Доходи і видатки державного бюджету

Програмна анотація. Структура доходів загального і спеціально­го фондів бюджету. Головні джерела бюджетних надходжень. Не­податкові надходження, їх склад та класифікація. Наукова класи­фікація видатків бюджету. Недосконалість формування системи бюджетних видатків та напрями її вдосконалення. Пріоритетні напрями бюджетної політики у соціальній сфері.

1^1 Рекомендована література

1. Бюджетний менеджмент: Підручник/ В. Федосов, В. Опарін, Л. Са­фонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. — К.: КНЕУ, 2004. — 864 с.

2. Бюджетний кодекс України. — К.: Велес, 2004. — 64 с

3. Василии О. Д., Павлюк К. В. Бюджетна система України: Підруч­ник. — К.: Центр навч. л-ри, 2004. — 544 с.

4. Опарін В. М, Малько В. I., Кондратюк С. Я. Бюджетна система.

— К.: КНЕУ, 2000. — 208 с.

5. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання-прес, 2003.

— 523 с.

6. Кириленко О. П. Місцеві бюджета України (історія, теорія, прак­тика). — К.: НІОС, 2000.

7. Конституція України. — К.: Феміна, 1996. — 64 с.

8. Павлюк К. В. Місцеві бюджети і міжбюджетні відносини // Фі­нанси України. — 1996. — № 6. — С 24—37.

9. Фінансово-правовий механізм формування дохідної частини бюджетів: Курс лекцій / Л. А. Савченко, А. В. Цимбалюк, В. Т. Кап-ріна та ін. — Ірпінь, Академія ДПС України, 2002. — 357 с

Доходи державного бюджету є фінансовою базою діяльності держави. їх склад, форми мобілізації залежать від системи і ме­тодів господарювання, а також від економічних завдань, які ви­рішує суспільство в той чи інший період.

Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та законами про державний бюджет на відпо­відний бюджетний рік. Починаючи з 2000 року державний бю­джет поділено на дві складові частини: загальний фонд і спеціа­льний фонд, що має забезпечити прозору та реальну систему оцінки усіх джерел доходів і визначених пріоритетів їх витрачання.

Доходи загального фонду державного бюджету (загальні до­ходи) призначені для забезпечення фінансовими ресурсами зага­льних видатків і не спрямовуються на конкретну мету. •>

Доходи спеціального фонду державного бюджету (спеціальні доходи) включають доходи, призначені на конкретну мету.

До доходів загального фонду державного бюджету зарахо­вуються у повному обсязі:

S податок на додану вартість;

S акцизний збір;

S ввізне мито;

S платежі за спеціальне використання лісових ресурсів дер­жавного значення;

•S збір за спеціальне використання водних ресурсів загально­державного значення та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту;

S платежі за користування надрами загальнодержавного зна­чення;

S плата за ліцензії на певні види господарської діяльності, крім тих, що видаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад та місцевими органа­ми виконавчої влади;

•/ державне мито в частині, що відповідно до закону зарахо­вується до державного бюджету;

S адміністративні штрафи та інші грошові стягнення, крім адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими орга­нами відповідних рад, районними державними адміністраціями або утвореними в установленому порядку адміністративними ко­місіями;

S кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна, одержаного державою в порядку спадкоєм­ства чи дарування, безгосподарного майна;

•/ податок на прибуток підприємств (крім податку на прибу­ток підприємств комунальної власності, 50 % податку на прибу­ток підприємств, що сплачується платниками за місцезнаходжен­ням у місті Києві та податку на прибуток підприємств, визна­ченого відповідним пунктом Закону України «Про оподаткуван­ня прибутку підприємств»);

•S суми перевищення розрахункової величини фонду оплати праці на підприємствах-монополістах;

S частину надходжень, визначену законом про державний бюджет, від продажу земельних ділянок несільськогосподарсько-го призначення, що перебувають у державній власності, до роз­межування земель державної та комунальної власності;

