Поняття політичного лідерства. Типи політичного лідерства.

Звичайно лідерами називають тих, хто перебуває попереду, впливає на інших для інтеграції групової діяльності з певною метою або очолює яку не будь організацію чи рух. У загальному вигляді лідер може бути визначений як «особа, здатна впливати на інших і метою інтеграції спільної діяльності, спрямованої на задоволення інтересів даного співтовариства». Відповідно лідерство визначається як «один із механізмів інтеграції і групової діяльності, коли індивід або частина соціальної групи виконує роль лідера, тобто об'єднує, спрямовує дії всієї групи, яка приймає і підтримує його дії».

Політичне лідерство є одним із різновидів лідерства взагалі. Воно може бути визначене як «процес взаємодії між людьми, в ході якого наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітимний вплив на суспільство (чи певну його частину), котра добровільно віддає їм частину своїх політико-владних повноважень і прав». Політичне лідерство є вищим рівнем лідерства взагалі, оскільки воно відображає владні відносини в суспільстві на найвищому — державно­му — рівні

Класичною є типологія полі­тичного лідерства М. Вебера, яка грунтується на трьох типах легітимності політичного панування. За цією ознакою ви­окремлюються відповідно три типи політичного лідерства — традиційне, харизматичне й раціонально-легальне. З огляду на важливість цієї типології звернемося до відповідних міркувань М. Вебера.

Традиційне лідерство, грунтується на авторитеті зви­чаїв. Лідер цього типу отримує і здійснює владу не завдяки власним достоїнствам і заслугам, а відповідно до традицій і звичаїв. Традиційне лідерство характерне для доіндустріального, тобто рабовласницького і феодального, суспільства. Влада традиційних лідерів — це насамперед влада аристокра­тичної знаті. У сучасних суспільствах традиційне лідерство виявляється, наприклад, у наслідуванні престолу в країнах з монархічною формою державного правління. Яскравим прикладом лідерства цього типу є членство у верхній палаті парламенту Великобританії довічних і спадкових лордів.

Харизматичне лідерство викликає особливий інтерес до­слідників. Грунтується воно на вірі в незвичайні якості і здібності лідера, його винятковість. Грецьке слово «харизма» означає «милість», «благодать», «божий дар». У період утвердження християнства ним характеризували про­повідників, котрим приписували дар безпосереднього спіл­кування з Богом поза офіційними релігійними інституціями. У політичній практиці під харизмою розуміють такі риси індивіда, які оточення сприймає як незвичайні, недоступні іншим, а тому визнає його за правителя.

За М. Вебером, харизмою володіють великі полководці, пророки, видатні політики; харизматичними лідерами були засновники світових релігій — Будда, Христос, Магомет, великі завойовники — Олександр Македонський, Юлій Цезар, Наполеон Бонапарт. У XX ст. стали відомими такі харизматичні лідери, як В. І Ленін, Й. В. Сталін, А. Гітлер, Б. Муссоліні, Ш. де Голль, Мао Цзедун, Кім Ір Сен, Ф. Кастро та ін.

Раціонально-легальне лідерство, отже, базується на пере­конанні в законності й раціональності встановлених поряд­ків та у праві на панування органів, які здійснюють владу. Ці органи і їхні керівники — політичні лідери — обираються через демократичні процедури. їм надаються повноваження, за зловживання якими вони несуть відповідальність перед виборцями.

Раціонально-легальне лідерство, яке грунтується на законі й називається іноді ще бюрократичним, є основним типом лідерства в сучасних демократичних державах. Лідери цього типу здобувають політичну владу, як правило, на основі виборів.

Херманн: знаменосці, служителі, торговці, пожежники. Знаменосці прагнуть до втілення «великої мрії», зміни політичної системи. Служителі виступає від імені свого суспільства.ю виражаючи його інтереси. Торговці відрізняються здатністю переконувати людей, продавати їм свої ідеї. Пожежники діють в екстремальних ситуаціях.

Джибб: «патріарх» (по відношенню до нього переживають почуття як страха, так і любові)

«тиран» (переважає почуття страху)

«ідеальний лідер» (симпатія більшості соціальних груп).

Блондель: в основі його типологізації лежать 2 критерії: сфера діяльності лідерів (широка, поміркована та вузька) та відношення до традицій та інновацій (збереження існуючого положення, помірковані зміни, широкомасштабні зміни).