Глава 8. Проблема групи В соціальній психології

Специфіка соціально-психологічного підходу. Проблема груп, в які об'єднуються люди в процесі своєї життєдіяльності, - найважливіше питання не тільки соціальної психології, а й соціології. Реальність суспільних відносин завжди дана як реальність відносин між соціальними групами, тому для соціологічного аналізу вкрай важливим і принциповим питанням є питання про те, за яким критерієм слід виокремлювати групи з того різноманіття різного роду об'єднань, які виникають в людському суспільстві. Відразу ж слід застерегти, що в суспільних науках у принципі може мати місце двояке вживання поняття "група". З одного боку, у практиці, наприклад, демографічного аналізу, у різних гілках статистики маються на увазі умовні групи: довільні об'єднання (угруповання) людей з якого-небудь спільною ознакою, необхідному в даній системі аналізу. Таке розуміння широко представлено насамперед у статистиці, де часто необхідно виділити групу людей, що мають якийсь певний рівень освіти, що хворіли серцево-судинними захворюваннями, які потребують житло і т.д. Іноді в такому розумінні термін "група" вживається і в психології, коли, наприклад, в результаті тестових випробувань "конструюється" група людей, які дали показники в якихось одних межах, інша група - з іншими показниками і т.п.
З іншого боку, в цілому циклі суспільних наук під групою розуміється реально існуюче утворення, в якому люди зібрані разом, об'єднані якимось загальним ознакою, різновидом спільної діяльності або поміщені в якісь ідентичні умови, обставини (також в реальному процесі їх життєдіяльності), певним чином усвідомлюють свою приналежність до цієї освіти (хоча міра і ступінь усвідомлення можуть бути дуже різними).
Саме в рамках цього другого тлумачення має переважно справу з групами соціальна психологія, і саме в цьому плані їй необхідно чітко позначити відміну свого підходу від соціологічного. З точки зору соціологічного підходу, найголовніше - відшукати об'єктивний критерій розрізнення груп, хоча в принципі і таких критеріїв може бути багато. Відмінності груп можна бачити і в релігійних, і в етнічних, і в політичних характеристиках. Для кожної системи соціологічного знання важливо взяти якийсь критерій як основний. З точки зору цього об'єктивного критерію соціологія і аналізує кожну соціальну групу, її співвідношення з суспільством, з особистостями, в неї входять.
Для соціально-психологічного підходу характерний інший кут зору. Виконуючи різні соціальні функції, людина є членом численних соціальних груп, він формується як би в перетині цих груп, є точкою, в якій схрещуються різні групові впливу. Це має для особистості два важливі наслідки: з одного боку, визначає об'єктивне місце особистості в системі соціальної діяльності, з іншого - позначається на формуванні свідомості особистості. Особистість виявляється включеною в систему поглядів, уявлень, норм, цінностей численних груп. Тому вкрай значимо визначити, якою буде та "рівнодійна" цих групових впливів, яка і визначить зміст свідомості особистості. Але, щоб відповісти на це питання, необхідно встановити, що ж означає для людини група в психологічному плані; які її характеристики значимі для особистості, що входить в неї.
Саме тут-то соціальна психологія і стикається з необхідністю співвіднесення соціологічного підходу, з яким вона не може не рахуватися, і психологічного, який теж має свою традицію розгляду груп. Якщо для першого, як ми бачили, характерний перш за все пошук об'єктивних критеріїв для розрізнення реальних соціальних груп, то для другого характерно більшою мірою розгляд лише самого факту наявності деякого безлічі осіб, в умовах якого протікає діяльність особистості. Це безліч осіб, "оточуючих" людини чи навіть взаємодіючих з ним в якійсь конкретній ситуації, теж, звичайно, може бути інтерпретовано як "група", але фокус інтересу в даному випадку - не змістовна діяльність даної групи, а, скоріше, форма дій індивіда в умовах присутності інших людей або навіть взаємодії з ними. У численних соціально-психологічних дослідженнях, особливо на ранніх етапах розвитку соціальної психології, питання ставилося саме так.
