Визначення предмету оперативної хірургії. Її мета, завдання та місце серед клінічних дисциплін.

Визначення предмету оперативної хірургії. Її мета, завдання та місце серед клінічних дисциплін.

Оперативна хірургія - розділ хірургії, який вивчає теоретичні основи, правила, способи і техніку виконання хірургічної операції. Для того, щоб виконати раціонально ту або іншу хірургічну операцію, необхідно не тільки вивчити її техніку й знати умови, при яких дана операція може бути виконана чи протипоказана, необхідно мати чітку уяву про її доцільність і недоліки, врахувати анатомо-топографічні особливості оперованої ділянки тіла.

Основне завдання:

-ств.безпеки оперцій, збереження життя і як найшвидшого видужання хв тв.
-відновлення в найкоротший термін продуктивності чи працездатності тв.

-збільш. і поліпшення якостей м*яса,молока,шерсті.
-запобігання травматизму та усунення його наслідків.

Загальна хірургія вивчає основи хірургічних захворювань,які трапляються в органах і тканинах і є загальними для всіх тканин або окремих їх груп.

Спеціальна хірургія вивчаєхірургічні захворювання

окремих ділянок та органів тіла тварини.

Із спеціальної хірургії виділено два самостійних курси:

офтальмологія та ортопедія. Перша вивчає анатомію, фізіологію, методи дослідження і хвороби очей, а друга— хвороби копит і способи підковування тварин.

Хірургія розробляє лікувально-діагностичні прийоми і методи (підготовка рук і операційного поля, методи стерилізації інструментів, лікарських розчинів та ін., техніка ін'єкцій, пункцій, кровопускань, новокаїнових блокад, тканинної терапії тощо), якішироко використовуються в інших клінічних дисциплінах (діагностика, терапія, епізоотологія та ін.).

 

Обґрунтуйте роль топографічної анатомії як бази для оперативної хірургії та інших клінічних дисциплін.

Для того, щоб оволодіти технікою операції, необхідно вивчити, перш за все, топографічну анатомію того органа або тієї ділянки, на яких будуть проводити оперативне втручання. Топографічна анатомія - наука, яка вивчає положення, взаємне розміщення і зв'язки органів і тканин тв по ділянках тіла і визначення проекцій органів на шкіру. У кожній ділянці тіла вивчають будову, розташування і взаємовідношення органів і тканин, які знаходяться тут. Межі установлюють по відношенню до близько прилеглих органів, що має особливе значення для ділянок, в яких знаходяться внутрішні органи (грудна, черевна і тазова порожнини). Не менш важливою задачею топографічної анатомії є вичленення складу і пошарове розташування тканин та органів у різних ділянках, починаючи з поверхні тіла і закінчуючи самими глибокими його ділянками.

 

Техніка безпеки при фіксації тварин у стоячому і лежачому положеннях та при поваленнях.

Щоб забезпечити спокійний стан тварини при діагностичних до слідженнях, оперативних втручаннях та інших лікувальних прийомах, тварину попередньо закріплюють, або фіксують. Вибір способу фіксації залежить у кожному окремому випадку від виду тварини, її стану, характеру лікувального або діагностичного прийому, а також від способу знеболювання. Закріплюють тварину в стоячому або лежачому положенні. Діагностичні дослідження, перев'язування ран та багато інших операцій у великих тварин роблять на стоячій тварині, фіксуючи її здавлюванням губи у коней, прив'язуванням тварини до стіни, підняттям та укріпленням її кінцівки тощо. При складних операціях, наприклад порожнинних, та операціях, при яких для знеболювання застосовують глибокий наркоз, тв валять на землю або кладуть на операційні столи і фіксують у від повідному положенні вірьовками або ременями.

Дрібних тварин майже завжди оперують у лежачому положенні.

Способи фіксації тварини в лежачому положенні повинні відповідати таким умовам: 1) забезпечувати тварині положення, близьке до природного, при якому не порушувалася б діяльність органів кровообігу і дихання; 2) виключати сильні больові прийоми, які шкодять тварині; 3) давати змогу швидко піднімати тварину і звільняти її від засобів фіксації; 4) бути простими, доступними в даних умовах.

Фіксація тварини в лежачому положенні має на меті: 1) забезпечити хірургові вільний і безпечний доступ до місця операції; 2) обмежити захисні рухи тварини і створити тим самим нормальні умови для роботи; 3) усунути можливість травмування як самої тв, так і осіб, які беруть участь у подаванні лікувальної допомоги тв.

Для фіксації тварин у лежачому положенні при операціях часто використовують операційні столи різних конструкцій.

Етапи та елементи хірургічних операцій. Дати пояснення їх та навести приклади.

