Основні характеристики соціальних ролей за Т. Парсонсом

 

1 Емоційність одна роль вимагає емоційної стриманості, інша — цілковитої розкутості

2 Спосіб одержання одні притаманні особистості органічно, інші виборюються

3 Масштаб одні ролі сформульовані і суворо обмеже-ні, а інші нечіткі й розмиті

4 Міра формалізації дія згідно з жорстко встановленими прави-лами і приписами або довільна дія

5 Характер

і скерування мотивів орієнтовані на особистий прибуток або на загальне благо

Згадуючи вже розглянуте нами поняття маргінальності, можна зазначити, що маргіналом є людина, соціальний статус якої не від-повідає соціальній ролі: людина не виправдовує очікувань щодо неї у новому соціальному статусі.

У структурі соціальної ролі розрізняють такі аспекти:

1. суб’єктивно-сприймаюча роль: суб’єктивна уява про те, як людина має себе поводити у взаємодії з іншими особами відповідно до їх соціальних статусів;

2. уявляюча роль: уявлення оточуючого середовища про ту модель, яку повинна демонструвати особистість відповідно до власного соціального статусу; це система певних очіку-вань соціальних груп стосовно рольової поведінки особисто-сті із відповідним соціальним статусом;

3. граюча роль: реально втілена у конкретних вчинках пове-дінка певної особистості, що володіє певним статусом.

1Мертон Р. Социальная теория и социальная структура // Человек и общество. Хрестоматия / Под ред. С. А. Макеева. — К., 1999.

Міжособистісні та внутрішні конфлікти особистості

Внутрішньоособистісний конфлікт може виникнути внаслідок не-дооцінювання власних сил, коли граюча роль не відповідає суб’єктивно-сприймаючій — тобто коли реальна поведінка людини не відповідає її власній суб’єктивній моделі поведінки. Міжособистісний конфлікт — результат невідповідності граючої та уявляючої ролі, тобто реальної поведінки особистості та очікувань соціального середовища.

Внаслідок виконання людиною декількох соціальних ролей, не-сумісних між собою, може виникнути внутрішній конфлікт особис-тості; його наслідком, зазвичай, є стрес. Соціологія покликана ви-являти передконфліктні ситуації або підґрунтя для їх появи та пропонувати конкретні шляхи гармонізації соціальних ролей.

Для характеристики взаємодії у малій соціальній групі розріз-няють такі соціальні ролі: лідера; підлеглого; ініціатора; стратега; тактика; критика; підбурювача.

Важливим аспектом дослідження соціальних ролей є науковий аналіз рольової ідентичності — форми соціальної ідентичності, зумовленої соціальними ролями. Ідентичність — базується на від-чутті тотожності самому собі, пов’язана з образом «Я», з усвідом-ленням власної індивідуальності та неповторності індивідуальних фізичних та психологічних рис. Особистість створює систему іден-тичностей, які актуалізуються в різних ситуаціях, що відповідають різним соціальним ролям.

«Американський соціолог Ч. Гордон, який розглядає рольову ідентичність як важливий складник Я-концепції особистості, розрі-зняє п’ять її видів:

1) статеву ідентичність, ґрунтовану на гендерній ідентифікації лю-дини як чоловіка або жінки;

2) етнічну ідентичність, тобто ідентифікацію людини як члена ра-сової, релігійної, національної спільноти або мовної групи, субкультури чи іншої соціальної структури;

3) ідентичності членства, базованої на зв’язку між людиною й ор-ганізаційним життям суспільства завдяки всім формам групового член-ства (формального чи неофіційного);

4) політичну ідентичність, що походить від типових паттернів став-лення людини до конкуренції, влади і прийняття рішення;

5) професійну ідентичність, тобто систему рольових ідентичностей щодо роботи, як у домашньому господарстві, так і за його межами»1.

1 Горностай П. П. Ґендерна соціалізація та становлення ґендерної ідентич-ності // Основи теорії ґендеру: Навч. посіб. — К., 2004. — С. 132—156.

Тісно пов’язані з ідентичністю і визначають гендерні особливо-сті особистості фемінність і маскулінність — системи властивос-тей, що традиційно вважаються чоловічими чи жіночими.

Характерними маскулінними рисами вважаються: інтелект, раціо-нальність, незалежність, активність, сила (як фізична, так і психологі-чна, чи сила характеру), авторитарність, агресивність, стриманість в емоційних проявах, схильність до ризику, здатність до досягнень. Якостями, що є типово фемінними, вважаються: емоційність, м’якість, слабкість, турботливість, практичність, консервативність, ін-туїтивність, реалістичність, комунікативність, емпатійність.

Суспільні стереотипи визначають, що для чоловіка бажаною і нормативною є виражена маскулінність, а для сучасної жінки — надмірна фемінність не визнається такою бажаною та норматив-ною, як маскулінність — для чоловіка1.

В сучасному суспільстві спостерігається тенденція певної фімінізації чоловічої поведінки та маскулінізації — жіночої. Можливі випадки од-ночасного високого розвитку в особистості маскулінних та фемінних ознак — андрогінність (поняття введене К. Юнгом). Андрогінність в психології не повязана з порушенням статевого розвитку. Вона перед-бачає викокий адаптивний потенціал індивіда, масштабність та гнуч-кість гендерно-рольової поведінки. Досить часто такі люди талановиті.

