А-т характеристика та пункція суглобів грудної кінцівки. Загальні правила та техніка пункції суглобів. Пункція суглобів (артроцентез)

Плечовий суглоб утворений суглобовою западиною лопатки й головкою плечової кістки. Він простий, кулястий, багатовісний, з перевагою поперечної осі руху (згинання й розгинання). Анатомічною особливістю цього суглоба є відсутність зв’язок, їх роль виконують заостний і підлопатковий м’язи. Капсула суглоба оточена жировою клітковиною й лежить вільно. Щоб виконати пункцію плечового суглоба у великих тварин, пальпацією знаходять мускульну частину великого

горба плечової кістки. Голку вводять горизонтально по передньому краю сухожилка заостного мускула, приблизно на 1 см вище м’язового горба, до відчуття перешкоди з боку головки плечової кістки, або фіброзного краю суглобової заглибини лопатки. Голку можна також уколювати й у поглиблення, утворене заднім краєм сухожилка заостного, дельтоподібним і верхнім краєм заднього виступу великого горба.

Ліктьовий суглоб сформований блоком плечової, головкою променевої й ліктьовим відростком ліктьової кісток. Він простий, блокоподібний, одновісний. Капсула

суглоба має чотири синовіальних дивертикули: дорсальний, медіальний, латеральний і волярний, який займає майже всю ліктьову ямку плечової кістки.

Спереду капсула суглоба підсилюється фіброзними пучками косої зв’язки, а з боків прикрита колатеральними зв’язками.

Передній (дорсальний) дивертикул прилягає до блоку плечової кістки й простягається вище суглобової щілини. На його дорсо-медіальній поверхні в косому напрямку проходять колатеральні променева артерія й вена, а також глибокий променевий нерв; по медіальній поверхні заднього вивороту — ліктьовий нерв.

Пункцію ліктьового суглоба у великих тварин можна виконати трьома способами (тобто, всіх трьох дивертикулів суглоба). 1. У волярний виворот капсули суглоба голку вводять у точці, яка знаходиться на горизонтальній лінії, проведеній на 3—4 см позаду від середини зв’язкового горба плечово

ї кістки, біля заднього краю її надвиростка на глибину 2,5—3 см, напрямляючи її дещо вперед і вниз, до зіткнення голки з гачкоподібним відростком ліктьової кістки або до появи відчуття її легкої рухливості. 2. Пункцію дорсального дивертикула виконують у точці, що знаходиться на 2— 2,5 см спереду від латерального зв’язкового горба плечової кістки, надавши голці напрямок зверху вниз і всередину. Глибина введення голки — 3—4 см. 3. Пункція медіального вивороту. Точка уколу лежить на 6—7 см нижче горба ліктьової кістки. Голку вводять на глибину 2—3 см.

Зап’ястковий, або карпальний суглоб утворений кістками передпліччя (променевою й ліктьовою), двома рядамикісток зап’ястка й п’ястком. Він — складний, одновісний, блокоподібний. Складається із трьох суглобів (променевозап’ясткового, міжрядового і зап’ястковоп’ясткового).Найбільш рухливий — променево- зап’ястковий, а два інші — тугі суглоби.Фіброзна оболонка капсули охоплює всі три суглоби. Синовіальна оболонка проти кожного суглоба формує три окремі сумки, вони з’єднуються між собою тільки через щілини між кістками зап’ястка. Тому промивання суглоба виконати дуже важко! Синовіальна оболонка променевозап’ясткового суглоба утворює два дивертикули — передній і задньо-медіальний.

Пункція зап’ясткового суглоба у великих тварин можлива:1) з латерального боку, безпосередньо під верхнім краєм додаткової кістки,в середині жолоба, обмеженого позаду ліктьовим розгиначем зап’ястка, а спередупроменевою кісткою. Голку просовують зверху донизу й уперед, направляючиїї до кістки, щоб проникнути через стінку дивертикула й потрапити в суглоб. Глибина введення голки — 2,5—3 см. 2) з медіального боку. Точка уколу лежить на 2—2,5 см нижче й позадумедіального зв’язкового горба променево ї кістки, безпосередньо біля її задньогокраю, де легко пальпується ямка, обмежена зверху і внизу кістками, спереду — колатеральною зв’язкою, а позаду —сухожилком променевого згинача зап’ястка. Голку вводять горизонтально на глибину 2—2,5 см.