Будь-яка хірургічна операція виконується в три послідовних етапи: 1) оперативний доступ - оголення

ураженого органа або патологічного осередку (наприклад, лапаротомія при операціях на органах черевної порожнини); 2) оперативний прийом - власне оперативне втручання на ураженому органі; 3) заключний етап - закриття операційної рани, як завершення операції. Виключення складають тільки такі операції, як розтин абсцесу або флегмони. У цих випадках оперативний доступ до гнійного осередку є в той же час й оперативним прийомом, у результаті чого гнійник звільняється від гнійного ексудату й досягається виліковування.

10. Охарактеризувати основні елементи хірургічних операцій: роз'єднання тканин, зупинка кровотеч, з'єднання тканин. Більшість хірургічних операцій складається з трьох основних елементів: роз'єднання тканин, спинення кровотечі і з'єднання тканин.

Роз'єднують тканини з метою створення оперативного доступу, а також у процесі проведення оперативного прийому. Виконують його двома способами: гострим (розтинання) і тупим (розшарування). Способи зупинки кровотечі можуть бути мимовільними і штучними. Мимовільна зупинка кровотечі можлива при пошкодженні капілярів, невеликих вен і артерій. До штучних методів зупинки кровотечі відносяться всі оперативні прийоми, які направлені на зупинку кровотечі.
11.Роз'єднання тканин: способи, загальні правила, інструменти.

При розтині розтягують шкіру і фіксують великим і вказівним пальцями лівої руки по обидві сторони від лінії наміченого розрізу, так як вона рухлива і може зміщуватися при розрізі. Лезо ножа потрібно ставити перпендикулярно до поверхні шкіри.Тканини розсікають суворо пошарово. М'які тканини одним рухом ножа розсікають до фасції. При цьому лезо ножа повинно бути звернене догори, щоб уникнути поранення підлягають судин і нервів.

М'язи частіше розшаровують тупим шляхом, користуючись міжм'язової щілинами, або йдуть по ходу волокон зімкнутим пінцетом. Поділ волокон м'язів полегшується попередніми розтином ножицями сполучнотканинної оболонки навколишнього м'яз. У тих випадках, коли доводиться перетинати м'яз в поперечному напрямку, то краще обидва кінці її попередньо взяти на П-образні держалки, так як вони можуть в силу скорочення розійтися і зникнути в тканинах. Інструменти: хірургічний пінцет, анатомічний пінцет; скальпель, ножиці, ножиці Купера.

Болева чутливість окремих тканин та органів. Значення виключення больового відчуття для профілактики ускладнень при операціях. Види знеболювання

Анестезія - втрата усіх видів чутливості. Аналгезія-втрата тільки больової чутливосві

Поверхнева- нанесення на шкіру або слизову болонку, або введення препарату в порожнину з допомогою катетера(кокаїн,дикаїн)

Інфільтративна - пошарове просочування тк. по сці розрізу діє на чутливі нервові закінчення і на нервові волокна в інфільтрованих тканинах

Місцеве знеболення-центральна (гол.мозок,спин.мозок), периферична(черепно-мозкові нерви 12 пар),спинно-мозкові нерви.

Новокаїнова блокада нервових вузлів та сплетінь симпатичної нервової системи з лікувальною метою. Анатомо-топографічна характеристика симпатичного та парасимпатичного відділів нервової системи. Механізм лікувальної дії блокад.

Вегетативна нервова система – частина нервової системи, яка регулює інтенсивність обміну речовин, функцію органів кровообігу, дих., травл., вид., розм., ф-цію залоз зовнішн. і вн. секреції. Поділ. на сипм. і парасимп.

Центри симпатичного відділу лежать у грудному, спинному та перших трьох-чотирьох сегментах поперекового відділу спинного мозку. Сюди входить: зірчасте нервове сплетіння, каудальний шийний нервовий вузол (коні), великий черевний нерв. Ниркове нервове сплетіння, каудальне брижове сплетіння, тазове нервове сплетіння.

Центри парасимп. Розміщені у 3 частинах ЦНС: середньо-мозкова іннервує мязи очного яблука та ділятатор зіниці, у довгастому мозку від цієї частини відходять 3 нерви: камянистий, підязиковий, блукаючий.

Блокада каудального шийного симпатичного вузла у коня

Фікс: станок. Голову і шию повертаємо в другий бік від виконання

Т.у. 4 см. нижче поперечного відростка 7-го хребця і на 4 см вперед переднього краю 1-го ребра

Блокада зірчастого вузла у ВРХ

Фікс.: станок

Т.у. перпендикулярно шкірі ввод. голку 10см безпосередньо нижче бугорка 1 ребра і позаду заднього краю 1 ребра до моменту дотику голки з тілом 1-го грудного хребця. Надають положення голці зверху-вниз паралельно поверхні тіла хребця просувають її вниз вводять новокаїн.

