Фінансові ресурси підприємств

Діяльність суб'єктів господарювання значною мірою залежить від забезпеченості фінансовими ресурсами, що у свою чергу визначається обсягом отриманих доходів і рівнем їх вилучення та надходження через систему фінансових відносин.

Вплив фінансів на ефективність господарювання визначається тим, наскільки активно вони стимулюють зростання рентабельності, продуктивності праці, ефективне використання основних і обігових коштів, зниження витрат, підвищення якості продукції. Вплив фінансів на ефективність господарювання виявляється насамперед у процесі формування фінансових ресурсів.

Фінанси підприємницьких структур — це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які створюються і використовуються на цілі здійснення виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг в різних галузях економіки.

Фінансові ресурси підприємства являють собою кошти, акумульовані підприємством з різних джерел, які знаходяться у господарському обігу і призначені для фінансування його потреб.

Грошові кошти постійно надходять на рахунки підприємств у вигляді виручки від реалізації, вкладів на депозитні рахунки, лізингових операцій, операцій з цінними паперами: акціями, облігаціями тощо.

Не всі кошти, які надходять від реалізації, належать підприємству. Так, податок на додану вартість, акцизний збір, мито, які хоч і включаються в ціну товару, не належать підприємству, і як непрямі податки, надходять до бюджету.

Підприємством може бути використана тільки сума виручки за мінусом перерахованих податків.

До грошових фондів, які формуються на підприємстві, відносяться:

1) статутний фонд, який використовується для інвестування в основні та оборотні фонди;

2) фонд оплати праці, який використовується для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам;

3)амортизаційний фонд, який використовується для фінансування капітальних вкладень та капітального ремонту;

4) фонд розвитку виробництва;

5) фонд соціального призначення;

6) фонд матеріального стимулювання;

7) резервний фонд;

8) спеціальні фонди.

Кошти цих фондів, а також грошові кошти у вигляді дотацій, субсидій, кредиторської заборгованості усіх видів, банківських кредитів, являють собою фінансові ресурси підприємства.

За джерелами формування фінансові ресурси підприємства поділяють на власні та залучені. До власних відносяться статутний фонд, амортизаційні відрахування, виручка, прибуток. До залучених відносяться майнові внески, кошти, мобілізовані на фінансовому та кредитному ринках.

У структурі фінансових ресурсів підприємств визначальне місце мають власні кошти, підвищення питомої ваги яких позитивно впливає на фінансовий стан підприємства.

Підприємства вирішують завдання з визначення виробничих витрат, використання фінансових ресурсів, застосовуючи прогресивні форми і методи контролю та управління. Побудова ефективної системи розроблення І прийняття управлінських рішень за всіма аспектами формування і розподілу фінансових ресурсів на підприємстві є визначальною для забезпечення ефективності його господарської і фінансової діяльності.

Фінансовий механізм: призначення та склад.

Фінанси як економічна категорія здійснюють вплив на соціально - економічний розвиток країни через фінансовий механізм, який відображає напрямки, характер і сутність функціонування фінансів у суспільстві.

Фінансовий механізм - це сукупність форм і методів управління фінансовою діяльністю держави, які застосовуються суспільством з метою забезпечення умов для економічного та соціальної о розвитку країни. По суті - це методичні, організаційні й правові положення та заходи, які визначають функціонування фінансів в економіці держави, їхнє практичне використання для досягнення відповідних цілей і завдань.

За допомогою фінансового механізму здійснюється широкомасштабний розподіл і перерозподіл створюваного в державі валового внутрішнього продукту відповідно до основних положень фінансової політики.

Фінансовий механізм є частиною господарського механізму, який являє собою сукупність форм і методів управління суспільним виробництвом.

Функціонування фінансового механізму відбувається у процесі формування, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб держави і окремих суб'єктів господарювання.

Характер впливу фінансового механізму на економічний та соціальний розвиток країни визначається тим, що розподільні відносини є вторинними порівняно з відносинами виробництва, тобто розподілити можна лише тоді, коли вже щось створено, 3 іншого боку, процес розподілу не пасивно відображає виробництво, а здІйснюс вплив на нього через різні форми, методи і органи управління фінансовими відносинами.

Фінансовий механізм - найбільш динамічна частина фінансової політики, його зміни відбуваються у зв'язку з вирішенням різноманітних тактичних завдань, і тому фінансовий механізм чутливо реагує на всі особливості поточного стану в економіці та соціальній сфері країни.

Засобом впливу фінансових відносин на господарчу діяльність є фінансові методи.

У рамках фінансового механізму існують два основні методи:

Фінансове регулювання

Фінансове забезпечення

Структура фінансового механізму

Основними складовими фінансового механізму є:Фінансове планування, Фінансові показники, Фінансові важелі,Норми і нормативи, Фінансове правд, Інформаційне забезпечення, Фінансовий контроль.

 

 

Фінансовий ринок.

Для нормального функціонування економіки постійно необхідні мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів між ЇЇ сферами і секторами. Мобілізація та розміщення цих ресурсів може бути здійснена за допомогою фінансового ринку. Він покликаний посилювати та поліпшувати розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів, що сконцентровані в державних грошових фондах, у розпорядженні підприємницьких структур і у населення. Фінансовий ринок є важливим каналом фінансування економіки. Це фундамент фінансової системи, що надає їй стабільності та стійкості.

Як економічна категорія фінансовий ринок - це відносини між суб'єктами економіки з приводу реалізації вартості і споживчої вартості, вираженої у фінансових активах..

В організаційному плані фінансовий ринок - це сукупність ринкових фінансових інститутів, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників, і які, відповідно до чинного законодавства,можуть здійснювати операції на фінансовому ринку. До них належать комерційні банки, Національний банк, фондові біржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові організації.

Суб'єктами фінансового ринку виступають фізичні та юридичні особи і фінансові посередники.

Фінансовий ринок, залежно від видів фінансових активів, поділяється на:

Грошовий ринок являє собою ринок короткотермінових боргових зобов'язань. На ньому товаром виступають гроші, а їхньою ціною - відсотки за користування кредитом.

Фінансові ринки діють як посередники між позичальниками та заощаджувачами.

Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів.

Основними суб'єктами грошового ринку виступають комерційні банки, брокерські контори та інші фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти підприємств, банків, населення, установ.

Ринок позичкового капіталу (кредитний ринок) охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних та юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на умовах повороткості, строковості та платності. Отже, об'єктом оперування є не власне гроші, а лише право на тимчасове користування грошовими коштами,

Кредитний ринок, як частина фінансового ринку, синтезує в собі ринки різних платіжних засобів, він функціонує на основі укладання кредитних угод. Центром концентрації і руху грошових потоків виступає комерційний банк.

За допомогою валютного ринку встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами І продавцями валют, економічні та організаційні відносини між учасниками міжнародних розрахунків з приводу валютних операцій, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій.

Ринок капіталів складається з ринку фінансових інструментів, що відображають права власності, та довгострокових боргових зобов'язань. Значну долю серед них займають вкладення коштів у цінні папери.