Лекція 4. Вимірювання соціальних характеристик об’єкта дослідження

План

4.1 Проста номінальна шкала

4.2 Порядкова шкала

4.3 Метрична шкала

 

У соціальних дослідженнях використовуються різні прийоми кількісного та якісного відображення й аналізу соціальних явищ, їх основних характеристик – динаміки, інтенсивності, структури. Зрозуміло, що для адекватного відображення таких характеристик потрібна процедура вимірювання, тобто фіксація ознак предмета дослідження у певній площині координат.

Вимірювання – це процедура порівняння об’єкта дослідження зі створеним емпіричним еталоном числового вираження його характеристик у певному масштабі та на шкалі.

На шкалі може фіксуватися тривалість протікання процесу чи явища, чисельність або обсяг аудиторії радіо, телебачення, друкованих засобів масової інформації тощо.

Зрозуміло, що соціальні явища можуть бути співвіднесені у загальностандартних показниках: одиницях часу, розташуванні в просторі, фізичній чисельності конкретних об’єктів, частоті відвідування соціальних інститутів виховання – бібліотек, музеїв, спортивних залів, концертів тощо. Разом із тим, часто-густо соціальні факти не мають загальновживаних еталонів для оцінки їх кількісних та якісних параметрів. У такому випадку виникає необхідність у створенні таких емпіричних еталонів, які можна назвати соціологічними шкалами.

Відомий російський соціолог Г.І.Саганенко пропонує для вимірювання ознак та характеристик соціальних процесів і явищ такі шкали: «назв», «порядку», «інтервальна», «відносин».

В.О.Ядов розглядає процедуру вимірювання так: спочатку надає характеристики різним типів шкал: 1 – невпорядкована шкала назв (проста номінальна шкала); 2 – упорядкована шкала назв (порядкова шкала); 3 – метрична шкала рівних інтервалів.

 

Проста номінальна шкала

Коли виникає потреба впорядкувати події та явища у певному порядку, можна запропонувати схему групування цих елементів за подібністю. Так, можна зафіксувати в такій шкалі класифікацію мотивації навчання у вузі: «отримати диплом про вищу освіту», «здобути знання, вміння та навички професії», «отримати престижну професію», «вирішувати власну долю самостійно» тощо. У цьому випадку неможливо впорядкувати запропоновані судження в певній системі координат у тому сенсі, що один мотив кращий, а інший гірший, вони просто різні. У той же час, кількісна репрезентація даних, які згруповані в номінальній шкалі, може бути підґрунтям для здійснення певного аналізу мотивації навчання у ВНЗ. У номінальній шкалі існують такі можливості числових операцій:

1. Визначення частот у натуральних величинах. Наприклад, скільки респондентів із конкретної сукупності вибрали певний варіант відповіді в анкеті щодо мотивації навчання у вузі. Відповідно це можна зробити у відсотковому варіанті до загальної чисельності або у показниках моди розподілень (М), тобто групування з найбільшою чисельністю. Наприклад, із 1450 респондентів, які мали можливість вибрати певний варіант відповіді, варіант «А» відзначили 850 чоловік., «В» – 1100 респондентів, «С» – 420 студентів. Від загальної чисельності отриманих відповідей (850+1100+420=2370) це становить для «А» – 850:2370=36,3 %, для «В» – 46,3 % і для «С» – 18,4 %. Таким чином, можна виділити групу найбільшої чисельності, яка називається модальною, тобто варіант «В».

За допомогою таких шкал можна вивчати взаємодію між собою різних груп або класів явищ. Наприклад:

 

Таблиця 4.1 – Вивчення взаємодії різних груп або класів явищ

Комбінації варіантів відповіді	Число відповідей	Доля у % до всіх респондентів
АВС		14,4
АВ		21,3
АС		4,0
ВС		9,6
А		19,4
В		30,3
С		1,0
Всього

 

Утворені такі шкали дозволяють виявити наявність або відсутність зв’язків між ознаками, які зафіксовані в шкалах, тобто можна побудувати перехресні таблиці сумісності. Наприклад, можуть бути відмінності у відповідях юнаків та дівчат, які зафіксовані у таблиці:

 

Таблиця 4.2 – Перехресна таблиця сумісності

Варіанти відповіді	Жінки	Чоловіки	Всього відповідей
А	240 (18,5 %)	610 (57,0 %)
В	680 (52,2 %)	420 (39,2 %)
С	380 (29,3 %)	40 (3,8 %)
Всього відповідей	1300 (100 %)	1070 (100 %)

 

Аналіз таблиці дозволяє виявити значно менші пропорції чисельності відповідей чоловіків щодо жінок у варіанті «С» та значного домінування їх у варіанті «А». Розрахунок відсоткових пропорцій дозволяє візуально це помітити.