Структура особистості

Американський соціолог А. Маслоу — творець ієрархічної тео-рії потреб, розглядає структуру особистості залежно від її потреб. Він класифікує потреби, поділивши їх на базові (або постійні) та похідні (або змінювані). Базові потреби розташовуються згідно з принципом ієрархії у висхідному порядку від нижчих, переважно матеріальних, до вищих, переважно духовних2:

• фізіологічні і сексуальні потреби (у відтворенні людей, в їжі, диханні, рухові, одязі, житлі, відпочинку);

• екзистенціальні (від лат. — існування; це потреби у безпеці свого існування, впевненості у завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантованості праці);

• соціальні (у приналежності до колективу, групи чи спільноти, у спілкуванні, турботі про інших та увазі до себе, в участі у спільній трудовій діяльності);

• престижні (у повазі з боку інших, їх визнанні та високій оцінці своїх яко-стей, у службовому зростанні і високому статусі у суспільстві);

• духовні (у самовираженні через творчість).

1Горностай П. П. Ґендерна соціалізація та становлення ґендерної ідентич-ності // Основи теорії ґендеру: Навч. посіб. — К., 2004. — С. 132—156. 2 Маслоу А. Г. Мотивация и личность. — СПб., 1999. — С. 77—106.

Перші дві групи потреб Маслоу вважає первинними і вродже-ними, три інші — набутими. При цьому діє тенденція піднесення потреб, заміни первинних набутими людиною.

К. Платонов на основі взаємодії біологічного та соціального, уродженого й набутого, процесуального та змістовного, запропо-нував ієрархічну структуру особистості.

Він розрізняє чотири підструктури особистості:

1) соціально обумовлену й переважно змістовну підсистему спрямованості особистості (переконання, світогляд, ідеали, праг-нення, інтереси й бажання);

2) соціально-біологічні за сутністю й біологічно вроджені про-цесуальні якості досвіду (звички, уміння, навички й знання);

3) форми відображення дійсності, що виступають як особли-вості психічних процесів людини (воля, почуття, сприйняття, мис-лення, відчуття, емоції й пам’ять);

4) біопсихічні властивості (конституціональні, статеві та віко-ві, темперамент)1.

Відповідно до теорії «дзеркального “Я”», особистість склада-ється із трьох елементів:

1) уявлення про те, як нас сприймають інші люди;

2) уявлення про те, як вони реагують на нашу поведінку;

3) уявлення про те, як ми реагуємо на сприйняту нами реакцію інших людей.

Дж. Мід характеризує особистість як «Я», що складається із двох частин:

> «Я — сам» (реакція особистості на вплив інших людей і сус-пільства загалом) і

> «Я — мене» (усвідомлення людиною себе з погляду інших значимих для неї людей).

Соціальна структура особистості виступає у двох аспектах: з одного боку, в об’єктивному плані (як система статусів і ролей), а, з іншого, у суб’єктивному плані (як система диспозицій і рольових очікувань).

«Зовнішня» співвіднесеність особистості виражається в системі соціальних статусів (як об’єктивної позиції в суспільстві) і моделей рольової поведінки (як динамічного боку статусів), а її «внутрі-шня» співвіднесеність — сукупністю диспозицій (як суб’єктивно осмислених позицій) і рольових очікувань (як динамічного боку диспозицій).

Резник Ю. М. Человек и общество (опыт комплексного изучения) // Личность. Культура. Общество. — 2000. — Т. 2. — Вып. 3, 4. Там само.

Способи структурування особистості

Рівні структурної організації особистості

«Об’єктивний» «Суб’єктивний»

рівень рівень

 

«Суб’єктивні» по-зиції (диспозиції)

«Статика»

Елементи діяльності

Елементи

соціальних

відносин

Соціальні орієнтації й уявлення

Потреби Інтереси Цінності

Мотиви

Цілі

Ціннісні орієнтації

Соціальні позиції

«Об’єктивні» пози-ції (статуси)

 

Елементи діяльності

Одиничні соціальні дії

 

«Динаміка»

Елементи

соціальних

відносин

Соціальні ролі

Способи рольової Рольові очікування поведінки (моделі) й установки

Соціальна типологія особистості

Однією з найважливіших проблем соціологічного аналізу є про-блема соціальної типології особистості. Розрізняють такі типи осо-бистості:

• ідеальний (в якому знаходить вияв вимога соціального іде-алу того чи іншого суспільства);

• нормативний (тобто сукупність властивостей особистості, формування яких об’єктивно необхідне для розвитку певного суспільства);

• реально існуючий, або, за висловом В. Ядова, модальний (тобто переважаючий тип особистості на тому чи іншому етапі розвитку суспільства, який може суттєво відрізнятися від норма-тивного і, тим більше, ідеального типу).

Р. Дарендорф розрізняв чотири типи особистості: • людина-працююча (особистість, що створює суспільнокори-сні блага, наприклад, селянин, воїн, політик та ін.);

• людина-споживач (особистість, сформована масовим спожи-ванням);

• людина-універсальна (особистість, здатна займатися різними видами діяльності);

• людина-тоталітарна (особистість, що залежить від тоталіта-рної держави).

 

 

Соціологія - Кузьменко Т.М.