 

Ін'єкції та вливання. Обґрунтування вибору та методика проведення підшкірних, внутрішньом’язових, внутрішньовенних, внутрішньоартеріальних, внутрішньочеревних, внутрішньокісткових, внутрішньосуглобових ін'єкцій.

Ін'єкції - один із найпоширеніших способів введення рідких лікарських препаратів у товщу тканин, порожнини організму, в судинне русло.

Ін'єкція великої кількості рідини самопливом або під тиском - це вливання, або інфузія.

В/ш ін'єкції застосовують, в основному, для проведення алергічної реакції. Місця ін’єкцій: середня третина бокової поверхні шиї, вище яремного жолоба; підхвостова складка (ДРХ, ВРХ); зовнішня або внутрішня поверхня вушної раковини або біля її основи (свині).

П/ш вводять лікарські речовини, які не спричиняють значного подразнення і некрозу тканин.

Місця ін'єкцій: середня третина бокової поверхні шиї, підгрудок, середня ділянка передпліччя (коні, ВРХ); внутрішня поверхня стегна (ДРХ, свині, собаки, кішки); бокова поверхня шиї і грудної стінки (собаки, кішки).

В/м ін'єкції виконують на віддалених ділянках тіла від великих нервових стовбурів, кровоносних судин, сухожилкових піхв, суглобів, лімфатичних вузлів. У великих тварин місцем інєкцій є задньо- стегнова група м'язів, м'язи середньої третини шиї, триголового м'яза плеча; у дрібних жуйних, свиней - внутрішня поверхня стегна. основа вушної раковини; у птахів - ділянка грудної кістки і стегна.

В/в ін'єкції і вливання лікарських засобів застосовують всім тваринам для отримання швидкого лікувального ефекту, що має особливе значення при порушенні серцевої діяльності, колапсі, шоці та інших тяжких захворювань тварин. їх також застосовують тоді, коли необхідно ввести велику кількість рідини або протипоказане введення лікарських речовин іншим шляхом.

Внутрішньоартеріальні ін'єкції виконують для цілеспрямованого впливу на патологічний осередок лікарською речовиною.

Внутрішньочеревні ін'єкції. Для перитонеальної серозної оболонки (особливо в ділянці діафрагми) характерна виражена всмоктувальна властивість, тому інтраперитонеальні ін'єкції можуть замінити внутрішньовенні.

Внутрішньокісткові. Ін'єкцію можна проводити в будь-яку кістку в ділянці з тонким кортикальним шаром. Це епіфізи трубчастих кісток і плоскі кістки. Застосовують у випадках, коли великі вени травмовані

41.Характеристика інструментів, що використовуються для ін'єкцій та вливань. Методика виконання внутрішньошкірних, підшкірних, внутрішньом'язових ін'єкцій і внутрішньовенного вливання.

Для ін'єкцій і вливань застосовують шприци різних систем, а також порожнисті ін'єкційні та інфузійні голки. Для введення великих кількостей розчинів у вену і переливання крові використовують спеціальні інфузійні апарати (Боброва, Конькова), шприц Жане на 150—200 мл без поршня або в крайньому разі звичайну скляну лійку, бутель та ін.. На канюлю інфузійного аппарата надівають гумову трубку діаметром 4,5 мм і завдовжки 1 —1,5 м, другий кінець приєднують до муфти ін'єкційної голки. Найкраще використовувати для цього голки Сайковича або Дюфо, в яких муфта має знімну канюлю.

В/ш ін'єкції. Розчин вводять у товщу шкіри тонкою і короткою голкою на глибину 2—3 мм.За кожний укол голки впорскують по 0,2—0,5 мл розчину. Показником правильності внутрішньошкірної ін'єкції є утворення біля кінця голки невеликого жовна з.різкими межами або так званої «лимонної кірки».

П/ш ін'єкції. Великим і вказівним пальцями лівої руки трохи піднімають складку шкіри, а правою рукою з шприцом,

тримаючи його між великим, вказівним і середнім пальцямивводять голку в основу складки на глибину 2—3 см. Зріз голки при проколі повинен бути поверненим назовні. Після того як голка проникне в підшкірну клітковину, вводять розчин, натискуючи на поршень шприца вказівним пальцем. При вливаннях під шкіру значної кількості лікарських розчинів голку, що міститься в підшкірній клітковині, обережно переміщують у різних напрямах.

Після закінчення ін'єкції шкіру змазують 5%-мим спиртовим розчином йоду і злегка масажують.Найзручніші місця для підшкірних ін'єкцій: у коней і великої рогатої худоби — бокові поверхні шиї, позадулопаткова ділянка,

иідгрудок; у свиней — ділянка шиї, що прилягає до основи вуха,внутрішня поверхня стегна; у собак — шия, бокова грудна стінка,стегно.

