Підготовка до роботи і робота лущильників

 

Підготовку до роботи лущильних агрегатів розпочинають з комплектування. У скомплектованих агрегатах технічний стан лущильників, звертаючи увагу на диски, надійність їх кріплення в батареях і наявність мастила в підшипниках. Тут диски загострюють, а поламані замінюють.

Кут атаки дисків вибирають залежно від умов роботи. Для розпушених і малозабур’янених полів рекомендується кут 30⁰, а для ущільнених і забур’янених – 35⁰. Лущити стерню в посушливих районах доцільно одночасно із збиранням врожаю. Для лущильного агрегата вибирають спосіб руху.

Усі способи руху машино-тракторних агрегатів поділяють на 3 основні групи: гонові, колові (фігурні) і діагональні.

Гонів спосіб руху – агрегат рухається в робочому положенні лише вздовж загінки і в кінці її робить повороти. Гонові способи в свою чергу діляться на загінкові і човникові.

Коловий спосіб руху – агрегат рухається в робочому положенні як уздовж так і впоперек загінки (по колу); може рухатись від периферії до центру, а також від центра до периферії.

При діагональному способі агрегат рухається навкіс загінки (по діагоналі).

Різні способи руху агрегату по-різному впливають на якість роботи, її собівартість, продуктивність агрегату і витрати нафтопродуктів. Вибір способу руху агрегата залежить від агротехнічних вимог, ромірів ділянки, типу і складу агрегату.

Для лущильного агрегату на ділянках з великими гонами (понад 300 м) застосовують човниковий спосіб руху, а на ділянках з меншими гонами (менш як 300 м) – коловий. Поворотні смуги обробляють після закінчення роботи на всій ділянці.

Для визначення якості роботи лущильного агрегату перевіряють глибину лущення і якість підрізання бур’янів. Щоб поверхня злущеного поля була рівною, при суміжних проходах перекривають попередній прохід одним-двома дисками.

 

 

Борони

Боронуванням розпушують орний шар на глибину від 2 – 3 до 6 – 7 см, що залежить від маси борін. Верхня частину ґрунту при цьому переміщується і частково вирівнюється, знищуються сходи бур’янів. Використовують зубові, сітчасті, голчасті, дискові, ротаційні та пружинні борони.

Агротехніка вимагає, щоб під час боронування зябу і чорних парів ґрунтова кірка і верхній шар ґрунту розпушувалися на 4 – 5 см. Поверхня поля після боронування повинна бути дрібно-гребениста з борозенками не глибше як 3 – 4 см і грудочками ґрунту діаметром не більше як 3 см. На обробленому полі не повинно бути огріхів. Глибина обробітку залежить від культури. Для трав вона повинна бути 2 – 3, для озимих і просапних культур 3 – 4, для картоплі 4 – 5 см. Пошкодження культурних рослин не повинно перевищувати 5%.

За конструкцією зуби борін бувають прямі (рис. 9.1.), лапчасті і зігнуті з пружинним стояком, за формою перерізу – з квадратним, круглим, овальним і прямокутним перерізом. Кінець зуба з квадратним перерізом має косий зріз. Зуби, розміщені косим зрізом в протилежний до напряму руху бік, заглиблюються глибше, ніж встановлені косим зрізом по ходу руху.

Зубовими боронами обробляють ґрунт на глибину 3 – 7 см.

Залежно від тиску на один зуб борони поділяють на важкі, середні і легкі. Тиск на один зуб важкої борони становить 20 – 30 Н, середньої – 10 – 20 Н, легкої – 5 – 10 Н.

Важка зубова борона БЗТС-1,0 (рис.9.1, а) призначена для подрібнення грудок і розпушування ґрунту після оранки, вичісування бур'янів, обробітку пасовищ.

Середня зубова борона БЗСС-1,0 призначена для розпушування і вирівнювання поверхні поля, знищення сходів бур'янів, руйнування ґрунтової кірки, загортання добрив, боронування сходів зернових і технічних культур.

Райборінка зубова посівна легка ЗБП-0,6А призначена для боронування посівів, руйнування ґрунтової кірки, загортання насіння і мінеральних добрив. На бороні встановлені зуби круглого перерізу із загостреними кінцями. Борона складається з трьох ланок. Робоча швидкість близько 7 км/год., ширина захвату 1,77 м, продуктивність 1,24 га/год.

Райборінка триланкова полегшена причіпна 3-ОР-07 призначена для руйнування кірки на поверхні ґрунту і знищення бур'янів. Вона складається з трьох ланок, приєднаних до ваги. Зуби борони круглого поперечного перерізу, загострені. Ширина її захвату 2,11 м, робоча швидкість 7 км/год., продуктивність 1,4 га/год.

