Психологія як наука, її завдання та методологічні принципи

Психологія як наука, її завдання та методологічні принципи

План лекції:

Психологія як природничонаукова і гуманітарна дисципліна.

Об'єкт і предмет психології як науки про людину, предмет загальної психології.

Задачі і місце психології в системі наук.

Галузі психологічних знань.

Методи дослідження в психології

План лекції:

3.1.Взаємозв'язок метолодогії, методів та методик психологічного дослідження

3.2.Вимоги, які пред'являються до організації психологічного дослідження

3.3.Класифікація методів психологічного дослідження

3.4.Основні методи дослідження. Поняття про спостереження та експеримент, їхніх достоїнствах та недоліках

3.5. Допоміжні методи дослідження в психології

3.1. Методологічною основою психології є філософія, а саме філософія діалектичного матеріалізму. Кожна наука має свій предмет і використовує певні методи, які дозволяють пізнати закономірності досліджуваних нею явищ.

Сергій Леонідович Рубінштейн говорив, що «Метод – це шлях пізнання, це спосіб, за допомогою якого пізнається предмет науки».

Система методів об'єднана наявністю загальної методології науки. Кожний етап становлення психології як науки мав своє розуміння методів дослідження. Виходячи з основних методів, часто визначається й предмет психології.

Психологія як наука має свій предмет і методи вивчення закономірностей, механізмів і психічних фактів. Знання методів і вміння з їхньою допомогою вивчати особливості психічного розвитку людини - шлях до пізнання його психологічних особливостей для використання цих знань у практичній діяльності.

Взаємозв'язок методології, методів і методик психологічного дослідження можна представити в такий спосіб:

Методологія дослідження

Система принципів, способів організації й побудови теоретичної діяльності, а також вчення про цю систему

 

 

Метод дослідження

Шлях дослідження, що випливає із загальних теоретичних уявлень про сутність досліджуваного явища

 

Методика

Це конкретне втілення методу як виробленого способу організації взаємодії суб'єкта й об'єкта дослідження на основі конкретного матеріалу й конкретної процедури

3.2. Психологія пред'являє до методів дослідження психічних явищ такі вимоги:

- психічні явища необхідно вивчати в їхньому розвитку, взаємозв'язку й взаємозалежності;

- метод психологічного дослідження повинен бути адекватним предмету дослідження, розкривати істотні, а не випадкові, не другорядні особливості досліджуваного психологічного процесу, стани або властивості.

Головним принципом психологічного дослідження є його об'єктивність.

До організації психологічного дослідження також пред'являються певні вимоги:

1. Планування дослідження - містить у собі підбор і апробацію методів і методик. Планування - це складання логічної й хронологічної схем дослідження, вибір контингенту й кількості випробуваних або необхідні числа змін (спостережень), це план математичної обробки й опису всього дослідження.

2. Місце проведення дослідження - повинне забезпечувати ізоляцію від зовнішніх перешкод, відповідати санітарно-гігієнічним і інженерно-психологічним вимогам, тобто забезпечувати певний комфорт і невимушену робочу обстановку.

3. Технічне оснащення - повинне відповідати розв'язуваним задачам, всьому ходу дослідження й рівню аналізу одержуваних результатів.

4. Підбор випробуваних - повинен забезпечити їхню якісну однорідність.

5. Дослідник - неминуче впливає на хід проведеної роботи на всіх її етапах, від планування до висновків і рекомендацій.

6. Інструкція - складається ще на стадії планування роботи. Вона повинна бути чіткої, короткої, однозначної.

7. Протокол дослідження повинен бути одночасно повним і цілеспрямованим.

8. Обробка результатів - це кількісний і якісний аналіз і синтез отриманих у ході дослідження даних.

Основним принципом побудови психологічного дослідження є принцип якісного аналізу особливостей протікання психічних процесів. Важливо не тільки скільки, і які задачі виконує випробуваний, головне - як він працює, який характер помилок.

