Концепція постіндустріального суспільства

Вперше поняття постіндустріального суспільства в широко визнаному тепер значенні - для позначення соціуму, в якому індустріальний сектор втрачає провідну роль внаслідок зростаючої технологізації, а основною продуктивною силою стає наука, вжив професор Гарвардського університету Д. Белл, в 1959 році, виступаючи на міжнародному соціологічному семінарі в Зальцбурзі.

Теорія постіндустріального суспільства сформувалася в результаті всебічного аналізу якісно нової ситуації, що склалася в 60-і і 70-і роки в розвинених індустріальних країнах. Саме на виявлення характерних рис народжуваного нового суспільства і були спрямовані зусилля основоположників теорії. Основу цих змін більшість дослідників бачили в підвищенні ролі науки і безпрецедентних технологічних зрушеннях. Переважна більшість дослідників називали в якості головних ознак радикальне прискорення технічного прогресу, зниження ролі матеріального виробництва, що виражалося, зокрема, у зменшенні його частки у сукупному суспільному продукті, розвиток сектору послуг та інформації, зміна мотивів і характеру людської діяльності, поява нового типу тих, хто в виробництво ресурсів, істотну модифікацію всієї соціальної структури.

Одне з найбільш розгорнутих визначень постіндустріального суспільства дано Д. Беллом: «Постіндустріальне суспільство - це суспільство, в економіці якого пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг, проведення досліджень, організації системи освіти і підвищення якості життя; у якому клас технічних фахівців став основною професійною групою і, що найважливіше, у якому впровадження нововведень... у все більшій мірі залежить від досягнень теоретичного знання...Постіндустріальне суспільство... передбачає виникнення інтелектуального класу, представники якого на політичному рівні виступають в якості консультантів, експертів або технократів». 1

Белл, сформулював основні ознаки такого суспільства: створення великої сфери «економіки послуг», різке збільшення шару кваліфікованих науково-технічних фахівців, центральна роль наукового знання як джерела нововведень і політичних рішень, можливість самопідтримки технологічного зростання, створення нової «інтелектуальної» техніки.

Розуміння того, що сучасне суспільство може і повинно розглядатися саме як постіндустріальне, зміцнюється в міру аналізу логіки розвитку цивілізації, якою вона представлена ​​в рамках постіндустріальної теорії. Згідно з її прихильникам, в історії досить суворо простежуються три великі епохи, що утворюють тріаду «доіндустріальне - індустріальне - постіндустріальне суспільство». Така періодизація соціального прогресу заснована на кількох критеріях, а постіндустріальне суспільство протиставляється індустріального і доіндустріальному за трьома найважливішими параметрами:

- Основного виробничого ресурсу (у постіндустріальному суспільстві ним є інформація, в індустріальномуенергія, в доіндустріальному - первинні умови виробництва, сировина);

- Типу виробничої діяльності (він розглядається в постіндустріальному суспільстві як послідовна обробкана противагу виготовлення та видобутку на більш ранніх щаблях розвитку);

- Характером базових технологій (визначаються у постіндустріальному суспільстві як наукоємні, в епоху індустріалізму - як капіталомісткі і в доіндустріальний період - як трудомісткі).

Саме ця схема дозволяє сформулювати відоме положення про три товариства, згідно з яким доіндустріальне суспільство базується на взаємодії людини з природою, індустріальне на взаємодії з перетвореною їм природою, а постіндустріальне суспільство на взаємодії між людьми.

2.2 Концепція інформаційного суспільства

Акцент, який був зроблений постіндустріалістамі на технологічному прогресі і кодифікації теоретичного знання як визначальні фактори формування нового суспільства, закономірно привів до становлення теорій, в яких саме ці чинники підкреслювалися ще більш явно і переходили в розряд єдино гідних уваги рис сучасного суспільства. Серед подібних теорій найбільш помітною стала концепція інформаційного суспільства. У подальшому, у своїх роботах Белл, Тоффлер, Бжезинський, підтримали цю теорію.

Інформаційне суспільство, формується в сучасній постіндустріальній фазі історичного розвитку цивілізації і характеризується всебічною інформатизацією та відображає вплив, перш за все, на управлінську сторону інтенсивно розвиваються економіки та інформаційного виробництва.

Пік її популярності припав на початок 70-х років, коли багато соціологів погодилися з висновком, що в нових умовах «культура, психологія, соціальне життя і економіка формуються під впливом техніки та електроніки, особливо комп'ютерів і комунікацій, виробничий процес більш не є основним вирішальним чинником змін, що впливає на звичаї, соціальний лад і цінності суспільства».

Термін «інформаційне суспільство» був введений у науковий обіг на початку 60-х років фактично одночасно в США і Японії Ф. Махлуп і Т. Умесао. Виникнення поняття тісно пов'язане з розвитком інформатики, кібернетики, інформаційної теорії управління, інформаційної теорії вартості, які в постіндустріальному світі визначають соціальні рамки інформаційного суспільства. Вартість людської діяльності та її продуктів визначається вже не тільки і не стільки витратами праці, скільки втіленої інформацією, що стає джерелом додаткової вартості.

Теорія інформаційного суспільства суттєво збагатила уявлення про сучасному етапі суспільного прогресу, проте велика частина запропонованих в її рамках тез носила досить приватний характер. Найбільшим значенням володіє проведений її прихильниками аналіз ролі інформації в господарському розвитку західних країн. Результатом його стала трактування інформації як специфічного ресурсу, який не володіє більшістю характеристик, властивих традиційних факторів виробництва. Серед іншого було відзначено, що поширення інформації тотожне її самозростання, що виключає застосування до цього феномену поняття рідкості, а її споживання не викликає її вичерпності як виробничого ресурсу, тому прихильники теорії інформаційного суспільства приходили до справедливого в цілому тези про те, що «в сучасній економіці рідкість ресурсів замінена на їх поширеність».