S кошти, що надійдуть у рахунок сплати реструктуризовано!" податкової заборгованості;

■S кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України та частину коштів, встановлених законом про державний бюджет за вчинення консульських дій за межами України;

■S надходження від перевищення валових доходів над видат­ками Національного банку України;

S дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) госпо­дарських товариств, які є у державній власності, крім підпри­ємств паливно-енергетичного комплексу;

S рентна плата за нафту, що видобувається в Україні;

•/ збори, що стягуються Державною автомобільною інспекці­єю України;

S плата за оренду цілісних майнових комплексів;

■/ митні збори;

S єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

S збір за використання радіочастотного ресурсу;

•S плата за користування позиками, наданими за рахунок кош­тів, залучених державою;

•S інші доходи, що зараховуються до загального фонду дер­жавного бюджету в розмірах, встановлених законодавством.

До доходів спеціального фонду державного бюджету нале­жать:

• частина податку на прибуток підприємств, визначена відпо­відно до Закону України «Про оподаткування прибутку підпри­ємств»;

• збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

• надходження коштів від збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

• відсотки за користування державним пільговим кредитом, наданим індивідуальним сільським забудовникам;

• відсотки за користування пільговим довгостроковим держа­вним кредитом, наданим молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла;

• надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової і спеціальної техніки, іншого майна Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів України війсь­кових формувань і правоохоронних органів;

• рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні;

• відрахування від плати за транзит природного газу через те­риторію України;

• надходження до страхового фонду безпеки авіації;

• частина надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, вста­новлена законом про державний бюджет на поточний рік;

• власні надходження бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України (у тому числі надхо­дження від платних послуг, що надаються бюджетними установами, кошти на виконання окремих доручень, благодійні внески);

• збори на обов'язкове пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються з купівлі-продажу валют, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та при відчуженні легкових автомобілів, з виробництва та імпорту тютюнових виробів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, послуг стільникового рухомого зв'язку (додаткові збори на виплату пенсій), у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

• надходження від реалізації матеріальних цінностей держав­ного резерву;

• надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту в миротворчих операціях;

• надходження до Фонду України соціального захисту інвалідів;

• збір за забруднення навколишнього природного середовища до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища;

• платежі, пов'язані з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, відповідно до укладе­ної міжурядової угоди;

• кошти, що надійдуть від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

• кошти, що надійдуть у рахунок відшкодування втрат сільсь­когосподарського і лісогосподарського виробництва;

• дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) підпри­ємств і господарських товариств паливно-енергетичного компле­ксу, які є у державній власності;

• зарубіжні гранти;

• кошти, що надійдуть від позичання матеріальних цінностей державного матеріального резерву;

• надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву понад обсяги, визначені зако­ном про державний бюджет на поточний рік;

• інші надходження, що зараховуються до спеціального фонду державного бюджету згідно із законодавством.

Динаміку і структуру доходів Державного бюджету України за 1992—2004 роки відображено в таблиці 3.1.

Як видно з таблиці, протягом дослідженого періоду структура до­ходів Державного бюджету України значно змінювалася, що зумов­лено як зміною політики доходів, зокрема податкової політики (зміна податкових ставок, бази оподаткування, податкових пільг тощо), так і розподілом загальнодержавних доходів між різними ланками бюдже­тної системи, а також зміною економічної ситуації в цілому.

Найбільшим джерелом доходів державного бюджету є пода­ток на додану вартість. У 1992—2004 роках спостерігалися знач­ні коливання надходжень від цього податку.

Другим за величиною джерелом надходжень до державного бю­джету є податок на прибуток (доходи) підприємств. Його частка бу­ла найбільшою у 1992—1994 роках. Зменшення частки доходів від податку на прибуток підприємств протягом 1996—2001 пояснюєть­ся зростанням числа збиткових підприємств, зниженням рентабель­ності продукції. У 2002—2004 роках спостерігається зростання час­тки даного прибутку, що, певним чином, свідчить про подолання несприятливих тенденцій у вітчизняній економіці.