До методологічних принципів побудови психологічного дослідження відносять:

- метод повинен виходити з діалектико-матеріалістичного уявлення про предмет науки, відбивати його специфіку;

- науковий метод психології повинен бути об'єктивним;

- дотримання генетичного (еволюційного) принципу;

- необхідність наукових узагальнень із урахуванням індивідуальних розходжень.

3.3. Класифікація методів психологічного дослідження (за Б.Г.Ананьєвим).

Всі методи психологічного дослідження діляться на 4 групи:

1) організаційні;

2) емпіричні;

3) способи обробки даних;

4) інтерпретаційні.

До організаційних методів відносять:

- порівняльний метод - розгляд окремих механізмів поводження й психологічних актів у процесі розвитку й у порівнянні з подібними явищами в інших організмів; зіставлення різних груп по віку, діяльності й т.ін. Найбільше поширення цей метод одержав у зоопсихології й у дитячої психології.

- лонгитюдний метод - багаторазове обстеження тих самих осіб протягом тривалого періоду часу;

- метод поперечних зрізів - висновки про особливості розвитку виводять на підставі досліджень тих самих характеристик у порівнюваних групах дітей різного віку, різних рівнів розвитку, з різними властивостями особистості, клінічними реакціями й т.д. Перевага - можливість придбання протягом короткого часу результатів. Недоліки - дослідження статичні, не дають можливість виводити висновки про динаміку процесу розвитку, його безперервності.

- комплексний метод - у дослідженні беруть участь представники різних наук, один об'єкт вивчають різними засобами.

Емпіричні методи спрямовані на виявлення особливостей особистості, направляючою основою яких є досвід. До цих методів відносять:

- обсерваційні (спостереження й самоспостереження);

- експеримент (формуючий, польовий, природний);

- психодіагностичні (соціометрія, анкети, тести);

- аналіз продуктів діяльності;

- моделювання;

- біографічний.

Способи обробки даних:

- методи математико-статистичного аналізу даних;

- методи якісного аналізу.

Інтерпретаційні методи:

- генетичний метод (онтогенетичний, філогенетичний);

- структурні методи (класифікація, типологізація).

 

3.4. До основних методів дослідження в психології відносять спостереження й експеримент.

Спостереження – метод дослідження предметів і явищ об'єктивної дійсності, що складається в їх навмисному й цілеспрямованому сприйнятті (щодо власного миру – самоспостереження).

Спостереження вимагає активізації всіх психічних процесів особистості, особливо уваги й мислення. У процесі вправи здатність до спостереження може вдосконалюватися й поступово перетворюватися в рису особистості - спостережливість.

Спостереження ділиться на:

- побутове - життєві спостереження, які обмежуються реєстрацією фактів, носять випадковий, неорганізований характер;

- наукове - перехід від опису фактів до пояснення його внутрішньої сутності. Необхідна умова - чіткий план, фіксація результатів у спеціальному щоденнику.

Щоб спостереження придбало науковий характер, потрібно, щоб воно:

1) було цілеспрямованим;

2) здійснювалося планомірно й систематично;

3) було забезпечено досить широкою інформацією про спостережуване явище;

4) щоб результати спостереження точно фіксувалися. Наукове спостереження висуває непорушні вимоги до особистісних якостей дослідника. Він повинен:

- бути об'єктивним при фіксації психічних явищ, при словесному описі й класифікації спостережень;

- володіти собою, щоб його настрій і особисті характерологічні якості не впливали й не позначалися на спостереженні і його висновках;

- не бути тенденційним, упередженим при організації спостереження й очікуванні його наслідків, щоб не зробити необґрунтованих висновків;

- не піддаватися першим враженням про спостережувану людину;

- не бути поблажливим до спостережуваного;

- не приписувати спостережуваному власних якостей і не пояснювати його поводження із власної позиції.

Спостереження має потребу в чіткості й точності фіксації його даних. Цього можна досягти, використовуючи бланки:

 

Дата спостереження

Умови, при яких проводилося спостереження

Що спостерігалося

Що виявлено в спостереженні

Пояснення дані спостереження

 

Спостереження використовується в сполученні з іншими методами вивчення психічних процесів і властивостей особистості.