В/м ін'єкції звичайно роблять у триголовий м'яз плеча, плечову частину грудного м'яза, задньостегнову групу м'язів і рідше в сідничні м'язи (товста шкіра). Для внутрішньом'язових ін'єкцій вибирають міцну з гострим скосом на кінці голку, яку вколюють перпендикулярно до поверхні шкіри на глибину 4—5 см, але не більш як на 2/3 довжини голки (в разі, якщо голка відломиться, її можна витягти). Шприц тримають кінцями

всіх пальців. Закінчивши впорскування, шкіру притискують лівою рукою і виймають голку. Місце уколу змазують 5%-ним спиртовим розчином йоду.

Внутрішньовенні вливання. (див. наступне питання).

 

42.Внутрішньовенні ін’єкції. Загальні правила, особливості та техніка виконання внутрішньовенних ін’єкцій та вливань у різних видів тварин.

Цей спосіб введення лікарських речовин в організм тварин широко застосовують у ветеринарній практиці. Вливання у коней і верблюдів роблять в яремну вену: у великої і дрібної рогатої худоби — також у яремну вену або в підшкірну вену живота; у свиней — у велику вушну вену; у собак — в плеснову передньозовнішню вену, в підшкірну вену передпліччя або в стегнову вену.

Техніка внутрішньовенних вливань коням і врх. Тварину фіксують у стоячомуположенні, застосовуючи в разі потреби закрутку або носові щипці.На межі верхньої і середньої третини яремного жолоба вистригають волосся, шкіру змазують 5%-ним спиртовим розчином йоду. Головутварини злегка піднімають вгору. Нижче від місця, підготовленогодля пункції, вену здавлюють великим пальцем лівої руки.Точку введення голки вибирають на межі верхньої передньої третини яремної вени, де вона лежить більш поверхнево і відокремленавід сонної артерії підлопатково-під'язиковим м'язом. Тут голкою,яку тримають між вказівним і великим пальцями правої руки, проколюють шкіру і стінку вени (за один прийом або окремо). Зріз голки при цьому повертають до шкіри. Голку вколюють у напрямі до голови тварини, проти течії крові, під кутом 40—45° до шкіри. При потраплянні голки в просвіт вени кров відразу ж починає витікати струменем.Якщо пункцію вени роблять з метою вливання розчинів лікарських засобів, голку просувають на 2—3 см у просвіт вени. Після цього голку з'єднують з заповненим розчином інфузійним апаратом, який тримають нижче рівня голки. Як тільки в апараті з'явиться кров, його піднімають і, прибравши великий палець лівої руки з вени, починають вливання.Закінчивши вливання, гумову трубку від'єднують від голки ізнову здавлюють пальцями вену нижче від місця пункції. Промивши голку кров ю і видаливши з неї залишки розчину, здавлюють вену вище від місця її проколу і тільки після цього видаляють голку.

Техніка вливання у велику вушну вену свиней. Основу вуха здавлюють гумовою трубкою або притискують

вену пальцем.Тонку ін'єкційну голку, сполучену з тонким гумовим шлангом, вколюють у напрямі до основи вушної раковини. До кінця шланга, що має муфту, приєднують шприц і вливають у вену потрібну кількість розчину.

Техніка вливань у плеснову дорсальну латеральну вену собаки. Помічник здавлюєпальцями рук кінцівку у верхній третині гомілки. Коли вена наповниться кров'ю і стане добре помітною, її стінку проколюють голкою, надітою на шприц, спрямовуючи кінецьголки за течією крові. При потраплянніголки в вену (в шприц надходить кров)припиняють здавлювання гомілки іприступають до повільного введеннярозчину.

Техніка вливань у підшкірну ліктьову вену птиці. Ця вена міститься під шкірою в ділянці плеча, ліктя і передпліччя. її проколюють поблизу ліктьового суглоба. На цьому місці вищипують пір'я і, натиснувши пальцем вище ліктя, знаходять вену, що здулася. Для введення розчину використовують тонку ін'єкційну голку з гумовою трубкою, до якої приєднують шприц з рідиною, що вводиться.

 

Застосування та техніка виконання блокади краніального шийного симпатичного ганглія, вагосимпатичного блоку, блокади каудального шийного симпатичного вузла у коней та зірчастого сплетіння у великої рогатої худоби.

Застосування та техніка виконання блокади 1-краніального шийного симпатичного ганглія, вагосимпатичного блоку,2- блокади каудального шийного симпатичного вузла у коней та 3-зірчастого сплетіння у врх.