Важливим дохідним джерелом державного бюджету є акцизний збір. У 1992—2001 роках його частка була відносно стабільною: протягом 1992—1996 років спостерігається поступове зменшення, яке досягло піку в 1996 році. Починаючи з 1997 року частка Акциз­ного збору в структурі доходів зведеного бюджету зростає.

Доходи від зовнішньоекономічної діяльності (в основному це вві­зне мито) також мають чималу питому вагу в надходженнях держав­ного бюджету, хоча спостерігається їх значне коливання за роками.

Неподаткові надходження становлять значний відсоток у дохо­дах бюджету (у середньому 20—30 %). Така роль неподаткових надходжень пояснюється спробою держави вирішити фіскальні проблеми в умовах фінансової кризи не за рахунок збільшення по­датків, а введенням нових неподаткових зборів і платежів. В умовах стабільної економіки неподаткові надходження не мають великого значення і становлять не більше 5 % доходів бюджету.

Склад неподаткових доходів бюджету, на відміну від податко­вих, є досить широким. При цьому існують надходження, які ма­ють постійний характер і які з'являються час від часу і зникають. Уведення останніх було спричинено необхідністю термінового збільшення доходів бюджету.

Неподаткові надходження можна поділити на кілька груп. Зо­крема — це доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові надходження.

До доходів від власності та підприємницької діяльності на­лежать:

♦ надходження від перевищення валових доходів над видат­ками Національного банку України;

♦ надходження від грошово-речових лотерей;

♦ дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) госпо­дарських товариств;

♦ рентна плата;

♦ інші надходження.

До адміністративних зборів і платежів, доходів від неко­мерційного та побічного продажу входять:

♦ плата за надання послуг службою дозвільної системи орга­нів внутрішніх справ;

♦ плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна;

♦ плата за утримання дітей у школах-інтернатах;

♦ державне мито;

♦ плата за утримання вихованців шкіл та профтехучилищ со­ціальної реабілітації;

♦ митні збори.

Надходження від штрафів і фінансових санкцій складаються з:

а адміністративних штрафів та санкцій;

а сум, стягнених з винних осіб, за шкоду, заподіяну підпри­ємству, установі, організації;

□ надходження від штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки та ін.

До інших неподаткових надходжень належать:

♦♦• надходження коштів від реалізації конфіскованого митними, пра­воохоронними та іншими уповноваженими органами майна і валюти;

♦♦♦ надходження сум кредиторської та депонентської заборго­ваності підприємств, щодо яких минув строк позовної давності;

♦♦♦ власні надходження бюджетних установ;

♦♦♦ надходження коштів від продажу військового майна;

♦♦♦ надходження до страхового фонду безпеки авіації;

♦♦♦ надходження сум різниці в ціні за газ;

♦♦♦ відрахування від сум перевищення розрахункової величини фонду оплати праці та ін.

У 1991 р. як терміновий захід до бюджету були залучені пла­тежі у фонд стабілізації економіки і внески з фонду споживання. Найбільшу частку серед названих вище неподаткових доходів починаючи з 1995 р. становила рентна плата за нафту і природ­ний газ, що видобувається в Україні, та різниця в цінах на приро­дний газ (1995 р. — 4,8 %, 1996 р. — 8,2 %).

Основною причиною встановлення з 1995 р. рентної плати за нафту і природний газ була необхідність вирівнювання цін на при­родний газ і нафту, що видобуваються в Україні, та цін, за якими вони надходять з інших держав. Крім того, за рахунок рентної плати поповнювались доходи бюджету, внаслідок чого з'являлася можли­вість створення умов для розвитку вітчизняної нафтової і газової промисловості. Проте в умовах хронічного браку фінансових ресур­сів ці додаткові надходження бюджету використовувалися насампе­ред для фінансування загальних витрат, не пов'язаних з розвитком газової і нафтової промисловості. При цьому погіршилось економі­чне становище відповідних підприємств і значно зменшилися за­значені вище доходи бюджету (2002 р. — 1,2 %). З 1999 р. було вве­дено плату за транзит газу, нафти й аміаку через територію України, надходження за якою становили 2,8 % у 2002 р.

