Основні функції правої та лівої півкулі

Функції лівої півкулі	Функції правої півкулі
Хронологічний порядок	Поточний час
Читання карт, схем	Конкретний простір
Запам'ятовування імен, слів, символів	Запам'ятовування образів, конкретних подій, дізнавання осіб людей
Мовна активність, чутливість до змісту	Сприйняття емоційного стану
Бачення світу веселим, легким	Бачення миру похмурим
Детальне сприйняття	Цілісне, образне сприйняття

Функціональна специфіка півкуль змінюється під впливом як генетичних, так і соціальних факторів. Асиметрія півкуль мозку - це динамічне утворення, у процесі онтогенезу відбувається поступове наростання асиметрії мозку (найбільша виразність асиметрії півкуль спостерігається в середньому віці, а до старості поступово нівелюється), у випадку поразки однієї півкулі можлива часткова взаємозамінність функцій і компенсації роботи однієї півкулі за рахунок іншої.

Тісний зв'язок психіки й діяльності мозку не підлягає сумніву, ушкодження або фізіологічна неповноцінність мозку однозначно приведуть до неповноцінності й психіки. Хоча головний мозок - це орган, діяльністю якого обумовлена психіка, але зміст цієї психіки виробляється не самим мозком, її джерелом є зовнішній світ.

Багато психологів давали своє визначення психіки:

Крутецький Вадим Андрійович. Психіка – форма високоорганізованої матерії, мозку, функція, що полягає в активному відображенні об'єктивного світу.

Столяренко Л.Д. Психіка – є мікрокосмос, де макрокосмос стискується, звертається, збирається у своїй самототожності, таким чином, втрачаючи свою внеположність. Психіка – це сутність, де внеположність і різноманіття природи збирається до своєї єдності, цей віртуальний стиск природи, це відбиття об'єктивного миру в його зв'язках і відносинах.

Рубінштейн С.Л. Психіка – це відображення об'єктивної реальності.

Психічне відображення – це активне відображення світу у зв'язку з якоюсь необхідністю, з потребами, це суб'єктивне виборче відбиття об'єктивного миру, тому що належить суб'єктові, поза суб'єктом не існує, залежить від суб'єктивних особливостей.

Психіка - це властивість високоорганізованої живої матерії, суб'єктивне відбиття об'єктивної реальності, необхідне людині (або тварині) для активної діяльності в ньому й керування своєю поведінкою.

Особливістю психіки людини є те, що людська психіка не дана в готовому виді людині з моменту народження й не розвивається сама по собі, не з'являється сама по собі людська душа, якщо дитина ізольована від людей. Тільки в процесі спілкування й взаємодії дитини з іншими людьми в неї формується людська психіка, у противному випадку, при відсутності спілкування з людьми, у дитини нічого людського ні в поводженні, ні в психіці не з'являється (феномен Мауглі).

Таким чином, психіка людини містить у собі три складові:

1. Зовнішній світ, природа;

2. Її відображення - повноцінна діяльність мозку;

3. Взаємодія з людьми, активна передача новим поколінням людської культури, людських здатностей.

Функції психіки:

- відбиття навколишнього світу;

- регуляція поведінки й діяльності живої істоти з метою забезпечення її виживання.

4.4. Механізми психіки людини. Механізм - це знаряддя, пристосування, завдяки яким поєднуються в цілісність органи й системи людини для передачі й перетворення енергії й інформації в процесі діяльності.

Склад механізму психіки людини: відображення – проектування – опредмечування.

Відображення – це властивість мозку, його специфічна функція відтворювати деякі особливості й риси явищ, що впливають на нього. Відображення не дзеркально, не пасивно, воно сполучено з пошуком, вибором і є необхідною стороною діяльності особистості. Відображення характеризується рядом особливостей:

- дає можливість правильно відображати навколишню дійсність;

- відбувається в процесі активної діяльності людини;

- заглиблюється й удосконалюється;

- переломлюється через індивідуальність;

- носить випереджальний характер.

Проектування – основна його функція – упорядкування й гармонізація змісту відображення відповідно меті, дії або діяльності людини. Процес проектування - це сукупність і послідовність розумових або психомоторних дій, у результаті яких створюються образи, схеми або знакові системи, що ведуть до рішення теоретичних і практичних задач.

Опредмечування – елемент свідомої діяльності людини, процес перетворення й втілення людських сил і здатностей з розумової форми, образа у властивість предмета. Завдяки цьому процесу зроблений людиною предмет стає людським предметом.

Ця діяльність має три форми:

1) матеріальну - виробництво, фізична робота й праця, у процесі якого людина втілює себе в предмети і явища й перетворює їх;

2) психічну - виробництво й інтерпретація змісту відображення, підбор цінностей, операцій розуму й переживань, які виступають елементами виробництва;

3) створення самого себе - розвиток щиросердечних і духовних потенцій, а також усунення різних форм відчуження.