Похідний попит. Взаємозв’язок ринків продуктів і факторів виробництва.

Ринки факторів виробництва – це особлива форма організації ринків, де відбувається купівля-продаж факторів виробництва (праця, капітал, земля і підприємницький хист).

Пропозиція на ринках факторів виробництва формується на основі максимізації ф-ції корисності, а попит з максимізації прибутку виробника.

Похідний попит – це попит на фактори виробництва, який залежить від попиту на кінцеві продукти, що виробляються на основі цих факторів.

Виторг від граничного продукту певного фактора – це додатковий виторг, який підприємець отримує від застосування додаткової одиниці певного фактора виробництва, якщо всі інші фактори залишаються сталими.

Правило найменших витрат для ринків факторів виробництва:

Прибуток максимізується у тому випадку, коли граничний продукт на грошову одиницю витрат фактора виробництва зрівнюється для кожного фактора.

Крива попиту на ресурс зі сторони виробника показує, як змінюється обсяг необхідних виробнику ресурсів за зміни ціни на товар і незмінних всіх інших чинників, що впливають на попит.

Основною детермінантою попиту на ресурс є ціна.

На основі зміни ціни може виникати:

· Ефект заміщення: виробник замінює більш дешевим ресурсом відносно більш дорогий ресурс.

· Ефект випуску: полягає в тому, що виробник збільшує випуск продукції, якщо ціна на ресурс знижується, і зменшує, якщо ціна ресурсу збільшується.

Не цінові детермінанти попиту на ресурс:

· Попит на продукції підприємства;

· К-сть ресурсів замінників;

· К-сть доповнюючи ресурсів;

· Технологічні зміни, що впливають на граничний продукт ресурсу.

Галузевий попит на ресурс складається з обсягів попиту окремих виробників на ресурс за кожної можливої ціни.

Чутливість виробників до зміни ціни на ресурс аналізується за допомогою коефіцієнта еластичності, що обчислюється, як відношення процентної зміни попиту на ресурс до процентної зміни його ціни.

Чинники еластичності попиту на ресурс:

· Пряма цінова еластичність попиту на продукт;

· Технологічні можливості заміни ресурсу іншим ресурсом;

· Еластичність пропозиції інших ресурсів, що використовуються в галузі;

· Час.

Ринковий попит на ресурс – це сума обсягів попиту на ресурс з боку всіх галузей за відповідною ціною на нього.

 

 

Попит на працю за умов досконало конкурентного ринку ресурсів.

Серед усіх економічних ресурсів, що використовуються у виробництві товарів і послуг, найважливішим є праця.

Це зумовлено такими обставинами:

1. Суб’єктом ринку праці є практично кожний працездатний громадянин суспільства.

2. ЗП є основною складовою доходу переважної більшості сімей будь-якої країни.

3. Проблеми зайнятості, безробіття, рівня ЗП є основними об’єктами соціально-економічної політики будь-якої держави.

Єдиним чинником, що впливає на попит і пропозицію праці є ставка ЗП (ціна, що виплачується за використання праці найманого працівника).

В досконало-конкурентному ринку праці:

· У кожній галузі значна кількість фірм, що конкурують між собою за право найму того чи іншого працівника;

· Існує велика кількість працівників певної професії та однакової кваліфікації, кожен з них незалежно один від одного пропонує свої послуги на ринку праці;

· Ні окрема фірма, ні окремий працівник не може вплинути на рівень ЗП, що встановилась в галузі.

 

Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку

За умов досконалої конкуренції ціна праці формується так же, як і ціна окремого товару. Це означає, що всі працівники отримують однакову ЗП, яка не залежить від того на якому підприємстві вони працюють, сприймається підприємством, як задана величина. Тому для окремого підприємства пропозиція праці є абсолютно еластичною, а граничні витрати підприємства на працю дорівнюють ЗП.