Пункція променево-зап’ястного суглоба. Точка пункції знаходиться на 3—5 мм дистальніше краю суглобової поверхні променевої кістки біля латерального краю сухожилля променевого розгинача зап’ястя й медіально від додаткової підшкірної вени (v. cerphalicaaccessoria). Голку повільно просувають уперед під кутом, у медіа-пальмарному напрямку, доки не почне краплями виділятися з канюлі синовія, або вістря голки не доторкнеться до суглобового хряща.

Пункція міжкісткового суглоба. Точка введення голки знаходиться на 2—4 мм дистальніше краю oscarpiintermedioradiale, біля латерального краю сухожилля медіально відносно додаткової підшкірної вени. Голку поступово просувають у медіапальмарному напрямку.

Путовий суглоб коня утворений дистальним блоком п’ясткової (плеснової) кістки й проксимальним епіфізом путової. Він є простий, одновісний, блокоподібний. До

волярної поверхні путового суглоба прилягають сесамоподібні кістки та їх зв’язки. Пункцію путового суглоба у великих тваринвиконують двояко: через дорсальний і волярний (плантарний) дивертикули: а) для пункції дорсального дивертикула знаходять передній край зовнішнього надвиростка п’ясткової (плеснової) кістки. Відступивши на 1 см вище цього кісткового виступу і на 2—3 см в бік від серединної лінії п’ястка (плесна), вколюють голку зовні всередину і зверху донизу на глибину 2—3 см, проникаючи під сухожилок спеціального розгинача пальця; б) пункцію цього дивертикула можна також виконати уколом голки на 1 см нижче

рівня зв’язкового горба дистальної частини п’ясткової кістки під боковий пальцьовий розгинач третього пальця, торкаючись валикоподібної суглобової поверхні;

в) пункцію волярного (плантарного) вивороту виконують з латерального боку в проміжку між п’ястковою (плесновою) кісткою й ніжкою міжкісткового мускула дещо вище сесамоподібної кістки. Голку направляють зверху донизу і всередину на глибину 2—3 см.

Пункцію вінцевого суглоба виконують двома способами: а) передньо-верхнього вивороту в точці, яка лежить на 5 см вище вінцевого краю рогової капсули й на 1 см у бік від серединної лінії. Голку вводять горизонтально на глибину 1,5 см; б) задньо-верхнього вивороту. Точка уколу знаходиться з латерального боку. Знаходять

надвиросток путової кістки й по його задньому краю просовують голку на глибину 1,5—2 см

 

105.А-т характеристика та пункція суглобів тазової кінцівки. Загальні правила щодо техніки виконання пункції суглобів.

Кульшовий суглоб

Пункцію у великих тварин виконують на лежачому пацієнтові після введеннянейролептика. Всі кінцівки зв’язують разом. Орієнтирами для проколу служать середній і верхній вертели стегнової кістки, які пропальповують на середині лінії, що з’єднує маклак із сідничним горбом. Середній вертел пропальповується у вигляді неясного кісткового виступу дещо спереду й нижче, а верхній — позаду й вище. Голку вводять на глибину 8—12 см у вирізку між ними в горизонтальному положенні й дещо вперед з тим, щоб її кінець не виступав за сегментальну площину, яка проходить через передній край середнього вертела.Зріз вістря голки повинен бути направлений донизу. Якщо пункція виконанаправильно, з голки витікає (або аспірують шприцом) синовіальна рідина; за відсутност

і синовії голку зміщують, надають їй іншого напрямку.

Пункцію суглоба колінної чашки у великих тваринвиконують на стоячій тварині. Пальпацією знаходять трикутне поглиблення між натягнутими медіальною

й середньою прямими зв’язками колінної чашки в місці збігу їх на гомілці. Голку вколюють горизонтально або знизу до верху, в центрі поглиблення між зв’язками на глибину 2—3 см до витікання синовії. Пункцію можна виконувати також у найвищій верхній точці поглиблення, між латеральною й середньою прямими зв’язками. Внаслідок того, що порожнина пателярного суглоба часто з’єднується з порожниною стегно-гомілкового зчленування, пункція його з метою діагностичної анестезії не дає бажаного результату.