Борона пружинна БП-12 призначена для розпушування ґрунту на глибину 6 – 8 см, знищення кореневищних бур'янів, затримання вологи, а також для культивації ґрунту на полях з нерівним і хвилястим рельєфом і засмічених камінням. Борона має 12 пружинних зубів. Її ширина захвату 1,05 м, робоча швидкість 6 км/год., продуктивність 0,4 га/год. На основі борони БП-12 промисловість випускає борону БЛ-8, яка має таке саме призначення. її ширина захвату 3,0; 3,6; 6 і 8,4 м (залежно від тягового зусилля трактора, з яким агрегатується), робочі швидкості 7 – 15 км/год.

 

 

Рис. 9.1. Борони:

а – БЗТС-1,0; б – сітчаста БСО-4А; в – шлейф-борона ШБ-2,5А;

1 і 2 – планки рами; 3 – зуб; 4 – гачок; 5 – брус навіски; 6 – стояк; 7– палець; 8 – ланцюги; 9 – кронштейн; 10 – тяга; 11– рамка; 12 – сітка із зубами; 13 – ланцюги; 14 – шлейф; 15 – важіль; 16 – з'єднувальний брус; 17 – ніж; 18 – граблі; А – зуб квадратного перерізу; Б – зуб круглого перерізу; В – зуб овального перерізу; Г – лапчастий зуб; Д – зуби сіток борони; Е – ножеподібний зуб лучної борони; Є – зуб пружинної борони.

Дискові борони бувають польові, садові і болотні. Легкі польові борони призначені для обробітку зябу, розпушування ґрунту після оранки, знищення бур'янів; садові – для обробітку ґрунту в міжряддях саду з метою знищення бур'янів, загортання добрив, а також для основного обробітку ґрунту з періодичною оранкою. Глибина обробітку легкими боронами до 10 см, важкими – до 20 см.

Робочим органом легкої дискової борони є стальний загострений сферичний диск діаметром 450 або 510 мм. Важкі дискові борони мають вирізні диски, які добре заглиблюються в ґрунт і подрібнюють рослинні рештки.

Різальна кромка диска відрізає невелику скибу ґрунту і піднімає її на внутрішню сферичну поверхню. Потім ґрунт падає і переміщується диском у бік. Завдяки цьому ґрунт розпушується, частково перевертається і переміщується. Чим більший кут атаки (кут між площиною, що проходить через різальне лезо диска, і напрямком руху агрегату), тим більша глибина обробітку. Кут атаки дисків змінюють в межах від 10 до 20°.

Начіпна дискова борона БДН-3 (рис. 9.2.) складається з чотирьох батарей із змінною кількістю дисків. Ширина захвату борони 3 або 2 м. При ширині захвату 3 м на трьох батареях встановлюють по дев’ять дисків, а на задній лівій – десять. Додатковий диск розпушує необроблену смугу, що утворюється між крайніми внутрішніми дисками передніх батарей. При ширині захвату 2 м на трьох батареях встановлюють по шість дисків, а на четвертій – сім. Кут атаки дисків 12,15, 18 і 21° встановлюють зміщенням по брусу 4 кронштейнів 8 і фіксацією їх штирями 9. Глибину обробітку регулюють також масою баласту, який завантажують в ящики.

 

Рис. 9.2. Дискова борона БДН-3:

1 – начіпка; 2 – батарея; 3 – рама; 4 – брус боковий.

 

Борона дискова садова важка БДСТ-2,5 призначена для глибокого розпушування ґрунту і підрізання бур'янів у міжряддях молодих і плодоносних садів; може бути використана при основному обробітку ґрунту в саду з періодичною оранкою, при розробці плантажу, подрібненні сидератів перед загортанням у ґрунт. Агрегатується з тракторами ДТ-75М.

Борона має несиметричне розташування батарей. Можливість зміщення борони в бік від поздовжньої осі трактора до 250 см дає змогу вести обробіток у старих садах під кронами дерев, без пошкодження їх трактором. При переїздах на короткі відстані по ґрунтових дорогах борона перекочується на дисках, а для транспортування на великі відстані її начіплюють на начіпку трактора.

Шлейфування ґрунту проводять рано навесні. При цьому добре розрівнюється ґрунт, що зменшує випаровування вологи з його поверхні, створюються сприятливі умови для проростання насіння, підвищується якість сівби, полегшується догляд за посівами, збирання врожаю.

Шлейф-борона ШБ-2.5А (рис. 4, в) призначена для весняного поверхневого вирівнювання ґрунту і розпушування зябу. Складається з двох секцій, приєднаних до бруса 16. Кожна секція має раму, до якої прикріплений плоский ніж 17 зрегулятором нахилу і кутник-гребінка (граблі) 18 із зубами 100 мм заввишки. До рами приєднується шлейф 14, зроблений з металевих кутників, з'єднаних між собою ланцюгами 13. Під час руху борони ніж 17 зрізує гребені скиб, зуби розпушують ґрунт, а шлейф з кутників вирівнює поверхню поля, переміщуючи ґрунт з гребенів у борозни. Кут нахилу ножа регулюють важелем 15. Робоча швидкість до 7 км/год., продуктивність 18 га/год., маса близько 110 кг.

