінансових показників, а також умови участі інвесторів (за їх наявності), строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.

Згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у плані фінансового оздоровлення підприємства заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути:

1. відстрочка та (або) розстрочка платежів або списання частини боргів, про що укладається мирова угода;

2. ліквідація дебіторської заборгованості;

3. продаж частини майна боржника;

4. зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу) та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

5. виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

6. продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств);

7. одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації;

8. звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації.

Погодження плану фінансового оздоровлення підприємства в процесі досудової санації відбувається на основі договорів, укладених між санатором та санованим підприємством.

План фінансового оздоровлення розробляють, як правило, фінансові та контролінгові служби підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, працівники підприємства, представники потенційного санатора чи керуючий санацією, незалежні аудиторські та консалтингові фірми. Необхідність залучення зовнішніх консультантів під час розробки плану зумовлена трьома основними чинниками:

а) затратами робочого часу, необхідного для розробки плану;

б) потребою в належних знаннях та досвіді;

в) потребою в об'єктивності.

При розробці плану санації керуються такими принципами:

1. завершеність - врахування всіх найважливіших обставин справи (усі позиції плану мають базуватися на цілком перевірених даних);

2. змістовність - розгляд лише тих обставин, які стосуються процесу санації;

3. правильність - правдиве висвітлення проблематики криз із відображенням усіх передумов та безперервного, логічного ланцюга аргументів;

4. ясність - правдиве та однозначне висвітлення й відтворення інформації;

5. об'єктивність - чітке розмежування між фактичними даними, власним поглядом контролера та висновками.

Розділ 1 відбиває вихідну ситуацію на підприємстві. Оцінювання зовнішніх умов, у яких функціонує підприємство, є основою стратегічного планування і включає в себе вивчення загальних політико-економічних тенденцій, аналіз галузі та ринкового сегмента. Аналіз фінансово-господарського стану охоплює два аспекти: виробничо-господарську діяльність та фінансовий стан.

Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць полягає в систематизації та оцінюванні відповідних чинників і їх впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства.

Наявний потенціал, де характеризуються сильні сторони підприємства, його можливі шанси та наявний потенціал у кадровій, виробничій, технологічній, маркетинговій та інших сферах.

Розділ 2 має характеризувати стратегічні цілі санації підприємства, цільові орієнтири та розробку стратегії. Тут подається також оперативна Crash-програма, що відбиває заходи, спрямовані на покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства. До каталога са­наційних заходів згідно з Crash -програмою можуть входити:

• рефінансування дебіторської заборгованості (форфейтинг, факторинг, звернення до суду);

• мобілізація прихованих резервів завдяки продажу окремих позицій активів;

• зменшення та збільшення статутного капі галу;

• реструктуризація кредиторської заборгованості;

• в заморожування інвестиційних вкладень;

• зворотний лізинг;

• розпродаж за зниженими цінами товарів, попит на які низький.

Розділ 3 включає в себе конкретний план заходів щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді і складається з розглянутих далі частин.

План маркетингу та оцінювання ринків збуту продукції. Визначаються ринкові чинники, які впливають на збут продукції та місткість ринку; мотивацію споживачів; ступінь еластичності попиту та рівень платоспроможного попиту на продукцію підприємства; умови збуту; галузеві ризики; ситуацію на суміжних товарних ринках.

План виробництва та капіталовкладень. Наводяться відомості про використання обладнання, його знос, витрати, пов'язані з відновленням можливості оренди чи лізингу. Характеризується виробничий процес, визначаються його «вузькі» місця, комерційні зв'язки з постачальниками сировини. Конкретні заходи щодо розширення асортименту продукції та підвищення її якості з метою досягнення конкурентних переваг. Зазначається, яке саме обладнання, технічну документацію, технологію, «ноу-хау» і в кого та на яких умовах і в який термін та на яку суму потрібно придбати. На цій підставі оцінюються потреби в інвестиціях. План виробництва та відповідних капіталовкладень складається у формі бюджету.

Організаційний план. Характеризується організаційна структура підприємства, розглядаються можливості реструктуризації (реорганізації) та перепрофілювання, аналізується управлінський та кадровий склад, подається фактична кількість працівників та вносяться пропозиції щодо її зменшення, намічаються заходи щодо посилення мотивації працівників та вдосконалення організації менеджменту.

Фінансовий план має містити в собі:

а) прогноз обсягів випуску та реалізації продукції;

б) баланс грошових надходжень і витрат;

в) зведений баланс активів і пасивів (до початку санації, в окремі періоди, під час санації та після її проведення);

г) аналіз шляхів досягнення беззбитковості підприємства;

д) форми та джерела мобілізації фінансових ресурсів;

є) графіки освоєння, окупності та повернення фінансових ресурсів (якщо їх було залучено на поворотній основі).

Розділ 4 містить розрахунок ефективності санації, а також перелік заходів щодо організації реалізації плану та контролю за її перебігом. Деталізуються очікувані результати виконання проекту, а також прогнозуються можливі ризики й збитки.

У першому розділі плану фінансового оздоровлення підприємства зазначається назва боржника, сфера його діяльності та назва інвестора при його наявності. Також в даному розділі може вказуватись мета складання плану санації та методи, що використовуються при розробці плану.