Група тут не виступає як реальна соціальна осередок суспільства, як "мікросередовище" формування особистості. Проте з такою традицією не можна не рахуватися: для деяких цілей, особливо в рамках общепсихологического аналізу (наприклад, при з'ясуванні специфіки протікання певних психічних процесів в умовах "групи"), такий підхід може бути виправданий. Питання лише в тому, чи є цей підхід достатнім для соціальної психології?
Мабуть, на нього потрібно відповісти негативно. Що дає для соціальної психології визначення групи як простого безлічі, елементом якого є людина, або навіть як взаємодії людей, що відрізняються спільністю соціальних норм, цінностей і знаходяться в певних відносинах один до одного? Констатація наявності не однієї людини, а багатьох (діючих поруч або навіть спільно), не містить жодних характеристик цієї групи, і з аналізу повністю випадає змістовна сторона цієї множини: залишається лише той факт, що людей в даному випадку "багато", т.е. дуже формальна характеристика зібраних разом індивідів. Мало що додає і така надбавка, як наявність всередині безлічі певних "відносин". Хоча сама по собі наявність відносин між людьми в рамках якогось об'єднання істотно, відсутність розшифровки характеру цих відносин знецінює цього додатку. Які-небудь відносини виникають, природно, завжди, якщо присутні кілька людей, а не один, вони виникають, навіть якщо просто посадити поруч двох незнайомих людей. Значимість для особистості цих відносин може бути розкрита лише тоді, коли самі відносини зрозумілі як істотна характеристика соціальної групи, включеної в деяку систему громадської діяльності (Обозов, 1979. С. 121).
Все сказане дозволяє зробити висновок про те, що для соціальної психології недостатня проста констатація безлічі людей або навіть наявності усередині нього якихось стосунків. Стоїть завдання об'єднати соціологічний і (будемо називати його так) "загальпсихологічним" підхід до групи. Якщо визнати, що соціальна психологія передусім досліджує закономірності поведінки і діяльності людей, зумовлені фактом їх включення в реальні соціальні групи, то треба визнати й те, що фокус аналізу - саме змістовна характеристика таких груп, виявлення специфіки впливу на особистість конкретної соціальної групи, а не просто аналіз "механізму" такого впливу. Така постановка логічна з точки зору загальних методологічних принципів теорії діяльності. Значимість групи для особистості насамперед у тому, що група - це певна система діяльності, задана її місцем у системі суспільного розподілу праці і тому сама виступає суб'єктом певного виду діяльності і через неї включена у всю систему суспільних відносин.
Для того щоб забезпечити такого роду аналіз, соціальної психології необхідно спертися на результати соціологічного аналізу груп, тобто звернутися до тих реальним соціальним групам, які виділені за соціологічними критеріями в кожному даному типі суспільства, а потім вже на цій основі здійснити опис психологічних характеристик кожної групи, їх значущості для кожного окремого члена групи. Важливою складовою частиною такого аналізу є, звичайно, і механізм утворення психологічних характеристик групи.
Якщо прийняти запропоновану інтерпретацію групи як суб'єкта соціальної діяльності, то, очевидно, можна виділити деякі риси, властиві їй саме як суб'єкта діяльності. Спільність змісту діяльності групи породжує і спільність психологічних характеристик групи, чи будемо ми називати їх "групову свідомість" або будь-яким іншим терміном. До психологічних характеристик групи повинні бути віднесені такі групові освіти, як групові інтереси, групові потреби, групові норми, групові цінності, групова думка, групові цілі. І хоча сучасний рівень розвитку соціальної психології не володіє ні традицією, ні необхідним методичним оснащенням для аналізу всіх цих утворень, вкрай важливо поставити питання про "законності" такого аналізу, бо саме за цими характеристиками кожна група в психологічному плані відрізняється від іншої. Для індивіда, що входить до групи, усвідомлення приналежності до неї здійснюється насамперед через прийняття цих характеристик, тобто через усвідомлення факту деякої психічної спільності з іншими членами цієї соціальної групи, що й дозволяє йому ідентифікуватися з групою. Можна сказати, що "межа" групи сприймається як межа цієї психічної спільності. При аналізі розвитку груп і їх ролі в історії людського суспільства, (Поршнєв, 1966) було встановлено, що головною, чисто психологічною характеристикою групи є наявність так званого "ми-почуття".