Борона сітчаста полегшена БСО-4А (рис. 4, б) призначена для розпушування верхнього шару ґрунту і знищення бур'янів на посівах у період сходів, для боронування гребеневих посадок картоплі. Складається з двох секцій. Кожна секція має рамку 11, доякої ланцюгами 13 прикріплене сітчасте полотно 12. Робочі органи – зуби круглого перерізу із затупленими кінцями. Глибина обробітку 4 – 8 см, ширина захвату 4 м, швидкість руху 6 км/год. Має універсальну начіпку НУБ-4,8. Секції борін приєднуються до бруса начіпки тягою 10 і ланцюгами 8. Ланцюги утримують секції в піднятому положенні. Брус необхідно розташувати так, щоб передні і задні ряди зубів борони заглиблювались однаково. Ланцюги повинні провисати, щоб секції борони копіювали рельєф поля.

Ротаційні борони призначені для вирівнювання та розпушення поверхні поля, знищення забур'яненості, розподілу пожнивних решток. Боронування після збирання врожаю спрямоване на закриття вологи і боротьбу з бур’янами та падалицею.

 

Культиватори

Агротехнічний захід, який забезпечує кришення, розпушування і часткове перевертання ґрунту, а також повне знищення бур'янів і вирівнювання поверхні поля, називають культивацією. Виконують її культиваторами. Якщо ґрунт розпушують без перевертання на глибину понад 12 см, такий обробіток називають глибоким розпушуванням і виконують його культиваторами-плоскорізами або чизель-культиваторами.

За призначенням розрізняють культиватори для суцільного обробітку ґрунту (парові), міжрядного обробітку ґрунту (просапні) і для обробітку ґрунтів, що підлягають вітровій і водній ерозії.

Під культивацією розуміють процес неглибокого розпушування ґрунту разом з підрізуванням бур'янів. До культиваторів для суцільного обробітку ґрунту належать парові культиватори, призначені для догляду за парами і передпосівного обробітку ґрунту, культиватори-плоскорізи для розпушування полів, вкритих стернею на глибину до 16 см, штангові культиватори для знищення кореневищних бур'янів, культиватори-розпушувачі, садові і лісні культиватори.

Просапними називають культиватори, які призначені для міжрядного обробітку посівів з метою розпушування ґрунтуі знищення бур’янів, прорідження рослин у рядках, підгортання і нарізання поливних борозен. До просапних відносять також велику групу культиваторів-рослинопідживлювачів, призначених для підживлення рослин мінеральними добривами в період росту. Просапні культиватори пристосовані для виконання передпосівного обробітку ґрунту, а також для догляду за посівами з міжряддями різної ширини.

Культиватори для обробітку ґрунтів в умовах вітрової і водної ерозії обробляють ґрунт на різну глибину без руйнування верхнього шару ґрунту.

Агротехнічні вимоги. При суцільному обробітку ґрунту поверхня поля має бути рівною, без гребенів і борозен. Розпушувати грунт слід так, щоб вологі шари не потрапляли на поверхню, а частинки не розпилювалися і не ущільнювалися. Відхилення від заданої глибини обробітку ґрунту не більше ± 1 см. Робочі органи культиватора повинні знищувати не менш, як 98 – 99% бур’янів і не пошкоджувати рослин. Висота гребенів розпушеного шару не повинна перевищувати 3 – 4 см.

Культиватори для суцільного обробітку. Робочі органи культиваторів – це універсальні стрілчасті і розпушувальні лапи (рис. 10.1.). Наконечник стрілчастої універсальної лапи прикріплений до жорсткого стояка. Кут нахилу леза до горизонтальної площини 23 – 30°. Кут між лезами – 60 – 65°, ширина захвату – 270 і 330 мм. Універсальні лапи добре розпушують ґрунт і підрізають корені бур'янів. Лапи використовують для обробітку ґрунту на глибину до 12 см. Носки розпушувальних лап мають два різальних леза з кутом між ними 60 – 70°. Лапи з жорсткими стояками з шириною захвату 35 – 65 мм використовують для обробітку ґрунту в садах і виноградниках на глибину до 25 см.

Культиватор причіпний гідрофікований КПС-4 призначений для суцільного передпосівного розпушування ґрунту і підрізування бур'янів з одночасним боронуванням на швидкості до 12 км/год. Ширина захвату 4 м, глибина обробітку 5 – 12 см. Кілька культиваторів агрегатують за допомогою зчіпок у широкозахватні агрегати для роботи з тракторами тягового класу 3 – 5.