Пункцію стегно-гомілкового суглоба у великих тварин виконують як в медіальному, так і в латеральному його відділах.

1. Пункція медіального відділу має важливе значення, тому що при хронічному гоніті уражується, головним чином, внутрішній відділ стегно-гомілкового суглоба.

Голку вколюють майже перпендикулярно до шкіри, дещо нахиливши її вперед і вверх у нижній точці поглиблення між медіальною й середньою прямими зв’язками

колінної чашки на глибину 4—5 см.

2. Пункцію латерального відділу стегно-гомілкового суглоба можна виконувати як через сухожилкову піхву довгого розгинача пальця, з якою суглоб має з’єднання, так і через його вивороти — передній або задній: а) на латеральному краї великогомілкової кістки, в ділянці його проксимального епіфіза, пальпують горб і латеральний виросток великогомілкової кістки. Між цими виступами під сухожилком довгого розгинача пальця проколюють стінку капсули суглоба. Довгу голку (8—10 см) уколюють знизу доверху по передньому або задньому краю означеного сухожилка, намагаючись проникнути під нього до витікання синовії; б) пункцію переднього вивороту виконують у нижній точці поглиблення між латеральною й середньою прямими зв’язками колінної чашки, глибина уколу 4—5 см; в) пункцію заднього вивороту виконують уколом голки безпосередньо над латеральним виростком великогомілкової кістки, позаду бокової зв’язки суглоба. Після проколу

шкіри голку просувають дещо назад, у підколінну ділянку, на глибину 3—4 см, торкаючись до суглобової поверхні великогомілкової кістки.

Пункція гомілково-таранного суглоба у великих тварин може бути виконана через усі чотири його дивертикули: а) через передньо-внутрішній, який розташований під медіальною кісточкою великогомілкової кістки. Голку вколюють горизонтально під кісточку на глибину 1—3 см (цей спосіб найбільш доступний); б) через задньо-внутрішній, розташований позаду кісточки. Кінцівці надають зігнутого положення; в) через задньо-зовнішній, безпосередньо

позаду латеральної кісточки; голку вколюють донизу й всередину, вводячи її на глибину 2—3 см; г) через передньо-зовнішній, безпосередньо попереду кісточки або латерально ї довгої зв’язки. Голку вколюють наглибину 2—3 см

 

Пункція сухожилкових піхов

Сухожилкові піхви ділянки заплесна

1. Сухожилкова піхва довгого розгинача пальця простягається по дорсальній поверхн і заплесна від рівня п’яткового горба (або дещо вище) до місця злиття сухожилка з боковим пальцьовим згиначем у верхній третині плесна. Брижа супроводжує сухожилокна всьому протязі з латерального краю. У товщі брижі міститься плоскиймускул — короткий пальцьовий розгинач.

2. На передньобоковій поверхні скакального суглоба лежить сухожилкова піхва бокового розгинача пальця. Межі її ті ж, що й в попередньої піхви. Брижа тягнетьсявздовж заднього краю сухожилка на всьому його протязі.

3. Медіально й поряд із сухожильною піхвою довгого розгинача пальця лежить сухожилкова піхва великогомілкового переднього мускула. Починаючись від рівня п’яткового горба, вона опускається на внутрішню поверхню скакального суглоба під медіальною ніжкою сухожилка цього мускула, торкаючись часто слизової сумки. Брижа проходить по задньо-зовнішньому краю сухожилка, а в нижньому відділі вона перем

іщається на латеральний край.

4. Сухожилкова піхва загального сухожилка довгого згинача пальця й заднього великогомілкового мускула розташовується на медіа-плантарній поверхні заплесновогосуглоба, в жолобі п’яткової кістки. Верхня межа його досягає надп’яткової ямкий проходить на 3—6 см вище рівня п’яткового горба. Внизу піхва опускається домежі верхньої й середньої третин плесна, до місця злиття обох сухожилків згиначів.У середньому відділі в межах кісткового жолоба тарсальна сухожилкова піхва покрита товстою сухожильною зв’язкою, в результаті чого ексудат при запаленні накопичу

ється тільки у верхньому й нижньому відділах порожнини, утворюючи випинання.Брижа тягнеться вздовж задньої поверхні сухожилка на всьому протязі піхви.При пункції цієї піхви голку вколюють на рівні основи п’яткової кістки, направляючи

її косо доверху або донизу по передньому або задньому контуру сухожилка.

