Поняття і правове регулювання охорони атмосферного повітря

Атмосферне повітря - один з основних життєво важливих елементів навколишнього природного

середовища, який є необхідною фізичною і біологічною умовою існування людини та джерелом життя

на Землі.

Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони та використання за своїми фізичними

характеристиками істотно відрізняється від інших природних ресурсів. Ця специфіка обумовлює

особливості правової охорони атмосферного повітря.

Правове регулювання охорони та використання атмосферного повітря в Україні забезпечується

законами України «Про охорону атмосферного повітря» та «Про охорону навколишнього природного

середовища», а також іншими актами національного законодавства. Предметом атмосфероохоронного

законодавства є регулювання відповідних відносин з метою збереження, поліпшення та відтворення

стану атмосферного повітря, відвернення і зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та

іншого впливу на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря

для виробничих потреб, зміцнення порядку і законності у цій сфері (ст. 1 Закону України «Про охорону

атмосферного повітря»).

Атмосфероохоронне законодавство України передбачає розгалужену систему правових засобів,

спрямованих на забезпечення охорони атмосферного повітря від забруднення, запобігання шкідливого

впливу фізичних та біологічних факторів на нього тощо. Зокрема, Кабінетом Міністрів України

затверджений перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в

атмосферне повітря підлягають регулюванню.

3 метою оцінки стану атмосферного повітря Міністерством охорони здоров'я України встановлені

нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і

рівні шкідливих фізичних впливів на нього. Ці нормативи є єдиними для всієї території України. У

необхідних випадках для окремих регіонів можуть встановлюватися більш суворі нормативи.

Діють також нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин (ГДВ) стаціонарними і

пересувними джерелами забруднення, а також нормативи гранично допустимого впливу фізичних та

біологічних факторів, затверджені Мінприроди України та Мінохорони здоров'я України.

У випадках, коли з об'єктивних причин встановлення ГДВ для даного населеного пункту неможливе,

встановлюються тимчасово узгоджені нормативи викидів (ТУВ).

3 метою забезпечення охорони стану і складу атмосферного повітря Законом України «Про охорону

атмосферного повітря» (ст. 11) встановлена дозвільна система регулювання викидів в атмосферу, що

породжує відповідні правові наслідки. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря

стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається

територіальним органом Мінприроди України за погодженням з територіальним органом Міністерства

охорони здоров'я України.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» рівні впливу фізичних та

біологічних факторів на стан атмосферного повітря, вимоги щодо їх скорочення встановлюються

відповідним дозволом на основі затверджених нормативів. Порядок розроблення, видачі та оплати

робіт, пов'язаних з видачею дозволів на рівні впливу фізичних та біологічних факторів на стан

атмосферного повітря, та обліку підприємств, установ, організацій і громадян - суб'єктів

господарювання, які отримали такі дозволи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Дозвіл на експлуатацію устаткування з визначеними рівнями впливу фізичних та біологічних факторів

на стан атмосферного повітря - це офіційний документ, який дає право суб'єктам господарювання

експлуатувати існуюче та новостворене устаткування за умови дотримання встановлених нормативів

гранично допустимих рівнів впливу фізичних та біологічних факторів протягом визначеного в дозволі

терміну.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи,

організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють викиди забруднюючих

речовин або впливи фізичних та біологічних факторів, що можуть призвести до виникнення

надзвичайних екологічних ситуацій техногенного та природного характеру або до надзвичайних

екологічних ситуацій, зобов'язані заздалегідь розробити та погодити спеціальні заходи щодо охорони

атмосферного повітря відповідно до закону.

Національне атмосфероохоронне законодавство України забороняє проектування, виробництво та

експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів і установок, вміст забруднюючих речовин у

відпрацьованих газах яких перевищує нормативи або рівні впливу фізичних факторів.

Зафіксовані також вимоги до охорони атмосферного повітря під час застосування пестицидів та

агрохімікатів.

Важливого значення набуває такий напрям охорони атмосферного повітря, як захист його від

забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами.

До правових заходів охорони атмосферного повітря належить регулювання шкідливого фізичного

впливу на атмосферу, зокрема відвернення і зниження шуму.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених

законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств,

установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного

законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та

інших фізичних факторів.

До основних правових засобів, які спрямовані на охорону атмосферного повітря, належить правова

регламентація проектування, будівництва та реконструкції підприємств та інших об'єктів, які

впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря.

Одним із важливих засобів попередження шкідливого впливу забруднюючих речовин на повітря

населених пунктів є обов'язкове встановлення санітарно-захисних зон. Санітарно-захисні зони

встановлюються з метою забезпечення оптимальних умов життєдіяльності людини в районах житлової

забудови, масового відпочинку і оздоровлення населення при визначенні місць розміщення нових,

реконструкції діючих підприємств та інших об'єктів, які впливають або можуть вплинути на стан

атмосферного повітря.

3 метою забезпечення охорони атмосферного повітря атмосферо-охоронне законодавство значну роль

відводить організаційно-економічним заходам, що передбачають: а) збір за забруднення навколишнього

природного середовища; б) відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про

охорону атмосферного повітря; в) надання підприємствам, установам, організаціям та громадянам -

суб'єктам підприємницької діяльності податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ними

маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, застосування заходів щодо регулювання

діяльності, що впливає на клімат, здійснення інших природоохоронних заходів з метою скорочення

викидів забруднюючих речовин та зменшення рівнів впливу фізичних і біологічних факторів на

атмосферне повітря; г) участь держави у фінансуванні екологічних заходів і будівництві об'єктів

екологічного призначення.