Це означає, що універсальним принципом психічного оформлення спільності є розрізнення для індивідів, що входять в групу, деякого освіти "ми" на відміну від іншого утворення - "вони". "Ми-почуття" висловлює потребу віддиференціювати одну спільність від іншої і є своєрідним індикатором усвідомлення приналежності особи до певної групи, тобто соціальної ідентичності. Констатація приналежності особи до групи представляє для соціальної психології значний інтерес, дозволяючи розглянути психологічну спільність як своєрідний психологічний "зріз" реальної соціальної групи. Специфіка соціально-психологічного аналізу групи саме тут і проявляється: розглядаються виділені засобами соціології реальні соціальні групи, але в них, далі, визначаються ті їхні риси, які в сукупності роблять групу психологічною спільнотою, тобто дозволяють кожному її члену ідентифікувати себе з групою.
При такому трактуванні фіксуються психологічні характеристики групи, а сама група може бути визначена як "спільність взаємодіючих людей в ім'я сознаваемой мети, спільність, яка об'єктивно виступає як суб'єкт дії" (Шерковин, 1975. С. 50). Ступінь подробиці, з якої в подальшому аналізі можна розкрити характеристики такої спільності, залежить від конкретного рівня розробки проблеми. Так, наприклад, деякі автори не обмежуються тільки дослідженням названих групових характеристик, але і пропонують угледіти в групі, за аналогією з індивідом, такі показники, як групова пам'ять, групова воля, групове мислення і т.д. В даний час, однак, немає достатньо переконливих теоретичних і експериментальних доказів того, що даний підхід продуктивний.
У той час як останні з наведених характеристик викликають суперечку з точки зору того, чи належать вони до психологічного опису групи, інші, як, наприклад, групові норми або групові цінності, групові рішення досліджуються в соціальній психології саме як належать до особливих груповим утворенням. Інтерес до цих утворень не випадковий: тільки їх знання допоможе більш конкретно розкрити механізм зв'язку особистості і суспільства. Товариство впливає на особистість саме через групу, і надзвичайно важливо зрозуміти, яким чином групові впливу виступають посередником між особистістю та суспільством. Але для того, щоб виконати це завдання, і потрібно розглянути групу не просто як "багато", а як реальну осередок суспільства, включену в широкий контекст соціальної діяльності, яка виступає основним інтегруючим фактором і головною ознакою соціальної групи. Загальна участь членів групи в спільній груповій діяльності обумовлює формування психологічної спільності між ними і, таким чином, за цієї умови група дійсно стає соціально-психологічним феноменом, тобто об'єктом дослідження в соціальній психології.
В історії соціальної психології приділялося багато уваги дослідженням різних характеристик груп, їх впливу на індивіда і т.д. Однак можна відзначити декілька характерних рис цих досліджень. По-перше, сам по собі "груповий підхід" розглянуто лише як один з можливих варіантів соціально-психологічного підходу. Поряд з "груповим" підходом в американській, наприклад, соціальної психології існує ще й "індивідуальний" підхід. Ці два підходи є наслідком двох джерел походження соціальної психології: із соціології і з психології. Для прихильників того й іншого підходу характерний пошук причин соціальної поведінки людей. Однак прихильники індивідуального підходу шукають лише найближчі причини такої поведінки. Тому для них група важлива лише як факт одночасної присутності багатьох людей, але поза широкої соціальної системи, в яку вона сама включена. Саме тут зосереджено чисто формальне розуміння групи. З іншого боку, "груповий" підхід в набагато більшому ступені намагається проникнути за межі самої групи, де індивід безпосередньо черпає свої норми і цінності, до соціальних характеристики суспільних відносин.