1- Для виконання блокади у коней і врх застосовують ін'єкційні голки довжиною 6-7 см. Для телят і собак використовують ін'єкційні голки довжиною 3-4 см.У врх вказівним пальцем промацують кінець яремного відростка і по ЙОГО Краю Голку переднього в краніодорсально вводять на глибину напрямку 3-4 см. При такому положенні кінець голки знаходитиметься поблизу краниального шийного симпатичного вузла.Приєднують шприц і повільно вводять підігрітий до температури тіла 0,25-0,5 % -ний розчин новокаїну

2- Гострі форми пневмоній і бронхопневмоній у коней, захворювання стравоходу, трахеї, серця.Каудальний шийний симпатичний вузол розташовується на довгій м'язі шиї медіально від 1-го ребра. Своїм нижнім краєм вузол досягає праворуч трахеї, ліворуч - стравоходу. Повертаючи шию коня в протилежний бік, промацують край поперечного відростка 7-го шийного хребця і передній край верхньої третини 1-го ребра. Точка уколу голки розташовується на перетині двох ліній: горизонтальної, проведеної через верхню третину 1-го ребра, і вертикальної, проведеної через передній кут поперечного відростка 7-го шийного хребця. Ця точка знаходиться на відстані 3-4 см від краниального краю 1-го ребра. Голку вколюють похило вперед і вниз на глибину 2,5-4 см над яремної веною, ін'еціруя 150-200 мл 0,5%-ного розчину новокаїну. Неприпустима одночасна двостороння блокада.

3- Гострі форми пневмоній, бронхопневмоній, набряк легенів, плеврити, хвороби серця, стравоходу, запальні процеси в області шиї та грудної кінцівки. Техніка блокади. Метод К. І. Шакалова. Кінь і врх фіксують у верстаті при максимально відведеної назад грудної кінцівки відповідної сторони, а шию згинають в протилежну сторону. Дрібних тварин (телят, овець, кіз) фіксують стоячи в такому ж положенні або на боці. Точка уколу голки лежить позаду прощупується бугра 1-го ребра і на 2-3 см нижче його (у овець, кіз, телят і великих собак - на 1 см). Безперервно вводять розчин новокаїну, голку просувають під невеликим кутом спереду назад і всередину до упору в задній край першого ребра. Змістивши кінець голки, проколюють міжреберні м'язи, просувають її до упору в тіло хребця і знову повільно ін'єктують розчин новокаїну, відчуваючи при цьому опір. Продовжуючи вводити розчин, поступово витягають голку і, як тільки її кінець опиниться на поверхні довгого шийного мускула в надплевральную сполучнотканинному просторі, введення розчину майже не відчувається. Чи не зміщуючи голки, поступово ін'єктують весь розчин новокаїну (великим тваринам - 150-200 мл, дрібним - 50-70 мл). Вільне, без будь-якого опору введення розчину свідчить про попадання його в плевральну порожнину. Блокаду повторюють через 2 дні. Укол роблять на межі нижньої і середньої третини 1-го ребра, направляючи голку уздовж його краниального контуру до упору в вентролатерального поверхню тіла 1-го грудного хребця. Злегка відтягнувши голку до себе, ін'єктують розчин новокаїну.

 

Кастрація бугаїв та баранів. Анатомо-топографічна характеристика пахвинного каналу, мошонки, сім'яника, сім'яного канатика. Методи кастрації. Можливі ускладнення, їх ліквідація та профілактика. Післяопераційний догляд.

