Оптимізація організації та контролю виконання бюджету

Програмна анотація. Державні утворення, що беруть участь у виконанні бюджету та їх повноваження. Казначейська форма ви­конання бюджету. Функції Державного казначейства у процесі ви­конання бюджету, порядок виконання Державного та місцевих бюджетів. Сутність бюджетного обліку, предмет, методи, завдання та основні функції. Загальна схема документообороту. Обліковий >

реєстр. Способи ведення бюджетного обліку. План рахунків та йо-,, го структура. Баланс виконання бюджету.

1^1 Рекомендована література:

1. Бюджетний кодекс України. — К.: Велес, 2004. — 64 с

2. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опа-

рін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. — К.: КНЕУ, '^ц 2004. — 864 с ¹

3. Василик О. Д., Павлюк К. В. Бюджетна система України: Підручник. — К.: Центр навч. л-ри, 2004. — 544 с. н

4. Казначейська система виконання бюджету: Підручник / За ред. С. О. Булгакової. — К.: КДТЕУ, 200. — 250 с.

5. Конституція України. — К.: Феміна, 1996. — 64 с.

6. Опарін В. М., Малько В. І., Кондратюк С. Я. Бюджетна си­стема. — К.: КНЕУ, 2000. — 208 с ^г

7. Павлюк К. В. Організація виконання державного бюджету // Фінанси України. — 1996. — 1996. — №3. — С 37—45.

8. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання-прес, 2003. — 523 с

9. Свірко С. В. Облік виконання бюджету: Навч.-метод. посіб­ник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2004. — 290 с

10. Сучасні проблеми бюджетної системи // Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми. М-ли наук.-. практ. конф. — Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. —С 3—166.

Система виконання бюджетів покликана здійснювати оп< ра-тивне управління і контроль за формуванням доходів бюджет ^г та їх цільовим використанням, за відповідністю доходів і вида ків затвердженому бюджету.

У процесі виконання бюджету беруть участь різні держ вні утворення. Основними структурами, залученими до викона іня

бюджету, виступають: Верховна Рада України, Міністерство фі­нансів, Державне казначейство, Рахункова палата, Контрольно-ревізійне управління, Нацбанк України, органи податкової та ми­тної служб України, розпорядники коштів.

Кабінет Міністрів України в особі Міністерства фінансів України, яке здійснює загальну організацію та управління вико­нанням державного бюджету, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Виконання місцевих бюджетів забезпечують Рада Міністрів Автономної Ре­спубліки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови (у разі, якщо відповідні виконавчі органи не створено).

До повноважень Верховної Ради України належить контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бю­джетного процесу, а саме:

• заслуховування звітів про стан виконання Державного бю­джету України, у тому числі звітів розпорядників бюджетних коштів про використання коштів Державного бюджету України;

• контроль за використанням коштів резервного фонду держа­вного бюджету.

Комітети Верховної Ради України беруть участь у підготовці до розгляду Верховною Радою України проекту закону про Дер­жавний бюджет України, готують і попередньо розглядають пи­тання щодо контролю за виконанням та звіту про виконання Державного бюджету України в частині, що віднесена до компе­тенції комітетів.

До повноважень Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо контролю за дотриманням бюджетного законо­давства належать:

• контроль за відповідністю поданого Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України основ­ним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний пе­ріод та підготовка відповідного висновку;

• контроль за відповідністю законопроектів, поданих на роз­гляд Верховної Ради України, бюджетному законодавству.

До повноважень Рахункової палати як підпорядкованого та підзвітного Верховній Раді органу стосовно контролю за дотри­манням бюджетного законодавства відносять функції з контролю за:

• використанням коштів Державного бюджету України відпо­відно до Закону «Про Державний бюджет України»;

• утворенням, обслуговуванням і погашенням державного бо­ргу України;

• ефективністю використання та управління коштами Держа­вного бюджету України;

• використанням бюджетних коштів у частині фінансування повноважень місцевих державних адміністрацій та делегованих місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої вла­ди за доходами і видатками.

Державний бюджет виконується за розписом, який затверджу­ється міністром фінансів відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності законом про Держав­ний бюджет України. До затвердження розпису міністром фінан­сів затверджується тимчасовий розпис на відповідний період. Примірник затвердженого бюджету розпису передається до комі­тету Верховної Ради з питань бюджету з подальшим інформу­ванням про внесені до нього зміни. Міністр фінансів протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису державно­го бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджу­ється керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпису керівником місцевого фінансового органу затверджуєть­ся тимчасовий розпис на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу упродовж бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету установленим бюджет­ним призначенням.

