Особливості адміністративної відповідальності в галузі охорони рослинного світу

До адміністративної відповідальності можуть бути притягнені громадяни або посадові особи у

випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП

України).

Законодавством встановлено особливий порядок засвідчення факту вчинення адміністративного

правопорушення: це наявність протоколу про вчинення адміністративного проступку.

Адміністративна відповідальність передбачена за такі порушення законодавства про рослинний світ:

самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків (ст. 77 КпАП України); виготовлення та збут

заборонених знарядь добування об'єктів рослинного світу, а також збут незаконно добутої продукції (ст.

85 КпАП України); незаконне вивезення з України або ввезення на її територію об'єктів рослинного

світу, в тому числі ботанічних колекцій (ст. 88 КпАП України); порушення порядку придбання чи збуту

об'єктів рослинного світу (ст. 88 КпАП України); порушення правил створення, поповнення, зберігання,

використання або державного обліку ботанічних колекцій та торгівля ними (ст. 88 КпАП України);

порушення вимог щодо охорони видів рослин, занесених до Червоної книги України (ст. 90 КпАП

України); перевищення лімітів та нормативів використання природних ресурсів (у тому числі і

природних рослинних ресурсів) (ст. 91 КпАП України). Крім того, Кодексом про адміністративні

правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про захист

рослин (ст. 83 КпАП України). Зокрема, в цій статті передбачена відповідальність за екологічно не

обґрунтоване здійснення захисту рослин; неповідомлення (приховування) або надання неправдивої

інформації про загрозу деревним насадженням, іншій рослинності відкритого та закритого ґрунту, а

також продукції рослинного походження від шкідливих організмів; завезення на територію України та

реалізація засобів захисту рослин, а також речовин і сировини для їх виготовлення, що не пройшли

державних випробувань і реєстрації; ухилення від пред'явлення або непред'явлення засобів захисту для

проведення їх огляду або дослідження; недодержання вимог нормативно-правових актів з питань

захисту рослин, що призвело до пошкодження чи погіршення стану рослин та якості продукції

рослинного походження, а також забруднення довкілля.

 

90. Поняття і функції лісів як об’єкта...

Стаття 1. Поняття про ліс Ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно
деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами,
трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та
іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму
розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне
середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм
призначенням та місцерозташуванням виконують переважно
водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі,
рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для
задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях
яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають,
та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд
України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними
межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового
господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у
землекористувача або власника землі. Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а
також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю
(внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів,
лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не
вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові
ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими
розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками,
лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами
і дренажними системами.

Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду
України з визначеними межами, яка надається або вилучається у
землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення
лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до
земельного законодавства.

Стаття 2. Лісові відносини Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються
володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на
забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових
ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та
інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі
лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи
місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють
відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України.

Стаття 3. Лісове законодавство України Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України
(254к/96-ВР), Законом України "Про охорону навколишнього
природного середовища" (1264-12), цим Кодексом, іншими
законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них
нормативно-правовими актами.

Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр,
вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення
рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом,
регулюються відповідними законодавчими актами.

Отже, ліси - це самостійний і відтворюваний об'єкт природи і складова навколишнього природного

середовища; об'єкт рослинного світу; об'єкт права власності у вигляді відповідного типу природних

комплексів, у якому поєднується переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними

ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними

компонентами; джерело одержання деревних, технічних, лікарських та інших продуктів лісу, що є

базою для ведення різних галузей господарювання; об'єкт природи, який виконує кліматорегулюючі,

захисні, водо-охороні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні та інші функції та

який впливає на навколишнє природне середовище; розміщений на спеціально виділених землях і

зареєстрований у державних лісооблікових документах як ліс об'єкт власності, управління,

використання та охорони.