Іннервація статевого члена:1.соромітний нерв,2.середній прямокишковий нерв,3.каудальний прямокишковий нерв,4.вегетативне тзову сплетіння. Іннервація препуціального мішка:1.соромітни нерв,2.останній міжреберний,3.клубово-підчеревнний,4.клубово-пахвинний. Кровопостачання: зовн.і вн. Соромітні артерії,запиральна артерія,однойменні вени. Методи кастрації:З кривавих методів найчастіше застосовують відкритий. Це пояснюється тим, щов бугаїв дуже рідко зустрічаються аномалії сім’яників і пахвинного каналу. Крім того,пахвинний канал дуже довгий, що попереджує грижоносійство. Способів розрізу мошонки є кілька: 1) ампутація дна мошонки на висоті 2—3 см через що з розрізу випинаються обидва сім’яники, які покриті загальною піхвовою оболонкою (загальна піхвова оболонка має велику щільність, тому зісковзає з-під розрізу ножицями); цей розріз є зручним при закритому методі кастрації, особливо молодих бугаїв; 2) розтин дна мошонки поперек її шва; 3) поздовжній краніальний розріз, яким розсікають і дно мошонки. Найраціональнішими є поперечний розріз дна мошонки (у молодих бугаїв) і поздовжній краніальний (у дорослих бугаїв)! Ампутацію дна мошонки не слід застосовувати, коли оперують у несприятливий період року (через небезпеку забруднення рани)! Відкритий спосіб:Закритий спосіб кастрації. Показання.Цей метод у бугаїв застосовують рідко, тому що орхіти, інтравагінальні грижі, водянку загальної піхвової оболонки реєструють дуже рідко. Фіксація. Тварин можна оперувати як у стоячому, так і в лежачому положенні. Знеболювання. 4 %-ний розчин новокаїну ін’єктують у товщу сім’яника або всім’яний канатик, застосовують нейролептаналгезію. Техніка операції. Розріз мошонки роблять так само, як і в попередньому випадку. При цьому розсікають шкіру, м’язово-еластичну оболонку й фасцію. Загальну піхвову оболонку не розсікають. Розрізавши зазначені шари мошонки, відпрепаровують загальну піхвову оболонку від оточуючих тканин. Мошонкову зв’язку розсікають ножицями, а далі знову тупим методом відпрепаровують загальну піхвову оболонку до рівня шийки мошонки. Вище судинного конуса на сім’яний канатик накладають лігатуру із шовку № 8. Щоб запобігти зісковзанню лігатури з кукси сім’яного канатика, покритої загальною піхвовою оболонкою, на сім’яний канатик слід накладати прошивну лігатуру!Сім’яний канатик, покритий загальною піхвовою оболонкою,розсікають на відстані 1,5—2 см нижче від лігатури.Із порожнини мошонки стерильним тампоном видаляють згустки крові й рану присипають трициліном або сумішшю стрептоциду та йодоформу.

Кастрація крипторхідів.

Крипторхідами ( від грецького kriptos — захований + orohis — яєчко) називаютьсамців, в яких сім’яники не виходять у мошонку в утробний період і після народженнязалишаються в черевній порожнині (черевний крипторхізм) чи пахвинному каналі(пахвинний крипторхізм). Найчастіше крипторхізм зустрічається в кнурів і жеребців.У черевних крипторхідів у пахвинному каналі часто знаходять хвіст придатка,сім’япровід і навіть придаток; сім’яник у цих тварин завжди знаходиться в черевній порожнині. Тільки в деяких випадках у черевних крипторхідів очеревина не випинається, і в такому випадку сім’яник,придаток і сім’япровід локалізуються в черевній порожнині, а пахвинний канал заповнений жировою клітковиною.Відсутність обох сім’яників (анорхідизм) має місце у виняткових випадках;порівняно часто зустрічається однобічнавідсутність сім’яників (монорхідизм), аще рідше — наявність трьох сім’яників.Статеве збудження та злий норов усамців за відсутності сім’яника в мошонціі свідчать про крипторхізм.

Кастрація крипторхідів пса й кота. Показання. Операцію проводять тільки з лікувальною метою при ураженнісім’яників, які затрималися в черевній порожнині, новоутвореннями. Фіксація в спинному положенні. Знеболювання. Наркоз та інфільтраційна анестезія по лінії розрізу, ін’єктують нейролептик. Техніка операції. При екстраабдомінальному крипторхізмі (сім’яник знаходиться не в черевній порожнині) положення сім’яника в пахвинній ділянці визначають пальпац ією. Шкіру над сім’яником розсікають. Тупим шляхом відпрепаровують відросток піхвової оболонки, в якому знаходиться сім’яник разом з придатком. Після розтину загальної піхвової оболонки на сім’яний канатик накладають лігатуру (можна застосовувати прошивну лігатуру). Відступивши від лігатури 0,5 см, відсікають сім’яник. На рану шкіри накладають вузловий шов. Якщо сім’яник знаходиться інтраабдомінально (в черевній порожнині), виконують медіанну позадупупкову лапаротомію. Довжина розрізу до 5 см. Якщо сім’яника не видно, його пальпацією знаходять дорсальніше шийки сечового міхура й простати, просуваючись від сім’яного канатика. Після лапаротомії двома пальцями правої руки знаходять сім’яник і підтягують у рану. На сім’яний канатик накладають лігатуру.Відступивши від лігатури 0,5 см, пересікають канатик. Переконавшись у надійності лігування, відсікають кінці лігатури й куксу вправляють у черевну порожнину. Після цього в черевну порожнину вливають 10 мл 0,5 %-ного розчину новокаїну, в якомурозчинені антибіотики. На рану черевної стінки накладають триповерховий шов.

 

Пункція сухожилкових піхов

Сухожилкові піхви ділянки заплесна

1. Сухожилкова піхва довгого розгинача пальця простягається по дорсальній поверхн і заплесна від рівня п’яткового горба (або дещо вище) до місця злиття сухожилка з боковим пальцьовим згиначем у верхній третині плесна. Брижа супроводжує сухожилокна всьому протязі з латерального краю. У товщі брижі міститься плоскиймускул — короткий пальцьовий розгинач.

