Операції на додаткових пазухах голови. Анатомо-топографічні дані. Трепанація додаткових пазух голови.

Анатомотопографічні дані. Ділянка носа межує аборально з лобною ділянкою, з боків — з підочноямковою, щічною і носогубною (на лінії, що проходить від медіального кута ока до носощелепової вирізки), і спереду — з носогубним дзеркалом.Тканинні шари ділянки носа: 1) шкіра; 2) поверхнева фасція з апоневротичними волокнами носогубного підіймача; 3) спеціальний підіймач верхньої губи; 4) ікловийм’яз; 5) окістя; 6) кісткова стінка носової порожнини. Зсередини носова порожнина вкрита товстою малочутливою слизовою оболонкою. Носова порожнина поділена вздовж носовою перегородкою на дві половини. Вона відкривається ніздрями, а закінчується хоанами. Кістково-хрящова носова перегородка

у великої рогатої худоби не досягає аборальної частини носової порожнини. Носові раковини — дорсальна й вентральна, прикріплююються до латеральних стінок носової порожнини. У свою чергу вони ділять кожну половину порожнини носа на дорсальний,середній та найбільший — вентральний носові ходи. Останні зливаються із загальним носовим ходом, що формується між носовою перегородкою й раковинами. У коней середн ій носовий хід у своєму задньому відділі через носощелепний вхід з’єднується з аборальною частиною верхньощелепної пазухи, а порожнина вентральної раковини через вузьку раковинно-щелепну щілину — з оральною частиною цієї пазухи.

У великої рогатої худоби вентральна носова раковина поділена поздовжньою перегородкою на два поверхи: дорсальний (з’єднується з середнім носовим ходом) і вентральний (сполучається з вентральним носовим ходом).

У коня дорсальна носова раковина поперечною перегородкою поділена на передній (оральний, завитковий) та задній (аборальний, синусний) відділи.

У жуйних на відстані 5—8 см від ніздрі, на криловій складці вентральної носової раковини знаходиться вихідний отвір носослізного каналу. Іноді він є подвійним у коней і відкривається позаду країв ніздрі на її вентральній стінці.

У жуйних носова порожнина широка. Під слизовою оболонкою носової перегородки й дна носової порожнини розміщена густа сітка кровоносних судин кавернозного типу. У собак слизова оболонка носової порожнини формує велику кількість складок, основу яких складають кісткові та хрящові пластинки. Верхівка носа в жуйних тварин характеризується наявністю так званого носо-губного дзеркала. Ця ділянка шкіри розташована між ніздрями та верхньою губою. В її основі у великої рогатої худоби знаходяться тіла різцевих кісток, перетинчаста частина носової перегородки і носові хрящі.

Оральний відділ дорсального краю носової перегородки віддає праворуч і ліворуч крилоподібні хрящі, від яких вентрально відходять, загинаючись угору, якореподібні хрящі. Носогубне дзеркальце вкрите безволосою малорухомою шкірою із безліччю борозенок і вивідних протоків носогубних залоз, які виділяють серозний секрет. Підшкірна клітковина розвинена слабо, а поверхнева фасція міцно зв’язана зі шкірою.

Підфасціальний простір заповнений пухкою сполучною тканиною, в якій розміщенічисленні лімфатичні й кровоносні судини та нерви.

Кровопостачання внутрішніх поверхонь носової порожнини здійснюється

решітчастою, аборальною носовою і дорсальними гілками великої піднебінної артерії.

Під слизовою оболонкою в ділянці носової перегородки й дна носової порожнини знаходяться венозні сплетення. Кровопостачання верхівки носа здійснюється великими гілками лицьової та підочноямкової артерій.

Лімфовідтік здійснюється через лімфатичні судини, розташовані у підслизовому шарі до заглоткових та підщелепних вузлів.

Іннервація забезпечується гілками клинопіднебінного і решітчастого нервів.

Верхівка носа іннервується гілками підочноямкового нерва, дорсального щічного та поверхневого скроневого нервів.

Придаткові пазухи носової порожнини тварин мають чітко

виражені видові та вікові особливості стосовно об’єму, форми і

меж. Основні придаткові пазухи —лобна, верхньощелепна та лобнораковинна(у коней).

Лобна пазуха у врх займає все склепіння черепно-мозкового відділу і простягаєтьсяв рогові відростки лобної кістки. Передня межа цього синуса проходить по лінії, що з’єднує передні краї очних орбіт у дорослих тварин, а задні — у молодняку. Задня межа проходить по міжроговому гребеню, а бокові — по зовнішніхгребенях лобної кістки. По серединн ій лінії голови пазуха поділяється кістковою перегородкою на праву та ліву половини, які сполучаються з середнім носовим ходом.

У аборальних відділах у товщі тім’яних і потиличних кісток у старих тварин є додаткова потилична пазуха, а орально 3—4 додаткові порожнини, які не з’єднуютьсяз основною камерою лобної пазухи, але сполучаються із середнім носовим ходом.

У коней лобна пазуха без певних меж зливається із заднім відділом дорсальноїносової раковини, формуючи лобно-раковинну пазуху.

Її проекція має форму підкови. Задню анатомічну межу формує лінія, проведена дещо позаду рівня заднього краю виличного відростка лобної кістки, а збоку — по зовнішньому лобному гребеню. Передня межа являє собою лінію, що з’єднує середини обох лицьових гребенів. Хірургічна межа лобно-раковинної пазухи знаходиться на відстані до 1 см всередину від анатомічної.