Зміни до Закону про Державний бюджет України можуть вно­ситися у випадках виникнення відхилення оцінки прогнозу над­ходжень до бюджету від прогнозу, врахованого при затвердженні Державного бюджету України на відповідний бюджетний період, а також зміни структури видатків державного бюджету та в ін­ших випадках, передбачених Бюджетним кодексом. Міністерство фінансів України проводить щомісячну оцінку відповідності про­гнозу надходжень показникам, встановленим Державним бюдже­том України. Зміни до Закону про Державний бюджет України подаються у формі проекту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Доходи, що перевищують враховані у законі про Державний бюджет України показники дохідної частини Державного бю­джету України, розподіляються відповідно до закону про внесен­ня змін до закону про Державний бюджет України.

Факт перевиконання дохідної частини Державного бюджету України визнається за результатами офіційних висновків Рахун­кової палати та Міністерства фінансів України щодо виконання Державного бюджету України за підсумками трьох кварталів у

разі перевищення показників доходів, врахованих у розписі дер­жавного бюджету на відповідний період, більш ніж на 15 відсот­ків. Такі висновки подаються Комітету Верховної Ради України з питань бюджету до 15 жовтня поточного року.

Кабінет Міністрів України протягом двох тижнів з дня оголо­шення зазначених офіційних висновків зобов'язаний подати Вер­ховній Раді України відповідний проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

У разі якщо за результатами місячного звіту про виконання загального фонду Державного бюджету України виявиться, що отриманих надходжень недостатньо для здійснення бюджетних асигнувань відповідно до бюджетних призначень з урахуванням граничного рівня дефіциту (профіциту), затвердженого законом про Державний бюджет України, Міністерство фінансів України встановлює тимчасове обмеження асигнувань загального фонду Державного бюджету України.

У разі якщо за результатами квартального звіту про виконання Державного бюджету України має місце недоотримання доходів за­гального фонду Державного бюджету України більш ніж на 15 від­сотків від суми, передбаченої розписом Державного бюджету на відповідний період, Міністерство фінансів України готує пропозиції про внесення змін до Державного бюджету України. Кабінет Мініс­трів України, розглянувши ці пропозиції, подає до Верховної Ради України розроблений на їх основі проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України не пізніше двох тижнів з дня подання пропозицій міністром фінансів України.

Верховна Рада України приймає рішення щодо зазначеного проекту закону стосовно скорочення видатків Державного бю­джету України у двотижневий термін з дня відповідного подання Кабінетом Міністрів України. До прийняття Верховною Радою України відповідного рішення видатки провадяться з урахуван­ням тимчасових обмежень бюджетних асигнувань, встановлених Міністерством фінансів України.

Захищеними статтями видатків бюджету визнаються статті ви­датків Державного бюджету України, обсяг яких не може змінюва­тися при проведенні скорочення затверджених бюджетних призна­чень. Перелік захищених статей видатків Державного бюджету України визначається законом про Державний бюджет України.

В Україні застосовується казначейське виконання державного бюджету, запроваджене у 1995 році, та казначейське виконання місцевих бюджетів, яке почало поетапно впроваджуватися з 1999 року.

Функціонування казначейської системи дає можливість на підставі чітко визначених обсягів реальних потреб найраціональ-ніше проводити оптимізацію бюджетних потоків, забезпечити безперервне фінансування усіх учасників бюджетних відносин, зробити процес виконання бюджету ефективнішим.

Відповідно до основних положень законодавства Державне казначейство України:

1) здійснює операції з коштами Державного бюджету;

2) веде розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3) контролює бюджетні повноваження при зарахуванні надхо­джень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;

4) провадить бухгалтерський облік та складає звітність про виконання Державного бюджету;

5) встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, ви­дає інструкції з цих питань та контролює їх дотримання.

Виходячи з потреби оптимізації процесу управління бюджет­ними коштами, розроблено і впроваджено принципово нову мо­дель функціонування Державного казначейства на принципах, прийнятих для банківської системи. Таким чином, крім уже іс­нуючих функцій із виконання дохідної та видаткової частини бюджетів, на Держказначейство покладаються суто банківські функції: робота з клієнтами щодо банківських операцій, безпосе­реднє проведення платежів розпорядників коштів через розраху­нкові палати органів Державного казначейства, складання що­денного балансу операційного дня Держказначейства та інших форм банківської звітності.