2. На передньобоковій поверхні скакального суглоба лежить сухожилкова піхва бокового розгинача пальця. Межі її ті ж, що й в попередньої піхви. Брижа тягнетьсявздовж заднього краю сухожилка на всьому його протязі.

3. Медіально й поряд із сухожильною піхвою довгого розгинача пальця лежить сухожилкова піхва великогомілкового переднього мускула. Починаючись від рівня п’яткового горба, вона опускається на внутрішню поверхню скакального суглоба під медіальною ніжкою сухожилка цього мускула, торкаючись часто слизової сумки. Брижа проходить по задньо-зовнішньому краю сухожилка, а в нижньому відділі вона перем

іщається на латеральний край.

4. Сухожилкова піхва загального сухожилка довгого згинача пальця й заднього великогомілкового мускула розташовується на медіа-плантарній поверхні заплесновогосуглоба, в жолобі п’яткової кістки. Верхня межа його досягає надп’яткової ямкий проходить на 3—6 см вище рівня п’яткового горба. Внизу піхва опускається домежі верхньої й середньої третин плесна, до місця злиття обох сухожилків згиначів.У середньому відділі в межах кісткового жолоба тарсальна сухожилкова піхва покрита товстою сухожильною зв’язкою, в результаті чого ексудат при запаленні накопичу

ється тільки у верхньому й нижньому відділах порожнини, утворюючи випинання.Брижа тягнеться вздовж задньої поверхні сухожилка на всьому протязі піхви.При пункції цієї піхви голку вколюють на рівні основи п’яткової кістки, направляючи

її косо доверху або донизу по передньому або задньому контуру сухожилка.

5. Сухожилкова піхва довгого згинача пальців лежить у тих же межах попереду й поруч з попереднім. Типова брижа відсутня. Тільки зверху і знизу її замінюють півмісяцеві складки, через які в сухожилок проникають судини.

Пункція слизових і синовіальних сумок

Підшкірні бурси: 1. Передколінна сумка розташована на дорсальній поверхні колінної чашки.2. П’яткова бурса утворюється на плантарній поверхні п’яткового горба міжшкірою й сухожилковим розширенням поверхневого згинача пальця.Пункцію поверхневих сумок виконують у центрі вираженої припухлості.

Глибокі бурси: 1. Сумка середнього сідничного мускула зустрічається постійно під сухожилком середнього сідничного мускула, на середньому вертелі стегнової кістки. Верхня межа її сягає на 1,5—3 см проксимальніше від цього вертела.Пункцію її виконують на стоячій тварині. Голку вколюють напроти контуру середнього вертела, намагаючись потрапити по його верхньому краю в порожнину сумки. Глибина уколу — до 5 см.2. Бурса довгого розгинача пальця розміщується в кістково-мускульному жолобіна передньо-зовнішній поверхні верхньої третини гомілки під початковим сухожилком довгого пальцьового розгинача. Вона охоплює сухожилок зсередини й частково з боків, у результаті чого може бути віднесена до сухожилкових піхов. Нижній відділлежить не на дні жолоба, а на черевці переднього великогомілкового мускула, що починається тут. Бурса з’єднується зі стегно-гомілковим суглобом.Точка вколу голки знаходиться безпосередньо позаду середини горба великогомілкової кістки й переднього краю сухожилка. Голку вводять знизу доверху і всередину, вздовж стінки кісткового жолоба, проникаючи під сухожилок на глибину 3—4 см. Пункцію виконують також і біля заднього краю сухожилка.3. П’яткова підсухожилкова бурса знаходиться між сухожилком поверхневого згинача пальця з одного боку й ахілловим сухожилком, дистально від нього, й п’ятковою кісткою з другого. Вона охоплює ахілловий сухожилок з боків і простягується доверху від п’яткового горба на 6—10 см, а донизу — на 5—6 см. Пункцію її виконують у верхньому або нижньому вільному відділі. Верхнюпункцію виконують з медіального або з латерального боку гомілки, на 1,5—2 см вище п’яткового горба, між сухожилками поверхневого згинача пальців (позаду) й ахілловим(спереду). Глибина уколу — 2—3 см. Нижній прокол роблять з медіального боку на 2—3 см нижче п’яткового горба, по передньому краю сухожилка поверхневого згиначапальця.4. Сумка великогомілкового переднього мускула (“шпатова”) знаходиться під кінцевою частиною медіальної ніжки цього мускула. Передній край сумки лежить проти прихованої вени.Пункцію бурси виконують біля нижнього краю сухожилка, поблизу місця його прикріплення. Голку вводять на глибину 2—2,5 см у нижнє випинання сумки під сухожилок, позаду й знизу, доверху й вперед.