Основні вузли культиватора (рис. 10, а): зварна рама 4, сниця, що зібрана з центрального 11 і бокових 1 і 12 брусів, опорні колеса 3 з гвинтовим механізмом 2 регулювання глибини ходу робочих органів, гряділі 5 з лапами 6, пристосування 8 з повідцями для начіпки борін, з'єднувальний шарнір для комплектування шеренгового агрегату, гідроциліндр 10 і причіп 13.

Начіпний варіант культиватора КПС-4-03 обладнаний замком автозчіпки СА-1 для швидкого агрегатування з трактором.

До культиватора додаються стрілчасті універсальні лапи з шириною захвату 270 і 330 мм і пружинні розпушувальні лапи з шириною захвату 50 мм. Стояки лап прикріплюють на гряділях 5 і 9, шарнірно приєднаних до бруса рами. Стрілчасті лапи встановлюють в шаховому порядку в два ряди.

Для обробітку слабкозабур’янених полів у передньому ряду на коротких гряділях закріплюють лапи з шириною захвату 270 мм, а в задньому на довгих гряділях – лапи з шириною захвату 330 мм. Різальні леза задніх лап з кожної сторони повинні на 4 – 5 см перекривати леза передніх лап (для повного підрізування коренів бур'янів). При обробітку сильнозабур'янених полів на коротких і довгих гряділях встановлюють лапи з шириною захвату 330 мм.

 

 

Рис. 10.1. Причіпний культиватор КПС-4:

а – загальний вигляд; б – стрілчаста лапа; в і г – розпушувальні лапи; 1 і 12

– бокові бруси сниці; 2 – регулятор глибини; 3 – опорне колесо; 4 – рама; 5 і 9 – гряділі; 6 – лапа; 7 – поводок; 8 – начіпка для борін; 10 – гідроциліндр; 11 – центральний брус сниці; 13 – причіп; 14 – підставка; 15 – тяга; 16 – стійка; 17– кутник рами; 18 – пружина; 19 – шплінт; 20 – штанга;

21 – планка; 22 – тримач; 23, 24 і 25 – болти

Розпушувальні лапи розміщують в трьох поперечних рядах: на коротких гряділях закріплюють по одній лапі, а на довгих за допомогою спарених тримачів – по дві лапи. Відстань між сусідніми боріздками – 16,6 см.

Культиватор широкозахватний пружинний КШП-8 призначений для розпушування ґрунту, знищення бур'янів, раннього весняного закриття вологи і культивації ґрунту з рівним і хвилястим (до 10°) рельєфом, засміченим камінням. Культиватор начіпний. Агрегатують його з тракторами класу 1,4 (при ширині захвату 3,6) і 3 (при ширині захвату 6 і 8,4 м).

Культиватор складається з рами 2 (рис. 10.2.), ходових коліс 5, робочих органів 7, механізмів регулювання глибини 4, вирівнювальних брусів 1, борінок 8, гідравлічної системи та механізмів піднімання бокових секцій.

Рама культиватора (зварної конструкції) складається з основної, двох проміжних і двох крайніх секцій. У середній частині рами основної секції є замок для з'єднання культиватора за допомогою автозчіпки СА-2 з трактором та

упори для фіксації бокових секцій у піднятому положенні при транспортуванні на значні відстані.

 

 

 

 

Рис. 10.2. Схема роботи культиватора КШП-8:

1 – вирівнювальний брус; 2 – рама; 3 – замок; 4 – механізм регулювання глибини; 5 – колесо; 6 – натискна штанга з пружиною; 7 – робочий орган; 8 – роторна борінка.

Опорні колеса культиватора мають пневматичні шини і обладнані гвинтовим механізмом регулювання глибини ходу робочих органів.

Культиватор обладнаний розпушувальними лапами 7 на S-подібних пружинних стояках, верхній кінець яких за допомогою кронштейна і скоби прикріплений до поперечних брусів рами. Стояки розміщені на рамі секцій в чотири ряди.

Механізм регулювання глибини ходу робочих органів складається з гвинтового механізму, що з’єднує кронштейни опорного колеса з кронштейном, закріпленим на рамі. Механізм піднімання бокових секцій рами, шарнірно приєднаних до основної секції, має гвинтові стяжки, гідроциліндри і розкоси.

Залежно від умов роботи культиватор комплектують вирівнювальними пристроями в трьох модифікаціях: КШП-8 з пружинними борінками – для роботи на кам’янистих ґрунтах, КШП-8-0,1 з роторними борінками – для не кам’янистих ґрунтів, КШП-8-0,2 з роторними борінками і вирівнювальним брусом – для вирощування кукурудзи та інших просапних культур.

Культиватори-плоскорізи. Для захисту орних земель від вітрової ерозії використовують комплекс протиерозійних заходів, що включають в себе систему безполицевого обробітку ґрунту із збереженням стерні і пожнивних решток на поверхні полів, ґрунтозахисні сівозміни. Крім того, скорочують число проходів сільськогосподарських машин по полю.