 

Порядкова шкала

Упорядкована номінальна шкала може відображати відносини між класами об’єктів, але не фіксувати відстані між різними градаціями (класами). Наприклад, виникає потреба побудувати шкалу для фіксації активності в певній діяльності та запропонувати класи, які впорядковані за критерієм активності: А – максимально активні, В – помірно активні, С – мало активні. Разом з тим відмінності між високоактивними та малоактивними не такі ж, як між помірно активними та малоактивними.

У цьому випадку просто фіксується порядок. Такі шкали можна також назвати ранговими. У рангових шкалах використовуються такі градації: «повністю згоден», «радше згоден», «більше згоден, ніж не згоден», «важко сказати однозначно», «радше не згоден», «більше не згоден, ніж згоден»; або: «повністю підтримую», «підтримую частково», «важко сказати», «в основному не підтримую», «зовсім не підтримую»; або: «так буває завжди», «так, інколи буває», «буває і так, і інколи не так», «так радше не буває», «так ніколи не буває»; або: «повністю задоволений», «задоволений», скоріше задоволений, ніж не задоволений», «важко сказати», «скоріше не задоволений, ніж задоволений», «не задоволений», «зовсім не задоволений»; або: «дуже важливо», «важливо», «важко сказати, важливо чи ні», «не зовсім важливо», «повністю не важливо».

Рангові шкали передбачають впорядкування певних об’єктів від найбільш до менш важливих характеристик. Наприклад, можна надати ранг переваг заняттям під час дозвілля, певним ціннісним судженням, важливості тих чи інших методів вирішення суспільних проблем. Завдання експерту або респонденту щодо визначення рангу звичайно формулюється так: «З даного переліку суджень (видів занять, можливих рішень проблем…) виберіть найбільш важливий для Вас, потім менш важливий, решта від попереднього до останнього». Потім пропонуються об’єкти для визначення рангу та вказується місце, де потрібно приписати потрібний ранговий порядок:

 

Таблиця 4.3 – Рангова шкала

Ранги	Об’єкти для ранжування (їх назви)
(4)	А
(15)	В
(1)	С
(2)	К

 

Наведені в лапках зліва значення рангів – результат оцінок респондента (експерта). Важливо зазначити, що при обробці даних шкала у цифровому варіанті повинна бути «перевернута» у зворотному порядку, тобто останньому, нижчому рангу потрібно приписати найменше числове значення – 1, а першому – найбільше. Внаслідок цього послідовність 1, 2,… буде відповідати зростанню значимості об’єктів. Якщо число впорядкованих об’єктів дуже велике, можна використати метод побудови шкали парними порівняннями. Так, наприклад, респондентам пропонуються оцінити 25 видів занять у час дозвілля, яким, зазвичай, надати ранг важливості досить важко. У цьому разі можна запропонувати таке завдання для респондентів: «Із запропонованих занять у вільний час у кожній парі виберіть вид, який для Вас найважливіший. Будь ласка, не пропускайте жодного рядка. Заняття, якому Ви надаєте перевагу, обведіть кружечком». Наприклад, якщо в переліку в наявності лише 5 назв занять А, В, С, D, Е, потрібно скласти 10 пар, в кожній із них здійснюється вибір заняття, яке до вподоби респонденту.

 

Попарні види занять	Здійснені вибори занять респондентами
А-В	А-В
А-С	А-С
А-D	А-D
А-Е	А-Е
В-С	В-С
В-D	В-D
В-Е	В-Е
С-D	C-D
C-Е	С-Е
D-Е	D-Е

 

Аналізуючи відповіді респондентів, можна здійснити розташування об’єктів у ранговій послідовності:

 

Ранг	Обсяг
1-В	4 відповіді
2-D	3 відповіді
3-Е	2 відповіді
4-А	1 відповідь
5-С	Жодної відповіді немає

 

Потрібно пам’ятати, що інтервали в шкалі не рівні, тому числа визначають лише порядок чергування показників – рангів, а операції з числами – це маніпуляції з рангами, але не з кількісними показниками певних ознак у кожному пункті.

Числа можуть підлягати «монотонній» трансформації, тобто їх можна замінити іншими, але зі збереженням попереднього порядку (на думку В. О. Ядова, шкали такого типу і називаються порядковими). Так, можна замінити ранг від 1 до 5 в числах від 2 до 10 або від (-) до (+). Відношення між рангами залишаться незмінними:

 

	-0,5		0,5

Такі ознаки важливі у випадках, коли дані, які «виміряні» шкалами з різними інтервалами, потрібно привести до «загального знаменника», тобто виразити в одній шкалі з постійною величиною заданих інтервалів.