Пункція сухожилкових піхов

Сухожилкові піхви ділянки заплесна

1. Сухожилкова піхва довгого розгинача пальця простягається по дорсальній поверхні заплесна від рівня п’яткового горба (або дещо вище) до місця злиття сухожилка з боковим пальцьовим згиначем у верхній третині плесна. Брижа супроводжує сухожилок на всьому протязі з латерального краю. У товщі брижі міститься плоский мускул — короткий пальцьовий розгинач.

2. На передньобоковій поверхні скакального суглоба лежить сухожилкова піхва бокового розгинача пальця. Межі її ті ж, що й в попередньої піхви. Брижа тягнеться вздовж заднього краю сухожилка на всьому його протязі.

3. Медіально й поряд із сухожильною піхвою довгого розгинача пальця лежить сухожилкова піхва великогомілкового переднього мускула. Починаючись від рівня п’яткового горба, вона опускається на внутрішню поверхню скакального суглоба під медіальною ніжкою сухожилка цього мускула, торкаючись часто слизової сумки. Брижа проходить по задньо-зовнішньому краю сухожилка, а в нижньому відділі вона перем

іщається на латеральний край.

4. Сухожилкова піхва загального сухожилка довгого згинача пальця й заднього великогомілкового мускула розташовується на медіа-плантарній поверхні заплеснового суглоба, в жолобі п’яткової кістки. Верхня межа його досягає надп’яткової ямкий проходить на 3—6 см вище рівня п’яткового горба. Внизу піхва опускається до межі верхньої й середньої третин плесна, до місця злиття обох сухожилків згиначів.

У середньому відділі в межах кісткового жолоба тарсальна сухожилкова піхва покрита товстою сухожильною зв’язкою, в результаті чого ексудат при запаленні накопичується тільки у верхньому й нижньому відділах порожнини, утворюючи випинання.Брижа тягнеться вздовж задньої поверхні сухожилка на всьому протязі піхви.При пункції цієї піхви голку вколюють на рівні основи п’яткової кістки, направляючи її косо доверху або донизу по передньому або задньому контуру сухожилка.

5. Сухожилкова піхва довгого згинача пальців лежить у тих же межах попередуй поруч з попереднім. Типова брижа відсутня. Тільки зверху і знизу її замінюють півмісяцеві складки, через які в сухожилок проникають судини.

Пункція слизових і синовіальних сумок

Підшкірні бурси

1. Передколінна сумка розташована на дорсальній поверхні колінної чашки.

2. П’яткова бурса утворюється на плантарній поверхні п’яткового горба між

шкірою й сухожилковим розширенням поверхневого згинача пальця.

Пункцію поверхневих сумок виконують у центрі вираженої припухлості.

Глибокі бурси

1. Сумка середнього сідничного мускула зустрічається постійно під сухожилком середнього сідничного мускула, на середньому вертелі стегнової кістки. Верхня межа її сягає на 1,5—3 см проксимальніше від цього вертела.

Пункцію її виконують на стоячій тварині. Голку вколюють напроти контуру середнього вертела, намагаючись потрапити по його верхньому краю в порожнину сумки.Глибина уколу — до 5 см.

2. Бурса довгого розгинача пальця розміщується в кістково-мускульному жолобі на передньо-зовнішній поверхні верхньої третини гомілки під початковим сухожилком довгого пальцьового розгинача. Вона охоплює сухожилок зсередини й частково з боків, у результаті чого може бути віднесена до сухожилкових піхов. Нижній відділ лежить не на дні жолоба, а на черевці переднього великогомілкового мускула, що почина

ється тут. Бурса з’єднується зі стегно-гомілковим суглобом.

Точка вколу голки знаходиться безпосередньо позаду середини горба великогомілкової кістки й переднього краю сухожилка. Голку вводять знизу доверху і всередину, вздовж стінки кісткового жолоба, проникаючи під сухожилок на глибину 3—4 см. Пункцію виконують також і біля заднього краю сухожилка.

3. П’яткова підсухожилкова бурса знаходиться між сухожилком поверхневого згинача пальця з одного боку й ахілловим сухожилком, дистально від нього, й п’ятковоюкісткою з другого. Вона охоплює ахілловий сухожилок з боків і простягується доверху від п’яткового горба на 6—10 см, а донизу — на 5—6 см.

Пункцію її виконують у верхньому або нижньому вільному відділі. Верхню

пункцію виконують з медіального або з латерального боку гомілки, на 1,5—2 см вищеп’яткового горба, між сухожилками поверхневого згинача пальців (позаду) й ахілловим (спереду). Глибина уколу — 2—3 см. Нижній прокол роблять з медіального боку на 2—3 см нижче п’яткового горба, по передньому краю сухожилка поверхневог