Для входження Держказначейства в Систему електронних платежів Національного банку (СЕП), запровадження внутрі­шньої платіжної системи Державного казначейства та відкриття системи кореспондентських рахунків у Національному банку України було реалізовано:

♦ створення нових підрозділів у структурі Державного казна­чейства — розрахункових палат, операційних управлінь;

♦ впровадження нової бухгалтерської моделі та відповідного програмного забезпечення;

♦ заходи для забезпечення функціонування єдиного казна­чейського рахунка.

Лише за умови функціонування внутрішньої платіжної систе­ми можна забезпечити прозорість бюджетного процесу, створити цілісну систему контролю за рухом бюджетних коштів.

Органам казначейства надано статус учасників СЕП НБУ. Висо­ка оперативність отримання інформації дає урядові можливість не­гайно реагувати на зміни у процесі виконання бюджету. Залучення до виконання бюджету банківської системи означає спрощення хо­ду операцій з виконання бюджету, тому що проведення операцій на рахунках є однією з банківських функцій, а підпорядкування режи­му казначейства банківському режиму операційного дня й подання документів у електронному вигляді полегшує проблему перевірки в напрямі використання бюджетних коштів.

У зв'язку з набуттям Державним казначейством статусу учас­ника СЕП НБУ і розгортанням роботи розрахункових палат Дер­жавного казначейства змінюються функції його органів щодо ви­конання бюджету за доходами.

У процесі виконання державного бюджету за доходами Держ-казначейство здійснює такі функції:

• установлює порядок відкриття та відкриває рахунки в управліннях Держказначейства для зарахування податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів;

• веде бухгалтерський облік доходів бюджету відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та

^місцевих бюджетів, затвердженого наказом Держказначейства України від 28 листопада 2000 року № 119 у розрізі кодів бюдже­тної класифікації доходів і типів операцій;

• здійснює розподіл платежів до державного бюджету відпо­відно до нормативів відрахувань, затверджених законом про державний бюджет на відповідний рік, та перераховує за належ­ністю розподілені кошти;

• готує розрахункові документи і проводить повернення над­мірно або помилково сплачених платежів до бюджету на підставі висновків органів Державної податкової служби та рішень судо­вих органів;

• складає щоденну, періодичну та річну звітність за доходами відповідно до кодів бюджетної класифікації доходів і подає її відповідним органам, що здійснюють контроль за нарахуванням і сплатою платежів до бюджету та державних цільових фондів;

• платники податків сплачують платежі до бюджету через уста­нови банків, у яких вони обслуговуються. Банк платника перерахо­вує кошти через СЕП НБУ на рахунки, відкриті в органах держав­ного казначейства, у розрізі кодів бюджетної класифікації доходів.

Операції з обробки платежів здійснюються у такій послідов­ності:

^повернення надмірно або помилково зарахованих коштів;

^відшкодування платникам податку на додану вартість;

^розподіл платежів до бюджету за нормативами, встановле­ними законодавчими актами.

Перерахування коштів органами державного казначейства на центральний рівень та складання щоденної форми «Звіт за вико­нання державного бюджету за доходами» здійснюється у поряд­ку, встановленому Держказначейством за погодженням з НБУ.

Виконання державного бюджету за видатками здійснюється органами Державного казначейства у межах асигнувань, перед­бачених у державному бюджеті відповідним розпорядникам ко­штів та надходжень на єдиний казначейський рахунок державно­го бюджету шляхом фінансування або проведення платежів безпосередньо на користь суб'єктів, які виконали роботи та нада­ли послуги розпорядникам бюджетним коштів.

Єдиний казначейський рахунок — це система бюджетних ра­хунків органів державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідним балансовим рахунком, на які зараховують­ся податки, збори, інші обов'язкові платежі державного бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

Розпорядниками коштів є керівники міністерств, відомств та установ, яким надано право розпоряджатися бюджетними асиг­нуваннями, виділеними на відповідні заходи. Залежно від ступе­ня підпорядкованості та від обсягу наданих прав їх поділяють на головних і нижчестоящих.

Головними розпорядниками коштів з державного бюджету є міністри і керівники інших центральних органів виконавчої вла­ди. Головним розпорядникам надано право розподіляти кошти між нижчестоящими розпорядниками, а також витрачати їх на централізовані та інші заходи, на утримання апарату управління.