5. Сухожилкова піхва довгого згинача пальців лежить у тих же межах попереду й поруч з попереднім. Типова брижа відсутня. Тільки зверху і знизу її замінюють півмісяцеві складки, через які в сухожилок проникають судини.

Пункція слизових і синовіальних сумок

Підшкірні бурси: 1. Передколінна сумка розташована на дорсальній поверхні колінної чашки.2. П’яткова бурса утворюється на плантарній поверхні п’яткового горба міжшкірою й сухожилковим розширенням поверхневого згинача пальця.Пункцію поверхневих сумок виконують у центрі вираженої припухлості.

Глибокі бурси: 1. Сумка середнього сідничного мускула зустрічається постійно під сухожилком середнього сідничного мускула, на середньому вертелі стегнової кістки. Верхня межа її сягає на 1,5—3 см проксимальніше від цього вертела.Пункцію її виконують на стоячій тварині. Голку вколюють напроти контуру середнього вертела, намагаючись потрапити по його верхньому краю в порожнину сумки. Глибина уколу — до 5 см.2. Бурса довгого розгинача пальця розміщується в кістково-мускульному жолобіна передньо-зовнішній поверхні верхньої третини гомілки під початковим сухожилком довгого пальцьового розгинача. Вона охоплює сухожилок зсередини й частково з боків, у результаті чого може бути віднесена до сухожилкових піхов. Нижній відділлежить не на дні жолоба, а на черевці переднього великогомілкового мускула, що починається тут. Бурса з’єднується зі стегно-гомілковим суглобом.Точка вколу голки знаходиться безпосередньо позаду середини горба великогомілкової кістки й переднього краю сухожилка. Голку вводять знизу доверху і всередину, вздовж стінки кісткового жолоба, проникаючи під сухожилок на глибину 3—4 см. Пункцію виконують також і біля заднього краю сухожилка.3. П’яткова підсухожилкова бурса знаходиться між сухожилком поверхневого згинача пальця з одного боку й ахілловим сухожилком, дистально від нього, й п’ятковою кісткою з другого. Вона охоплює ахілловий сухожилок з боків і простягується доверху від п’яткового горба на 6—10 см, а донизу — на 5—6 см. Пункцію її виконують у верхньому або нижньому вільному відділі. Верхнюпункцію виконують з медіального або з латерального боку гомілки, на 1,5—2 см вище п’яткового горба, між сухожилками поверхневого згинача пальців (позаду) й ахілловим(спереду). Глибина уколу — 2—3 см. Нижній прокол роблять з медіального боку на 2—3 см нижче п’яткового горба, по передньому краю сухожилка поверхневого згиначапальця.4. Сумка великогомілкового переднього мускула (“шпатова”) знаходиться під кінцевою частиною медіальної ніжки цього мускула. Передній край сумки лежить проти прихованої вени.Пункцію бурси виконують біля нижнього краю сухожилка, поблизу місця його прикріплення. Голку вводять на глибину 2—2,5 см у нижнє випинання сумки під сухожилок, позаду й знизу, доверху й вперед.

Пункція сухожилкових піхов

Сухожилкові піхви ділянки заплесна

1. Сухожилкова піхва довгого розгинача пальця простягається по дорсальній поверхні заплесна від рівня п’яткового горба (або дещо вище) до місця злиття сухожилка з боковим пальцьовим згиначем у верхній третині плесна. Брижа супроводжує сухожилок на всьому протязі з латерального краю. У товщі брижі міститься плоский мускул — короткий пальцьовий розгинач.

2. На передньобоковій поверхні скакального суглоба лежить сухожилкова піхва бокового розгинача пальця. Межі її ті ж, що й в попередньої піхви. Брижа тягнеться вздовж заднього краю сухожилка на всьому його протязі.

3. Медіально й поряд із сухожильною піхвою довгого розгинача пальця лежить сухожилкова піхва великогомілкового переднього мускула. Починаючись від рівня п’яткового горба, вона опускається на внутрішню поверхню скакального суглоба під медіальною ніжкою сухожилка цього мускула, торкаючись часто слизової сумки. Брижа проходить по задньо-зовнішньому краю сухожилка, а в нижньому відділі вона перем

іщається на латеральний край.