Надходження від інших доходів, як правило, не перевищують 1 % від загального обсягу доходів бюджету. Для мобілізації до­даткових коштів до бюджету починаючи з 1995 р. вилучаються вільні залишки позабюджетних фондів, що свідчило про загост­рення проблем з фінансовими ресурсами держави.

У 2000 р. різко змінилось співвідношення між податковими і неподатковими доходами зведеного бюджету. Значне збільшення частки неподаткових доходів виникло за рахунок включення до дохідної частини зведеного бюджету власних надходжень бю­джетних установ і організацій, які до цього не обліковувалися в доходах бюджетів (у 2001 р. ці суми становили 10,3 % доходів зведеного бюджету), а також досить значних надходжень від приватизації майна (4,7 % у 2001 p.).

Позичені кошти та грошова емісія використовуються для фі­нансування видатків держави в умовах недостатнього надхо­дження коштів від податкових і неподаткових джерел. Вони є джерелом фінансування дефіциту бюджету, тобто перевищення видатків над доходами.

З проведеного аналізу видно, що склад і структура доходів бюджету постійно змінюються. Це зумовлюється як постійними перетвореннями в податковій системі України, так і намаганням держави вирішити фіскальні проблеми за рахунок неподаткових доходів. З цієї самої причини питома вага податкових доходів є не дуже високою. Фінансування бюджетного дефіциту в умовах нерозвинутого фінансового ринку України відбувалося за допо­могою емісійних кредитів Національного банку України, внаслі­док чого інфляція досягла дуже високих темпів. Лише з 1995 р. на ринку з'явились державні цінні папери, що свідчить про по-

ступове наближення до прийнятих у світі механізмів фінансуван­ня бюджетного дефіциту.

Становлення і розвиток системи доходів бюджету, яка б відпові­дала розвитку ринкових відносин, відбувається досить повільно. Ра­зом з тим з кожним роком прогресивних перетворень у бюджетній системі стає дедалі більше. Бюджет України на 2005 рік стане най­більшим за роки незалежності. 30 березня 2005 року Президент України підписав прийнятий Верховною Радою 25 березня 2005 ро­ку Закон «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік». Згідно з даним документом доходи Державного бюджету України на 2005 рік встановлено в розмірі 106 млрд 135 млн 385,4 тис. грн, у тому числі, доходи загального фонду держбюджету — 80 млрд 688 млн 275 тис. грн, доходи спеці­ального фонду — 25 млрд 447 млн 110,4 тис. грн.

Видатки державного бюджету за своєю економічною сутністю є інструментом досягнення вищого критерію справедливості й корис­ності для кожного члена суспільства. Видатки бюджету мають бути спрямовані на вирівнювання доходів окремих верств населення.

Матеріальну основу видатків бюджету становлять грошові кошти, які спрямовуються урядом та іншими адміністративними органами влади на фінансування економічної діяльності, соціа­льної сфери і соціальних потреб населення, на державне управ­ління, оборону та інші загальнодержавні потреби.

Кожен з видатків бюджету має кількісну і якісну характеристику. Кількісне визначення пов'язане з величиною виділених бюджетних коштів. Якісна характеристика дає уявлення про економічну природу та суспільне призначення кожного виду бюджетних видатків.

У видатках бюджету виявляється фінансова політика держави у сферах державного регулювання та стимулювання виробницт­ва, фінансового забезпечення соціального захисту населення, розвитку науково-технічного прогресу, міжнародної діяльності. Тому перелік витрат, їх склад і структура постійно змінюються залежно від конкретної економічної ситуації.

Видатки бюджету класифікуються за певними економічними ознаками залежно від галузевого й організаційного спрямування, від рівня державного управління.