Начіпні культиватори-плоскорізи-грунтопоглиблювачі КПГ-250А, ПГ-3-100, КПГ-2-150, КПГ-2,2 використовують для основного безполицевого обробітку ґрунту і розширення парів на глибину 25 – 30 см. Культиватори обладнані стрілоподібними плоско різальними лапами з шириною захвату 250 або 110 см. До нижнього кінця стояка глибоко розпушувальної лапи приварена п’ята. До п’яти прикріплений башмак з долотом і самозагострювальними лемешами. В кутник, приварений до стояка з боку рами, вкручений регульований гвинт, головка якого упирається в брус рами. Обертанням гвинта змінюють кут нахилу лапи. Овальний отвір дозволяє стояку повертатися відносно переднього болта при зміні нахилу лапи.

Підрізаний лемешем лапи шар ґрунту ковзає по похилому лезу, розпушується і падає без обороту. Стерня при цьому залишається на поверхні поля, запобігаючи ерозійним процесам. Плоско різальні лапи зберігають до 60 – 75% стерні.

Плоскоріз-глибокорозпушувач ПГ-3-100 (рис. 10.3.) обладнаний трьома лапами з шириною захвату 110 см. Кут між різальними кромками лемешів дорівнює 100⁰, ширина захвату – 3,1 м, глибина обробітку – до 30 см. ЇЇ регулюють установкою опорних коліс за допомогою гвинтового механізму.

Рис. 10.3. Плоскоріз-глибокорозпушувач ПГ-3-100

Культиватор-глибокорозпушувач-удобрювач КПГ-2,2 обладнаний двома лапами з шириною захвату 110 см, бункером місткістю 650 л, туковисівними апаратами і вентилятором.

Висівні апарати приводяться в рух від опорного колеса карданним валом і ланцюговою передачею. Колесо вентилятора обертає гідро двигун. Лапи обладнані пристосуванням для підґрунтового внесення добрив, що включає змішувач, тукопровід, повітропровід і розподільник.

При заглибленні лап удобрювача передача до висівних апаратів і добрива по тукопроводах надходять у змішувач. Повітропроводом у змішувач подається струмінь повітря, що створюється вентилятором. Повітря захоплює добрива і переносить до розподільника, який висіває їх на дно борозни рівномірно по всій ширині захвату лапи. Грунт із лемешів засипає добрива, а відпрацьоване повітря заповнює простір між ґрунтовими частками та розчиняється в атмосфері.

У робоче і транспортне положення культиватор переводять гідроциліндром. Глибину обробітку ґрунту і загортання добрив на глибину 12 – 27 см регулюють обертанням гвинтової стяжки регулятора.

Ширина захвату культиватора – 2,15 м, робоча швидкість – до 10 км/год., продуктивність – 1,4 га/год. Агретують його з тракторами тягового класу 3.

Культиватор-плоскоріз широкозахватний КПШ-9 (рис. 10.4.) – напівначіпний гідрофікований, призначений для основного парового і передпосівного обробітку ґрунту на глибину до 18 см із збереженням на його поверхні стерні зернових культур для захисту від вітрової ерозії.

 

Рис. 10.4. Культиватор-плоскоріз КПШ-9:

1 – робочий орган; 2 – самовстановлювальне колесо; 3 – паралелограмний механізм; 4 – стояк паралелограмного механізму; 5 – ліва бокова секція; 6 – опорне колесо; 7 – замок авто зчіпки; 8 – механізм регулювання опорного колеса; 9 – гідроциліндр; 10 – права бокова секція; 11 – середня секція.

 

У разі агретування з тракторами класу 5 до культиватора приєднують дев’ять лап, а з тракторами класу 3 – сім. Ширина захвату культиватора при цьому становитиме, відповідно, 8,2 і 6,4 м.

Культиватор-плоскоріз складається з рами, опорних 6 і самовстановлювальних 2 коліс з механізмом піднімання робочих органів 1 та гідравлічної системи.

Рама має три секції – середню 11, ліву 5 і праву 10. На середній встановлено замок автозчіпки 7 для з’єднання з начіпною системою трактора. На поздовжніх балках бокових секцій є упори і отвори для кріплення робочих органів. Упором регулюють положення робочих органів у поздовжньо-вертикальній площині.

Опорні колеса 6 середньої секції мають пневматичні шини і зєднанні з рамою через гвинтовий механізм, яким регулюють глибину обробітку. Самовстановлювальні колеса 2 з паралелограмним механізмом 3 є опорами бокових секцій і призначені для піднімання культиватора з робочого положення в транспортне та опускання з транспортного в робоче.

Робочий орган складається із стояка, долота, башмака, правого і лівого лемешів та упорного регулювального болта, що вкручується в упор. За допомогою цього болта регулюють кут входження робочого органу в грунт. Леза долота і лемешів зміцнені твердим сплавом, що підвищує їх стійкість проти спрацювання.

