Операції на боковій грудній стінці. А-Т дані. Методи знеболювання. Прокол плеври. Резекція ребра.

На грудній стінці виконують такі операції: Прокол плеври (плевроцентез). Підокістна резекція ребра. Розтин грудної стінки (транс плевральна торакотомія) (за П. П. Герценом і М. І. Молдован). Трансдіафрагмальнаторакотомія (за П. П. Герценом). Пункція перикарда (перикардіоцентез). Трансдіафрагмальна та інтракостальна пункції перикарда (за П. П. Герценом). Пункція перикардіальної порожнини (перикардіоцентез) в собаки. Розтин перикарда (перикардіотомія) (за Г. Затлером). Дренаж грудної порожнини в собаки.

Грудна порожнина відділена від черевної діафрагмою, лінія прикріплення якої відрізняється в тварин різних видів. У великої рогатої худоби вона йде від 1-го поперекового хребця до верхньої чверті 13-го ребра й далі краніально до хряща 8-го ребра, закінчуючись біля мечоподібного хряща. Приблизно така ж лінія прикріплення діафрагми в свиней і м’ясоїдних. У коня діафрагма прикріплюється вздовж краніального краю 18-го ребра,потім йде вперед на рівні 17-го ребра вище реберної дуги на 4—5 см, на рівні 16-го ребра на 2—3см, а потім уже йде вздовж реберної дуги до мечоподібного хряща.

Провідникова анестезія нервів грудної стінки Точки уколу знаходяться позаду кожного ребра в жолобку, утвореному найдовшим мускулом спини і клубово-реберним м’язом (відповідає лінії, уявно проведеній від верхнього краю маклака паралельно до хребта). Голку вводять по задньому краю ребра. Спочатку кінчиком її проникають під шкіру й ін’єктують 10 мл 3 %-ного розчину новокаїну для знеболювання латеральної шкірної гілки дорсального стовбура грудного нерва. Потім доторкаються до заднього краю ребра, голку зміщують і просовують ще на 0,5—0,75 см й ін’єктують таку ж саму кількість розчину. Анестезія настає через 10 хв. Провідникова анестезія грудного вентрального нерва На рівні шостого ребра безпосередньо над зовнішньою грудною веною, паралельно до якої проходить нерв, ін’єктують під шкіру та під поверхневу фасцію 10 мл 3 %-ного розчину новокаїну. Під час ін’єкції голку поперемінно напрямляють доверху й донизу. Цю анестезію виконують додатково до попередньої при операціях у нижніх відділах грудної стінки.

Прокол плеври (плевроцентез) Показання. Операцію виконують з діагностичною метою для встановлення наявност і ексудату чи транссудату (його характеру й мікрофлори) й крові, а також з лікувальною — для їхнього видалення при ексудативних плевритах і водянках, а також для введення лікарських засобів і наркотичних речовин у дрібних тварин (тіопентал натрію). Прокол плеври іноді роблять для аспірації повітря при пневмотораксі. Фіксація. Великих тварин фіксують у стоячому положенні, а дрібних — у боковому лежачому. Знеболювання. Непокірливим і злим тваринам ін’єктують нейролептик, застосовують наркоз, провідникову анестезію міжреберних нервів. Техніка операції. Точка пункції знаходиться в міжреберному проміжку: в коня — в 7-му чи 8-му міжребер’ї зліва й в 5—6-му справа; в жуйних —у 7-му зліва й 6-му справа; в свиней —у 8-му зліва й у 7-му справа; в собак і кішок — у 8-му зліва й у 6—7-му справа. Для визначення відповідного межребер’я відлік краще вести від останнього міжреберногопроміжку. Пункцію з лівого бокуроблять лише при лівосторонніх ексудативнихплевритах! Точка уколу голки у великих тваринзнаходиться на 2—5 см вище зовнішньої грудної вени, в дрібних — на рівні реберно-хрящових з’єднань. Щоб уникнути ушкодження міжреберних судин і нервів троакар (голку) варто вколювати біля переднього краю ребра. Для пункції використовують троакар для дрібних тварин чи товсту кровопускальну голку з мандреном і приєднаною до неї гумовою трубкою. При гнійних плевритах пункцію комбінують із старанним промиванням порожнини антисептичними розчинами (етакридину лактат, калію перманганат та ін.). Розчин вливають після повільного видалення гнійного ексудату, а потім через кілька хвилин його аспірують. Промивання повторюють через кожні два-три дні доти, поки замість гнійного ексудату не почне витікати прозора рідина. Перед пункцією шкіру зміщують убік. Троакар (голку) фіксують правою рукою, обмежуючи витягнутим вказівним пальцем глибину проколу, що для великих тварин складає 4—6 см, для дрібних — 2—3 см, і вколюють перпендикулярно до шкіри. Про те, що голка потрапила в плевральну порожнину, визначають за відсутністю опору й витіканням рідини. Голку, що закупорилася пластівцями фібрину, прочищають мандреном. Плевральну порожнину спорожняють повільно, час від часу закриваючи отвір гільзи, щоб запобігти набрякові легень, непритомному стану, колапсу й навіть смерті тварини! У разі серцевої недостатності перед пункцією тварині вводять серцев і засоби!