Наукова класифікація видатків бюджету здійснюється за:

• роллю у відтворенні виробництва;

• суспільним призначенням;

• галузями економіки і соціальної сфери;

• цільовим призначенням;

• рівнями бюджетної системи.

■

Видатки бюджету обумовлюються насамперед їх суспільним призначенням, адже саме такий їх розріз найповніше відбиває сутність і призначення бюджету. Економічну функцію держави забезпечують видатки на економічну діяльність та науку, соціа­льну — видатки на соціальний захист населення, соціальне за­безпечення та соціальну сферу, оборонну — на оборону, управ­лінську — на утримання управлінських структур (органи держа­вної влади й управління, судові структури і прокуратура, право­охоронні органи і служба безпеки, митна і податкова служби) та на міжнародну діяльність. Окремо в бюджеті виділяються видат­ки, пов'язані з системою державного кредиту, — на обслугову­вання внутрішнього і зовнішнього державного боргу.

Бюджетним кодексом України передбачено, що з Державного бюджету України здійснюються видатки на:

1) державне управління: законодавчу владу, виконавчу владу, Президента України;

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння нау­ково-технічному прогресу державного значення, міжнародні нау­кові та інформаційні зв'язки державного значення;

5) національну оборону;

6) правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;

7) освіту;

8) охорону здоров'я;

9) соціальний захист та соціальне забезпечення;

10) культуру і мистецтво;

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт;

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14) програми реставрації пам'яток архітектури державного значення;

15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього гос­подарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

16) державні інвестиційні проекти;

17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження і ліквідації надзвичайних ситуа­цій та наслідків стихійного лиха;

18) створення та поповнення державних запасів і резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів та референдумів;

21) інші програми, які мають виключно державне значення.

Видатки бюджету на економічну діяльність в Україні охоплю­ють державні капітальні вкладення, бюджетні кредити підприємст­вам, державні субсидії й дотації, операційні витрати (на виробничу інфраструктуру — геологорозвідувальні роботи, роботи щодо зем­левпорядкування тощо). Вони спрямовуються в галузі економічного комплексу. При цьому видаткам бюджету надається допоміжна і ре­гулятивна роль у системі фінансового забезпечення економіки, ос­новними формами якого є самофінансування і кредитування.

Видатки бюджету на соціальний захист — це державні суб­сидії і допомоги окремим громадянам, які внаслідок об'єктивних, незалежних від них причин не можуть самостійно повною мірою забезпечити себе.

Видатки на соціальну сферу структуруються за галузевими ознаками: на освіту, охорону здоров'я, духовне і фізичне вихо­вання. Нині відповідно до прийнятої в Україні фінансової моделі бюджетні асигнування є головними у системі фінансового забез­печення соціальної сфери. Однак постійно розвивається сфера платних послуг, яка засновується на самофінансуванні та креди­туванні, а також спонсорство і меценатство, розглядаються на­прями переходу до страхової медицини.

Видатки на соціальне забезпечення пов'язані з державним забезпеченням тих громадян, які з об'єктивних причин не можуть утримувати себе самостійно, наприклад інваліди від народження, самотні особи похилого віку та ін.

Видатки на науку відбивають фінансування державних і міжде­ржавних науково-технічних програм, фундаментальних досліджень. Нині бюджетні видатки на науку значно скоротились, однак альтер­нативні джерела фінансування (комерційна наукова діяльність, спе­ціальні фонди і відрахування) не набули належного поширення.

Видатки бюджету на оборону охоплюють витрати на закупівлю озброєнь і військової техніки та на утримання військових частин. Крім того, до них також належать витрати на наукові дослідження у сфері оборони і на виплату пенсій військовослужбовцям.

Видатки у сфері міжнародної діяльності — це сплата внесків до міжнародних організацій, членом яких є Україна, утримання дипломатичних представництв за кордоном, відрядження за кор­дон представників органів державної влади.

Видатки на обслуговування державного боргу — це витрати на погашення заборгованості та виплату процентів за державни­ми позиками.

