Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Перемога Сталіна в боротьбі за владуСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Після смерті В.Леніна у 1924 році розпочалася боротьба за владу між Й.Сталіним і Л.Троцьким. У січні 1925 року позицію Троїцького було засуджено, а його згодом вислано до Туреччини. У 1925 році розпочалася боротьба з новою “опозицією”, яку очолили Каменів і Зинов’єв. 1929 рік – це рік остаточної перемоги Сталіна в боротьбі за владу; це початок затвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР Тема 5.4 Особливості соціально-економічного та політичного розвитку нових незалежних європейських держав: Польща, Чехословаччина, Югославія, Румунія, Болгарія
Польща
Польща тривалий час була поділена між Росією, Австро-Угорщиною та Німеччиною. З 1917 року поширюється національно-визвольний рух. 7 листопада 1918 року – Польщу було проголошено народною республікою. На чолі Польщі (диктатором) стає Юзеф Піл судський. Після отримання незалежності польські війська у 1919 році окупували Східну Галичину, Західну Волинь, Білорусь. Але на ці території претендувала і Радянська Росія. Почалася війна. 21-23 квітня 1920 р. – між Польщею та УНР було підписаний Варшавський договір про спільну боротьбу з більшовиками. 18 березня 1921 р. – між Польщею, РРФСР і УСРР було підписано Ризький мирний договір, згідно якого Західна Україна, Західна Білорусія, а також Східна Галичина переходили до Польщі. Прийнята у 1921 році Конституція значно обмежувала повноваження президента. Пілсудський відмовився балотуватися у президенти. 12 травня 1926 р. – війська Пілсудського розпочали “похід на Варшаву” з метою отримання влади. 14 травня 1926 р. – новим президентом стає Ю.Пілсудський і відмовляється від посади, залишаючись військовим міністром й головним інспектором армії. Ю.Пілсудський встановив режим „санації” – диктаторський режим (1926-1937) під гаслом морального оздоровлення політичного й економічного життя країни. Режим сприяв зміцненню позиції правлячих кіл та стабілізації економіки, в той же час привів до загострення соціальних та національних протиріч.
Чехословаччина
До 1918 року Чехія і Словаччина знаходилися у складі Австро-Угорщини. 28 жовтня 1918 р. було створено Чеську державу. ( 30 жовтня 1918 р. – до чеських земель приєдналася Словаччина). На підставі Версальської системи до складу Чехословаччини увійшли частина Сілезії, Закарпатська Україна, Моравія. 14 листопада 1918 р. – Чехословаччину було проголошено республікою, президентом було обрано Т.Масаріка(1918-1935), який обіцяв демократичні перетворення: “соціалізацію” промисловості, 8-годин. робочий день, право на страйк, аграрну реформу з обмеженням великого земельного володіння. Політику Т.Масаріка продовжив Е.Бенеш (1935-1938). На чолі країни стояла “група Града”, яка впливала на вирішення питань внутрішньої та зовнішньої політики через “П’ятірку” – лідерів чеських партій. За Конституцією 1920 року президент обирався на 7 років. Законодавча влада належала Національним зборам. Всі нації користувалися однаковими правами, але провідні позиції займала чеська буржуазія. В 1920-1921 рр. – разом з Румунією та Югославією під егідою Франції створила військово-політичний союз Малу Антанту, для закріплення створених Версальською системою кордонів. В Чехословаччині існувала Судетська проблема. Населення Судетської області (переважно німці) на чолі з К.Генлейном спочатку вимагало автономії у складі Чехословаччини, а після приходу до влади Гітлера в Німеччині - приєднання до “третього рейху”. Уряди Британії та Франції постійно тиснули на Прагу, щоб остання передала Німеччині ті райони, де німці становили більше 50% населення. 21 вересня 1938 р. – уряд Чехословаччини погодився на „пропозицію”. Внаслідок Мюнхенської угоди від 29-30 вересня 1938 року Судетську область було віддано Німеччині, Тешинську область – Польщі, південну Словакію та Закарпаття – Угорщині.