Перед проколом шкіру трохи зміщують у бік для того, щоб вона після видалення інструмента закрила утворений канал у м’язах.Пункцію виконують за допомогою троакара-катетера й відсмоктуючого апарата або кровопускальною голкою з тупозагостреним кінцем зі шприцом і триходовим краном. Можна також з’єднувати голку зі шприцом гумовою чи поліхлорвініловою трубкою, яку затискають гемо статичним пінцетом.Під час і після плевроцентеза необхідно слідкувати за тим, щоб повітря зовні не потрапляло в грудну порожнину, тому місця проколу рекомендується закривати марлевим тампоном, просоченим маззю з антибіотиками. Тампон фіксують до шкіри клейкою стрічкою. Якщо застосовували троакар-катетер великого діаметра, на рану шкіри обов’язково накладають один чи два стібка вузлового шва. Післяопераційний догляд. Якщо в ексудаті або транссудаті виявлені мікроорганізми, застосовують антибіотикотерапію.

Підокістна резекція ребра Показання. Операцію виконують при гнійно-некротичних процесах ребра (некроз, карієс, остеомієліт, злоякісні новоутворення), а також при його переломах, коли гострі відламки ушкодженого ребра викликають небезпеку перфорації плеври.Крім того, резекцію ребра виконують з метою одержання доступу до органів грудної й черевної порожнин. Фіксація. Тварину фіксують у боковому лежачому положенні. Знеболювання. Провідникова анестезія трьох міжреберних нервів (одного, розташованого позаду ребра, яке резектують, а інших — за попереднім і наступним ребрами), грудного вентрального нерва (при видаленні дистальної ділянки ребра), а також інфільтраційна анестезія по лінії розрізу. Непокірним і злим тваринам застосовують наркоз та ін’єктують нейролептик. Техніка операції. Як правило, ребро резектують, попередньо відпрепарувавши окістя. Останнє видаляють разом з ребром лише при одночасному їхньому ураженні (остеомієліт, карієс, злоякісні новоутворення). Розріз шкіри роблять уздовж резектованого ребра, по серединній лінії його зовнішньої поверхні. Потім розсікають поверхневу фасцію, підшкірний мускул тулуба й підлеглі м’язи залежно від того, в якій ділянці виконують операцію, на необхідну довжину до окістя. Розтягнувши рановими гачками краї рани, оголюють і розсікають окістя спочатку вздовж ребра, а далі у поперечному напрямку біля верхнього й нижнього кінців розрізу. Після цього прямим распатором або ручкою скальпеля відпрепаровують від зовнішньої поверхні ребра окістя до переднього й заднього його країв. Щоб не порушити цілісність окістя й не розкрити грудну порожнину, распатор ставлять плиском до ребра й відпрепаровують його вперед і назад. Потім окістя обережно відпрепаровують з каудального краю ребра прямим распатором. Для цього інструмент притискають до кістки й поступово просувають його до краю ребра, не втрачаючи контакту з останнім. Під каудальний край ребра, звільнений від окістя,підводять реберний распатор Дуаєна й обережно, прагнучи не порушити цілісність окістя на внутрішній поверхні ребра, виводять його кінець попереду ребра, а потім відокремлюють окістя рухами інструмента догори й донизу. Між відпрепарованим окістям та ізольованою частиною ребра підводять браншу реберних ножиць або дротяну пилку (пилка Жиглі) й перетинають ребро спочатку біля дистального, а потім — проксимального кутів рани. У випадку утворення гострих кінців кістки в місцях відокремлення ребра, їх вирівнюють кістковими ножицями. Утворений рановий отвір терміново закривають глухим швацьким швом (прагнучи не захопити в шов плевру) й усувають наслідки пневмотораксу. З цією метою застосовують новокаїнову блокаду вагосимпатичного шийного стовбура, зірчастого ганглію або грудних нутряних нервів та симпатичних пограничних стовбурів (за М. Ш. Шакуровим) й аспірують шприцом повітря з плевральної порожнини. При гнійних ураженнях ребра зазначені вище шари закривають частковим швом, а рану дренують.