Гідравлічна система культиватора включає в себе два гідроциліндри, рукави високого тиску, маслопроводи та штуцери і приєднується до гідросистеми трактора.

Для роботи з тракторами класу 3 з культиватора знімають дві крайні лапи, а стояки 4 із самовстановлювальним колеса переміщують до середини культиватора. При цьому культиватор буде мати ширину захвату 6,4 м. Для далеких переїздів із культиватора знімають фіксатори бокових секцій і, маневруючи агрегатом, заводять їх назад.

Культиватор протиерозійний гідрофікований причіпний КПЕ-3,8А (рис. 10.5.)призначений для основного і передпосівного обробітку ґрунту на глибину 5 – 16 см із збереженням стерні та інших пожнивних залишків у районах, де грунти піддаються вітровій ерозії. Культиватор комплектують штанговим пристроєм і агрегатують з тракторами класу 2 і 3, а за допомогою зчіпки СП-16А (2; 3 і 4 культиватори) – з тракторами тягового класу 5.

 

Рис. 10.5. культиватор протиерозійний КПЕ-3,8А

Культиватор складається з рами, двох ходових коліс з пневматичними шинами, гряділів з робочими органами, механізму піднімання та опускання робочих органів.

Рама – це зварна конструкція прямокутної форми, що має три поперечні бруси, до яких у три ряди прикріплені гряділі з робочими органами. Спереду до рами прикріплена розбірна багатопроменева сниця з понижувачем.

Гряділь з робочим органом включає в себе литий кронштейн, стояк з стрілчастою лапою і дві пружини. Стояк лапи шарнірно-пружинно кріпиться в литому кронштейні, у якому є опорний болт для регулювання кута входження лапи в грунт. Шарнірно-пружинне кріплення дозволяє при зустрічі лапи з перешкодою відхилятися назад, стискуючи пружину.

Механізм піднімання робочих органів складається з труб, встановлених у литі кронштейни, закріплені на рамі. До труб приварені балансири і кронштейн. За допомогою тяг, кронштейн шарнірно кріпиться до хиталки, з’єднаної верхнім центральним кутником із сницею. До сниці приєднані дві транспортні тяги, які утримують раму з робочими органами в транспортному положенні. Переведення культиватора з робочого положення в транспортне, і навпаки, здійснюють під дією гідроциліндра ЦС-90М. Штанговий пристрій ПШП-3,8 до культиватора КПЕ-3,8А застосовують для вирівнювання поверхні поля, знищення бур’янів і винесення на поверхню стерні, загорнутої в грунт стрілчастими лапами, розміщеними спереду.

Пристрій складається зі штанги, центрального гряділя, амортизатора, рамки, пружини, привода (голчасті диски), підвісок, хиталки. Штанга є робочим органом, виготовленим у вигляді вала квадратного перерізу (25х25 мм), який під час руху культиватора обертається. Рух до штанги передається від голчастих дисків через ланцюгову передачу.

Центральний гряділь, виготовлений у вигляді кожуха, в середині якого вмонтовані привідні і натяжні зірочки. Між собою зірочки з’єднані контуром ланцюгової передачі. Для запобігання потраплянню частинок грунту і рослинних решток центральний гряділь знизу закритий полозком, а ззаду – розпіркою.

Амортизатор утримує штангу на заданій глибині обробітку, а при транспортуванні підтримує центральний гряділь. Пружина забезпечує необхідний тиск на голчасті диски для їх нормального зчеплення з грунтом. Підвіска призначена для кріплення центрального гряділя до стоякка лапи культиватора. За допомогою підвісок штанга з’єднується із трьома лапами заднього ряду культиватора.

 

Ґрунтообробні фрези

Фрези відрізняються від плугів, борін і культиваторів тим, що їх робочі органи приводяться в примусовий обертовий рух, тобто робочі органи – активні.

Робочим органом фрези є барабан, до якого прикріплені різні за формою ножі. Обертальний рух барабана протилежний поступальному руху самої фрези. При поступальному русі ножі заглиблюються в грунт і відривають від нього частинки, форма яких залежить від форми ножів. Розмір цих частинок здебільшого коливається від 1 до 5 см.

Значною перевагою фрезерування, порівняно з культивацією, під час передпосівного обробітку є краще розпушування ґрунту. Тому після фрезерування потреба в додаткових культиваціях і боронуванні відпадає, що важливо для скорочення строків сівби ярих та озимих і економічно вигідно.

Під впливом фрезерування значно підвищується ефективність використання мінеральних і органічних добрив. У роки з достатньою кількістю опадів на час сівби урожайність при фрезеруванні значно вища, ніж при звичайній системі обробітку ґрунту.

Барабан з високою швидкістю обертання дає фрезам ряд переваг у порівнянні з ґрунтообробними агрегатами. Фрези дозволяють об’єднати в одному робочому процесі декілька операцій: добре розпушують грунт, перемішують органічні матеріали і практично повністю знищують бур’яни. Фрези більш ефективні, ніж плуги, при обробітку мінералізованих, задернілих або забруднених мілкими домішками ґрунтів.