Структуру та обсяги видатків бюджету України за 2003—2004 рр наведено в табл. 3.2.

З наведених даних видно, що найбільшу питому вагу у зведе­ному бюджеті України займають соціальні видатки (на соціаль­ний захист населення, соціальне забезпечення та соціальну сфе­ру). Характерною ознакою динаміки структури бюджету останніх років є зниження питомої ваги видатків на економічну діяльність. Усе це свідчить про яскраво виражену його соціальну спрямова­ність. Однак це не забезпечує достатнього рівня соціальних послуг.

Реальна фінансова забезпеченість соціального захисту та соці­ально-культурних установ і закладів останніми роками суттєво знизилась. Причиною цьому є тривалий процес зниження обсягу виробництва, що призвів до такого низького обсягу ВВП, якого просто не вистачає для покриття бюджетних видатків.

Тому при фінансуванні соціального зглисту важливо встановити правильне співвідношення між видатками бюджету на соціальні ці­лі та на економічну діяльність. Спрямування коштів в економіку створює передумови для зростання ВВП, а відтак, з одного боку, збільшує можливості бюджету у фінансуванні соціальних заходів, а з іншого — знижує напруження у розподілі бюджетних коштів, оскільки зменшує потребу в самому соціальному захисті. Головну роль у такій політиці відіграють продуктивні витрати — інвестиції в основний капітал і науку. Проте вони мають тенденцію до знижен­ня. Питома вага інвестицій в основний капітал теж скорочувалась. Звичайно, не тільки ці чинники визначали процес спаду виробницт­ва в Україні. Проте такий підхід у бюджетній політиці досить нега­тивно впливав на стан економіки. Адже вирішити проблему виходу з кризи без визначених витрат практично неможливо.

Головна проблема, яка сьогодні стоїть перед Україною, — ста­білізація економіки і забезпечення її зростання. Однак без виді­лення відповідних коштів її неможливо розв'язати. З погляду фі­нансової політики в цілому необхідно знайти відповідні джерела фінансування і встановити їх структурне співвідношення. З по­гляду бюджетної політики, зокрема, необхідно визначити місце і роль бюджету у фінансовому забезпеченні потреб економічного розвитку та основні напрями бюджетного інвестування.

При виборі об'єктів бюджетного інвестування враховується зда­тність виробників випускати експортоспроможну та імпортозамінну продукцію, а також вироби особливої соціальної значущості (ліку­вальні препарати, продукти харчування, інші товари першої необ­хідності), знаходити і розширювати ринки збуту своєї продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках і відповідно нарощувати об­сяги її реалізації. Враховуються також можливості для пожвавлення виробництва в суміжних галузях і вирішення питань енергозбере­ження та використання альтернативних джерел енергопостачання.

В умовах обмеженості фінансових ресурсів держава не має можливості виділяти бюджетні кошти на підтримку неефектив­них підприємств, які, власне, є банкрутами. Тому особливої ваги набуває питання перепрофілювання, консервації, а в окремих ви­падках і закриття неефективних виробничих структур.

У цілому система видатків бюджету повинна забезпечувати на­дійне функціонування держави і сприяти економічному зростан­ню, що досягається за рахунок раціональної структури видатків.

Прийняті останніми роками законодавчі акти, програми та інші нормативні документи, що визначають обсяги видатків державного і місцевих бюджетів, здебільшого приймалися без належного вра-

хування можливостей економіки та населення у сплаті податків для формування доходів бюджету. Це призвело до структурної розбала-нсованості фінансів держави, значних (прихованих та наявних) де­фіцитів державного бюджету. Розрив між потребою у видатках і об­сягом ресурсів бюджету, у т. ч. потенційних, може бути подоланий лише за умови призупинення Верховною Радою чинності окремих законодавчих актів, видатки на виконання яких у бюджеті не перед­бачені або передбачені не в повному обсязі.