За зміни ЗП на вибір працівника впливає:

· Ефект доходу – проявляється у зменшенні бажання працювати і підвищення цінності вільного часу для працівника за досягнення певного рівня доходу не зважаючи на підвищення ставки ЗП.

· Ефект заміщення – виявляється у скороченні вільного часу і зростання ЗП при підвищенні ставки ЗП.

 

 

Ринок праці з недосконалою конкуренцією

Типовою ситуацією на ринку є монопсонія, коли підприємство у невеликому місці є головним покупцем праці, а тому має можливість вплинути на рівень ЗП. Це досягається шляхом скорочення чисельності найманих працівників, що приводить до посилення конкуренції між найманими працівниками, зниження ЗП.

В даному випадку засобом регулювання ЗП є профспілкові об’єднання.

Двостороння монополія ринку праці – це ситуація, коли між профспілкою і підприємством укладено угоду. На такому ринку ціна однозначно не встановлюється, а замість точки рівноваги існує область можливої згоди.

 

Капітал як фактор виробництва.

Капітал є ресурсом тривалого користування, що створюється з метою виробництва більшої кількості товарів і послуг.

Головна риса капіталу полягає в тому, що він є одночасно і фактором виробництва, і продуктом.

Пропозиція капіталу це не весь обсяг капіталу, а лише потік нового капіталу, що з’являється в даний період у виробництві.

Попит на капітал це попит на тимчасово-вільні грошові засоби, які можна вкласти у виробництво віддавши певну частку прибутку у майбутньому.

Інструменти ринку капіталу:

· Кредитні ресурси;

· Цінні папери;

· Різні похідні контракти.

Власники фінансових ресурсів прагнуть отримати певний дохід, який визначається процентною ставкою.

За умов досконалої конкуренції існує тенденція до встановлення єдиної процентної ставки.

 

 

Попит і пропозиція капіталу. Вибір у часі. Вступ до аналізу інвестиційних рішень.

Для того, щоб визначити попит і пропозицію капіталу з орієнтацією у часі використовують дисконтування (це приведення економічних показників майбутніх років до поточної вартості).

Інвестування – це процес відтворення основного капіталу і відображає потік нового капіталу у певному році.

Підприємства намагаючись максимізувати прибуток інвестують тоді, коли доходи від інвестиції вищі від ринкової % ставки.

В ідеальних конкурентних умовах рівновага досягається тоді, коли конкуренція серед підприємств збиває дохід на інвестиції, дорівнює ринковій ставці %.

 

Ринок землі

Земля і будь-які інші природні ресурси загалом, а також праця, відносяться до первинних факторів виробництва, запаси яких формуються поза межами економічної діяльності, на відміну від капіталу, який представляє собою продукт виробництва, нагромаджений минулою працею людей.

Земля має альтернативні варіанти використання: вирощування сільськогосподарських культур, будівництво промислових споруд, доріг, житла і т.п. Крім того, різні ділянки землі мають різну якість, тому можуть використовуватись для вирощування лише певних культур або для розведення тварин, і за умов однакових витрат виробництва дають різну віддачу суб’єктам господарювання.

Економісти-класики розглядали землю як первісний дар природи, тому вважали, що в необробленому стані вона не має вартості і ціни, як повітря та вода в річках і морях. В той же час земля, як і капітал, належить до обмежених (економічних) факторів виробництва тривалого використання, продається, купується і здається в оренду на деякий час, і в результаті таких операцій приносить землевласникам доход.

Особливістю функціонування ринку землі є те, що її сукупне

пропонування залежить від позаекономічних сил. Незамінність, невідтворюваність і жорстка обмеженість запасів землі та інших природних ресурсів створюють унікальні умови для формування ринкової ціни і доходів.

Земля є фактором виробництва довгострокового використання.

Вона є обмеженим ресурсом і пропозиція на неї відносно стабільна.

Ціни на землю пов’язані з ціною власності на земельну ділянку, яку слід відрізняти від земельної ренти.

Земельна рента – це плата за використання земельних ресурсів.