Розпорядниками коштів другого ступеня є керівники, які одер­жують кошти на видатки установи та розподіляють суму коштів, визначену головним розпорядником для переказу безпосередньо підпорядкованим їм установам, підприємствам і організаціям.

Розпорядниками коштів третього ступеня є керівники, які одержують кошти лише для безпосереднього витрачання.

За казначейської форми виконання державного бюджету роз­порядникам коштів відкриваються реєстраційні рахунки в орга­нах Держказначейства.

Фінансування видатків або проведення платежів безпосеред­ньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпорядникам коштів, здійснюються на підставі розпису доходів і видатків державного бюджету. Мі­ністерство фінансів України у двотижневий термін після опублі­кування Закону України про Державний бюджет України на від­повідний бюджетний рік передає затверджений розпис доходів і видатків державного бюджету по головних розпорядниках Голо­вному управлінню Державного казначейства.

Фінансування та оплата витрат проводяться органами Держа­вного казначейства за наявності даних про територіальне розта­шування мережі установ, підприємств і організацій на відповід­ній території та на підставі затверджених кошторисів доходів і видатків. Кошторис доходів і видатків бюджетної установи є го­ловним документом, який визначає обсяг, цільове спрямування та поквартальний розподіл її коштів.

Головні розпорядники коштів за місяць до початку бюджетно­го року подають на паперових та електронних носіях за встанов­леною формою дані про територіальне розташування мережі установ, підприємств та організацій, яким вони розподіляють кошти на відповідній території, Головному управлінню Держав­ного казначейства. Останнє їх узагальнює та доводить до управ­лінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі. Про зміни в територіальному роз­ташуванні мережі установ головні розпорядники коштів повід­омляють Головному управлінню Держказначейства один раз на квартал.

Розпорядники коштів другого ступеня подають дані про ме­режу підвідомчих установ у територіальному розрізі територіа­льним управлінням Держказначейства, які їх узагальнюють, гру­пують за територіями та доводять до відділень Держказна­чейства.

У місячний термін після затвердження державного бюджету головні розпорядники коштів подають до Головного управління Державного казначейства зведений кошторис доходів і видатків у розрізі підвідомчих установ за територіями, загальна сума якого повинна відповідати сумам розпису доходів та видатків держав­ного бюджету, затвердженого міністром фінансів.

Управління оперативно-касового планування видатків Держ­казначейства звіряє суми, затверджені у кошторисах, із сумами розпису доходів та видатків державного бюджету по відповідних підрозділах бюджетної класифікації та складає у 3-х примірниках

розпис видатків державного бюджету :^:я територіями. Розпис ви­датків за територіями затверджується заступником міністра фі­нансів — начальником Головного управління Державного казна­чейства.

Розпорядники коштів другого ступеня подають зведений кошторис доходів і видатків у розрізі підвідомчих установ та територій до територіальних управлінь Держказначейства, де його звіряють з розписом видатків, одержаним від Державного казначейства України. Складання та доведення розпису видат­ків державного бюджету нижчим органам територіальні управління Держказначейства здійснюють у порядку, аналогі­чному тому, який встановлено для Державного казначейства.

Розпорядники коштів третього ступеня подають затвердже­ні кошториси доходів та видатків до відповідних відділень Державного казначейства, де їхні дані звіряються з даними розписів видатків, доведеними вищими органами Державного казначейства.

В органах Держказначейства підлягають обліку зміни, що від­буваються у процесі виконання державного бюджету за видатка­ми. На підставі довідки про зміну кошторису видатків, одержаної від Міністерства фінансів України, Головне управління Держказ­начейства вносить зміни в розпис доходів і видатків державного бюджету, а на підставі реєстру змін зведеного кошторису видат­ків, поданого головним розпорядником коштів, — зміни до роз­пису видатків державного бюджету за територіями. Про зміни в розписі видатків територіальні управління Держказначейства по­відомляють своїм підлеглим органам.

Фінансування розпорядників коштів здійснюється органами Державного казначейства з поточного бюджетного рахунка «По­точні бюджетні рахунки установ і організацій, що утримуються з Державного бюджету України». Відкривати в установах банків розрахункові рахунки для операцій з бюджетними коштами роз­порядникам коштів забороняється.