Психологічне наукове спостереження потрібно відрізняти від звичайного. Наукове спостереження не обмежується описом зовнішньої сторони виявленого психічного факту, а проникає в суть явищ, з'ясовує причини тих або інших актів поводження й цим розкриває їхню психологічну природу.

Об'єктом спостереження може бути поводження особистості у всіляких її зовнішніх проявах, у яких реалізуються внутрішні, психічні стани, переживання, прагнення. В особливостях висловлень, у виразних рухах - жестах, міміці, вираженні особи, пантомічних актах (позах) і т.д., можна виявити й простежити особливості уваги, розуміння, емоції й вольові якості, особливості темпераменту й риси характеру.

Спостереження може бути:

- звичайним (бачення, слухання);

- інструментальним (побачене й почуте в поводженні фіксується за допомогою фотоапарата, відеокамери, магнітофона). Таке спостереження дає можливість глибше аналізувати поводження, порівнювати.

У таблиці 3.1. наведені достоїнства й недоліки методу спостереження.

Таблиця 3.1

Таблиця 3.2

Таблиця 3.3

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 1

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 2

Тема: Предмет психології

План:

1.Питання для самопідготовки:

- З історії науки про психічне (до першої половини 19 століття).

- Оформлення психології як експериментальної науки.

- Криза методологічних основ у психології.

- Проблеми природи психіки у вітчизняній психології.

2.Завдання для самостійної роботи (виконуються письмово):

А) Законспектувати або дати анотацію наступним роботам:

- Бассин Р.В. О развитии взглядов на предмет психологии // Вопросы психологии. 1971. №4. – С.101-113.

- Петровский А.В. Вопросы истории и теории психологии // Избр. труды. – М., 1984. – С.212-258.

- Клиническая психология: Учебник /Под ред. Б.Д.Карвасарского. – СПб: Питер, 2004. – С.19-26 (Становление психологической науки).

- Петровский А.В., Ярошевский М.Г. История и теория психологии – Ростов-на-Дону: Издательство «Феникс», 1996. Т.1. – С.150-166 (Основные психологические школы).

Б) Розкрити внесок античних учених у розвиток психологічних знань.

В) Дати характеристику сутності, представникам і предмету вивчення нижченаведених напрямків зарубіжної психології:

- Психоаналітичні теорії;

- Біхевіоризм;

- Генетична психологія;

- Гештальтпсихологія;

- Гуманістична психологія.

Г) Розкрити внесок у становлення й розвиток вітчизняної психології О.М.Леонтьєва, С.Л.Рубінштейна, Б.Г.Ананьєва, Л.С.Виготського, В.М.Мясищева, Д.Н.Узнадзе.

Д) Розкрити внесок українських учених у розвиток психології (Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, Л.Ф.Бурлачук, В.В.Третьяченко й ін.).

3. Виписати ключові поняття теми в словник: психіка, психічне відображення, асоціації, інтенція, біхевіоризм, несвідоме, рефлекс, інтроспекція, гештальт, інстинкт.

4.Контрольні питання:

- Назвіть етапи розвитку психології як науки.

- Яка заслуга Аристотеля в розумінні природи психічного?

- Назвіть основний метод вивчення психіки в другому етапі розвитку психології. Внесок Рене Декарта.

- У чому сутність кризи психології свідомості?

- Що є предметом біхевіоризму, який основний метод дослідження психіки даного напрямку?

- Який основний метод дослідження психіки в психоаналітичному напряму? Що зізнається як одиниця психічного?

- У чому сутність рефлексології, реактології й культурно-історичній концепції?

- Доведіть, що предмет психології багатобічний.

Література:

1. Айсмонтас Б.Б. Общая психология: Схемы. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2002. – 288с.

2. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. – М.: Наука, 1977.

3. Введение в психологию / Под общ. Ред. А.В.Петровского. – М.: ACADEMIA, 1996. – С. 36-38, 61-69.

4. Гальперин П.Я. Введение в психологию. М.: МГУ, 1982.

5. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии: Информ.-метод. Пособие к курсу «Психология человека». – М.: «Педагогическое общество России», 2001. – 276с.

6. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М.: «Просвещение», 1987.

7. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: МГУ, 1975.

8. Максименко С.Д. Общая психология. М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер». – 1999. – 528с.

9. Мироненко В.В. Хрестоматия по психологии. Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов. Под ред. проф. А.В.Петровского. М., «Просвещение», 1977. – 528с.

10. Немов Р.С. Психология: В 3-х кн. Кн.1. Общие основы психологии. – М., 1997.

11. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. История и теория психологии – Ростов-на-Дону: Издательство «Феникс», Т.1., 1996. – 416с.

12. Психологія. Підручник для педагогічних вузів. За ред. Г.С.Костюка. – К.: “Радянська школа”, 1968. – 572с.

13. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – М.: ВДАДОС, 1987.

14. Саблин В.С., Слаква С.П. Психология человека / В.С.Саблин, С.П.Слаква. – М. Издательство “Экзамен”, 2004. – 352с.

15. Общая психология: Курс лекций для первой ступени педагогического образования. / Сост. Е.И.Рогов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – 448с.

 

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ №3

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 4

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 5

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 6

Б) Накреслити схему «Структура діяльності».

В) Заповнити пропущені слова:

- Діяльність людини не тільки цілеспрямована,...…………...... але й мотивована.

- Свідомість людини зароджується, розвивається й проявляється в.. в діяльності....………......

- Що і як сприйняла людина, про що вона думає, що почуває й т.д., про це ми довідаємося через його...………………………

- Людина проявляє себе...………………… Через неї він зв'язується із зовнішнім світом, здійснює свої мети й задовольняє насущні свої...…………………………

- Потреби є джерелом... активності ……………......особистості.

- Ціль є передумовою...……………………

Г) Накреслити схему «Структура предметної дії» (3. - С.89).

Д) Накреслити схему «Умови й основні етапи формування навички» (3. - С.91).

Е) У яких прикладах мова йде про вміння, навичку, звичку:

- недосвідчений крановик послідовно переміщає вантаж, працюючи по черзі кожним важелем. Вантаж рухається стрибками й по ламаній лінії, зупиняючись і змінюючи напрямок руху;

- людина, що опанувала грамотою, швидко, не втрачаючи часу на визначення типу речення, безпомилково ставить розділові знаки;

- при переході вулиці зі світлофором людина кидає оком на нього навіть тоді, коли рух транспорту відсутній.

3. Виписати всі ключові поняття теми в словник: діяльність, дії, операції, звичка, навичка, екстеріоризація, інтеріоризація, принцип єдності свідомості й діяльності, мотив, потреба, мета.

4.Контрольні питання:

- Перелічите основні джерела теорії діяльності.

- Дайте визначення категорії «діяльність».

- У чому відмінність між діяльністю людини й активність тварин?

- Перелічите основні положення теорії діяльності по О.М.Леонтьєву.

- У чому суть процесів екстеріоризації й інтеріоризації?

- Яка послідовність етапів формування навичок?

Література:

1. Айсмонтас Б.Б. Общая психология: Схемы. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2002. – 288с.

2. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. – М.: «ЧеРо», при участии издательства «Юрайт», 2001. – 336с.

3. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии: Информ.-метод. Пособие к курсу «Психология человека». – М.: «Педагогическое общество России», 2001. – 276с.

4. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: МГУ, 1975.

5. Максименко С.Д. Общая психология. М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер». – 1999. – 528с.

6. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студентов высш. пед.учеб. заведений: В 3 кн. Кн.1. Общие основы психологии. – 3-е изд. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997. – 688с.

7. Психологія. Підручник для педагогічних вузів. За ред. Г.С.Костюка. – К.: “Радянська школа”, 1968. – 572с.

8. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – М.: ВДАДОС, 1987.

9. Общая психология: Курс лекций для первой ступени педагогического образования. / Сост. Е.И.Рогов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – 448с.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 7

Психологія як наука, її завдання та методологічні принципи

План лекції: