Дати загальну характеристику методам повалів великих тварин. Описати львівський метод повалення коней та повал великої рогатої худоби за гессом.

Існує два способи лежачого виду фіксації - повал і фіксація на операційному столі. Оскільки фіксація в лежачому положенні являє насильну і часто грубу дію, то при повалі великих тварин вона пов'язана з ризиком нанесення тварині різних ушкоджень

Тому для попередження травматизму необхідно валити тварин на рівну земляну площадку без сторонніх предметів, вкриту невисокою травою. За 10-16 годин до повалу великих тварин не годують, обмежують поїння або його зовсім відміняють. Для фіксації застосовують міцні, м'які довгі мотузки. Перед фіксацією коней розковують.Застосовувати різні способи фіксації тварин слід так, щоб не викликати в них небажаних наслідків (травм тощо).

Повал за способом В. С. Решетника виконується 3ма помічниками з використанням одного ременя (мотузки), який складений удвоє і закріплений петлею на путі тієї тазової кінцівки, на бік якої тварину валять.Пропустивши обидва кінці ременя між грудними кінцівками зверху мотузки, якою вони спутані, далі їх проводять під кутом і один із кінців перекидають позаду холки коня. Один помічник тягне перекинутий кінець ременя донизу в бік повалу, а другий - тягне інший кінець назад. Третій помічник фіксує голову коня, повертаючи її на бік, протилежний повалу. Кінь повільно лягає. Для фіксації тазової кінцівки, наприклад, при кастрації жеребців, використовують повал з петлею. На нижню тазову кінцівку накидають петлею мотузку довжиною 3 м та пропускають її між спутаними грудними кінцівками. Після цього на путовий суглоб верхньої грудної кінцівки одягають коротку, і один помічник відтягує грудні кінцівки назад, а другий - довгою мотузкою протягує тазову кінцівку вперед, щоб вона зайшла в замок між грудними. Коротку мотузку з грудних кінцівок знімають, а довгою фіксують кінцівки. Зафіксовані таким чином кінцівки помічник утримує за кінець довгої мотузки, яку відтягує назад.Цей спосіб - найкращий із усіх, які існують, і тому значно поширений.

Спосіб Гесса (для ВРХ). Довгу (6—8 м) мідну, але м'яку вірьовку затягують рухомою петлею навколо основи рогів. Потім вірьовку спрямовують назад по верхній частині бокової поверхні шиї і тулуба з протилежного боку, на який хочуть повалити тварину, і на рівні заднього кута лопатки вірьовку обво дять петлею, що затягується, навколо грудної клітки. Звідси вірьовку знову спрямовують назад до голодної ямки, де накладають другу таку саму петлю. Вільний кінець вірьовки, що залишився, повинен бути не менший як 1,5—2 м, щоб за нього зручно було валити тв. Валять тварину три чоловіки: один з них тримає тварину за голову, нахиляючи її вниз, а інші два повільно тягнуть кінець вірьов ки назад. Здавлювана вірьовкою тварина підгинає кінцівки і плавно лягає. Щоб повалити тварину на бажану сторону, її штовхають у маклак і закидають голову або тягнуть за хвіст у той бік, куди хочуть повалити. Після повалення вірьовку не ослаблюють доти, поки не будуть зв'язані кінцівки.

 

5.Характеристика фармакологічних речовин, які використовуються для заспокоєння та обмеження рухів у тварин. Застосування окремих нейролептиків для коней, великої рогатої худоби, свиней та дрібних домашніх тварин.
Аміназин. Через несумісність його не можна застосовувати з барбітуратами, розчином Рінгера.
Фармакологічна дія аміназину багатогранна, але найбільш виражений седативний ефект він справляє на центральну нервову систему. Це найсильніший препарат, який характеризується вираженою токсичністю. У тварин існує видова чутливість до аміназину. Для кіз його доза в 4-5 разів менш токсична, ніж для овець. Застосування аміназину молодняку хутрових звірів протягом 2-4 міс. не викликає побічної реакції
Коням й оленям аміназин застосовують обережно в зв'язку з підвищеною чутливістю їх до препарату.
Торбуджестик - сильний аналгетик, схожий за дією на морфін.Препарат вводять коням внутрішньом'язово й внутрішньовенно в дозі 0,1 мг/кг маси тіла, що відповідно становить 1 мл розчину на 100 кг маси тіла коня. Торбуджестик застосовують при сильних болях (завороти, защемлення, інвагінації, травми тощо), а в поєднанні з домоседаном, кетасетом або інтравалом - для загального знеболювання коней,
Седивет -має седативну дію, знижує больову чутливість. Застосовують для премедикації перед короткотривалою загальною анестезією, перед введенням кетасету або інтравалу. Показано поєднання седивету з торбуджестиком для отримання комбінованого глибокого седативного та аналгезивного ефекту. Седивет застосовують тільки внутрішньовенно коням у дозі від 0,4 до 1,2 мл на 100 кг маси тіла тварини. Введення седивету в окремих тварин може спричинити брадикардію, яку знімають ін'єкцією атропіну сульфату. Сумісне введення седивету і сульфаніламідів протипоказане, тому що може призвести до розвитку тяжких серцевих аритмій та навіть до смерті! Препарат застосовують тільки коням!

 

6.Можливі ускладнення при фіксації тварин в лежачому положенні (в момент падіння, при фіксації лежачих тварин та при їх звільненні – підніманні.) Профілактика цих ускладнень. Основні ускладнення виникають під час повалення тварин. Різке падіння на тверду основу може призвести до виникнення переломів кісток, зокрема ребер, маклака, до розриву внутрішніх органів (аорти, сечового міхура) тощо. Значне напруження м'язів у непокірливих тварин може супроводжуватись вивихами суглобів, переломами кісток кінцівок, розтягненнями сухожилків і зв'язок. Уна­слідок м'язового перенапруження виникають міозити. Тривале лежання на твердому може спричинити стискання нервів кінцівок з наступним розвитком парезів і паралічів. Для профілактики цих ускладнень потрібно:1) методично правильно проводити повалення тварини;2) валити її на м'яку основу (лужок, вкриту повстю кришку операційного стола тощо);3) при по­валенні непіддатливих і лякливих тварин застосовувати наркоз, препарати седативної дії, міорелаксанти тощо;4) перед поваленням тварину впродовж 12 год тримати на голодній дієті, звільнити від вмісту сечовий міхур, пряму кишку;5) коней перед поваленням розковувати;6) не допускати до повалення тварин із захворюван­нями серцево-судинної системи й органів дихання;7) стежити, щоб ремені й мотузки були м'якими, еластичними, достатньої ширини, товщини та міцності.

 

7.Учення про хірургічну операцію. Класифікація операцій. Показання та протипоказання до операцій. Хірургічна операція — це механічна (іноді фізична або хімічна) дія на тканини й органи організму тварини, найчастіше з лікувальною або діагностичною метою. Окремі операції проводять на здорових тваринах (кастрації, пластичні, косметичні операції та ін.). Операція має на меті зберегти або підвищити про­дуктивність тварин та їхню господарську цінність.

 

Класифікація хірургічних операцій
1.криваві або безкровні (вправляння вивихів, катетеризація, накла­дання пов'язок тощо). 2.Залежно від призначення розрізняють ліку­вальні, діагностичні, економічні та експериментальні операції. 3.Лікувальні операції можуть бути екстреними (невідкладними); це має місце при ураженнях, що загрожують життю тварини (ядуха, випадання нутрощів, кровотеча тощо). Термінові операції мають бути виконані в короткий строк, щоб запобігти швидкому розвиткові хвороби (наприклад, операції при злоякісних новоутвореннях — можливість метастазів). Нетермінові операції (наприклад, кастрація) можуть бути виконані в різний час залежно від умов (погодних, господарських тощо). 4.За своїм характером операції можуть бути радикальними, тобто такими, що повністю усувають причину захворювання, і палеативними, які полегшують перебіг хвороби, не усуваючи її причину (трахеотомія, невректомія, прокол черева у зв'язку з асцитом тощо) Асептичні операції роблять на неінфікованих органах і ткани­ни ч, її усіх інших випадках виконують гнійні операції.
Протипоказаннями до операції є виснаження тварини, неоперабельність унаслідок значних уражень, останній період вагітності. Операції не можна виконувати до зняття карантину (у цього виду тварин), за винятком невідкладних випадків, які потребують екстреного втручання (при цьому дотримуються заходів, що запобігають поширенню захворювання). Масові операції не можна проводити за відсутності умов для належного післяопераційного утримання; не слід оперувати тварин перед перегоном або в період масових щеплень (заборонений період становить два тижні до і два тижні після проведення щеплень). Абсолютні показання коли вони визнаються єдиним методом лікування, наприклад, такі операції: защемлені грижі, злоякісне новоутворення, випадіння внутрішніх органів, зміщення і защемлення їх, гостра непрохідність дихальних шляхів, кровотеча, пневмоторакс, тимпа- нія рубця, сичуга, сліпої кишки, закупорка сечовивідних шляхів, гнійні запалення тканин і органів.

8.Основні етапи хірургічних операцій. Навести приклади раціональних оперативних доступів та раціональних оперативних прийомів
1.Оперативний доступ- це частина операції,яка забезпечує при найменшому травмуванні раціональний підхід до органа і створює найбільший простір для маніпуляцій на ньому.Мінімальна травматичність і максимальний доступ до об*єкта
2.Оперативний прийом(метод)-це основна частина операції
3.Закриття операційної рани-заключний етап операції,який передбачає відновлення цілісності тканин.