Стаття 10. Компетенція сільських, селищних, міських та районних у містах Рад у галузі регулювання водних відносин

До відання сільських, селищних, міських та районних у містах Рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить:

1) здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

2) контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

3) встановлення правил загального користування водними об'єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу;

4) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств та інших об'єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;

5) організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій;

6) організація інформування населення про стан водних об'єктів, а також про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров'я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод;

7) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.

(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 27.04.2007 р. N 997-V)

Стаття 11. Участь громадян та їх об'єднань, інших громадських формувань у здійсненні заходів щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Громадяни та їх об'єднання, інші громадські формування у встановленому порядку мають право:

1) брати участь у розгляді місцевими Радами та іншими державними органами питань, пов'язаних з використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

2) за погодженням з місцевими Радами та іншими державними органами виконувати роботи по використанню і охороні вод та відтворенню водних ресурсів за власні кошти та за добровільною участю членів об'єднань громадян;

3) брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів перевірок виконання водокористувачами водоохоронних правил і заходів та вносити пропозиції з цих питань;

4) проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення щодо розміщення, проектування та будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, пов'язаних з використанням вод, у порядку, що визначається законодавством;

5) здійснювати громадський контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

6) одержувати у встановленому порядку інформацію про стан водних об'єктів, джерела забруднення та використання вод, про плани і заходи щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

7) подавати до суду позови про відшкодування збитків, заподіяних державі і громадянам внаслідок забруднення, засмічення та вичерпання вод;

8) здійснювати інші функції щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів відповідно до законодавства.

 

 

Порушення в галузі охорони атмосферного повітря як підстава юридичної відповідальності в

Галузі екології

Стаття 33. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря

Особи, винні у:

порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в

атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів

стаціонарних джерел;

перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те

органів виконавчої влади відповідно до закону;

перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди

забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин

і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування,

транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством

про охорону атмосферного повітря;

порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових

відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, що спричинило

забруднення атмосферного повітря;

проектуванні і будівництві об'єктів з порушенням встановлених законодавством норм та вимог до

охорони атмосферного повітря;

невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони

атмосферного повітря;

ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан

атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а

також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди

забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок

забруднення атмосферного повітря;

недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні,

будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших

об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування,

- несуть відповідальність згідно з законом.

Законами може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень в галузі охорони

атмосферного повітря.

Спори з питань охорони атмосферного повітря вирішуються у встановленому законом порядку.

Підставою для притягнення особи до юридичної відповідальності у цій сфері є порушення

законодавства про охорону атмосферного повітря (правопорушення). Залежно від його виду

застосовуються адміністративна, кримінальна, цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність.

Конкретні склади порушень законодавства про охорону атмосферного повітря передбачені

відповідними кодексами.

Адміністративна відповідальність у галузі охорони атмосферного повітря регулюється Кодексом

України про адміністративні правопорушення. Ним передбачені такі види адміністративних

правопорушень у галузі охорони атмосферного повітря: самовільне випалювання сухої рослинності або

її залишків (ст. 77і); порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або

шкідливого впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78); порушення порядку здійснення

діяльності, спрямованої на штучні зміни

стану атмосфери і атмосферних явищ (ст. 78і); недодержання вимог щодо охорони атмосферного

повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд (ст. 79); недодержання

екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в

експлуатацію об'єктів або споруд (ст. 79і); випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних

засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах (ст. 80); експлуатація

автотранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих

речовин у викидах (ст. 81); порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування,

утилізації, ліквідації та використання промислових і побутових відходів (ст. 82); порушення правил

застосування, зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації та захоронення пестицидів і

агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів (ст. 83); невиконання вимог екологічної

безпеки у процесі впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків,

раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (ст. 91і);

перевищення лімітів та нормативів використання природних ресурсів (ст. 912); порушення тиші в

громадських місцях (ст. 182); невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів,

які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища,

використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів (ст. 1885).

Кримінальна відповідальність передбачена ст. 241 Кримінального кодексу України за забруднення

атмосферного повітря. Об'єктом злочинного посягання є суспільні відносини щодо раціонального

використання, відновлення, поліпшення і охорони атмосферного повітря як сприятливого середовища

існування людини, тваринного і рослинного світу.