Такий підхід більш характерний для європейської соціальної психології, де якраз і обгрунтована ідея необхідності врахування "соціального контексту" в кожному дослідженні, включаючи аналіз психології групи. З цієї точки зору піддається критиці таке вивчення груп, коли групові процеси дробляться на дрібні фрагменти, і значення змістовної діяльності групи повністю втрачається. На цю обставину вказує С. Московісі: "Вражаюче, що при дослідженні групової динаміки ніколи не виникали питання про те, яким саме чином група стає продуктом своєї власної діяльності" (Московісі, 1984. С. 215). По-друге, як би не тлумачилася група різними авторами, для багатьох було характерно відоме роз'єднання двох основних блоків соціально-психологічних досліджень. Один блок традиційно пов'язаний з вивченням різних процесів, що характеризують людське спілкування і взаємодія, тобто комунікації, інтеракції, перцепції, атракції і т.д. В принципі, звичайно, мається на увазі, що всі ці процеси протікають не у вакуумі, а в групі. Проте в дослідженнях така мінлива, як групова діяльність, не представлена. Зате інший блок досліджень, пов'язаний саме з вивченням груп, стоїть ніби осібно. В рамках цього блоку вивчаються розмір групи, її композиція і структура, а групові процеси, розглянуті в першому блоці, хоча і згадуються, але поза зв'язку зі спільною груповою діяльністю. В результаті виникає щодо ізольоване опис процесів і груп, у всякому разі виключаються суттєві параметри групи при вивченні відбуваються в ній.
Нарешті, по-третє, для традиційної соціальної психології, особливо в її американському варіанті, характерно увагу лише до певного типу груп, а саме до малих групах, всередині яких переважно досліджуються складаються там міжособистісні відносини без з'ясування того, як ці міжособистісні відносини залежать від характеру групової діяльності, а отже, як вони пов'язані з суспільними відносинами.
Все сказане змушує з особливою чіткістю сформулювати вимоги нового підходу до дослідження групи. Завдання полягає в тому, щоб досліджені в загальному вигляді закономірності людського спілкування і взаємодії тепер більш конкретно розглянути в тих реальних суспільних осередках, де вони й виявляються. Але, для того щоб виконати це завдання, крім прийнятих певних методологічних принципів, треба ще й задати концептуальний апарат, в рамках якого може бути досліджена група у соціальній психології, описані її основні характеристики. Ця понятійна схема необхідна для того, щоб можна було порівнювати групи між собою і отримувати в експериментальних дослідженнях порівнянні результати.

Основні характеристики групи. До елементарним параметрами будь-якої групи відносяться: композиція групи (або її склад), структура групи, групові процеси, групові норми та цінності, система санкцій. Кожен з цих параметрів може набувати зовсім різне значення в залежності від типу досліджуваної групи. Так, наприклад, склад групи може бути описаний по-різному залежно від того, значимі чи в кожному конкретному випадку, наприклад, вікові, професійні чи соціальні характеристики членів групи. Не може бути дана єдиний рецепт опису складу групи у зв'язку з різноманіттям реальних груп; в кожному конкретному випадку починати треба з того, яка реальна група вибирається в якості об'єкта дослідження: шкільний клас, спортивна команда чи виробнича бригада. Іншими словами, ми відразу задаємо деякий набір параметрів для характеристики складу групи в залежності від типу діяльності, з яким дана група пов'язана. Природно, що особливо сильно розрізняються характеристики великих і малих соціальних груп, і вони повинні бути вивчені окремо.
Те ж можна сказати і щодо структури групи. Існує кілька достатньо формальних ознак структури групи, які, правда, виявлені в основному при вивченні малих груп: структура переваг, структура "влади", структура комунікацій.
Однак, якщо послідовно розглядати групу як суб'єкт діяльності, то і до її структурі потрібно підійти відповідно. Мабуть, в даному випадку саме головне - це аналіз структури групової діяльності, що включає в себе опис функцій кожного члена групи в цій спільній діяльності. Разом з тим досить значимою характеристикою є емоційна структура групи - структура міжособистісних відносин, а також її зв'язок з функціональною структурою групової діяльності. У соціальній психології співвідношення цих двох структур часто розглядається як співвідношення "неформальних" і "формальних" відносин.