У собак лобна пазуха повністю формується за рахунок лобної кістки. Її передня межа проходить по лінії від кута сформованого переднім краєм орбітальної зв’язкита латеральним орбіти, перпендикулярно до медіанної лінії голови. Задня межа знаходиться на лінії, що з’єднує кінець лобного відростка виличної кістки й зовнішнійотвір кісткового слухового проходу протилежного вуха. Верхньощелепна пазуха у великої рогатої худоби має такі межі: верхня — це лінія,яка проходить від внутрішнього кута ока до альвеоли 1-го премоляра; передня — порівню підочноямкового отвору; нижня — по лицьовому горбу паралельно до спинки

носа; задня — по рівню середини очної ямки. Пазуха досить простора, а її дном є альвеоли

верхньощелепових зубів. У пазусі розташований підочноямковий канал з однойменними судинами та нервами.

Верхньощелепова пазуха медіально сполучається з піднебінною пазухою, а черезносощелепний прохід — з носовою порожниною. Особливістю цієї пазухи у великої рогатої худоби є наявність в її дорсальній частині слізної камери (кістковий слізний міхур), яка з віком збільшується й досягає очної ямки.

У коней верхньощелепна пазуха розміщена в таких межах: верхня — проекція носослізного каналу; нижня — в межах лицьового гребеня; передня — на кілька сантиметрів спереду від лицьового гребеня; задня — рівень середини очної ямки. Пазуха поділяється суцільною кістковою перегородкою на передню (оральну) та задню (аборальну) камери. Перегородка лежить у площині, що знаходиться на середині відстані між внутрішнім кутом ока та переднім краєм лицьового гребеня.

Підочноямковий канал, з’єднаний кістковою пластинкою з дном пазухи, поділяє кожну камеру на менший — медіальний і більший — латеральний відділи, які сполучаються над каналом. Оральна камера через вузьку щілину має зв’язок з порожниною вентральної носової раковини, а задня — чотирма отворами: носощелепним — із середнім носовим ходом; лобно-щелепним — з лобно-раковинною пазухою; клинощелепним — з порожниною клиноподібної кістки; щелепно-решітчастою щілиною — зрешітчастою кісткою. У собак верхньощелепна пазуха має форму зрізаного конуса, який основою спрямований аборально й стиснутий латеро-медіально. Вона має в середньому об’єм близько 6—10 см3 і знаходиться в таких межах: передня — на рівні під очноямкового каналу; верхня — на лінії від вершини виличного відростка лобної кістки до альвеоли

клика; задня — на лінії останніх корінних зубів верхньої щелепи. Пазуха сполучається з середнім і вентральним носовими ходами двома овальними отворами.

Кровопостачання здійснюється гілками лицьової артерії (дорсальною артерією носа і кутовою ока), підочноямковою, лобною, слізною, а також артерією нижньої повіки.

Іннервація здійснюється гілками підочноямкового, підблокового, лобного й рогового (у великої рогатої худоби) нервів. Гілки лицьового нерва іннервують м’язи.

*Трепанація придаткових пазух

Показання. Гнійне запалення, сторонні тіла та личинки оводів, новоутворення, оперативний доступ до альвеол корінних зубів верхньої щелепи.

Фіксація і знеболювання. Спокійних тварин оперують у стоячому положенні із застосовуванням провідникової анестезії, поєднуючи знеболювання лобного, підблокового й під очноямкового нервів. Тваринам з норовом перед місцевим знеболюванням застосовують нейролептаналгезію.

Техніка операції.Верхньощелепову пазуху в коней трепанують у двох ділянках:аборальну камеру в середині кута між переднім краєм очної ямки й лицьовим гребенем; оральну камеру дещо вище і назад від орального кінця лицьового гребеня. У великої рогатої худобитрепанацію проводять у точці вище і назад від лицьового горба приблизно на 2 см.

Лобно-раковинну пазуху в коней трепанують у лобному її відділі, в точці, що знаходиться посередин і відстані між серединною лінією голови та очноямковим отвором. Ділянка трепанації раковидного відділу знаходиться на 3—4 см латерально від серединної лінії та на 2—3 см від передньої межі.

Лобну пазуху у великої рогатої худоби трепанують на середині відстані між надочноямковим отвором і серединною лінією голови, а також дещо вище чи нижче від зазначеної ділянки. Аборальні відділи пазухи трепанують поблизу основи рогових відростків.

У овець лобну пазуху трепанують між серединною лінією голови й надочноямковим отвором. У всіх випадках тк розсікають скальпелем до окістя. Розріз має бути у вигляді напівкола чи кута, які спрямовані донизу. Фіксують пінцетом шкірно-фасціальний клапоть, хрестоподібно розсікають і відшаровують распатором окістя. За допомогою трепана, трефина чи напівкруглого долота в кістці роблять отвір. Після санації пазухи та дренування окістям прикривають рановий дефект, а на шкіру накладають вузловийшов.

*Прокол стінки слізного міхура верхньощелепової пазухи

Показання. Введення лікарських речовин для створення їх депо при кератокон’юнктивіті у великої рогатої худоби.

Фіксація та знеболювання. Тварин фіксують у станку із використанням носових щипців. За необхідності застосовують нейролептаналгезію.

Техніка операції (за О. Б. Бондаренком). Зміщують угору нижню повіку разом з очним яблуком. Голку Боброва вводять посередині очної ямки і спрямовують медіально під кутом 45° до горизонтальної лінії. При проколі стінки слізного міхура відчувається легко відчутне подолання перешкоди. Далі приєднують шприц із гумовим шлангом та ін’єктують до 40 мл розчину лікарської речовини.