Не можна обробляти фрезою перезволожений ґрунт. До недоліків, які властиві фрезам та обмежують їх застосування, відносяться: погане обертання ґрунту; розпилювання ґрунту, що може супроводжуватися руйнуванням його структури; швидкий знос ріжучих елементів; відносно невелика робоча швидкість агрегатів і значні, у порівнянні з оранкою, затрати енергії.

Начіпні фрези виконуються за єдиною конструктивною схемою (рис. 11.1, б). Барабан обертається у підшипниках рами, начіпленої на трактор. Рама фрези шарнірно з’єднана з верхньою регульованою тягою і нижніми повздовжніми тягами начіпки. Положення рами по висоті, а відтак, і глибина обробітку, регулюється гвинтовим механізмом опорного колеса. У транспортне положення фреза переводиться гідроциліндром начіпки трактора. Барабан отримує обертовий рух від ВВП трактора.

 

 

 

Рис. 11.1. Робочі органи фрез:

а – барабан з пружинним кріпленням ножів; б – барабан з жорстким кріпленням прямих ножів; в – пружинні крючки; г – Г-подібний ніж; д – зігнутий ніж; е – розпушуюче долото

Жорстке, пружинне або шарнірне кріплення ножів на дисках барабана має конструкцію, яка дозволяє швидко замінити зламаний чи затуплений ніж. Ножі (від трьох до восьми) розміщують у барабані на рівній відстані один від одного. Прямі ножі (рис. 11.1.) використовують для подрібнення шару грунту після глибокої оранки задернілих ґрунтів, для обробітку залежних земель на глибину до 15 см. Зігнуті ножі придатні для обробітку заболочених і торф’янистих ґрунтів, причому розпушення і перемішування ґрунту проходить тим інтенсивніше, чим більший згин ножа.

На ґрунтах з рослинними рештками краще працюють Г-подібні ножі. Як і односторонні бритви культиватора вони добре підрізають корені, знищують бур’яни.

Розпушуючі долота, або польові крючки, а також пружинні крючки добре розпушують ґрунт, але легко забиваються рослинними рештками. Пружинні крючки можна використовувати для глибокого обробітку ґрунтів, забруднених дрібними каменями і коренями. Вони краще подрібнюють ґрунт, ніж ножі з жорстким кріпленням, оскільки при ударах об ґрунт мають коливальний рух. Ножі виготовляють із високоякісної сталі, що добре протидіє ударним і швидкозмінним навантаженням.

Фреза ФПШ-200. Фреза зі змінною шириною захвату призначена для обробітку ґрунту і знищення бур'янів у міжряддях садів і ягідників, а також під овочеві культури. Агрегатується з тракторами класу 1,4 т.

Основними вузлами фрези (рис. 11.2.) є: рама, опорні колеса, начіпка, фрезерний барабан, кожух, стрілоподібні і розпушуючі лапи, карданний вал, запобіжна муфта, конічний і циліндричний редуктори.

Рама зварної конструкції виготовлена із стального листа, посиленого балкою. На рамі закріплені тримачі, що зв’язують її з начіпкою і призначені для бокового виносу фрези в сторону. При виносі фрези в сторону машина утримується штангою, що складається з двох стальних труб, які входять одна в другу і прикріплені до несучого обладнання та рами. Максимальний винос машини від повздовжньої осі трактора вправо – 1,57 м, вліво – 1,35 м.

Опорні колеса фрези змонтовані на середній рамі і використовуються для регулювання необхідної глибини обробітку ґрунту.

Фрезерний барабан (ротор) складається із восьми ножових секцій, крайні з яких змінні. На кожній секції закріплені по шість Г-подібних ножів діаметром 550 мм. Крім активних робочих органів, на фрезі змонтовані пасивні робочі органи-лапи, які можна регулювати по висоті. По боках встановлені стрілоподібні лапи, призначені для розпушування ґрунту і зрізання бур'янів у захисній зоні рядків. В залежності від ширини міжрядь, що обробляються, змінюється ширина захвату фрези за рахунок зняття крайніх секцій рами барабана, кришок і бокових стрілоподібних лап. Ширина захвату фрези може бути 1,45; 1,78; 1,87; 2,20 (максимальна ширина захвату – 2,62 м).

Карданний вал передає крутний момент від ВВП трактора через запобіжну муфту на конічний редуктор, що складається з корпусу, циліндричної і конічної передач і забезпечує зміну напрямку і частоту

 

 

Рис. 11.2. Фреза садова ФПШ-200:

1 – колеса опорні; 2 – начіпка; 3 – карданний вал; 4 – кожух; 5 – штанга обмежуюча; 6 - рама середня; 7 – фрезерний барабан правий; 8 – рама права; 9 – лапа стрілоподібна; 10 – фрезерний барабан середній; 11 – кришка рухома; 12 – редуктор конічний; 13 – редуктор циліндричний; 14 – фрезерний барабан лівий; 15 – рама ліва; 16 – рама розпушувача; 17– несуче обладнання.