Сам перелік групових процесів теж не є чисто технічним завданням: він залежить як від характеру групи, так і від кута зору, прийнятого дослідником. Якщо слідувати прийнятому методологічному принципу, то до групових процесів перш за все слід віднести такі процеси, які організують діяльність групи, причому розглянути їх у контексті розвитку групи. Цілісне уявлення про розвиток групи і про характеристику групових процесів особливо детально розроблено саме у вітчизняній соціальній психології, що не виключає і більш дробового аналізу, коли окремо досліджується розвиток групових норм, цінностей, системи міжособистісних відносин і т.д.
Таким чином, композиція (склад), структура групи і динаміка групового життя (групові процеси) - обов'язкові параметри опису групи в соціальній психології.
Інша частина понятійної схеми, яка використовується в дослідженнях груп, стосується положення індивіда в групі як її члена. Першим з понять, що вживаються тут, є поняття "статус" або "позиція", що означає місце індивіда в системі групового життя. Терміни "статус" і "позиція" часто вживаються як синоніми, хоча у ряду авторів поняття "позиція" має дещо інше значення (Божович, 1967). Саме широке застосування поняття "статус" знаходить при описі структури міжособистісних відносин, для чого найбільше пристосована соціометрична методика. Але отримується таким чином позначення статусу індивіда в групі ніяк не можна вважати задовільним.
По-перше, тому, що місце індивіда в групі не визначається тільки його социометрическим статусом; важливо не тільки те, наскільки індивід як член групи користується прихильністю інших членів групи, але і те, як він сприймається в структурі діяльнісних відносин групи. На це питання неможливо відповісти, користуючись соціометричної методикою. По-друге, статус завжди є певна єдність об'єктивно властивих індивіду характеристик, що визначають його місце в групі, і суб'єктивного сприйняття його іншими членами групи. У соціометричної методиці є спроба врахувати ці два компоненти статусу (комунікативний і гностичний), але при цьому знову передбачаються лише компоненти емоційних відносин (тих, які індивід відчуває до інших членів групи, і тих, які до нього відчувають інші). Об'єктивні характеристики статусу при цьому просто не фігурують. І по-третє, при характеристиці статусу індивіда в групі необхідний облік відносин більш широкої соціальної системи, в яку дана група входить, - "статус" самої групи. Ця обставина небайдуже для конкретного положення члена групи. Але цей третій ознака також ніяким чином не враховується при визначенні статусу соціометричної методикою. Питання про розробку адекватного методичного прийому для визначення статусу індивіда в групі може бути вирішене лише за одночасної теоретичної розробки цього поняття.
Друга характеристика індивіда в групі - це "роль". Зазвичай роль визначають як динамічний аспект статусу, що розкривається через перелік тих реальних функцій, які задані особистості групою, змістом групової діяльності. Якщо взяти таку групу, як сім'я, то на її прикладі можна показати взаємини між статусом, або позицією, і роллю. У сім'ї різні статусні характеристики існують для кожного з її членів: є позиція (статус) матері, батька, старшої дочки, молодшого сина і т.д. Якщо тепер описати набір функцій, які "приписані" групою кожній позиції, то отримаємо характеристику ролі матері, батька, старшої дочки, молодшого сина і т.д. Не можна представляти роль як щось незмінне: динамізм її в тому, що при збереженні статусу набір функцій, йому відповідних, може сильно варіювати у різних однотипних групах, а головне в ході розвитку як самої групи, так і більш широкої соціальної структури, в яку вона включена. Приклад з родиною яскраво ілюструє цю закономірність: зміна ролі подружжя в ході історичного розвитку сім'ї - актуальна тема сучасних соціально-психологічних досліджень. Важливим компонентом характеристики становища індивіда в групі є система "групових очікувань". Цей термін означає той простий факт, що всякий член групи не просто виконує в ній свої функції, але і обов'язково сприймається, оцінюється іншими. Зокрема, це відноситься до того, що від кожної позиції, а також від кожної ролі очікується виконання деяких функцій, і не тільки простий перелік їх, але і якість виконання цих функцій. Група через систему очікуваних зразків поведінки, відповідних кожній ролі, певним чином контролює діяльність своїх членів. У ряді випадків може виникати неузгодженість між очікуваннями, які має група щодо будь-якого її члена, і його реальною поведінкою, реальним способом виконання ним своєї ролі. Для того щоб ця система очікувань була якось визначена, в групі існують ще два надзвичайно важливих освіти: групові норми і групові санкції.
