Законодавча і нормативна база функціонування бюджетних відносин

Програмна анотація. Суб'єкти правових бюджетних відносин. Функції правових актів у сфері бюджетних відносин. Правові до­кументи, що регламентують проведення бюджетної політики. По­рядок затвердження і виконання державного бюджету. Форми міжбюджетних відносин, передбачені Бюджетним кодексом України.

1^1 Рекомендована література

1. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опа-рін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. — К.: КНЕУ, 2004. — 864 с.

2. Бюджетний кодекс України. — К.: Велес, 2004. — 64 с

3. Василик О. Д., Павлюк К. В. Бюджетна система України: Підручник. — К.: Центр навч. л-ри, 2004. — 544 с

4. Опарін В. М., Малько В. І., Кондратюк С. Я. Бюджетна си­стема. — К.: КНЕУ, 2000. — 208 с

5. Конституція України. — К.: Феміна, 1996. — 64 с

6. Павлюк К. В. Організація виконання державного бюджету // Фінанси України, 1996. — №3. — С 37—45.

7. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання-прес, 2003. — 523 с

Суб'єктами бюджетних правових відносин є держава, грома­дяни й підприємницькі структури. Усі бюджетно-правові відно­сини виникають і припиняються на законодавчій основі. Вони можуть припинятися також у випадках, встановлених законом, наприклад, у разі сплати платежів, використання передбачених асигнувань тощо.

Правове регулювання бюджетних процесів, що виникають при створенні та використанні фондів бюджетних ресурсів, є однією з форм управління з боку держави економічним і соціальним роз­витком. Усі дії держави у сфері бюджету мають ґрунтуватися на правових актах. Ці акти виконують такі основні функції:

• визначають коло юридичних і фізичних осіб, на яких у кон­кретний період поширюється дія правової норми;

• забезпечують права й обов'язки юридичних і фізичних осіб щодо мобілізації та використання фондів бюджетних ресурсів;

• є підґрунтям для вжиття відповідних заходів щодо вико­нання правових норм.

Основними правовими документами, які регламентують про­ведення бюджетно-податкової політики в Україні, є Конституція України, Закони України: «Про Державний бюджет України» (на відповідний рік), «Про бюджетну систему України», «Про подат­кову систему України», «Про місцеве самоврядування», «Про державний внутрішній борг України», «Про митну службу в Україні», Митний кодекс України, бюджетні резолюції Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України.

Так, Конституцією України передбачено, що кожний грома­дянин зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку й роз­мірах, встановлених законом. До повноважень Верховної Ради України належить затвердження Державного бюджету України, ухвалення рішень щодо звіту його виконання. Виключно закона­ми України визначаються: державний бюджет і бюджетна систе­ма України, система оподаткування, податки і збори; основи створення й функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення й погашення державного внутрішнього й зовнішнього боргу; по­рядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види й типи.

Конституцією України передбачено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами й територіаль­ними громадами. Виключно Законом «Про Державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносу­спільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету. Регулярні звіти про доходи й видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені. Державний бюджет України затверджується щорі­чно Верховною Радою України на період із 1 січня до 31 грудня, а за виняткових обставин — на інший період.

Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного ро­ку подає до Верховної Ради України проект Закону «Про Держа­вний бюджет України» на наступний рік. Разом із проектом зако­ну подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року. Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради України звіт про виконання Державного бюджету України. Поданий звіт має бути оприлюд­нений. Контроль за використанням коштів Державного бюджету

озг.

України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата. Конституцією України на Кабінет Міністрів, як вищий орган виконавчої влади, покладено завдання проведення фінан­сової, цінової, інвестиційної та податкової політики. Він також розробляє проект Закону «Про Державний бюджет України» і за­безпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає до Верховної Ради України звіт про його виконання.

На основі Конституції приймається низка законів, що регу­люють окремі сфери бюджетних відносин. Це насамперед Бю­джетний кодекс України, Закон України «Про місцеве самовря­дування в Україні» та ін.

Від імені держави організаційну роботу щодо виконання чин­ного законодавства здійснюють фінансові органи. Систему фі­нансових органів очолює Міністерство фінансів. Останнє несе відповідальність за фінансовий стан держави, розробку й реалі­зацію фінансової політики. Для оперативного керівництва ство­рюється колегія, яку затверджує Кабінет Міністрів України.

