Форми, методи, функції, зміст правової охорони земель

Переважна більшість земель країни перебуває у власності або користуванні громадян, а також

приватних, державних та комунальних юридичних осіб. Тому законодавство надає важливої ролі у

галузі використання та охорони земель саме власникам та користувачам земельних ділянок.

Законодавство визначає загальні обов'язки насамперед суб'єктів права власності та права користування

на землю. Так, згідно зі статтями 91 та 96 ЗК України власники і користувачі земельних ділянок

зобов'язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог

законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати

прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та

зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним орга нам виконавчої влади

та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних

ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень,

пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки,

протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

земельний фонд нашої країни не

є однорідним. Він поділяється на 9 категорій земель. Використання кожної категорії земель має

здійснюватися з дотриманням певних правових вимог, які відображають соціально-економічне та

екологічне її призначення. У зв'язку з цим правова охорона відображає поділ земель України за їх

категорійною належністю та цільовим призначенням на окремі групи. Так, відповідно до ст. 19 ЗК

України у складі земель нашої держави виділяються: а) землі сільськогосподарського призначення; б)

землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного

призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості,

транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Використання та охорона кожної із зазначених категорій земель регулюються як загальними, так і

спеціальними нормами земельного права, які враховують соціально-економічну та екологічну

специфіку земель кожної категорії. Причому питома вага спеціальних норм земельного права в

регулюванні суспільних відносин щодо використання земель різних категорій є досить великою. Тому

закріплені у статтях 91 та 96 ЗК України обов'язки власників та користувачів земельних ділянок не є

вичерпними. Законодавчими актами передбачені й інші їх обов'язки щодо використання та охорони

земель земельних ділянок.

Отже, правове регулювання використання та охорони земель України враховує поділ її земельного

фонду на окремі категорії земель.Цільове призначення земель означає, що надана громадянинові чи юридичній особі земельна

ділянка у власність чи користування, в тому числі в оренду, має використовуватися відповідно до її

цільового призначення. Так, земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть надаватися

громадянам для ведення фермерського господарства, особистого підсобного господарства, садівництва,

городництва, сінокосіння та випасання худоби. Якщо ділянка надана для садівництва, то громадянин не

може використовувати її для ведення фермерського господарства, і навпаки. Також громадянин не може

використовувати таку земельну ділянку для несільськогосподарських цілей, наприклад, для будівництва

магазину, майстерні тощо.

Цільове призначення земельних ділянок встановлюється уповноваженими державою органами і не

може змінюватися власниками землі та землекористувачами самостійно. Згідно зі ст. 2 ЗК України

віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться

органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а

в інших випадках — органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про

створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення. Крім

того, законодавство забороняє змінювати цільове призначення та переведення до інших категорій

особливо цінних земель, до яких віднесені землі з чорноземними ґрунтами, коричневими ґрунтами

Південного узбережжя Криму, землі з дерновими глибокими ґрунтами Закарпаття, землі дослідних

полів науково-дослідних установ і навчальних закладів, землі природно-заповідного фонду та землі

історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для інших потреб не

допускається, за винятком випадків, визначених законом.

Отже, цільове призначення земель є ефективним засобом впливу держави на використання та охорону

земель, за допомогою якого держава регулює процес розподілу земель країни на категорії та відповідно

характер використання земельного фонду для задоволення різних суспільних потреб.

 

Функції пр охорони земель

Регулююча – встановлюються правила щодо ефективного використання зем ресурсів у

формі обовязків землевласників та землекористувачів.

Встановлення додержання нормативів допустимої експлуатації земель

Встановлення нормативів якісноо стану земель та допустимого антропогенного

навантаження на земельні ресурси.

Зонування територій шляхом встановлення навколо окремо небезпечних зем ділянок

охоронних зон, в межах яких господарська та інша діяльність обмежується.

Стумулюча Ф – запровадження різних економічних стимулів ефективнго, раціонального

використання земель, здійнення природоохоронних заходів (див перелік заходів, що

визначенні як прирородоохор пост кму 1995)

Стумилом виступає можливість взяти на виконання цей природоохоронний захід, але

викоючно на конкурсних засадах. Кредити. Звільнення від податку, ст заходи з

концервації земель

Контрлльна Ф – яку інспекцію здійнюють органи МОЗ, держземеінспекція, інші органи

управління.

Каральна Ф – включає в себе пр вимоги щодо несення відповідальності за порушення

екол. Зак-ва.: санкції, органи, які ці санкції застосовуюють.