Підготовка до роботи, установка і експлуатація плугів

Завод-виготовлювач постачає плуги в розібраному вигляді. Після складання плуга в умовах господарства чи спеціальної майстерні перевіряють правильність розміщення корпусів на рамі. Для цього на регулювальному майданчику роблять розмітку. Відстань між поздовжніми лініями дорівнює ширині захвату корпуса (наприклад 35 см), а ширина між ними – відстані розміщення корпусів у поздовжньому напрямі (наприклад 70 см, рис 6.1.). На розмічену площадка встановлюють плуг так, щоб носки лемешів корпусів знаходились на перехрестях нанесених ліній.

Рис. 6.1. Розмітка площадки

 

Якщо це так, то корпуси на рамі розміщені правильно, якщо ні, то положення виправляють прокладками, шайбами або рихтовкою.

Переконавшись, що плуг складено правильно, перевіряють легкість обертання гвинтових механізмів, коліс і дискового ножа.

Перевіряють комплектність плуга, технічний стан і кріплення корпусів, передплужників, дискового ножа, опорного колеса (опорних коліс), рами, начіпного пристрою (причепа), гвинтових механізмів.

Леміш і полиця повинні щільно прилягати до місця їх кріплення. Головки з’єднувальних болтів повинні бути у рівень з робочою поверхнею, можливе заглиблення головок нижче рівня поверхні на 1 мм. Товщина леза лемешів повинна бути не більше 1 мм, ширина фаски 5 – 7 мм, а кут загострення 25 – 40⁰.

Робочі поверхні корпусів, передплужників і ножа не повинні мати тріщин і деформацій. Носки лемешів корпусів повинні знаходитись на одній лінії, що перевіряється натягуванням шнура вздовж носків. Можливе відхилення носка лемеша від лінії до 5 мм. Товщина польової дошки 5 – 10 мм, ширина 30 – 40 мм. Відхилення п’ятки у бік незораного поля не більше 5 мм. Диск ножа повинен вільно обертатися на осі, можливе переміщення вздовж осі – не більше 2 мм. Переміщення вилки на осі – до 3 мм. Кут загострення ножа – 20⁰.

При агрегатуванні начіпних плугів з тракторами тягового класу 1,4 начіпне обладнання працює за три точковою схемою. При агрегатуванні тракторів тягового класу 3 з начіпними і напівначіпними плугами начіпне обладнання трактора встановлюють за доточковою схемою. Для цього передні кінці нижніх поздовжніх тяг закріплюють на шарнірі, що встановлений на нижній осі начіпки трактора. При переведенні плуга з транспортного положення в робоче і при оранці золотник гідро розподільника встановлюють в положення “плаваюче”.

Механізмами начіпки трактора встановлюють раму плуга паралельно поверхні поля. Перекіс рами в поздовжній поперечній площинах призводить до нерівномірного заглиблення корпусів плуга. При нахилі рами вперед передні корпуси орють глибше, плуг іде “ на носках”, задні – мілкіше; якщо рама нахилена назад, плуг вглиблюється. Поздовжній перекіс рами регулюють зміною довжини верхньої центральної тяги начіпки трактора.

При перекосі рами плуга вправо перший корпус оре глибше, ніж задні корпуси. Якщо рама нахилена вліво, передній корпус оре мілкіше, ніж задній. Поперечний перекіс рами регулюють зміною довжини правого розкосу, а іноді й обох розкосів механізму начіпки трактора.

При підготовці трактора класу 3 т та його агрегатування з начіпним плугом необхідно переобладнати начіпну систему трактора за доточковою схемою з кріпленням повздовж та посередині нижньої осі. З’єднати плуг з трактором. Перевірити дію гідросистеми трактора, підтікання масла не допускається. Перевести плуг у транспортне положення. Відрегулювати довжину обмежувальних ланцюгів так, щоб переміщення задніх кінців нижніх повздовжніх тяг в один і другий бік не перевищувало 30 мм, транспортний просвіт становив не менше 300 мм. За допомогою центральної тяги та правого розкосу начіпного механізму трактора встановити раму плуга в горизонтальне положення.