Це дасть змогу суттєво оздоровити бюджетну систему і вод­ночас запобігти зростанню заборгованості за зобов'язаннями держави, які не можуть бути виконані.

Водночас треба запропонувати механізми, які не дозволяти­муть у майбутньому приймати закони без урахування їх впливу на бюджет, а також заходи щодо обмеження дії уже прийнятих законодавчих актів, не забезпечених бюджетними асигнуваннями.

Актуальним завданням уряду є раціоналізація мережі закладів та установ, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, для підвищення рівня та якості послуг, що надаються громадя­нам, виконання у повному обсязі цільових програм соціально-економічного та гуманітарного розвитку, підвищення ефективно­сті використання бюджетних коштів. Програми та заходи, що не належать до пріоритетних, мають бути призупинені або переве­дені на фінансування за рахунок небюджетних ресурсів.

Ключовим завданням бюджетної політики має стати збере­ження соціальної спрямованості бюджету. Пріоритетними на­прямами бюджетної політики у соціальній сфері є:

■S встановлення рівня мінімальної заробітної плати не нижче прожиткового мінімуму;

■S остаточне розмежування пенсійних виплат з бюджету і Пе­нсійного фонду;

•S індексація грошових доходів працівників бюджетної сфери відповідно до чинного законодавства;

•S раціоналізація системи соціальних пільг через запрова­дження надання адресних пільг і субсидій населенню виключно у грошовій формі;

•/ забезпечення у повному обсязі виплати допомог малозабез­печеним громадянам та сім'ям з дітьми, повне погашення забор­гованості із соціальних виплат;

•S підвищення заробітної плати працівникам бюджетної сфери та стипендій студентам не менш як на 50 %;

■S визначення реальних механізмів погашення знецінених грошових заощаджень громадян в установах Ощадного банку і страхових внесків до колишнього Укрдержстраху.:

Пріоритетним завданням є вдосконалення відповідно до чин­ного законодавства системи державного фінансування розвитку вітчизняної науки та культури.

При формуванні державного бюджету слід передбачити вида­тки на оборону відповідно до Закону України «Про оборону» та з урахуванням реалізації програми реформування та розвитку Збройних сил України.

Потрібно передбачити бюджетні видатки на реалізацію про­грами адміністративної реформи, а також на проведення судової реформи в Україні.

Необхідні принципово нові підходи до політики капітальних видатків держави. Вони мають скласти основу бюджету розвит­ку. До бюджету розвитку мають бути включені передбачені у бюджеті централізовані капітальні вкладення, видатки на науку, галузеві програми розвитку та інші капітальні видатки. Бюджет розвитку має складатися за програмно-цільовим підходом та по­даватися разом з проектом державного бюджету як складова час-. тина програми економічного і соціального розвитку.

Потребує перегляду існуючий порядок розподілу та використання капітальних вкладень. їх обсяг має бути не менше 1 % видатків зага­льного фонду державного бюджету і спрямовуватись на вирішення загальнодержавних і регіональних соціально-економічних проблем, пов'язаних з енергозбереженням, реформуванням земельних відно­син, створенням державної інформаційно-аналітичної системи, буді­вництвом об'єктів комунальної та виробничої інфраструктури, соціа­льного призначення, газо- та водопроводів, запобіганням еколо­гічним катастрофам тощо. На фінансування об'єктів виробничого призначення має спрямовуватися частина надходжень від приватиза­ції державного майна, яка має використовуватись на кредитній основі виключно на структурну перебудову, інноваційне оновлення, модер­нізацію виробництв та технологічний розвиток підприємств.

йППп ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

■ 1. Наведіть визначення бюджетної системи відповідно до

Бюджетного кодексу України.

2. Чи існує різниця між місцевими бюджетами і бюджетами місцевого самоврядування?

3. Охарактеризуйте структуру бюджетної системи України.

4. Що розуміють під терміном «зведений бюджет»?

5. Яка роль зведеного бюджету у функціонуванні бюджет­ного механізму?

