Достоїнства й недоліки методу спостереження

Достоїнства	Недоліки
Багатство відомостей, що збираються, (забезпечує аналіз, як вербальної інформації, так і дій, рухів, вчинків - невербальної інформації)	Суб'єктивність (результати багато в чому залежать від досвіду, наукових поглядів, кваліфікації, інтересів, пристрастей, працездатності дослідника)
Збережено природність умов діяльності	Неможливо контролювати ситуацію, втручатися в хід подій без їхніх перекручувань
Припустимо використання різноманітних технічних засобів	Внаслідок пасивності спостерігача вимагає значних витрат часу
Необов'язкове одержання попередньої згоди випробуваних

Самоспостереження – пізнання власної психіки, інтроспекція. При самоспостереженні особистість одночасно виступає як суб'єкт і об'єкт дослідження, що унеможливлює досягнення успіху дослідження.

Провідним принципом об'єктивних методів дослідження в психологічному дослідженні є єдність свідомості й діяльності, опосредкованість пізнання внутрішніх, психічних явищ їхніми зовнішніми проявами у вчинках, поводженні, мові, мімічних рухах, жестах і інших реакціях.

Експеримент - історія науки довела провідну роль експериментального методу в розвитку й диференціації наукових знань. Психологія - одна з найдавніших наук - відбрунькувалася від філософії в самостійну галузь знань тільки в середині 19 сторіччя, коли почалося систематичне експериментування в психології (В.Фехнер, Э.Вебер). В 1879 році В.Вундт організував першу психологічну лабораторію в Лейпцизі.

Експеримент – це активне втручання дослідника в діяльність випробуваного з метою створення умов, у яких виявляється психологічний факт. Експеримент припускає наступне:

1. Дослідник сам викликає досліджуване явище й активно впливає на нього;

2. Експериментатор може варіювати, змінювати умови, при яких протікає явище;

3. В експерименті є можливість кількаразового відтворення результатів;

4. У результаті експеримент установлює кількісні закономірності, що допускають математичне формулювання.

Існує кілька видів психологічного експерименту:

- лабораторний;

- природний;

Лабораторний експеримент – проводиться в спеціальних психологічних лабораторіях за допомогою відповідної вимірювальної апаратури. Проводиться в штучних умовах, де експериментатор має можливість доцільно підбирати параметри, штучно створювати такі умови, які забезпечували б наукову чистоту експерименту й оптимальне просування до істини.

У Росії важливу роль у розробці психологічного експерименту зіграли дослідження фізіолога І.М.Сєченова, В.Бехтерева, М.Ланге, С.Корсакова й ін.

При проведенні лабораторного експерименту використовуються спеціальні прилади, які служать способом подачі необхідних подразників, завдань для випробуваних, а також для реєстрації рухових, мовних і інших реакцій, визначення їхньої швидкості, сили.

Вони також використовуються для фіксації змін у роботі внутрішніх органів, в електричних потенціалах мозку при різних актах психічної діяльності.

Природний експеримент – ідею цього експерименту висунув і вперше розробив відомий російський психолог О.Ф.Лазурський. Природним експериментом він назвав свої дослідження, які проводив у шкільних класах. Для цього відповідно організовувалася робота з дітьми, під час якої велося спостереження за проявом їхньої психічної діяльності, їхніми індивідуальними особливостями.

Природний експеримент здійснюється для випробуваного у звичайних умовах діяльності (у класі, під час роботи, на виробництві, в екстремальних умовах і т.д.).

Природний експеримент, як і лабораторний, проводиться по певній програмі, але так, щоб досліджуваний не знав, що його досліджують, і вирішував свої задачі спокійно, у звичайному для нього темпі, із властивими йому характерологічними особливостями й відношенням до навчальних, трудових, спортивних і інших доручень.

Лабораторний і природний експерименти можуть бути ще констатуючим, спрямованим на виявлення рівня тих або інших особливостей психічного розвитку до моменту проведення дослідження, і формуючим, спрямованим на вивчення психічного явища безпосередньо в процесі активного формування тих або інших психічних особливостей. Один із засновників формуючого експерименту в нашій країні - В.В.Давидов називає цей вид експерименту генетико-моделюючої. Тому що він втілює в собі єдність дослідження психічного розвитку дітей з їхнім вихованням і навчанням. Цей метод опирається на конструювання й переконструювання нових програм виховання й навчання й способів їхньої реалізації.

У таблиці 3.2. представлені достоїнства й недоліки методу експерименту.

Таблиця 3.2