 

обертання барабана фрези. Важелем переключення передач можна забезпечити частоту обертів валу барабана 190 і 235 об/хв.

При русі агрегату ножі барабана, що обертається, зрізують стружку з подрібненими рослинними рештками і відкидають назад. Відкинутий ґрунт, ударяючись об кожух, додатково подрібнюється. Розмір фракцій ґрунту залежить від поступальної швидкості, руху агрегату, колової швидкості барабана фрези і від кута нахилу рухомої кришки кожуха. Глибина обробітку ґрунту фрезою – 6 – 12 см. Робоча швидкість – 3 – 6 км/год., продуктивність – 4 – 0,9 га/год. Обслуговує фрезу один тракторист.

 

Котки

Коткування – це обробіток ґрунту котками, які ущільнюють брили та великі грудки і дещо вирівнюють поверхню поля.

Для коткування використовують котки різної конструкції: гладенькі, рубчасті, зубчасті, кільчасті, кільчасто-шпорові. За масою вони бувають легкі (0,05 – 0,2 кг/см²), середні (0,3 – 0,4) і важкі (понад 0,5 кг/см²).

Гладенькі котки з циліндричною поверхнею ущільнюють в основному верхній шар ґрунту і слабо діють на глибші шари. Кращими вважають трисекційні котки – вони більш придатні для роботи на полях з нерівною поверхнею. Ширина захвату секції котка має становити 1,25 – 1,5 м, а діаметр – 40 – 50 см. Маса котка повинна бути 300 – 400 кг на 1 м його довжини при коткуванні сухого ґрунту і 100 – 150 кг, якщо верхні шари ґрунту достатньо зволожені. Залежно від кількості води тиск водоналивного котка на грунт можна змінювати від 2,3 до 6 кг на 1 см ширини захвату.

Кільчасті котки складаються з ряду металевих кілець, насаджених на одну вісь. Поверхня такого котка ребриста. Тиск на 1 см захвату коливається від 2,4 до 4,2 кг. При однаковій масі кільчастий коток ущільнює грунт на більшу глибину, ніж гладенький. Регулюють масу котка баластом у ящиках на батареях. Кільчасто-шпорові котки краще ущільнюють грунт і подрібнюють брили, ніж звичайні кільчасті, одночасно розпушуючи поверхневий шар ґрунту.

Якість коткування залежить від розмірів і маси котків. Нерідко дія котка зовсім незначна через невелику його масу. Занадто важкі котки надмірно ущільнюють грунт. Маса котка повинна бути 3 – 4 кг на 1 см захвату, або 0,3 – 0,4 кг/см² (більше – на легких ґрунтах з меншими запасами вологи і менше – на важких і більш вологих).

Якість коткування залежить від діаметра котка. Коток з малим діаметром діє здебільшого на поверхневі шари, тоді як котки з більшим діаметром рівномірно ущільнюють і глибші шари ґрунту. При збільшенні діаметра котка зменшується тяговий опір знаряддя. Тому бажано, щоб діаметр котків був не меншим 50 см (рух таких котків більш рівномірний). Тиск котка на грунт збільшується при повільному русі знаряддя.

Котки призначені для розбивання брил і грудок, руйнування кірки, розпушування й ущільнення ґрунту, вирівнювання поверхні поля, а також для коткування багаторічних трав перед заорюванням їх у ґрунт, знищення льодової кірки на озимих посівах тощо. За конструкцією робочих органів розрізняють кільчасті, кільчасто-шпорові, кільчасто-зубчасті, борончасті й гладенькі (водоналивні) котки (рис. 12.1.).

Кільчастий коток складається з кількох батарей, набраних з окремих металевих дисків (кілець) діаметром 30 – 45 см з конусними фланцями. Батарея дисків, набраних на одній осі, утворює секцію котка з ребристою поверхнею.

Кільчасто-шпоровий коток має ребристо-зубчасті диски діаметром 520 – 545 мм, що вільно обертаються на осі. Ребра кілець руйнують брили й грудки.

Кільчасто-зубчастий коток складається з кілець з ребордами і кілець із зубцями.

Борінчастий коток має циліндричні барабани, на поверхні яких по гвинтовій лінії закріплено зуби. Коли барабани перекочуються по ґрунту, зуби заглиблюються в нього і руйнують грудки і кірку.

Гладенький циліндричний коток складається з кількох порожнистих барабанів, які заповнюють водою. Ці котки застосовують здебільшого для коткування ґрунту з метою ущільнення його. Внаслідок ущільнення ґрунту поліпшується надходження води з нижніх шарів до верхніх і створюються сприятливі умови для пророст