Теорії походження Руської держави

НОРМАНСЬКА (ВАРЯЗЬКА) ТЕОРІЯ

Історично першою теорією, що пояснює феномен виникнення держави в східних слов’ян, була так звана норманська теорія. Її автори – німецькі вчені Байєр і Міллер, які стверджували, що Давньоруську державу заснували вихідці зі Скандинавії — нормани, яких на Русі називали варягами. При цьому вчені посилалися на дані найдавнішого руського літопису — «Повісті минулих літ» (ПМЛ) ченця Нестора, в якій під 862 р. дійсно вміщений міф про покликання варягів у землі чуді, словен, кривичів і весі. Від варягів, згідно з ПМЛ, утворилася також назва Русь.

Основні аргументи норманістів 1. Русь одержала свою назву від фінського слова руотсі, яким у середині IX ст. називали шведів.2. Найдавніший літопис включає русів до числа інших варязьких народів — шведів, урманів (норвежців), англів і готів.3. Більшість імен руських послів, зафіксованих у договорах із Візантією (911 р., 944 р.), мають явно скандинавське походження (Карл, Інегельд, Фарлоф, Веремуд).4. Усі перші правителі Русі носять скандинавські імена (Рюрик, Олег, Ігор, Ольга).

5. У західноєвропейських «Бертинських анналах» відзначено, що близько 839 р. візантійський імператор відправив посольство до франкського імператора Людовіка I Благочестивого, у складі якого знаходилися представники «народу Рос»; Людовік вирішив, що ці «роси» були шведами.

6. Візантійський імператор Костянтин Багрянородний у своїй книзі «Про управління імперією» (близько 950 р.) наводить як слов’янські, так і руські назви дніпровських порогів. Більшість руських назв —явно старонорманського походження. 7. Ісламські географи й мандрівники IX—X ст. завжди чітко відокремлювали русів від сакаліба (слов’ян). Серед провідних українських істориків «старої школи» на позиціях норманізму твердо стояв Д.Дорошенко. На його думку, прибульці'варяги відіграли «роль в’язі, роль цементу», що скріпило в одне ціле розрізнені руські племена, що об’єднало їх «в одну політичну систему, в одну державу».

СЛОВ’ЯНСЬКА (АВТОХТОННА)ТЕОРІЯ

Відомі українські історики «старої школи» — М. Костомаров, В. Антонович, М. Грушевський, Д. Багалій — дотримувалися слов’янської теорії походження Русі й міцно стояли на позиціях антинорманізму. Родоначальником слов’янської (або автохтонної, антинорманської) теорії походження Давньоруської держави був російський учений М. Ломоносов (1711—1762 рр.).

Основні аргументи антинорманістів

1. Назва Русь етимологічно пов’язана не з Великим Новгородом або Ладогою на півночі, а з Україною (Середнім Подніпров’ям). Топонімічним доказом цього твердження є наявність у цьому районі рік із назвами Рось, Русява, Роставиця. 2. У Скандинавії не жили племена або народ із назвою русь; про них немає згадок у скандинавських сагах. 3. Норманські імена візантійських послів до імператора франків (839 р.) і руських послів до Візантії (911 р.) зовсім не доводять, що руси були шведами. Нормани'дипломати всього-на-всього представляли слов’яно-руських князів. 4. Ісламський письменник Ібн'Хордадбег, що писав між 840 і 880 роками, однозначно називає русів слов’янським племенем. 5. Археологічний матеріал із Східної Європи дає дуже мало речей варязького походження.

6. Нормани не могли «експортувати»ідею державності й державні структури у Східну Європу, тому що в самій Скандинавії за тієї епохи ще не завершився процес розкладання первіснообщинних відносин і були відсутні більш досконалі політичні інститути, ніж у східних слов’ян.

КОМПРОМІСНА (СЛОВ’ЯНО_ВАРЯЗЬКА) ТЕОРІЯ

Одним із перших спроб зв’язати норманську теорію з уявленнями антинорманістів про місцеві, слов’янські корені Давньоруської держави здійснив відомий російський історик В. Ключевський. Найбільш ранньою місцевою політичною формою, що утворилася на Русі приблизно в середині IX ст., він вважав «городову область, тобто торговельний округ, керований укріпленим містом, що разом із тим служив і промисловим (ремісничим) осередком для цього округу». Другою місцевою політичною формою, на його думку, стали «варязькі князівства». З об’єднання князівств і городових областей, що зберегли самостійність, вийшла третя політична форма — велике князівство Київське, що зробилося «зерном того союзу слов’янських і сусідніх із ними фінських племен, яке можна визнати первісною формою Руської держави». Подібної компромісної точки зору додержувалися також українські історики О. Єфименко й І. Крип’якевич.

ТЕОРІЯ О. ПРІЦАКА

На думку О. Пріцака Давньоруська держава не була заснована ні варягами, ні слов’янами. Вона являла собою поліетнічний і багатомовний торговельний союз, що в процесі встановлення свого контролю над торговельними шляхами між Балтійським, Середземним і Каспійським морями створив у Східній Європі політичне об’єднання під назвою Русь. Іншими словами, Руссю споконвічно іменувалася не етнічна спільність (не плем’я або народ), а особлива рухлива соціальна група (корпорація), що складалася з професійних воїнів'купців. Синтез корпорації морських і річкових кочівників (вікінгів, варягів) із степовими кочівниками (хазарами) сприяв, на думку Пріцака, появі в IX—X ст. Волзько'Руського каганату.

Проти концепції О. Пріцака виступило багато сучасних українських істориків. Одним із головних опонентів американського професора став, зокрема, академік П. Толочко. До найбільш слабких аргументів О. Пріцака він зарахував його тезу про «експорт» державності в слов’янські землі із сусідніх країн (тільки не іншим народом, як це було в норманістів, а міфічним багатонаціональним торговельним союзом), а також твердження про те, що начебто Київ споконвічно був хазарським містом.