Технологічну наладку орного агрегату можна розділити на підготовку агрегату до виїзду в поле і регулювання в полі. До виїзду в поле встановлюють плуг на задану глибину оранки, регулюють передплужники і дисковий ніж. Глибина оранки буде заданою, якщо виконуються такі вимоги:

1) площина рами плуга паралельна поверхні майданчика, що досягається зміною довжини правого розкосу і верхньої центральної тяги начіпки трактора;

2) опорне колесо плуга знаходиться на підставці, висота якої дорівнює заданій глибині оранки мінус 1 – 2 см (поправка на грузнення колеса в грунт);

3) носки лемешів усіх корпусів торкаються площадки.

Передплужники встановлюють так (рис. 6.2.):

1. У поздовжньому напрямі по гряділю рами – відстань по горизонталі між носком лемеша передплужника і носком лемеша основного корпуса повинна бути 30 – 35 см, якщо ширина захвату корпусу 35 см, і 25 – 30 см, якщо ширина захвату корпусу 30 см.

Відстань регулюють за допомогою кутника, вертикальний стояк якого торкається носка лемеша передплужника. Навпроти носка лемеша основного корпусу буде задана відстань. Відпустивши гайки хомута кріплення передплужника, рухають його по гряділю рами, контролюючи необхідну відстань по горизонтальній частині кутника.

2. У вертикальному напрямі – передплужник знімає верхній задернілий шар грунту товщиною 8 – 12 см (здебільшого 10 см). Знаючи задану глибину оранки, за допомогою вертикального стояка кутника встановлюють передплужник на глибину ходу. Наприклад, глибина оранки 26 см, глибина ходу передплужника 10 см: носок лемеша передплужника повинен торкатися 16-ї поділки вертикального стояка кутника.

3. У поперечному напрямі – польовий обріз передплужника відносно польового обрізу основного корпусу повинен бути зміщений в бік поля на 1 – 3 см.

Рис 6.2. Розміщення робочих органів плуга

1 – корпус плуга; 2 – передплужник; 3 – дисковий ніж; 4 – кутник.

Дисковий ніж регулюють так:

1. У поздовжньому напрямі по гряділю рами – вісь ножа і носок передплужника повинні знаходитись у загальній вертикальній площині; допускається зміщення осі ножа вперед на 3 – 5 см залежно від умов оранки.

2. У вертикальному напрямі – нижній обріз диска ножа повинен бути на 2 – 4 см нижче від носка лемеша передплужника.

3. У поперечному напрямі – площина обертання диска ножа повинна розміщуватись із зазором 1 – 2 см від польового обрізу передплужника.

Регулювання плуга в полі.

У робочому положенні плуга – площина рами повинна бути паралельна поверхні поля. У начіпних плугів перекіс плуга у вертикально-поперечній площині регулюють зміною довжини правого розкосу начіпки трактора; у вертикально-поздовжній – зміною довжини верхньої центральної тяги. У причіпних плугів паралельність рами площині поля у вертикально-поперечній площині регулюють механізмом борозенного колеса; у вертикально-поздовжній – зміною положення заднього колеса регулювальним гвинтом.

У робочому положенні плуга гряділі рами повинні бути паралельні напряму руху агрегату. Невиконання цієї вимоги призводить до “бочення” плуга і різкого зниження якості оранки. “Ліве бочення” призводить до зменшення кута між різальним лезом лемеша і напрямком руху агрегату, порушується процес перевертання і розпушування скиби, як наслідок – поглиблені борозни після проходу корпусів, незораний грунт між сусідніми корпусами. “Праве бочення” різко збільшує опір плуга і зменшує його дійсну ширину захвату, підвищує витрату паливо-мастильних матеріалів, знижує продуктивність.