На колегії розглядаються проекти нового фінансового законо­давства, звіти керівних працівників міністерства й підзвітних йо­му фінансових органів, проекти бюджету й питання контролю за його виконанням. В апараті міністерства створюються управлін­ня й відділи. На Міністерство фінансів покладено такі основні функції:

S підготовка проекту Державного бюджету України, подання його до Кабінету Міністрів, а після схвалення від імені уряду — до Верховної Ради;

■S організація виконання бюджету, підготовка звіту про його виконання й подання звіту на затвердження до Верховної Ради;

S розроблення проектів нового фінансового законодавства та ^ нормативних актів з фінансових питань;

■S обґрунтування основних положень фінансової політики держави і подання на розгляд уряду й парламенту України кон­цепції бюджетної та податкової політики;

•S розгляд і реалізація управлінських рішень, пов'язаних із використанням фінансових ресурсів;

/ здійснення контролю за дотриманням фінансового законо­давства всіма органами управління;

•' керівництво оперативною роботою фінансових органів різ-лх рівнів;

* контроль, ревізія, перевірка фінансово-господарської діяль­ності всіх державних організацій, установ і підприємств.

Фінансові органи державної адміністрації, а також виконкомів місцевих рад базового рівня виконують свої функції відповідно до чинного законодавства.

Держава реалізує бюджетну політику через Міністерство фі­нансів України (центральний апарат та місцеві фінансові органи), що керується Конституцією і Законами України, указами і розпо­рядженнями Президента України, постановами та розпоряджен­нями Кабінету Міністрів, а також Положенням про Міністерство фінансів. Крім того, для забезпечення виконання державного бю­джету існує ряд органів, а саме Рахункова палата України, Дер­жавне казначейство, Державна контрольно-ревізійна служба, си­стема органів Державної податкової служби, Митні органи, податкова поліція.

Кожна ланка бюджетної системи є відносно відокремленим фондом грошових коштів, який формується і використовується на підставі окремо затвердженого плану. Водночас між ланками бюджетної системи відбувається рух грошових потоків, який ха­рактеризує взаємовідносини між бюджетами.

За правовим регламентуванням взаємовідносини між бю­джетами поділяються на дві групи: регламентовані законодавчи­ми актами й інструктивними документами та договірні. Це дещо умовна класифікація, оскільки в деяких формах взаємовідносин наявні елементи і правового регламентування, і договірні стосун­ки. Наявність навіть окремих елементів правового регулювання дає підставу зараховувати такі відносини до регламентованих.

Основна форма взаємовідносин між бюджетами — бюджетне субсидіювання — має в цілому регламентований характер. Угоди на виділення бюджетних субсидій можуть не складатися, хоча певні домовленості між органами влади та управління, безпереч­но, існують: одні звертаються з проханням про одержання субси­дій, інші розглядають ці звернення. Однак виділення бюджетних субсидій може відбуватись і без звернення відповідних органів влади чи управління.

Регламентований характер мають також вилучення коштів і взаємні розрахунки бюджетів. Вони виникають за певних обста­вин і здійснюються за чітко встановленим порядком. Бюджетні позички регулюються на підставі рішень відповідних органів мі­сцевої влади та управління. Вони мають договірні елементи, хоча теж досить жорстко регламентуються.

В Україні згідно з Бюджетним кодексом установлено взаємо­відносини між бюджетами у формі міжбюджетних трансфертів, до яких віднесено:

• дотацію вирівнювання;

• субвенцію;

• кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів (вилучення коштів);

• інші дотації.

Взаємні розрахунки в кодексі не виділяються, що пов'язано з досить чітким розподілом доходів і видатків між бюджетами. Однак у розробленій згідно з його змістом бюджетній класифі­кації взаємні розрахунки зафіксовані. Бюджетні позички зі складу міжбюджетних відносин фактично виключені, оскільки визначено, що для покриття тимчасових касових розривів, які виникають під час виконання бюджетів, відповідні органи управління можуть отримувати кредити у фінансово-кредит­них установах (на термін до трьох місяців) у межах поточного бюджетного періоду. Надання ж позичок з одного бюджету іншому забороняється.

Основною формою міжбюджетних трансфертів є дотація ви­рівнювання та зворотне їй вилучення коштів. Дотація вирівню­вання надається бюджетам нижчого рівня і визначається як пере­вищення обсягу видатків, обчислених із застосуванням фінан­сових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих кое­фіцієнтів, над відповідними (визначеними кодексом) доходами бюджетів. Вилучення коштів визначається у протилежному по­рядку. Отже, дотація вирівнювання і вилучення коштів є формою бюджетного регулювання -— забезпечення збалансованості бю­джетів усіх рівнів.

До складу субвенцій віднесено такі їх види:

а) з Державного бюджету України:

— на здійснення програм соціального захисту;

— на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого само­врядування на виконання власних повноважень унаслідок надан­ня пільг, установлених державою;

— на виконання інвестиційних проектів;

— інші субвенції;

б) з місцевих бюджетів:

• на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;

• субвенції на виконання власних повноважень територіаль­них громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

• на виконання інвестиційних проектів;

• інші субвенції.

ТЕМА З