Взаємовідносини між ланками бюджетної системи, шляхи їх удосконалення.

Серед основних питань бюджетної політики, таких, як проблеми формування доходної частини державного бюджету, визначення пріоритетів у витрачанні бюджетних коштів, забезпечення їх цільового та ефективного використання, важливим є питання зміцнення місцевих бюджетів, організації міжбюджетних відносин, тобто відносин між державою, АР Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання їх функцій.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечити виконання цих повноважень.

Важливою передумовою створення ефективної системи міжбюджетних відносин є розробка стратегії соцїально -економічного розвитку регіонів, визначення механізмів активізації регіональної економічної політики, реалізації цілеспрямованих заходів щодо реструктуризації економіки територій, у тому числі шляхом надання трансфертів місцевим бюджетам згідно з критеріями економічної ефективності.

Система міжбюджетних трансфертів, визначена Бюджетним кодексом України, включає в себе кошти, які безоплатно І безповоротно передаються з одного бюджету до Іншого. Розмір цих трансфертів затверджується Верховною Радою України у Законі,Про Державний Бюджет України" на відповідний рік з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного становища території.

Розрізняють такі види міжбюджетних трансфертів, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам:

- дотації вирівнювання (міжбюджетнї трансферти на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який їх отримує);

- субвенції на здійснення програм соціального захисту, виконання інвестиційних проектів;

- субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою.

Розподіл міжбюджетних трансфертів здійснюється з урахуванням загальних обсягів фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, кількості мешканців та споживачів соціальних послуг, прогнозні показники доходів бюджетів місцевого самоврядування.

Важливим напрямком удосконалення міжбюджетних відносин є зміцнення доходної бази місцевих бюджетів, які е фундаментом всієї бюджетної системи і фінансовою основою місцевого самоврядування.

При розподілі доходів між різним рівнями бюджетів одним з головних принципів є максимальне забезпечення кожної ланки бюджетної системи стійкими, регулярними надходженнями коштів, необхідних для реалізації наданих повноважень щодо вирішення задач комплексного розвитку територій. Такий підхід здатний сприяти розширенню самостійності місцевих органів влади у складанні і виконанні своїх бюджетів та посилити їх вплив у регіонах на виробництво, доходність і рентабельність суб'єктів господарювання - платників податків. Ці питання знайшли своє вирішення у Бюджетному кодексі України. У цьому документі передбачено децентралізувати систему державних фінансів, при якій доходи і видатки місцевих бюджетів повинні формуватися на підставі чітких бюджетних правил. Завдяки такому підходу фінансування має здійснюватися на стабільній основі, а процес прийняття бюджетних рішень стане більшою мірою відкритим і досконалим.

Видатки державного бюджету.

Видатки бюджету, як основна частина державних видатків, являють собою витрати, що виникають у зв'язку з виконанням державою своїх функцій. Видатки бюджету класифікуються за функціональними та економічними ознаками.

Функціональний поділ видатків дає змогу виявити пропорції у розподілі бюджетних коштів, змінювати ті пропорції з метою необхідних зрушень у галузевій структурі суспільного виробництва.

Функції, що виконуються державою, можна розділити на 4 категорії:

І. Державні послуги загального призначення.

1). державне управління;

2). судова влада;

3) міжнародна діяльність;

4) фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу;

5) національна оборона;6). правоохоронна діяльність;

7) забезпечення безпеки держави.

//. Суспільні та соціальні послуги.

1). освіта;2) охорона здоров'я; 3). соціальний захист та соціальне забезпечення;4) житлово-комунальне господарство;

5) культура та мистецтво;6) засоби масової інформації; 7). фізична культура і спорт.

/// Державні послуги, пов 'язані з економічною діяльністю.

1) промисловість та енергетику;

2) будівництво;3) сільське господарство:

4) лісове господарство, рибальство, мисливство:

5) транспорт;6) зв'язок,7) шляхове господарство, телекомунікації та інформатика;8) послуги, пов'язані з економічною діяльністю, щодо реалізації проектів багатоцільового розвитку, пов'язані з формуванням загальної економічної політики, управлінням и галузі стандартизації, гідрометеорології, геодезії та контролем за виробництвом;9) охорону навколишнього середовища;

10) попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха 11) поповнення державних запасів та резервів

IV. Обслуговування державного боргу.

1) видатки з обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу;

2) видатки з резервних фондів

За економічними ознаками видатки зведені в єдині економічні категорії, що відображають розмежування коштів, спрямованих на поточні або капітальні видатки.

До поточних видатків за предметними ознаками відносяться:

-витрати на товари та послуги (заробітна плата працівників бюджетних установ, придбання матеріалів, витрати на відрядження, оплата комунальних послуг та енергоносіїв);

-виплата процентів банківським установам за внутрішніми та зовнішніми позиками;

-субсидії та поточні трансфертні платежі.