4. Сухожилкова піхва загального сухожилка довгого згинача пальця й заднього великогомілкового мускула розташовується на медіа-плантарній поверхні заплеснового суглоба, в жолобі п’яткової кістки. Верхня межа його досягає надп’яткової ямкий проходить на 3—6 см вище рівня п’яткового горба. Внизу піхва опускається до межі верхньої й середньої третин плесна, до місця злиття обох сухожилків згиначів.

У середньому відділі в межах кісткового жолоба тарсальна сухожилкова піхва покрита товстою сухожильною зв’язкою, в результаті чого ексудат при запаленні накопичується тільки у верхньому й нижньому відділах порожнини, утворюючи випинання.Брижа тягнеться вздовж задньої поверхні сухожилка на всьому протязі піхви.При пункції цієї піхви голку вколюють на рівні основи п’яткової кістки, направляючи її косо доверху або донизу по передньому або задньому контуру сухожилка.

5. Сухожилкова піхва довгого згинача пальців лежить у тих же межах попередуй поруч з попереднім. Типова брижа відсутня. Тільки зверху і знизу її замінюють півмісяцеві складки, через які в сухожилок проникають судини.

Пункція слизових і синовіальних сумок

Підшкірні бурси

1. Передколінна сумка розташована на дорсальній поверхні колінної чашки.

2. П’яткова бурса утворюється на плантарній поверхні п’яткового горба між

шкірою й сухожилковим розширенням поверхневого згинача пальця.

Пункцію поверхневих сумок виконують у центрі вираженої припухлості.

Глибокі бурси

1. Сумка середнього сідничного мускула зустрічається постійно під сухожилком середнього сідничного мускула, на середньому вертелі стегнової кістки. Верхня межа її сягає на 1,5—3 см проксимальніше від цього вертела.

Пункцію її виконують на стоячій тварині. Голку вколюють напроти контуру середнього вертела, намагаючись потрапити по його верхньому краю в порожнину сумки.Глибина уколу — до 5 см.

2. Бурса довгого розгинача пальця розміщується в кістково-мускульному жолобі на передньо-зовнішній поверхні верхньої третини гомілки під початковим сухожилком довгого пальцьового розгинача. Вона охоплює сухожилок зсередини й частково з боків, у результаті чого може бути віднесена до сухожилкових піхов. Нижній відділ лежить не на дні жолоба, а на черевці переднього великогомілкового мускула, що почина

ється тут. Бурса з’єднується зі стегно-гомілковим суглобом.

Точка вколу голки знаходиться безпосередньо позаду середини горба великогомілкової кістки й переднього краю сухожилка. Голку вводять знизу доверху і всередину, вздовж стінки кісткового жолоба, проникаючи під сухожилок на глибину 3—4 см. Пункцію виконують також і біля заднього краю сухожилка.

3. П’яткова підсухожилкова бурса знаходиться між сухожилком поверхневого згинача пальця з одного боку й ахілловим сухожилком, дистально від нього, й п’ятковоюкісткою з другого. Вона охоплює ахілловий сухожилок з боків і простягується доверху від п’яткового горба на 6—10 см, а донизу — на 5—6 см.

Пункцію її виконують у верхньому або нижньому вільному відділі. Верхню

пункцію виконують з медіального або з латерального боку гомілки, на 1,5—2 см вищеп’яткового горба, між сухожилками поверхневого згинача пальців (позаду) й ахілловим (спереду). Глибина уколу — 2—3 см. Нижній прокол роблять з медіального боку на 2—3 см нижче п’яткового горба, по передньому краю сухожилка поверхневого згинача пальця.

4. Сумка великогомілкового переднього мускула (“шпатова”) знаходиться під кінцевою частиною медіальної ніжки цього мускула. Передній край сумки лежить проти прихованої вени.

Пункцію бурси виконують біля нижнього краю сухожилка, поблизу місця йогоприкріплення. Голку вводять на глибину 2—2,5 см у нижнє випинання сумки під сухожилок,позаду й знизу, доверху й вперед.

 

Операції в ділянці пальця великої рогатої худоби. А-т характеристика. Іннервація і методи знеболення пальця на передній та задній кінцівках. Оперативне лікування тіломи. Ампутація пальця. Екзартикуляція третьої фаланги.