Всі групові норми є соціальними нормами, тобто є "встановлення, моделі, еталони належного, з точки зору суспільства в цілому і соціальних груп та їх членів, поведінки" (Бобнева, 1978. С. 3).
У більш вузькому сенсі групові норми - це певні правила, які вироблені групою, прийняті нею і яким має підкорятися поведінку її членів, щоб їхня спільна діяльність була можлива. Норми виконують, таким чином, регулятивну функцію по відношенню до цієї діяльності. Норми групи пов'язані з цінностями, оскільки будь-які правила можуть бути сформульовані тільки на підставі прийняття або відкидання якихось соціально значущих явищ (Обозів, 1979. С. 156). Цінності кожної групи складаються на підставі вироблення певного ставлення до соціальних явищ, продиктованого місцем даної групи в системі суспільних відносин, її досвідом в організації певної діяльності.
Хоча проблема цінностей в її повному обсязі досліджується в соціології, для соціальної психології украй важливо керуватися деякими встановленими в соціології фактами. Найважливішим із них є різна значущість різного роду цінностей для групової життєдіяльності, різне їх співвідношення з цінностями суспільства. Коли мова йде про відносно загальних і абстрактних поняттях, наприклад про добро, зло, щастя і т.п., то можна сказати, що на цьому рівні цінності є спільними для всіх суспільних груп і що вони можуть бути розглянуті як цінності суспільства.
Однак при переході до оцінювання конкретніших суспільних явищ, наприклад, таких, як праця, освіта, культура, групи починають розрізнятися за прийнятими оцінками. Цінності різних соціальних груп можуть не співпадати між собою, і в цьому випадку важко говорити вже про цінності суспільства. Специфіка ставлення до кожної з таких цінностей визначається місцем соціальної групи в системі суспільних відносин. Норми як правила, що регулюють поведінку і діяльність членів групи, природно, спираються саме на групові цінності, хоча правила повсякденного поведінки можуть і не нести на собі якоїсь особливої ​​специфіки групи. Норми групи включають в себе, таким чином, і загальнозначущі норми, і специфічні, вироблені саме даною групою. Всі вони, в сукупності, виступають важливим фактором регуляції соціальної поведінки, забезпечуючи упорядкування становища різних груп у соціальній структурі суспільства (Бобнева, 1976. С. 145). Конкретність аналізу може бути забезпечена тільки у тому випадку, коли виявлено співвідношення двох цих типів норм в життєдіяльності кожної групи, причому в конкретному типі суспільства.
Формальний підхід до аналізу групових норм, коли в експериментальних дослідженнях з'ясовується лише механізм прийняття або відхилення індивідом групових норм, але не зміст їх, обумовлений специфікою діяльності, явно недостатній. Зрозуміти взаємовідносини індивіда з групою можна тільки за умови виявлення того, які норми групи він приймає і які відкидає, і чому він так чинить. Все це набуває особливого значення, коли виникає неузгодженість норм і цінностей групи і суспільства, коли група починає орієнтуватися на цінності, що не збігаються з нормами суспільства.
Важлива проблема - це міра прийняття норм кожним членом групи: як здійснюється прийняття індивідом групових норм, наскільки кожен з них відступає від дотримання цих норм, як співвідносяться соціальні та "особистісні" норми. Одна з функцій соціальних (і в тому числі групових) норм полягає саме в тому, що за їх допомогою вимоги суспільства "адресуються і пред'являються людині як особистості і члену тієї чи іншої групи, спільності, суспільства" (Бобнева, 1978, С. 72). При цьому необхідний аналіз санкцій - механізмів, за допомогою яких група "повертає" свого члена на шлях дотримання норм. Санкції можуть бути двох типів: заохочувальні і заборонні, позитивні і негативні. Система санкцій призначена не для того, щоб компенсувати недотримання норм, але для того, щоб забезпечити дотримання норм. Дослідження санкцій має сенс лише за умови аналізу конкретних груп, так як зміст санкцій соотнесено з змістом норм, а останні обумовлені властивостями групи. Таким чином, розглянутий набір понять, за допомогою яких здійснюється соціально-психологічне опис групи, є лише певна концептуальна сітка, наповнити змістом яку ще належить.