Оплата витрат розпорядників бюджетних коштів органами Держказначейства здійснюється на підставі поданих розпорядни­ком платіжних доручень, до яких додаються відповідні рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, тру­дові угоди, договори на виконання робіт, акти виконаних робіт тощо. Орган Держказначейства здійснює оплату витрат як шля­хом безготівкового здійснення платежів безпосередньо на ко­ристь суб'єктів господарської діяльності, організацій і установ, які виконали роботи або надали послуги розпорядникам коштів,

так і шляхом надання дозволу на отримання готівки в установах банків на цілі, передбачені в кошторисах.

З метою забезпечення попереднього контролю за витрачанням коштів державного бюджету документи, що підтверджують не­обхідність проведення оплати рахунка, перевіряються щодо доці­льності та ефективності витрат. Суми, що підлягають перераху­ванню, звіряються з кошторисом доходів і видатків установи, залишками невикористаних асигнувань по підрозділах бюджет­ної класифікації. У разі потреби перевірка проводиться з виходом на місце, для чого складається необхідне рішення.

У тих випадках, коли при проведенні документальних переві­рок встановлено неефективність використання матеріальних цін­ностей та грошових коштів, неповне документальне підтвер­дження витрат, орган Державного казначейства відмовляє в оплаті даного рахунка і повертає його розпоряднику коштів, по­відомляючи про це в письмовій формі.

Для оформлення документів на отримання заробітної плати, стипендії, допомоги, витрат на службові відрядження тощо пред­ставник розпорядника бюджетних коштів, уповноважений отри­мувати грошову готівку, передає до операційно-контрольного управління Держказначейства довіреність на отримання грошо­вого чека. При отриманні заробітної плати та прирівняних до неї платежів разом з довіреністю подаються платіжні доручення на перерахування сум прибуткового податку з громадян, сум зборів до фондів соціального страхування та страхових внесків до Пен­сійного фонду.

З довіреністю подаються для перевірки документи, що під­тверджують необхідність витрат (розрахунково-платіжні відо­мості, трудові угоди тощо). Після прийняття документів до ви­конання виписується грошовий чек на отримання готівки. На підставі належно оформленого грошового чека уповноважена особа розпорядника коштів отримує готівку з відкритого в установі уповноваженого банку бюджетного рахунку органу Держказначейства.

Виконання місцевих бюджетів забезпечують Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням від­повідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів 'здійсню­ється територіальними органами Державного казначейства

України за функціями, визначеними ст. 48 Бюджетного кодек­су, а саме:

• здійснення операцій з коштами місцевих бюджетів;

• розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюдже­тних коштів;

• контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надхо­джень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;

• бухгалтерський облік та складання звітності про виконання місцевих бюджетів.

Запровадження казначейської системи обслуговування місце­вих бюджетів має важливе значення для:

• запровадження єдиного механізму управління коштами державного та місцевих бюджетів;

• удосконалення управління видатками місцевих бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу;

• посилення поточного контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів, дотримання штатної, фінан­сової і касової дисципліни.

Казначейська система обслуговування місцевих бюджетів має забезпечити:

^ прозорість руху бюджетних коштів згідно з бюджетними призначеннями;

^ акумуляцію бюджетних ресурсів розпорядників коштів мі­сцевих бюджетів на єдиному казначейському рахунку управлінь Держказначейства;

^ оперативність в управлінні коштами (можливість мати що­денні дані про залишки коштів на рахунках усіх рівнів бюджетів та на рахунках бюджетних установ);

^ єдиний підхід до бухгалтерського обліку та складання звіт­ності про виконання місцевих бюджетів.

Казначейська система не позбавляє місцеві органи влади прав, гарантованих їм Конституцією та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а навпаки, за її допомогою створюються умови для ефективного виконання покладених на них функцій. Це здійснюється завдяки поліпшенню управління коштами місцевих бюджетів, можливості оперативно розпоря­джатися і маневрувати ними, посиленню контролю за витра­чанням коштів.

У процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами органи Держказначейства виконують такі функції:

♦ установлюють механізм відкритгя та відкривають аналіти­чні рахунки в управліннях Держказначейства для зарахування

податків, зборів у розрізі видів платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів усіх рівнів;

♦ ведуть бухгалтерський облік доходів місцевих бюджетів (крім власних надходжень) відповідно до Плану рахунків бухгал­терського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, у розрізі кодів бюджетної класифікації доходів, типів проведених операцій та рівнів бюджетів;

♦♦♦ здійснюють розподіл платежів між рівнями місцевих бю­джетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених Бю­джетним кодексом та рішенням ради про бюджет;

♦ здійснюють розподіл інших платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів та перераховують розподілені кошти за нале­жністю;

♦ готують платіжні документи і проводять повернення надмі­ру або помилково сплачених до місцевих бюджетів платежів на підставі відповідних документів органів виконавчої влади, яким надано право стягнення до бюджету податків, зборів;

♦♦♦ здійснюють розрахунки за міжбюджетними трансфертами та перераховують їх до відповідних бюджетів, несуть відповіда­льність за повноту і своєчасність їх проведення;

♦♦♦ щоденно перераховують залишки надходжень на рахунки із здійснення видатків для кожного місцевого бюджету.

Платники податків та зборів сплачують платежі до місцевих бюджетів через установи банків, у яких вони обслуговуються. Банк платника перераховує кошти через систему електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) на аналітичні рахунки, відкриті на балансі управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севас­тополі у розрізі місцевих бюджетів та кодів бюджетної класифі­кації доходів.

Операції з обробки платежів, що надійшли до місцевих бю­джетів, здійснюються у такій послідовності:

1) повернення надміру та/або помилково сплачених коштів;

2) розподіл платежів до бюджетів за нормативами, визначе­ними Бюджетним кодексом та рішенням відповідної ради про мі­сцевий бюджет;

3) перерахування до державного бюджету та місцевих бюдже­тів коштів, що передаються з місцевих бюджетів згідно із зако­ном України про державний бюджет та рішенням відповідної ра­ди про місцеві бюджети;

4) проведення розрахунків за міжбюджетними трансфертами бюджету;

5) перерахування залишків надходжень на рахунок для здійс­нення видатків для кожного місцевого бюджету.

Відповідно до положень Бюджетного кодексу України за­вдання органів Держказначейства в частині обслуговування опе­рацій місцевих бюджетів за видатками полягають у посиленні контролю за рухом коштів місцевих бюджетів, своєчасному по­передженні їх нецільового використання та впровадження нових засад управління бюджетними зобов'язаннями.

При казначейському обслуговуванні місцевих бюджетів усі кошти цих бюджетів накопичуються на рахунках, що відкрива­ються в територіальних відділеннях державного казначейства на ім'я розпорядника коштів. При цьому банківські рахунки розпо--рядників коштів, які існували раніше, закриваються і розпоряд­ники, таким чином, позбавляються можливості самостійного ви­рішення питання доцільності та обсягу використання коштів. Оплата видатків здійснюється органами Державного казначейст­ва після одержання від розпорядників коштів розрахункових до­кументів. Органи державного казначейства здійснюють платежі на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали ро­боти або надали послуги бюджетним установам. Важливим за-' вданням Держказначейства є здійснення контролю за відповідні-' стю касових видатків розпорядників коштів напрямам та обсягу-встановлених бюджетних призначень виділеним асигнуванням та; прийнятим зобов'язанням. t

З метою здійснення попереднього контролю за витрачанням бюджетних коштів в органах Державного казначейства з 1 січня 2001 року запроваджено облік зобов'язань розпорядників коштів' бюджету. Такий облік здійснюється згідно з вимогами «Порядку обліку зобов'язань розпорядників коштів бюджету в органах Держ­казначейства» (від 19.10.2000р.). і

Для забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бю-f джетних коштів органи Держказначейства у процесі розрахунко-t во-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів здійснюють контроль як на етапі реєстрації зобов'язань розпоря-і дників бюджетних коштів, так і на етапі здійснення оплати раху­нків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів. Здійснен­ня касових видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів здійснюється Держказначейством з реєстраційних рахун-_; ків розпорядників бюджетних коштів шляхом проведення плате­жів із цих рахунків, відкритих в органах Держказначейства. При цьому контролюється цільове спрямування бюджетних коштів на стадії здійснення платежу на підставі документів, наданих розпо-

рядниками бюджетних коштів. Відповідальність за цільове вико­ристання бюджетних коштів несуть розпорядники та одержувачі бюджетних коштів.

Бюджетним обліком називається сукупність облікових про­цедур про рух і стан фінансових ресурсів при виконанні бюджету та виконанні кошторисів бюджетних установ. Система бюджет­ного обліку складається з трьох підсистем (видів) обліку — бух­галтерський, фінансовий і управлінський облік, які грунтуються на єдиній теоретичній та інформаційній базі, відрізняючись за формою і періодичністю розрахунку даних.

Єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових опера­цій, активів і фінансових зобов'язань держави визначаються Державним казначейством України за погодженням з Міністерс­твом фінансів України.

Облік виконання бюджету у фінансових органах (місцеві фі­нансові органи та органи Державного казначейства України) здійснюють відповідні служби цих органів. Так, облік виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів за доходами здійснюють органи Державного казначейства. Облік виконання місцевих бюджетів за видатками до повного впровадження каз­начейського обслуговування ведуть управління бухгалтерського обліку і звітності у складі головних фінансових управлінь облас­них, міських (міст Києва і Севастополя) державних адміністра­цій, а також відділи бухгалтерського обліку та звітності район­них, міських і районних у містах фінансових управлінь. Після впровадження повнофункціонального казначейського обслугову­вання місцевих бюджетів їх облік виконання буде здійснюватися територіальними органами Державного казначейства.

Фінансові органи належать до бюджетних установ. Крім облі­ку виконання бюджету, вони здійснюють облік виконання своїх кошторисів. Облік виконання бюджету і облік виконання кошто­рису у фінансових органах чітко розмежовані.

Бухгалтерський облік забезпечує своєчасне та повне відо­браження всіх операцій, надання користувачам інформації про стан активів і зобов'язань, результати виконання бюджетів (кош­торисів) та їх змін.

Фінансовий облік ведеться з метою накопичення даних про доходи, видатки, кредитування за вирахуванням погашення та фінансування дефіциту бюджетів, а також підбиття результатів виконання бюджетів (кошторисів).

Управлінський облік ведеться з метою забезпечення керівни­цтва оперативною фінансовою та нефінансовою інформацією у

визначеній формі для планування й управління, оцінки і контро­лю використання бюджетних коштів.

Предметом бюджетного обліку є фактичний стан і рух фі­нансових ресурсів. Об'єктами бюджетного обліку є: доходи і ви­датки бюджету; фінансування і борг бюджету; кошти, що пере­бувають на рахунках; кошти в розрахунках; фонди і резерви, які формуються у бюджетах у процесі їх виконання; матеріальні цін­ності бюджетних установ.

Методом бюджетного обліку називається сукупність послі­довно застосовуваних способів, за допомогою яких створюється інформаційна модель фактичного стану і руху фінансових ресур­сів у процесі обліку виконання бюджетів (кошторисів) та постій­но підтримується відповідність цієї моделі відображеній у ній дійсності. Кожна ланка цієї низки способів, взята окремо, назива­ється елементом методу бюджетного обліку. До елементів методу бюджетного обліку належать: наскрізне документування первин­ної інформації про предмет обліку; періодичне проведення інвен­таризацій; виявлення вартісної сутності економічних явищ, що змінюють стан фінансових ресурсів; використання бухгалтерсь­ких рахунків — специфічного інструментарію систематизації пе­рвинних відомостей, наявних у документах; застосування по­двійного запису на бухгалтерських рахунках; подання інформа­ційної моделі стану фінансових ресурсів у вигляді балансу; відо­браження найважливіших фрагментів інформаційної моделі руху фінансових ресурсів у вигляді зовнішньої звітності та внутрішніх зведень.

Завданнями обліку виконання бюджету є повне, своєчасне і достовірне відображення процесу виконання державного та міс­цевих бюджетів.

Бюджетний облік, як і бухгалтерський облік загалом, здійсню­ється на підставі первинних документів, якими оформляються операції з виконання бюджету, схем їх документообороту, облі­кових реєстрів, у яких відображаються ті чи інші операції.

Усі операції з виконання бюджету оформляються документа­льно. Документи, в яких відображаються відомості про ці опера­ції та підтверджується їх здійснення, називаються первинними, оскільки вони є основою для ведення обліку. Головним первин­ним документом у процесі виконання бюджету є платіжне дору­чення. Ознаки і показники операції, зафіксовані у первинному документі, називаються реквізитами документа.

За ступенем узагальнення інформації документи поділяють­ся на первинні та зведені. Первинним є документ, у якому вперше

відображається одна або кілька операцій, а зведеним — документ, узагальнюючий дані первинних документів.

За характером використання документи поділяються на ра­зові та накопичені. Разовим є документ, в якому подана одна операція, а накопиченим — документ, де показані ознаки й пока­зники кількох однорідних операцій.

За кількістю облікових позицій виділяють однорядкові та ба­гат<