У трикорпусних начіпних плугах бочення регулюють спеціальними болтами осі начіпки плуга. В причіпних плугах небажано зменшувати кількість, оскільки в цьому випадку виникає непаралельність гряділів напряму руху агрегату, що знижує якість оранки.

На передній корпус плуга повинна припадати нормальна ширина захвату. У начіпних плугів виконання цієї умови досягають зміною положення плуга в поперечному напрямі відносно борозни за допомогою ланцюгових розпірок начіпки трактора або зміною положення осі плуга; в причіпних – за допомогою причепа плуга. Якщо під час оранки хвостову частину причіпного плуга заносить вліво за ходом агрегату, повздовжню тягу й розкіс переставляють на поперечині вправо, а якщо хвостову частину заносить вправо, то тягу і розкіс переставляють на поперечині вліво. Неправильне встановлення причепа у вертикальній площині можна виявити за такими ознаками.

Якщо поперечна планка закріплена нижче ніж потрібно, то обід заднього колеса залишає помітний слід на дні борозни, а скиба, що відрізається останнім корпусом, піднімається вище решти. В цьому випадку потрібно підняти причіп угору на загнутих кінцях гряділів. Якщо поперечну планку встановлено вище, ніж потрібно, передні колеса дуже втискуються в грунт скиби, підрізані задніми корпусами, розміщуються нижче решти, а обід заднього колеса не залишає помітного сліду.

При нормальній роботі плуга, коли всі корпуси орють на однакову глибину і повну ширину захвату, обід борозенного колеса йде по дну борозни на відстані 4 – 6 см від стінки. Колесо не руйнує стінку борозни і не відходить далеко від неї.

Якщо трактор рухається прямолінійно, а плуг працює не на повну ширину захвату, треба переставити сережку причепа на сережці трактора.

Способи оранки. На виробництві використовують два способи оранки: загінний і гладенький. Застосування того або іншого способу оранки залежить від розміру та форми поля, конструкції плугів. Найпоширенішим способом оранки є загінний (рис. 6.3.).

Техніка загінної оранки починається з поділу поля на загінки прямокутної форми. Довжина загінки, як правило, відповідає довжині поля, а ширина її кратна ширині захвату орного агрегату Цього треба дотримуватися для того, щоб не залишалися нерозорані місця (огріхи), обробка яких потребує додаткових витрат полива та часу. Ці смуги орють упоперек напрямку загінки після закінчення їх обробітку.

Виділені загінки орють всклад або врозгін. Оранку всклад починають з середини загінки, а в кінці її повертають вправо. При цьому посередині загінки утворюється звальний гребінь, а між сусідніми загінками — розгінні борозни. Оранку врозгін починають з правого боку загінки, а в кінці її повертають вліво, внаслідок чого посередині загінки утворюється розгінна борозна, а по краях — звальні гребені.

Після загінної оранки на полі залишаються звальні гребені і розгінні борозни, які погіршують умови використання сільськогосподарських машин, зокрема комбайнів, та посилюють процеси ерозії ґрунтів. Тому, щоб зменшити кількість борозен і гребенів, поле розбивають на непарну кількість загінок — три, п'ять, сім і т. д. На непарних загінках орють всклад, а на парних — врозгін, що дає змогу вдвоє зменшити кількість борозен та гребенів на полі, оскільки борозни непарних загінок закриваються після оранки парних, а по межах загінок не утворюються ні борозни, ні гребені.

Рис. 6.3. Схема загінної оранки врозгін (а) та всклад (б)

При підготовці поля до оранки необхідно звільнити поле від сторонніх предметів, або помітити їх вішками. Вибрати напрямок руху агрегату. Розбити поле на загінки і відмітити вішками середню лінію кожної загінки.

 

Рекомендована довжина загінок залежно від довжини гонів

Довжина гону	Ширина загінки
300 – 400 м	50 – 60 м
500 – 700 м	70 – 80 м
700 – 1000 м	80 – 90 м
більше 1500 м	110 – 120 м

 

Відмітити поворотні смуги, пройшовши плугом так, щоб шар ґрунту обертався до середини поля та при заїзді в загінку було видно борозну.