 

Метрична шкала

Метричні шкали дозволяють зафіксувати величину інтервалу між різними пунктами. На жаль, метричні шкали дуже рідко використовуються в соціальних дослідженнях. Адже головна складність у побудові такої шкали – обґрунтування рівності або різниці і дистанції між різними пунктами. Найбільш поширений прийом встановлення рівності інтервалів – використання методу «експертів-суддів». Насамперед, відбираються близько 50 арбітрів, які повинні вирішити, якою мірою судження, які потрібно оцінити позитивно (або негативно), характеризують даний предмет. Потім готуються картки з різними оцінками суджень про певний захід у вузі з метою побудувати шкалу оцінок ставлення до нього. Це можуть бути судження такого характеру:

«Мені сподобалося, було досить цікаво», «Я дізнався(лася) про новини, які корисні для мене», «Було досить нецікаво», «Якби я знав (знала) заздалегідь про цей захід, я б краще надала (надав) перевагу іншим58 заняттям», «Жаль, що мої друзі не були на цьому заході», «На мою думку, час пройшов майже непомітно», «Запитайте мене, про що я дізнався (дізналася), я не зможу сказати», «В мене дуже багато справ для вирішення, тому мені жаль часу, який можна було потратити на інші заняття», «Це було досить корисно для мене», «Жаль, що такі заходи бувають не часто», «У порівнянні з іншими заходами це було найкраще»…

Завдання експертів полягає в тому, щоб визначити у запропонованій шкалі, наскільки те чи інше судження свідчить про позитивне (негативне) ставлення до заходу. Зазвичай використовують шкалу, яка складається з 11 пунктів (така шкала, на думку В. О. Ядова, найбільш раціональна). Потім судді спочатку аналізують судження, які вони вважають досить «позитивними», і розташовують у групу під номером 1, а найбільш «негативні» – в групу з числом 11, решта – ближче або далі від полюсів (1……………11). У відповідності до найбільшої згоди та подібності оцінок суддів відбираються судження респондентів, які можна використати для побудови шкали. Судження, які викликають найбільші розходження оцінок експертів, для побудови шкали не використовуються.

Після відбору суджень, які отримали найбільш подібні оцінки (наприклад, 5-8), створюється шкала, яка складається з 11-бальних оцінок. На основі таких оцінок кожного судження, яке було вибране завдяки мінімальним розходженням в оцінках про нього, воно отримує «ціну» на шкалі з 11 пунктів. «Ціна» судження встановлюється як «середня оцінка суддів», яка практикується на спортивних змаганнях. Оцінки суджень можуть мати вираз не тільки цілих чисел, але й дробових, наприклад, 2,7; 5,5; 8,6 і т. д.

При опитуванні експерт повинен повідомити, які судження він підтримує, а з якими не погоджується. Сума балів за визначеними судженнями, поділена на загальне число суджень, показує шкальну оцінку позиції кожного опитаного. Наприклад, якщо приймаються судження з «оцінками» 6,7; 8,4 та 9,1, загальна оцінка шкали ставлення даної людини буде становити: 6,7 + 8,4 + 9,1: 3 = 24,2: 3 = 8,7.

Кожна шкала повинна мати відповідну обґрунтованість, надійність та стійкість отриманої інформації.

Обґрунтованість шкали визначається адекватністю способів, які допомагають отримати заплановану згідно з програмою інформацію у відповідності до завдань та гіпотез дослідження.

Надійність шкали залежить від стійкості отриманої інформації; тобто, при повторенні процедури збору інформації отримуються аналогічні розподілення відповідей. Зрозуміло, що можлива дисперсія (відхилення) у відповідях, але вона повинна бути мінімальною. Надійність отриманих даних залежить також від ступеня точності та правильності вимірювання вихідної інформації. Правильність визначається завдяки критерію відсутності систематичної помилки, зміщення у певну сторону або, наприклад, наявності пропусків у відповідях на запитання анкети. Якщо респонденту запропонувати 5 варіантів відповіді на певне запитання, але жоден варіант «не працює» у пілотажному дослідженні, потрібно змінити формулювання запитання або поміркувати над створенням шкали, яка повинна бути адекватна цілям, завданням, гіпотезі дослідження та фіксувати об’єктивну й надійну соціальну інформацію.

 

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає складність створення еталону вимірювання?

2. Яким чином можна перевірити відповідність відповідей респондентів реаліям життя?

3. Яка різниця між якісними та кількісними характеристиками об’єкта дослідження?