Методи дослідження в психології

План лекції:

3.1.Взаємозв'язок метолодогії, методів та методик психологічного дослідження

3.2.Вимоги, які пред'являються до організації психологічного дослідження

3.3.Класифікація методів психологічного дослідження

3.4.Основні методи дослідження. Поняття про спостереження та експеримент, їхніх достоїнствах та недоліках

3.5. Допоміжні методи дослідження в психології

3.1. Методологічною основою психології є філософія, а саме філософія діалектичного матеріалізму. Кожна наука має свій предмет і використовує певні методи, які дозволяють пізнати закономірності досліджуваних нею явищ.

Сергій Леонідович Рубінштейн говорив, що «Метод – це шлях пізнання, це спосіб, за допомогою якого пізнається предмет науки».

Система методів об'єднана наявністю загальної методології науки. Кожний етап становлення психології як науки мав своє розуміння методів дослідження. Виходячи з основних методів, часто визначається й предмет психології.

Психологія як наука має свій предмет і методи вивчення закономірностей, механізмів і психічних фактів. Знання методів і вміння з їхньою допомогою вивчати особливості психічного розвитку людини - шлях до пізнання його психологічних особливостей для використання цих знань у практичній діяльності.

Взаємозв'язок методології, методів і методик психологічного дослідження можна представити в такий спосіб:

Методологія дослідження

Система принципів, способів організації й побудови теоретичної діяльності, а також вчення про цю систему

 

 

Метод дослідження

Шлях дослідження, що випливає із загальних теоретичних уявлень про сутність досліджуваного явища

 

Методика

Це конкретне втілення методу як виробленого способу організації взаємодії суб'єкта й об'єкта дослідження на основі конкретного матеріалу й конкретної процедури

3.2. Психологія пред'являє до методів дослідження психічних явищ такі вимоги:

- психічні явища необхідно вивчати в їхньому розвитку, взаємозв'язку й взаємозалежності;

- метод психологічного дослідження повинен бути адекватним предмету дослідження, розкривати істотні, а не випадкові, не другорядні особливості досліджуваного психологічного процесу, стани або властивості.

Головним принципом психологічного дослідження є його об'єктивність.

До організації психологічного дослідження також пред'являються певні вимоги:

1. Планування дослідження - містить у собі підбор і апробацію методів і методик. Планування - це складання логічної й хронологічної схем дослідження, вибір контингенту й кількості випробуваних або необхідні числа змін (спостережень), це план математичної обробки й опису всього дослідження.

2. Місце проведення дослідження - повинне забезпечувати ізоляцію від зовнішніх перешкод, відповідати санітарно-гігієнічним і інженерно-психологічним вимогам, тобто забезпечувати певний комфорт і невимушену робочу обстановку.

3. Технічне оснащення - повинне відповідати розв'язуваним задачам, всьому ходу дослідження й рівню аналізу одержуваних результатів.

4. Підбор випробуваних - повинен забезпечити їхню якісну однорідність.

5. Дослідник - неминуче впливає на хід проведеної роботи на всіх її етапах, від планування до висновків і рекомендацій.

6. Інструкція - складається ще на стадії планування роботи. Вона повинна бути чіткої, короткої, однозначної.

7. Протокол дослідження повинен бути одночасно повним і цілеспрямованим.

8. Обробка результатів - це кількісний і якісний аналіз і синтез отриманих у ході дослідження даних.

Основним принципом побудови психологічного дослідження є принцип якісного аналізу особливостей протікання психічних процесів. Важливо не тільки скільки, і які задачі виконує випробуваний, головне - як він працює, який характер помилок.

До методологічних принципів побудови психологічного дослідження відносять:

- метод повинен виходити з діалектико-матеріалістичного уявлення про предмет науки, відбивати його специфіку;

- науковий метод психології повинен бути об'єктивним;

- дотримання генетичного (еволюційного) принципу;

- необхідність наукових узагальнень із урахуванням індивідуальних розходжень.

3.3. Класифікація методів психологічного дослідження (за Б.Г.Ананьєвим).

Всі методи психологічного дослідження діляться на 4 групи:

1) організаційні;

2) емпіричні;

3) способи обробки даних;

4) інтерпретаційні.

До організаційних методів відносять:

- порівняльний метод - розгляд окремих механізмів поводження й психологічних актів у процесі розвитку й у порівнянні з подібними явищами в інших організмів; зіставлення різних груп по віку, діяльності й т.ін. Найбільше поширення цей метод одержав у зоопсихології й у дитячої психології.