Для першого робочого проходу агрегату встановити правим розкосом передній корпус на половину заданої глибини оранки. Зробити перший робочий прохід. Відновити правим розкосом попереднє робоче положення плуга. Виконати кілька робочих проходів та підібрати оптимальну швидкість руху агрегату. При неякісній оранці зупинити агрегат та відповідними регулюваннями, описаними вище, усунути недоліки.

 

Показники якості оранки

Показники	Вимоги і допуски
Відхилення глибини оранки від заданої, см	± 1
Скривлення борозни	± 1 м на 500 м довжини гону
Обертання скиби	повне
Приорювання пожнивних решток, бур’янів, добрив, %	не менше 95
Висота гребенів, см	не більше 5
Висота звальних гребенів і глибина розвальних борозен, см	не більше 7
Огріхи, необроблені поворотні смуги, незрівняні борозни і незорані звальні гребені	не допускається

 

Глибину оранки контролюють за допомогою лінійки, планки або борозноміра. Заміри виконують по діагоналі поля не менше як у десяти місцях. Вирівняність поверхні визначають за допомогою рейки, яку вкладають упоперек скиб. Висота гребенів і глибину борозен заміряють лінійкою.

 

Лущильники

Лущення – це обробіток ґрунту дисковими чи лемішними знаряддями, який забезпечує розпушування, подрібнення і часткове перевертання, перемішування ґрунту та підрізування бур'янів.

Дискові лущильники. Робочими органами дискового лущильника є плоскосферичні або плоскі диски із загостреною різальною кромкою, складені в батареї по 6-10 дисків і встановлені на одній осі з інтервалом 160 –180 мм.

Звичайно, в лущильниках кут атаки дисків буває 25 – 35°. Якщо кут менший від 25°, то диски не так інтенсивно розпушують ґрунт і їх використовують як дискові борони.

Глибина ходу дисків залежить також від того, з якою силою вони притискуються до ґрунту. Її можна регулювати механізмом гідрокерування, зміною ваги баласту в ящиках та висотою причепа секцій лущильника (навантажува­чами).

Причіпний дисковий лущильник ЛДГ-5А призначений для лущення ґрунту після збирання зернових культур, догляду за парами, подрібнення брил після оранки.

До рами 6 лущильника (рис. 7.1.), що спирається на колеса 7, приєднані бруси 2 з чотирма дисковими секціями і гідравлічним механізмом їх піднімання. Секція складається з рамки 12 і батареї 13. Батарея 15 встановлена із зміщенням вліво для обробітку смуги по центру лущильника і перекривання проміжків при зміні кута атаки. Бруси 2, що шарнірно приєднані до рами,

Рис. 7.1. Дисковий гідрофікований лущильник ЛДГ-5А:

а – загальний вигляд; б – понижувач; в – механізм піднімання секцій; 1,7 і 10 – опорні колеса; 2 – брус; 3 і 8 – тяги; 4 – гідроциліндр; 5 – серга; 6 – рама; 9 – хомут; 11 – понижувач; 12 – рамка; 13 – батарея, 14 – труба підйому; 15 – перекриваюча батарея; 16 – диски, 17– корпус понижувача; 18 – болт; 19 – повзун; 20 – регулювальна батарея, 21 – штанга; 22, 23 – важелі; 24 – шплінт; 25 – пружина

спираються на колеса 1 і 10 і зв'язані з рамою тягами 3 і 8, зміною довжини яких регулюють кут атаки дисків. Для лущення стерні диски встановлюють з кутом атаки 30 – 35°. При використанні лущильника ЛДГ-5А як борони кут атаки дисків зменшують до 15 – 25°.

Рамку 12 батарей можна переставляти в отворах понижувачів 11. Якщо рамку закріпити з використанням нижніх отворів повзунів 19 (рис. 7.1, б) понижувачів, диски заглиблюються. За допомогою болта 18 понижувача можна зміщувати повзун 19, піднімаючи чи опускаючи вушка рамки. Понижувачами користуються для встановлення всіх дисків батарей на однакову глибину обробітку.