Другий розділ визначає правовий статус та структуру власності підприємства-боржника. У цьому розділі подаються відомості про правову форму організації бізнесу, структуру власності підприємства та його організаційну структуру. Може також бути подана коротка історична довідка про розвиток підприємства.

Третій розділ плану фінансового оздоровлення містить результати аналізу фінансово-господарського стану боржника. У рамках такого аналізу проводиться аналіз фактичного фінансового стану підприємства, аналіз причин фінансової кризи, оцінюються сильні та слабкі сторони підприємства, можливості та загрози щодо його подальшого розвитку. Саме якісне та повне виконання даного етапу плану фінансового оздоровлення забезпечує виявлення шляхів подолання кризових явищ та причин їх виникнення, що, в свою чергу, дозволить підприємству відновити ліквідність та платоспроможність у короткотерміновій перспективі та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді. На основі результатів проведеного аналізу санатором обґрунтовується доцільність проведення санаційних заходів на підприємстві.

Розділ четвертий плану санації містить перелік основних заходів фінансового, виробничо-технічного, технологічного, правового, соціально-економічного, організаційного характеру. Конкретне наповнення даного розділу визначається широким переліком факторів, серед яких слід відмітити:

- причини кризових явищ на підприємстві та можливі шляхи їх усунення;

- можливості господарюючого суб'єкта щодо мобілізації внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування оздоровчих заходів;

- ступінь зацікавленості власників, керівництва, державних органів влади, кредиторів у існуванні підприємства;

- фаховий рівень та досвід керуючого санацією;

- інші фактори.

П'ятий розділ регламентує питання фінансування виконання плану санації. Тут визначаються умови та обсяг фінансової участі керівництва, власників, працівників або зовнішніх по відношенню до підприємства суб'єктів (кредиторів, фінансових організацій, державних органів) у санації суб'єкта господарювання. Варто зауважити, що проведення санації потребує залучення фінансових ресурсів, часто у значних розмірах, що є надзвичайно складним завданням для підприємства, яке перебуває в кризовому стані. Це обумовлює необхідність вдосконалення системи фінансового забезпечення санації, яка сприятиме швидкому покращанню становища господарюючих суб'єктів, забезпечить стабільність їх роботи в довгостроковому періоді та у кінцевому результаті створення ефективної ринкової системи господарювання.

Шостий розділ визначає умови участі інвестора у санації підприємства, а саме умови та обсяги фінансування інвестором заходів фінансового оздоровлення, зобов'язання інвестора різного роду по відношенню до підприємства, що передбачають подолання кризових явищ у діяльності боржника. Також у даному розділі вказується, що саме отримує інвестор від участі у плані санації.

Сьомий розділ плану фінансового оздоровлення визначає, яку відповідальність несуть боржник, інвестор та інші сторони, що беруть участь у санації, за невиконання взятих на себе зобов'язань.

У восьмому розділі вказуються прогнозні результати виконання плану фінансового оздоровлення, зокрема суми можливих прибутків чи збитків за результатами виконання плану, термін відновлення платоспроможності боржника та показники ефективності реалізації санаційних заходів.

3. Складання і погодження плану фінансового оздоровлення підприємства в процесі провадження справи про банкрутство

 

З моменту порушення справи про банкрутство підприємство не є вільним в термінах розробки та реалізації плану санації. Згідно з Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів д ля схвалення план санації боржника.

Термін санації боржника згідно з вказаним Законом становить 12 місяців і в окремих випадках може бути продовжений ще на 6 місяців. Як і план фінансового оздоровлення в процесі досудової санації, план санації в процесі провадження справи про банкрутство може включати широкий перелік заходів фінансового, господарського, організаційного характеру.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чітко регламентована процедура затвердження плану санації підприємства. Після розробки керуючим санацією плану фінансового оздоровлення підприємства, то його розгляд проводиться комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотирьохмісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію. Керуючий санацією письмово повідомляє членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету і за два тижні до проведення комітету кредиторів надає можливість попередньо ознайомитися з планом санації. План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів кредиторів — членів комітету кредиторів. - Комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень:

- схвалити план санації та подати його на затвердження господарського суду;

- відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

- відхилити план санації, звернутися до господарського суду з клопотанням про звільнення керуючого санацією від виконання ним обов'язків та про призначення нового керуючого санацією.

Зазначене рішення повинно містити дату скликання чергового засідання комітету кредиторів для розгляду нового плану санації, яке має відбутися не пізніше ніж у місячний строк з дня прийняття рішення про відхилення плану санації.

Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією в господарський суд на затвердження не пізніше п'яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів. Протокол засідання комітету кредиторів може містити особливу думку кредиторів, які голосували проти порядку і строків погашення заборгованості, передбачених у плані санації. Керуючий санацією зобов'язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків. Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути перевірена в порядку нагляду.

Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано плану санації боржника, суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, в процесі провадження справи про банкрутство підприємство-боржник для реалізації оздоровчих заходів повинно в стислі терміни мобілізувати свої сили, активно вишукувати внутрішні та зовнішні джерела фінансування санаційних процедур, виявити та подолати внутрішні причини фінансової кризи.