Сутність, ознаки, функції та типи політичних партій

Слово «Партія» означає частину більшої спільноти або цілісноті.

В розумінні сутності партії виокремили 3 підходи:

1)партія — це ідеологічна спільність людей, їх добро­вільне об'єднання навколо якоїсь ідеології. Таке розуміння характерне, зокрема, для ліберального напряму в історії політичної думки;

2)партія — це організація певного суспільного класу чи соціальної групи. Розуміння політичної партії як суто класової організації, виразника корінних інтересів того чи іншого класу характерне для марксизму;

3)партія — це громадська організація, інститут політич­ної системи, головним завданням якого є завоювання, утримання й використання державної влади. Основною ознакою політичної партії є її прагнення до завоювання і здійснення державної влади. Для досягнення цієї мети партія організаційно об'єднує прихильників певних поглядів, ідей.

Отже, політична партія — це добровільне та організаційно оформлене об'єднання громадян, яке виражає інтереси частини суспільства і прагне до їх задоволення шляхом здобуття, утримання і використання державної влади.

Головне завдання політичних партій полягає в тому, щоб перетворити багато­манітність інтересів окремих індивідів, різноманітних соціальних спільностей у їх сукупний полі­тичний інтерес шляхом зведення цих інтересів до єдиного знаменника. В ідеалі мета кожної партії полягає у пред­ставництві в політичній системі тих верств населення, інтереси яких вона відображає.

Основними функціями політичної партії в сучасному суспільстві є: політичне представництво соціальних інтересів; соціальна інтеграція — узгодження соціальних інтересів через взаємодію політичних партій; розробка ідеології, політичних доктрин і програм; боротьба за оволодіння державною владою та участь у її здійсненні; участь у формуванні й діяльності всіх ланок державного апарату; участь у розробці, формуванні і здійсненні політичного курсу держави; політична соціалізація — сприяння засвоєнню індивідом певної системи політичних знань, норм і цінностей, залу­ченню його до політичної системи; формування громадської думки; політичне рекрутування, тобто залучення на бік партії якомога ширших верств населення як її членів, прихиль­ників і виборців.

Зміст і суть політичних партій розкривається через їх класифікацію в основу якої можуть бути покладені різні критерії:

–за класовим характером – робітничі, селянські та інші

– за формами і методами правління – ліберальні, демократичні, диктаторські;

– за принципами організації і членства – кадрові та масові;

– за місцем у системі влади – легальні та нелегальні;

– за ідеологічним спрямуванням – комуністичні, соціалістичні, ліберально-демократичні, націоналістичні;

–за віросповіданням – християнські, мусульманські тощо.

Оскільки політичні партії завжди вира­жають певні соціальні інтереси і праг­нення, то найбільш загальною основою їх типології є соціальна основа, або база, тобто та соціальна спільність, інтереси якої виражає партія. Відповідно до основних груп соціальних спільностей розрізняють класові, національні, жіночі, селянські, регіональні та інші політичні партії. Так, у більшості країн світу є робітничі партії — комуністичні, соціалістичні, соціал-демократичні.

За ідеологічною ознакою політичні партії поділяються на ідейно-політичні, праг­матичні та харизматично-вождистські. Ідейно-політичними є партії більш-менш чітко визначеної ідеологічної спрямованості: комуністичні, соціал-демократичні, ліберальні, консервативні, фашистські, християнські, ісламські тощо. Прагматичні — це такі партії, які орієнту­ються не на певну ідеологію, а на широкий спектр ідей і суспільних проблем з метою залучення на свій бік якомога більше виборців. Це ті самі інтеркласові партії, або партії виборців. Харизматично-вождистські партії формуються навколо особи конкретного політика і діють як групи його під­тримки. Ці партії також мають певну ідеологічну спрямова­ність, але вона визначається не стільки їхньою соціальною базою, скільки лідерами.

Залежно від типу організаційної структури політичні партії поділяються на кадрові й масові. Кадрові партії об'єд­нують у своїх лавах невелику кількість впливових професій­них політиків і спираються на фінансову підтримку підпри­ємницьких структур. Масові партії орієнтуються на залучення до своїх лав якнайбільшого числа членів з метою забезпечення завдяки членським внескам фінансової підтримки своєї діяльності. Вони мають фіксоване членство, розгалужену організаційну структуру й порівняно значну кількість членів.