*Ділянка пальця (regiodigiti)

Межі: верхня — горизонтальна площина, яка проведена по верхньому контуру сесамопод

ібних кісток путового суглоба (див. рис. 255, 5; с. 355). У ділянку пальця коня

входять путовий суглоб, путова кістка, вінцевий суглоб, вінцева кістка й копито,

а у великої рогатої худоби ці ж анатомічні утворення, але вони є парними.

Перший та другий шари такі ж, як і в попередніх ділянках.

Третій шар — поверхнева фасція пальця.

Четвертий шар — пухка клітковина, в якій проходять судини й нерви.

П’ятий шар — глибока фасція пальця.

Шостий шар — сухожилки, зв’язки, судини й нерви.

*Циркулярна анестезія при операціях на пальцях

При цьому методі анестезії нервів пальців не враховується точна топографія останніх.

Фіксація. Тварину фіксують у боковому лежачому положенні.

Техніка анестезії (за методом Регнері, Зянксен). З метою знеболювання пальців виконують дві напівциркулярні ін’єкції по черзі на медіальній та латеральній

поверхнях п’ястка (плесна), відступивши на 1,5— 3 см вище від рівня рудиментарних пальців і дещо дорсальніше від середини бокової поверхні п’ястка. У цій точці голку вводять під шкіру і напрямляють її на дорсальну поверхню п’ястка дещо донизу. За ходом голки ін’єктують розчин новокаїну. Потім голку відтягують і, повернувши її на волярну поверхню, продовжують ін’єкцію. Так само виконують анестезію із протилежного боку. На кожний бік витрачають по 40—50 мл 4 %-ного розчину новокаїну. Для більшої гарантії нечутливості додатково ін’єктують по 10 мл дорсально й пальмарно в міжпальцьовий простір. Глибина уколу голки складає 1,5—2 см.

*Екстирпація мозолистого потовщення шкіри в міжкопитцевій щілині (тилома) у врх

Показання. У міжкопитцевій щілині з’являється щільний, неболючий склеротичний валик шкіри, що простягається вздовж щілини від дорсального до волярного

(плантарного) її кінця. З часом він поступово збільшується в розмірах і травмується. Тварини починають кульгати.

Фіксація. Тварину фіксують у лежачому положенні на боці здорової кінцівки.

Знеболювання. Провідникова анестезія нервів кінцівки за методом Г. М. Шаброва або Регнері, а також ін’єктують нейролептик.

Техніка операції. Операцію можна виконувати кривавим або безкровним способом.

Кривавий спосіб. З метою запобігання кровотечі на ділянку п’ясті (плесно) накладаютьгумовий джгут. Щипцями М’юзо захоплюють зовнішнє копитце за роговийбашмак і відтягують у бік. Валик шкіри фіксують гострозубими щипцями й скальпелемрозтинають шкіру з обох боків мозолі. Скальпелем або ножицями відпрепаровуютьуражену ділянку шкіри від основи в центрі міжкопитцевої щілини.

Якщо після видалення мозолистого потовщення рана не зяє, то її краї з’єднують вузловим частковим швом. При значному зяянні рани швів не накладають, оскільки вони будуть подразнювати її й затримувати загоювання!

Післяопераційний догляд. Пов’язку змінюють через 8—10 днів до повної епітелізації рани.

Безкровний спосіб. В. П. Вайткус рекоменду є застосовувати рідкий азот для лікування тиломи. Після оперативного видалення мозолистого потовщення шкіри на рановий дефектприкладають металевий аплікатор, який попередньо витримують у рідкому азоті 1 хв. Охолоджений аплікатор на поверхні рани тримають протягом 30—40 сек.Через 3—3,5 хв аплікацію повторюють з експозицією 20—25 сек. Після кріоаплікації пов’язку на рану не накладають і лікарських речовин не використовують. Раназагоюється під струпом за 17 днів, тоді як без застосування кріохірургії — через19—22 дні.

*Ампутація пальця в парнокопитних

Якщо при екзартикуляції кістку вичленяють на рівні суглоба, то при ампутації кістку (вінцеву, путову) розтинають по діафізу.