- лонгитюдний метод - багаторазове обстеження тих самих осіб протягом тривалого періоду часу;

- метод поперечних зрізів - висновки про особливості розвитку виводять на підставі досліджень тих самих характеристик у порівнюваних групах дітей різного віку, різних рівнів розвитку, з різними властивостями особистості, клінічними реакціями й т.д. Перевага - можливість придбання протягом короткого часу результатів. Недоліки - дослідження статичні, не дають можливість виводити висновки про динаміку процесу розвитку, його безперервності.

- комплексний метод - у дослідженні беруть участь представники різних наук, один об'єкт вивчають різними засобами.

Емпіричні методи спрямовані на виявлення особливостей особистості, направляючою основою яких є досвід. До цих методів відносять:

- обсерваційні (спостереження й самоспостереження);

- експеримент (формуючий, польовий, природний);

- психодіагностичні (соціометрія, анкети, тести);

- аналіз продуктів діяльності;

- моделювання;

- біографічний.

Способи обробки даних:

- методи математико-статистичного аналізу даних;

- методи якісного аналізу.

Інтерпретаційні методи:

- генетичний метод (онтогенетичний, філогенетичний);

- структурні методи (класифікація, типологізація).

 

3.4. До основних методів дослідження в психології відносять спостереження й експеримент.

Спостереження – метод дослідження предметів і явищ об'єктивної дійсності, що складається в їх навмисному й цілеспрямованому сприйнятті (щодо власного миру – самоспостереження).

Спостереження вимагає активізації всіх психічних процесів особистості, особливо уваги й мислення. У процесі вправи здатність до спостереження може вдосконалюватися й поступово перетворюватися в рису особистості - спостережливість.

Спостереження ділиться на:

- побутове - життєві спостереження, які обмежуються реєстрацією фактів, носять випадковий, неорганізований характер;

- наукове - перехід від опису фактів до пояснення його внутрішньої сутності. Необхідна умова - чіткий план, фіксація результатів у спеціальному щоденнику.

Щоб спостереження придбало науковий характер, потрібно, щоб воно:

1) було цілеспрямованим;

2) здійснювалося планомірно й систематично;

3) було забезпечено досить широкою інформацією про спостережуване явище;

4) щоб результати спостереження точно фіксувалися. Наукове спостереження висуває непорушні вимоги до особистісних якостей дослідника. Він повинен:

- бути об'єктивним при фіксації психічних явищ, при словесному описі й класифікації спостережень;

- володіти собою, щоб його настрій і особисті характерологічні якості не впливали й не позначалися на спостереженні і його висновках;

- не бути тенденційним, упередженим при організації спостереження й очікуванні його наслідків, щоб не зробити необґрунтованих висновків;

- не піддаватися першим враженням про спостережувану людину;

- не бути поблажливим до спостережуваного;

- не приписувати спостережуваному власних якостей і не пояснювати його поводження із власної позиції.

Спостереження має потребу в чіткості й точності фіксації його даних. Цього можна досягти, використовуючи бланки:

 

Дата спостереження

Умови, при яких проводилося спостереження

Що спостерігалося

Що виявлено в спостереженні

Пояснення дані спостереження

 

Спостереження використовується в сполученні з іншими методами вивчення психічних процесів і властивостей особистості.

Психологічне наукове спостереження потрібно відрізняти від звичайного. Наукове спостереження не обмежується описом зовнішньої сторони виявленого психічного факту, а проникає в суть явищ, з'ясовує причини тих або інших актів поводження й цим розкриває їхню психологічну природу.

Об'єктом спостереження може бути поводження особистості у всіляких її зовнішніх проявах, у яких реалізуються внутрішні, психічні стани, переживання, прагнення. В особливостях висловлень, у виразних рухах - жестах, міміці, вираженні особи, пантомічних актах (позах) і т.д., можна виявити й простежити особливості уваги, розуміння, емоції й вольові якості, особливості темпераменту й риси характеру.

Спостереження може бути:

- звичайним (бачення, слухання);

- інструментальним (побачене й почуте в поводженні фіксується за допомогою фотоапарата, відеокамери, магнітофона). Таке спостереження дає можливість глибше аналізувати поводження, порівнювати.

У таблиці 3.1. наведені достоїнства й недоліки методу спостереження.

Таблиця 3.1