10*

6. Охарактеризуйте принципи, на яких ґрунтується бю­джетна система України.

7. Охарактеризуйте структуру загального та спеціаль­ного фондів бюджету.

8. Якими нормативними актами визначається розподіл та дже­рела фінансування загального і спеціального фондів бюджету?

9. Хто є суб'єктами бюджетних правових відносин?

10. Які функції виконує правове регулювання бюджетних процесів.

11. Які правові документи регламентують проведення бю­джетної політики в Україні?

12. Які функції виконує Міністерство фінансів у процесі під­готовки і виконання бюджету?

13. Як поділяються взаємовідносини між бюджетами за правовим регламентуванням?

14. Яка форма взаємовідносин між бюджетами є основною. У чому її особливості?

15. Які форми взаємовідносин між бюджетами належать до міжбюджетних трансфертів?

16. Які функції виконують дотації вирівнювання?

17. Які види субвенцій Ви знаєте?

18. Який нормативний акт визначає склад доходів держав­ного бюджету?

19. Які економічні функції виконують загальний і спеціаль­ний фонди державного бюджету?

20. Наведіть структуру доходів загального та спеціально­го фондів державного бюджету.

21. Визначте основні тенденції динаміки і структури дохо­дів Державного бюджету України за роки незалежності.

22. Що є найбільшим джерелом доходів Державного бюджету?

23. Охарактеризуйте структуру неподаткових надхо­джень до бюджету?

24. Яка економічна сутність видатків державного бюджету?

25. За якими критеріями здійснюється класифікація бю­джетних видатків?

26. Які видатки Державного бюджету передбачено Бю­джетним кодексом України?

27. Які видатки мають найбільшу питому вагу у зведеному бюджеті?

28. Визначте пріоритетні напрями бюджетної політики у соціальній сфері.

АШ£\ ТЕСТИ

1) До місцевих бюджетів належать:

1) бюджети територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

2) загальнодержавний, обласний, районний, низовий;

3) бюджет АР Крим, обласні, районні, районів у містах, місцевого само­врядування;

4) загальний, спеціальний. і

2) Бюджетна система України включає рівні, що відповідають адмініст­ративно-територіальному поділу держави:

1) республіканський, обласний, районний;

2) АР Крим, областей, районний, районний у містах, місцевого самоврядування;

3) загальнодержавний, обласний, районний, низовий;

4) територіальної громади, села, селища, міста.

3) Усі бюджети, які утворюються у населених пунктах, належать до:

1) низових;

2) районних;

3) бюджетів місцевого самоврядування;

4) обласних;

5) зведених.

4) Зведений бюджет району включає:

1) бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

2) сукупність усіх складових бюджетної системи;

3) показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, се­лищних і сільських бюджетів;

4) показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення.

5) Принцип обґрунтованості бюджету полягає у:

1) використанні бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

2) відповідальності кожного учасника бюджетного процесу за дії або без­діяльність на кожній стадії бюджетного процесу;

3) формуванні на реалістичних макропоказниках економічного і соціаль­ного розвитку держави, та розрахунках витрат і надходжень, що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил;

4) відповідності повноважень на здійснення бюджетних витрат обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

6) Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається:

1) Законом УРСР «Про бюджетну систему Української РСР»;

2) Законом України «Про бюджетну систему України»;

3) Законом України «Про державний бюджет України»;

4) Бюджетним кодексом України;

5) Конституцією України. •..

7) Державний бюджет України затверджується:

1) всенародним референдумом;

2) Президентом України;

3) Верховною Радою України;

4) Кабінетом Міністрів України;

5) Міністерством економіки.

8) Контроль за використанням коштів державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює:

1) Служба безпеки України;

2) Бюджетний комітет;

3) Міністерство фінансів; *

4) Рахункова палата;

5) Голова Верховної Ради.

9) Держава реалізує бюджетну політику через:

1) Міністерство фінансів України;

2) Бюджетний комітет ВР;

3) Кабінет Міністрів України;