Таким чином, прибічники теорії інформаційного суспільства на відміну від постіндустріалістов цілком усвідомлено звернулися до дослідження більш приватних проблем, і тому дана концепція навряд чи може претендувати на статус цілісної соціологічної доктрини. Акцентуючи увагу на дуже поверхневих рисах сучасного суспільства, вони повністю відмовляються від аналізу попередніх стадій соціальної еволюції, фактично протиставляючи інформаційне суспільство всіх відомих форм господарської організації. Якщо, наприклад, Д. Белл підкреслював спадкоємність постіндустріального суспільства по відношенню до індустріального, то в теорії інформаційного суспільства протистояння цієї нової соціальної форми всім попереднім підкреслено набагато різкіше.

Однак у силу зазначених обставин концепція інформаційного суспільства в той же час може і повинна розглядатися як складова частина постіндустріальної теорії. У контексті постіндустріальної методології багато конкретні тези, запропоновані в ході дослідження інформаційного суспільства, здатні поглибити наші уявлення про сучасний світ. У той же час, підкреслимо ще раз, доктрина інформаційного суспільства підтверджує, що і сьогодні концепції, намагаються визначити формується суспільство на основі однієї з його характерних рис, мають набагато меншими прогностичними можливостями, ніж розглядають його в комплексному протиставленні попереднім історичним етапам.

Як теоретик М. Кастельс починав із використання марксистського підходу до питань урбанізації ("The Urban Quеstion" (1977)). Потім були книги "The City and the Grassroots" (1983), "The Informational City" (1989), "The Collaps of Soviet Communism: a View from the Information Society" (1995) та інші. Поступово предметом наукового інтересу М. Кастельса ставали глобальні процеси, що відбуваються у сучасному світі під впливом швидкого розвитку усіх видів інформаційних технологій.

Результатом цієї зацікавленості і стало фундаментальне дослідження "Information Age: Economy, Society and Culture" Vol. I-III. Oxford: Blackwell Publishers, 1996-1998. Ціллю книги є спостереження та аналіз процесу переходу людства в інформаційну епоху. Цей перехід заснований на революції інформаційних технологій, яка у 1970-х роках заклала основу для нової технологічної системи, що поширилася по всьому світі.

Одночасно зі змінами в матеріальній технології революційні зміни відбулися і в соціальній та економічній структурі: відносно жорсткі та вертикально орієнтовані інститути замінюються гнучкими і горизонтально орієнтованими мережами, через які здійснюється влада та обмін ресурсами. Для М. Кастельса формування міжнародних ділових і культурних мереж і розвиток інформаційної технології - явища нерозривно пов’язані і взаємозалежні.

Усі сфери життя, починаючи з геополітики крупних національних держав і закінчуючи повсякденням звичайних людей, змінюються, виявляючись поміщеними в інформаційний простір і глобальні мережі. Революція в інформаційній технології є відправним пунктом при аналізі труднощів становлення нової економіки, суспільства та культури.

У сучасному суспільстві інформаційні технології на невідому досі висоту піднімають значення знання та інформаційних потоків. Зростання ролі знання у свій час зазначали Д. Белл, А. Турен, Е. Тоффлер та інші теоретики постіндустріального суспільства. М. Кастельс розмежовує відомі концепції "інформаційного суспільства" (information society) і власне концепцію "інформаціонального суспільства" (informational society).

У концепціях інформаціонального суспільства підкреслюється визначальна роль інформації у суспільстві. На думку М. Кастельса, інформація та обмін інформацією супроводжували розвиток цивілізації протягом усієї історії людства і були критично важливими у всіх суспільствах. У той же час "інформаціанальне суспільство" будується таким чином, що генерування обробка та передача інформації стали фундаментальними джерелами продуктивності та влади.

Однією із визначних рис інформаційного суспільства є мережева логіка її базової структури. До того ж інформаційне суспільство розвивається на фоні прискорення та протиріч процесів глобалізації, процесів, що зачіпають усі точки земної кулі.

М. Кастельс твердить, що ядро трансформацій, які переживає сучасний світ, пов’язане з технологіями обробки інформації і комунікацією. М. Кастельс пропонує соціологічний опис і розуміння основних моментів історії становлення таких технологій, приділяючи багато увани Силіконовій долині у розвитку комп’ютерної індустрії. Дух вільного підприємництва, університетський інтелектуалізм і урядові замовлення зробили Силіконову долину лідером у комп’ютерній сфері.

Спираючись на роботи ряду теоретиків, М. Кастельс окреслює межі інформаційно-технологічної парадигми, що має декілька головних рис:

По-перше, інформація у рамках пропонованої парадигми є сировиною технології і, відповідно, у першу чергу технологія впливає на інформацію, але аж ніяк не навпаки.

По-друге, ефекти нових технологій охоплюють усі сфери людської діяльності.

По-третє, інформаційна технологія ініціює мережеву логіку змін соціальної системи.

По-четверте, інформаційно-технологічна парадигма заснована на гнучкості, коли здатність до реконфігурації стає вирішальною рисою суспільства.

По-п’яте, важливою характеристикою інформаційно-технологічної парадигми стає конвергенція конкретних технологій у високоінтегрованій системі, коли, наприклад, мікроелектроніка, телекомунікації, оптична електроніка та комп’ютери інтегровані в інформаційні системи.