Під капітальними видатками розуміють платежі з метою придбання капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів товарів, землі, нематеріальних активів. Вони включають:

-придбання основного капіталу. До складу цих видатків відносяться видатки на капітальне будівництво, капітальний ремонт, витрати на нові або існуючі товари тривалого користування;

-створення державних запасів та резервів. -капітальні трансферти.Капітальні трансферти — невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог.

Капітальні видатки складають основу видатків розвитку, призначених для фінансування Інвестиційної та інноваційної діяльності.

 

15. Види фінансових планів та напрямки удосконалення.

У процесі фінансового планування складаються різні фінансові плани, які охоплюють рух фінансових ресурсів на різних рівнях господарювання та в різних ланках.

Усі ці плани відносно самостійні і в той же час тісно пов'язані між собою.

Залежно від сфери функціонування і характеру фінансових відносин фінансові плани підрозділяються на загальнодержавні, територіальні плани та плани окремих господарських структур. До загальнодержавних фінансових планів відносяться:

1) баланс фінансових ресурсів та витрат держави;

2) зведений бюджет України;

3) державний бюджет України;

4) бюджет Пенсійного фонду тощо.

До територіальних фінансових планів відносяться:

1) бюджет АР Крим;

2) усі види місцевих бюджетів.

До фінансових планів окремих підприємницьких структур, що формуються на децентралізованому рівні, відносяться:

1) фінансові плани підприємств та закладів усіх форм власності;

2) кошториси доходів та видатків бюджетних закладів;

3) кошториси доходів та видатків громадських організацій, благодійних фондів.

В умовах ринкової економіки відбувається постійне вдосконалення фінансового планування на основі використання наукових методів пізнання об'єктивних закономірностей розвитку суспільства, аналізу досягнутого економічного рівня, пошуку можливостей його подальшого покращення, досліджень економічних явищ і процесів у суспільстві.

Удосконалення територіального фінансового планування здатне сприяти комплексному розвитку регіону при ефективному використанні місцевих природних, трудових, фінансових ресурсів.

Фінансове планування на мікрорівні покликане сприяти досягненню такого рівня управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, який забезпечує його успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу.

Фінансове планування і прогнозування виступає важливим елементом державного регулювання економічних і соціальних процесів. Результатом фінансового планування є фінансові показники, які мають певні ознаки і знаходять своє відображення у фінансовому плані.

 

 

16. Види і форми державного кредиту та їх розвиток.
Державний кредит виступає, як правило, у двох формах: державні позики та ощадна справа.Найпоширенішою формою державного кредиту є позики.Державні позики — це кредитні відносини між державою і фізичними та юридичними особами, в результаті яких держава отримує обумовлену суму коштів на обумовлений термін за встановлену плату. За 'допомогою їх мобілізуються тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб для фінансування потреб держави. Кошти держава отримує шляхом випуску і розміщення цінних паперів — облігацій і казначейських зобов'язань. Ці цінні папери являють собою боргове зобов'язання держави, за яким їх власникам у встановлені строки повертається борг і виплачується доход у формі процента чи виграшу.

Акумульовані облігаційними позиками кошти юридичних та фізичних осіб суттєво полегшують і прискорюють вирішення багатьох проблем структурної перебудови економіки держави, розвитку регіонів, освоєння нових родовищ природних ресурсів, на які у державному бюджеті не вистачало коштів. Тому доцільність і корисність випуску облігацій для оформлення державного кредиту спеціалістами не ставиться під сумнів.

Позики можуть бути як державні, так і місцеві. Проведені дослідження ринку муніципальних позик в Україні свідчать, що вони допомагають створювати у регіонах достатньо конкурентні умови залучення коштів, стимулюють формування макроекономічної фінансової стабілізації, пожвавлюють економічну кон'юнктуру і інвестиції. Мобілізовані муніципальними позиками кошти здатні забезпечувати інвестиційну підтримку вітчизняного товаровиробника і вкладень у нерухомість, допомагають прискорити становлення інфраструктури фондового ринку та піднести його роль у стимулюванні економічного зростання.

За строками випуску розрізняють позики короткострокові (до 1 року), середньострокові (1-5 років), довгострокові (понад 5 років) та з правом довгострокового погашення.

Другим методом мобілізації коштів через систему державного кредиту є ощадні банки та ощадні установи держави, у яких розміщені вільні кошти населення.

Ощадна справа - це діяльність у суспільстві, пов'язана із заощадженням, накопиченням і використанням грошей. Вона є частиною фінансів як сукупності економічних відносин людей.

Основною функцією інститутів ощадне - кредитної системи є залучення тимчасово вільних грошових коштів населення та юридичних осіб, їх подальше ефективне розміщення і раціональне використання через систему державного кредиту.

Ощадні вклади служать 'їх власникам для нагромадження грошових заощаджень і підтверджуються видачею їм на руки відповідних документів. Кошти на ощадних вкладах зберігаються у банках тривалий період і є стабільними ресурсами для довгострокового кредитування банківських клієнтів.