Румунія
Брала участь у Першій світовій війні на боці Антанти. Але вже 6 грудня 1916 року німецькі війська зайняли Бухарест. 24 квітня 1918 р. – між Німеччиною та Румунією було підписано Бухарестський мир, а вже 10 листопада 1918 р. – Румунський уряд денонсував Бухарестський мир і затребував звільнити румунську територію. У 1918 р. – Румунія анексувала Бессарабію й Буковину. Румунія залишалася аграрною країною. В промисловості переважали легка і харчова промисловості. Панував іноземний капітал. Зростав зовнішній борг. За Конституцію 1923 р.. Румунія залишалася монархією. Виконавча влада належала королю та уряду. Законодавча влада належала двопалатному парламенту. Проголошувалася національна і соціальна рівність, але уряд провадив політику насильницької румунізації та обмеження прав меншин. У 1938 р. відбулося встановлення диктатури короля Кароля II. За новою Конституцією вся повнота влади знаходилася у короля. Заборонялися політичні партії (в т. ч. і фашистська “Залізна гвардія”) і профспілки. У липні 1940 року Румунія змушена була передати СРСР Бессарабію та Північну Буковину. Народні маси були невдоволенні політикою королівської диктатури, вибухнула політична криза. 6 вересня 1940 р. – Кароль II зрікся влади на користь генерала І.Антонеску, який став “кондукеторулом” (фюрером) держави. Румунія перетворюється на фашистську країну. У зовнішній політиці - курс на зближення з Німеччиною.
Болгарія
У вересні 1918 р. внаслідок наступу військ Антанти в Болгарії почалося антивоєнне повстання, яке очолили: - Болгарський хліборобський народний союз (БХНС), лідери – О.Стамболійський й Р.Даскалов; - Болгарська робітнича соціал-демократична партія (“тесняки”) на чолі з Д.Благоєвим. 27 вересня 1918 р. – повсталі проголосили Болгарію республікою. Цар Фердинанд втік до Німеччини, відрікшись від влади на користь сина Бориса III 29 вересня 1918 р. – Болгарія підписала перемир’я з Антантою і вийшла з війни.
У березні 1920 року О.Стамболійським і його партією було сформовано уряд, який розпочав низьку демократичних реформ: 1. Введення всезагальної трудової повинності. 2. Обмеження великого земельного володіння і надання землі безземельним. 3. Зосередження в руках держави торгівлі зерном. 4. Введення податків на доходи банків, торгівлі, промислових підприємств. Багато з реформ не було здійснено, але уряд одержав широку популярність.
8-9 червня 1923 р. – уряд Стамболійського було заарештовано змовниками - членами груп “Народна змова” та Військова ліга. Було сформовано новий уряд О.Цанкова, який мав військово-фашистську спрямованість. У вересні 1923 р. БКП і БХНС спробували повернути владу, але лідери БКП і БХНС не мали міцної підтримки народу і повстання було ліквідовано. У 1929-1934 роках країну охопила економічна криза, яка перетиналася з політичною.
У травні 1934 р. – група “Ланка” спираючись на Військову лігу здійснила новий державний переворот. Головою уряду став Кімон Георгієв. Конституцію було скасовано, а Народні збори було розпущено. Заборонялися усі політичні партії та профспілки. Але цар Борис III прагнув необмеженої влади і наприкінці 1935 року відбулося затвердження монархо-фашистської диктатури Бориса III, що спирався на армію й державний апарат.
Югославія
Після розпаду Австро-Угорщини з її південних територій на підставі Корфської декларації 1 грудня 1918 р. було утворено спільну державу – Королівство сербів, хорватів і словенців. До складу Королівства увійшли Сербія, Чорногорія, Хорватія, Боснія, Герцеговина, Словенія, Далмація, частина Македонії. 1. Форма правління – конституційна монархія. Голова держави обирається від сербської династії Карагеоргієвичей. 2. Законодавча влада належала королю та парламенту (скупщині). 3. Свобода віровизнання: православного (серби і чорногорці), католицького (хорвати і словенці), мусульманського (серби Боснії). 4. У зовнішній політиці Хорватія орієнтувалася на Німеччину, Словенія – на Австрію, Сербія – на Росію, Боснія – на мусульманські країни. 5. В середині країни існували сербо-хорватські протиріччя, між сербами і албанцями Косово.
За Відовданською Конституцією 1921 року закріплювався унітарний державний устрій. Держава поділялася на 33 жупані (губернаторства).
6 січня 1929 р. – король Олександр скасував Відовданську Конституцію (1921 р.), розпустив Народну скупщину та взяв усю повноту влади. Державу було перейменовано на Югославію. Незабаром у 1931 р. було прийнято нову Конституцію. У жовтні 1934 року в Марселі було вбито Олександра. Новим королем став 11-річний Петр, регентом його дядько – Павло. 24 березня 1941 р. – уряд Цветковича приєднав Югославію до Троїстого пакту. 27 березня 1941 р. – частина офіцерства і правлячих кіл здійснила державний переворот. Новий уряд Симовича підписав договір про дружбу з СРСР, але 6 квітня 1941 р. – німецькі війська окупували Югославію.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-09; просмотров: 534; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.116.85.108 (0.009 с.) |