Така сітка корисна і потрібна, але проблема полягає в тому, щоб чітко зрозуміти її функції, не зводити до простої констатації, своєрідною "підгонці" під цю сітку реальні процеси, що протікають в групах. Для того щоб зробити наступний крок по шляху аналізу, необхідно тепер дати класифікацію груп, які є предметом розгляду в рамках соціальної психології.

Класифікація груп. В історії соціальної психології робилися багаторазові спроби побудувати класифікацію груп. Американський дослідник Юбенк вичленував сім різних принципів, на підставі яких будувалися такі класифікації. Ці принципи були найрізноманітнішими: рівень культурного розвитку, тип структури, задачі і функції, переважаючий тип контактів в групі та ін До цього часто додавалися і такі підстави, як час існування групи, принципи її формування, принципи доступності членства в ній і багато інших. Однак загальна риса всіх запропонованих класифікацій - форми життєдіяльності групи. Якщо ж взяти принцип розгляду реальних соціальних груп як суб'єктів соціальної діяльності, то тут потрібно, очевидно, і інший принцип класифікації. Підставою її повинна служити соціологічна класифікація груп відповідно до їх місця в системі суспільних відносин. Але перш ніж дати таку класифікацію, треба привести в систему ті вживання поняття групи, про які йшлося вище.
Перш за все для соціальної психології значимо поділ груп на умовні і реальні. Вона зосереджує своє дослідження на реальних групах. Але серед цих реальних існують і такі, які переважно фігурують у загальнопсихологічних дослідженнях - реальні лабораторні групи. На відміну від них існують реальні природні групи. Соціально-психологічний аналіз можливий відносно і тієї, і іншої різновидів реальних груп, проте найбільше значення мають реальні природні групи, виділені в соціологічному аналізі. У свою чергу ці природні групи поділяються на так звані "великі" і "малі" групи. Малі групи - обжите поле соціальної психології. Що ж стосується великих груп, то питання про їх дослідженні значно складніше і вимагає особливого розгляду. Важливо підкреслити, що ці великі групи також представлені в соціальній психології нерівноцінні: одні з них мають солідну традицію дослідження (це переважно великі, неорганізовані, стихійно виниклі групи, сам термін "група" по відношенню до яких досить умовний), інші ж - організовані, довгостроково існуючі групи, - подібно класам, націям, значно слабкіше представлені в соціальній психології як об'єкт дослідження. Весь сенс попередніх міркувань про предмет соціальної психології вимагає включення і цих груп у сферу аналізу. Точно так само малі групи можуть бути поділені на два різновиди: стають групи, вже задані зовнішніми соціальними вимогами, але ще не згуртовані спільною діяльністю в повному розумінні цього слова, і групи більш високого рівня розвитку, що вже склалися.
Все, починаючи з рубрики "реальні природні групи" є об'єктом дослідження соціальної психології. Всі подальший виклад буде проводитися за даною схемою. Проаналізовані вище загальні закономірності спілкування та взаємодії людей повинні бути тепер розглянуті в контексті тих реальних груп, де ці закономірності набувають свій особливий зміст.

Література
Бобнева М.І. Соціальні норми як об'єкт психологічного дослідження / / Методологічні проблеми соціальної психології. М., 1975.
Бобнева М.І. Соціальні норми і регуляція соціальної поведінки. М., 1978.
Божович Л.І. Особистість і її формування в дитячому віці. М., 1967.
Московісі С. Суспільство і теорія в соціальній психології / / Сучасна зарубіжна соціальна психологія. Тексти... М., 1984.
Обозов Н.Н. Психологія малих груп і колективів / / Соціальна психологія. Л., 1979.
Поршнев Б.Ф. Соціальна психологія та історія. М., 1966.
Шерковин Ю.А. Поняття групи в марксистській соціальній психології / / Соціальна психологія. Під ред. Г.П. Предвічного і Ю.А. Шерковіна. М., 1975.

Розділ III
СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ГРУП