Показання. Гнійне запалення вінцевого й копитцевого суглобів, некроз зв’язок фаланг, ускладнення при ящурі, переломи та остеомієліт кісток.

Фіксація. Тварину фіксують у лежачому боковому положенні після того, як старанно обмиють її пальці щіткою з милом. Якщо операцію виконують на четвертому

(внутрішньому) пальці, фіксують на боці хворої кінцівки. На протилежному боці фіксують тоді, коли операцію виконують на третьому (зовнішньому) пальці.

Знеболювання. Застосовують нейролептаналгезію, а також у рогатої худоби провідникову анестезію нервів за способом Г. М. Шаброва або Регнері, а в свиней за

А. Ф. Бурденюком. На тазовій кінцівці можна проводити знеболювання за методом У. Цирнака.

Техніка операції. На ділянку п’ясті (плесно) накладають кровоспинний гумовий джгут. Ампутацію роблять на рівні путової кістки (верхня межа поширення флегмонозного й некротичного процесів). Операцію починають серединним розрізом шкіри по дорсальній поверхні пальця від проксимальної ділянки путової кістки й закінчують вище від вінчика на 0,5—1 см. Аналогічний вертикальний розріз виконують на волярній (плантарній) поверхні пальця. Обидва ці розрізи з’єднують між собою з латерального та медіального боків безпосередньо вздовж рогової обвідки. Клаптик шкіри, утворений на зовнішній поверхні пальця, відпрепаровують від проксимальної ділянки путової кістки й відвертають доверху (рис. 292, 293). Так само роблять і з медіальної поверхні, шкіру відпрепаровують до верхньої межі міжкопитцевої щілини. На судини накладають лігатури. Скальпелем або ножицями розтинають хрестоподібні зв’язки й міжпальцьову жирову тканину до рівня дистального кінця путової кістки. Потім дротяною або листовою пилкою перепилюють путову кістку з прилеглим сухожиллям навскіс зверху донизу й зовні всередину. Гострою ложкою видаляють із кісткової порожнини залишки кісткового мозку. Рану присипають антисептичною

присипкою й зовнішній клаптик шкіри зшивають вузловим швом із внутрішнім. Зверху рану покривають пов’язкою із синтоміциновою емульсією,

а зверху накладають пов’язку, просочену дьогтем, яку змінюють через 3—5 днів.

Післяопераційний догляд. Звертають увагу на загальний стан тварини. При потребі призначають антибіотикотерапію й проводять патогенетичне лікування. Шви знімають на 8—10-й день.

 

Екзартикуляція хвоста

Показання. Ампутацію хвоста роблять при некрозі, гангрені, неоперабельних пухлинах, відмороженні, розміжченні тощо.

Фіксація. Великих тварин фіксують у станку в стоячому положенні, піднімають ліву грудну кінцівку і за допомогою мотузки фіксують тазові кінцівки або прив’язують до заднього вертикального стовпа станка. Коням на верхню губу накладають закрутку. Дрібних тварин фіксують у боковому лежачому положенні.

Знеболювання. Великим тваринам застосовують низьку сакральну анестезію, циркулярну інфільтраційну анестезію вище місця ампутації, нейролептаналгезію, а дрібним — додатково наркоз.

Техніка операції. Волосся на хвості в коней вистригають на відстані 6—8 см, а залишене заплітають у дві косички. Для запобігання кровотечі та для фіксац ії хвоста вище місця розрізу накладають гумовий джгут, попередньо змістивши шкіру до основи хвоста. Екзартикуляцію хвоста виконують вище місця ураження. Хвіст фіксують пальцями, згинаючи й розгинаючи його, знаходять місце з’єднання двох суміжних хвостових хребців. Відступають від цього місця 0,5 см, роблять два півмісяцевих розрізи шкіри (на дорсальній і вентральній поверхнях хвоста) випуклістю вниз. За допомогою хірургічного пінцета шкіру відтягують до основи хвоста й скальпелем пересікають міжхребцевий диск та зв’язки. Гострою ложкою скарифікують суглобову поверхню хребця, щоб повністю видалити його залишки. Після цього послаблюють гумовий джгут і на кровоточиві судини накладають лігатури, або їх торзують. Рану присипають трициліном, сульфаніламідними препаратами або антибіотиками. Шкіру зашивають вузловим швом. Шви знімають через сім днів.