Санаційна спроможність підприємства.

9. Порядок проведення санаційного аудиту.

10. Аналіз причин кризи та сильних і слабких місць на підприємстві.

11. Форми фінансової санації.

12. Визначення потреби в капіталі для проведення санації підприємства.

13. Правила фінансування санації підприємств.

14. Поняття та класифікація внутрішніх джерел фінансової стабілізації.

15. Збитки підприємства та джерела їх покриття.

16. Економічний зміст санації балансу та призначення санаційного прибутку.

17. Фінансування санації за рахунок акціонерного (пайового) капіталу.

18. Методи та джерела збільшення статного фонду.

19. Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника.

20. Сутність та форми реструктуризації підприємства.

21. Реорганізація, спрямована на укрупнення підприємств.

22. Реорганізація підприємств, спрямована на їх розукрупнення.

23. Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств.

24. Фінансова санація на ухвалу господарського суду.

25. Податкові аспекти банкрутства та ліквідації підприємств.

 

7. Індивідуальне аналітично-розрахункове завдання студента

 

 

Складовою вивчення дисципліни “Фінансова санація та банкрутство підприємств” є виконання студентом комплексного завдання – розроблення плану фінансового оздоровлення підприємства (план заходів антикризового управління, або план фінансової санації підприємства) в залежності від фази кризи.

План фінансового оздоровлення підприємства складається зі вступу та п’яти розділів.

У вступі відображається з агальна характеристика суб’єкта господарювання, подаються відомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру, сфери діяльності та дається коротка історична довідка про розвиток підприємства.

У першому розділі слід провести оцінку кризових факторів фінансового розвитку та прогнозування банкрутства підприємства.

Рекомендується використання основних методик прогнозування стану неплатоспроможності і банкрутства підприємств, які зустрічаються в науковій літературі. Умовно їх можна розділити на дві групи: багатофакторні моделі прогнозування банкрутства і комплексні методики прогнозування стану платоспроможності підприємств і можливого їх банкрутства. Перші базуються на використанні багатофакторних функцій, побудованих за допомогою дискримінантного аналізу. Другі ж являють собою комплексний аналіз фінансового стану підприємства за багатьма показниками.

Основні моделі прогнозування банкрутства:

1. двофакторна модель:

С1= -0.387 + Kn*(-1.0736) + Kз*0.0579,

де Kn – показник поточної ліквідності (покриття),

Кз – показник питомої ваги позикових засобів у пасивах підприємства.

Якщо результат (С1) виявляється від’ємним, імовірність банкрутства невелика. Додатнє значення С1 вказує на високу імовірність банкрутства.

Вагові коефіцієнти моделі враховують темпи інфляції, цикли макро- і мікроекономіки, а також рівні фондо-, енерго- і трудомісткості виробництва, продуктивності праці, податковий тягар, які в різні проміжки часу і для різних підприємств повинні піддаватися коректуваню. У силу цього дані такого прогнозування є субєктивними.

2. модель Альтмана:

Z = 1.2X1 + 1.4X2 + 3.3X3 + 0.6X4 + X5,

Де Х1 – оборотний капітал /сума активів;

Х2 – нерозподілений прибуток /сума активів;

Х3 – операційний прибуток /сума активів;

Х4 – ринкова вартість акцій / заборгованість;

Х5 – обсяг продажу /сума активів.

Результати численних розрахунків за моделлю Альтмана показали, що узагальнюючий показник Z може приймати значення в межах [-14; +22], при цьому підприємства, для яких Z>2,99, попадають у число з низькою імовірністю банкрутства, підприємства, для яких Z<1,81, є безумовно фінансово неспроможними, а проміжок [1,81;2,70] складає зону з високою імовірністю банкрутства.

3. модель Ліса:

Z + 0.063X1 + 0.092X2 + 0.057X3 + 0.001X4,

де Х1 – оборотний капітал /сума активів;

Х2 – прибуток від реалізації /сума активів;

Х3 – нерозподілений прибуток/сума активів;

Х4 – власний капітал/позичковий капітал.

