Теорія третьої хвилі демократизації

Хвиля демократизації - це група переходів від недемократичних режимів до демократичних, що відбуваються у визначений період часу, кількість яких значно перевищує кількість переходів у протилежному напрямку в даний період. До цієї хвилі звичайно відноситься також чи лібералізація часткова демократизація в тих політичних системах, що не стають цілком демократичними.

У сучасному світі мали місце три хвилі демократизації. Кожна з них торкала порівняно невеликого числа країн, і під час кожної відбувалися переходи й у недемократичному напрямку. Вдобавок не всі переходи до демократії відбувалися в рамках цих хвиль. За кожною з перших двох хвиль демократизації випливав відкат, під час якого деякі, хоча і не всі, країни, що зробили колись перехід до демократії, поверталися до недемократичного правління. Найчастіше визначити момент переходу від одного режиму до іншого можна лише умовно. Умовно визначаються і дати хвиль демократизації і відкотів. Проте, частка умовності нерідко буває корисна, так що дати хвиль змін режиму виглядають приблизно в такий спосіб:

a. Перша, довга хвиля демократизації 1828-1926;

b. Перший відкат 1922-1942;

c. Друга, коротка хвиля демократизації 1943-1962;

d. Другий відкат 1958-1975;

e. Третя хвиля демократизації з 1974р.

І хвиля (20рр.ХІХст. – 1926р.): демократію затвердили США, Франція, Англія, Швейцарія. Цебуло спровоковано такими факторами: ріст індустріалізації, урбанізація, формування буржуазії та середнього класу, форм. і орг. робочого класу, зменшення нерівності у сусп. 1926р. - 1942р.1 реверсивна хвиля деякі держави знову повертаються до авторитаризму.

ІІ хвиля (1942р. – поч. 1960р.)збільшення кількості демократичних держав за рахунок результатів ІІ св. Війни. Всього 36 країн(…Італія, Зах.Германія, Австрія, Японія). 2 реверсивна хвиля (кін.60 – до 75р.)великакількість країн третього світу повертається до авторитаризму(Аргентина, Чілі, Турція, Бразилія, Філіпіни).

ІІІ хвиля (поч.74р. падіння авторитаризму в Греції, 75р. падіння диктатури в Португалії(режим Салазара), 77р. падіння диктатури в Іспанії(Ф.Франко)) демократизація Азії та Латинської Америки(83р. Турція, 86р. Філіпіни та Гаїті, 88р. Пд. Корея). 80 – 90 рр. падіння авторитаризму у Європі, 1991р. падіння авторитаризму у СССР. На кінець 1990р. 48% держав планети – демократичні!

Причини: підрив легітимності автор. Режимів; швидкий економічний ріст у 60р.; зміни в доктрині католицької церкви; зміни в політиці провідних світових країн(період розрядки 75р. вторгненнярадянських військ в Авганістан); демонстраційний ефект(ефект снігової кулі). За оцінками деяких вчених може бути ще одна регресивна хвиля.

Застій демократизації в рамках її сучасної третьої порозумівається наступними факторами:

1) слабістю соціальної бази ліберального демократичного транзиту, що виявляється в слабості середнього класу, його незначності (чи недостатньої питомої ваги в соціальній структурі суспільства)

2) слабістю і недостатньою структурованістю цивільного суспільства

3) відсутністю ефективної багатопартійної системи при наявності безлічі дрібних політичних партій, що не в змозі створити реальну дійсну опозицію і мобілізувати громадян для забезпечення ефективного контролю за владними структурами

4) украй слабкою поширеністю серед громадян ліберальної політичної культури.

Разом з тим, на відміну від попередніх десятиліть ми не спостерігаємо і тенденції до нової глобальної хвилі відкоту від демократизації.

По-перше, цьому сприяє нова міжнародна обстановка. Якщо до другої половини 80-х рр., в умовах протиборства двох світових систем і двох наддержав авторитарні режими могли політично лавірувати в цьому протиборстві, а ліберальний Захід ще міг якось виправдати легітимність авторитарних режимів у боротьбі зі світовим комунізмом, то з крахом Східного блоку і розпадом СРСР цей зовнішній фактор легітимації авторитаризму практично зведений на немає.

По-друге, у більшості країн, охоплених третьою хвилею демократизації, відсутні сильні авторитарні рухи, що користалися би підтримкою значної частини населення. По-третє, у багатьох країнах відсутня ефективна ідеологія, що могла б легітимувати виниклий авторитарний режим і обґрунтувати повний відкіт від демократизації.