Агрегатують лущильник з тракторами МТЗ-80, ЮМЗ-6 і Т-40.

Гідрофіковані дискові лущильники ЛДГ-10А, ЛДГ-15А і ЛДГ-20 за конструкцією подібні до лущильника ЛДГ-5А.

Для піднімання і примусового заглиблення дисків лущильники обладнані гідравлічним механізмом підйому секцій (рис. 7.1, в). Кожна секція рамкою 12 в двох точках шарнірно кріпиться до повзунів понижувачів 11 і двома штангами 21 підвішена до важелів 22, закріплених на трубі 14 підйому секції.

При подачі масла в праву порожнину гідроциліндра 4 шток виходить із циліндра, за допомогою важеля 23 повертає трубу 14 і батареї піднімаються. Щоб опустити батареї, масло подають в ліву порожнину гідроциліндра і важелі 22 опускають батареї. При цьому важелі 22, стискуючи пружини 25, заглиблюють диски в ґрунт.

Глибину обробітку регулюють обмежувачем ходу штока гідроциліндра і зміною стиску пружин 25, переставляючи шплінти 24 по отворах штанг 21. Глибина лущення залежить також і від кута атаки: при більшому куті диски заглиблюються глибше. Для надійного заглиблення дисків при обробітку важкого за механічним складом ґрунту лущильник обладнують баластним ящиком.

Лемішні лущильники. Робочими органами лемішних лущильників є корпуси, що мають леміш, полицю, польову дошку і стояк.

Плуг-лущильник напівначіпний лемішний ППЛ-10-25 (рис. 7.2.) призначений для лущення ґрунту після збирання зернових та інших культур на глибину до 12 см та оранки ґрунту на глибину до 18 см. Агрегатують лущильник з трактором класу 3.

 

Рис. 7.2. Плуг-лущильник напівначіпний лемішний ППЛ-10-25:

1 – задня секція рами; 2 – розкіс; 3 – польовий механізм; 4 – тяга механізму піднімання; 5 – гідроциліндр із шлангами; 6 – серга; 7 – причіп; 8 – корпус; 9 – передня секція рами

 

Плуг-лущильник ППЛ-10-25 має плоску раму, яка для кращого копіювання рельєфу поля виготовлена із двох секцій 1 і 9, шарнірно з'єднаних між собою. Підтримується рама в транспортному положенні на двох ходових колесах з пневматичними шинами, встановленими на колінчастій осі і причепі 7. В робочому положенні рама спирається на ліве ходове колесо та опорні колеса. Положення перших регулюють польовим механізмом 3, а опорних коліс – гвинтовими механізмами.

До кожної секції рами приєднують по п'ять корпусів, що мають лемішно-полицеву поверхню напівгвинтового типу. Плуг-лущильник можна обладнувати корпусами для оранки з швидкістю від 2; 2,5 і 3,3 м/с. Різняться корпуси між собою лише конфігурацією робочої поверхні.

До поперечного бруса передньої секції рами приєднаний причіп 7 із шарнірною сергою 6. На причепі шарнірно на плашках встановлений гідроциліндр 5, з'єднаний з механізмом піднімання 4. Механізм піднімання при дії гідроциліндра забезпечує переведення плуга-лущильника із робочого положення в транспортне. В робоче положення лущильник опускається під дією ваги.

Будова лущильника ППЛ-10-25 дає можливість використовувати кожну секцію самостійно: передню – як напівначіпний плуг-лущильник, а задню – як начіпний з тракторами класу 1,4.

Плуг-лущильник садовий ПЛС-6-25 призначений для лущення і оранки ґрунтів на глибину до 18 см в міжряддях молодих і плодоносних садів і ягідників. Ширина захвату – 1,5 м, бокове зміщення від поздовжньої осі трактора до 2,6 м, маса 1108 кг.