В цій моделі граничне значення показника Z дорівнює 0,037.

4. універсальна дискримінантна функція:

Z = 1.5X1 + 0.08X2 + 10X3 + 5X4 + 0.3X5 + 0.1X6,

Де Х1 – чистий грошовий потік/зобов’язання;

Х2 – валюта балансу /зобов’язання;

Х3 – прибуток /валюта балансу;

Х4 – прибуток / виручка від реалізації;

Х5 – виробничі запаси /виручка від реалізації;

Х6 – виручка від реалізації /валюта балансу.

Можливі значення показника Z інтерпретуються так:

Z>2 – підприємство вважається фінансово стійким і йому не загрожує банкрутство;

1<Z<2 – фінансова рівновага (фінансова стійкість) підприємства порушена, але за умови переходу на антикризове управління банкрутство йому не загрожує;

0<Z<1 – підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів;

Z<0 – підприємство є напівбанкрутом.

5. модель R (модель прогнозу ризику банкрутства розроблена російськими вченими):

R = 8.38K₁ + K₂ + 0.054K₃ + 0.63K₄,

Де K₁ – оборотний капітал /активи;

K₂ – чистий прибуток /власний капітал;

K₃ – обсяг від реалізації /активи;

K₄ – чистий прибуток /інтегральні витрати.

Імовірність банкрутства підприємства у відповідності зі значеннями моделі R визначається в такий спосіб:

 

Значення R	Ймовірність банкрутства,%
Менше 0	Максимальна (90 – 100)
0 – 0,18	Висока (60 –80)
0,18 – 0,32	Середня (35 –50)
0,32 – 0,42	Низька (15 – 20)
Більше 0,42	Мімімальна (до 10)

 

Економічним показником ознак поточної платоспроможності (Пл) при наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов’язань, що визначається за формулою:

Пл = А₀₄₀ + А₀₄₅ + А₂₃₀ + А₂₄₀ – П₆₂₀,

Де А₀₄₀, А₀₄₅, А_230, А₂₄₀ – відповідні рядки активу балансу;

П₆₂₀ – підсумок IV розділу пасиву балансу.

Від’ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність суб’єкта підприємницької діяльності. Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початку і в кінці звітного періоду, мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття (Кп) і коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз) у кінці звітного періоду менше їх нормативних значень – 1,5 і 0,1 відповідно.

Коефіцієнт покриття визначається за формулою:

Кп = А₂₆₀ /П₆₂₀,

Де А₂₆₀ – підсумок ІІ розділу активу балансу.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами визначається так:

Кз = (П₃₈₀ – А₀₈₀)/А_260,

Де П₃₈₀ – підсумок І розділу пасиву балансу;

А₀₈₀ –підсумок І розділу активу балансу.

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого суб’єкта підприємницької діяльності застосовується коефіцієнт Бівера, який розраховується так:

Кб = (Ф₂₂₀ - Ф₂₄₀)/ (П₄₈₀ + П₆₂₀),

Де Ф₂₂₀, Ф₂₄₀ – чистий прибуток і амортизація, наведені в рядках 220 і 260 форми №2 відповідно;

П₄₈₀, П₆₂₀ – довгострокові і поточні зобов’язання.

Ознакою незадовільної стуктури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу(1,5-2 роки) Кб<0,2.

У другому розділі відображається вихідна ситуація на підприємстві.

Аналіз вихідних даних включає в себе такі підрозділи:

* Аналіз фінансово-господарського стану.

* Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць.

* Наявний потенціал.

Аналіз фінансово-господарського стану проводиться по двох напрямках:

· аналіз виробничо-господарської діяльності;

· аналіз фінансового стану.

В ході аналізу наводяться дані про фактичний фінансовий та майновий стан підприємства (фактичний обсяг реалізації, величина прибутків (збитків), рівень заборгованості, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності, фінансового лівериджу тощо). Для проведення поглибленого аналізу фінансового стану підприємства рекомендується нижче наведена система показників.

 

СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ АНАЛІЗУ