Наркоз. Описати наркоз жуйних. Дати фармакологічну характеристику реч, які використовуються для наркозу жуйних.

Наркоз великої рогатої худоби супроводжується послабленням моторики рубця, припиненням відрижки, наповненням газами рубця і тимпанією. Це призводить до погіршення дихання й може спричини-ти асфіксію. Тимпанію рубця викликає тривала фіксація тварини в лежачому положенні на боку і міорелаксація гладеньких м'язів. Тому у великої рогатої худоби доцільно проводити хірургічні операції при помірній релаксації в поєднанні з місцевим знеболюванням. Якщо необхідно проводити операції в боковому положенні і під наркозом, тварині дають протибродильні речовини. При загрозі тим- панії здійснюють руміноцентез.

Крім того, у великої рогатої худоби при наркозі відмічається посилення функції слинних і бронхіальних залоз, блювання. Щоб запобігти аспірації слини й блювоти в легені, тварині вводять речовини, які гальмують секрецію слини й залоз дихального тракту, голову опускають. Сукупність зазначених явищ створює загрозливий фон для наркозу. Тому наркоз рогатої худоби не доводять до глибокого ступеня, а поєднують з місцевою анестезією.

Премедикація. За 10-15 хв до початку наркозу великій рогатій худобі вводять підшкірно 5-10 мл 1 %-ного розчину атропіну сульфату. Це сприяє поліпшенню роботи серця (знімає вагусне гальмування), розширенню бронхів, полегшенню дихання та обмеженню секреції слинних і бронхіальних залоз.

Потім внутрішньовенно або внутрішньом'язово ін'єктують 2,5 %- ний розчин аміназину (2 мл/100 кг маси тіла тварини). Слід мати на увазі, що цей розчин не застосовують при барбітуратному наркозі! Після внутрішньом'язової ін'єкції аміназину його дія настає через 30 хв, а після внутрішньовенної - через 5-7 хв. У результаті тварина заспокоюється й посилюється ефект знеболювання

Внутрішньовенний алкогольний наркоз. Після премедикації внутрішньовенно вводять 33 %-ний етиловий спирт з глюкозою й натрію хлоридом у дозі 3-4мл на 1 кг маси тіла. Вводять по 10- 40мл за Т хв! Необхідно стежити за диханням! При його погіршенні тимчасово припинити ін'єкцію або вводити повільніше! Можна також рекомендувати поверхневий спирт-хлоралгідрат- ний наркоз(П. П. Герцен). Розчин готують такого складу: хлоралгідрат - 30,0 г, 95 %-ний спирт етиловий - 100,0 мл, 20 %-ний розчин глюкози - 500,0 мл. Ін'єктувати дрібно, по 100-150-200 мл за одне внутрішньовенне введення. Оральний алкогольний наркоз використовують лише для оглушення корів і невеликих бугаїв; великим, сильним і злим плідникам його застосовувати важко. Попередньо здійснюють премедикацію так, як описано вище, й залежно від обставин заливають з гумової пляшки в ротову порожнину або вводять безпосередньо в рубець за допомогою носостравохідного зонда розчин 40 %-ного етилового спирту в дозі 250-300 мл на 100 кг маси тварини. Внутрішньовенний тіопентал-натрієвий (пентотал) наркоз. Премедикацію здійснюють, як описано вище. Потім внутрішньовенно повільно ін'єктують 5 %-ний розчин тіопенгал-натрію з розрахунку 15 мг/кг маси тварини. При цьому слід стежити за її поведінкою, оскільки наркоз настає так швидко, що під час ін'єкції тварина може впасти. Виутрішньоперитонеальний гексеналовий наркоз. Гексенал вводять внутрішньоперитонеально, в дозі 0,03 г сухої речовини на 1 кг маси тварини (М. В. Плахотін). Гексенал розбавляють стерильним фізіологічним розчином.

Кетаміновий наркоз. Для премедикації вводять підшкірно атропіну сульфат у дозі 0,05-0,1 мг/кг (5-10 мл/100 кг 0,1 %-ного розчину), після чого внутрішньом'язово ін'єктують нейролептик ксилазин (ромпун, рометар) у дозі 0,1 мг/кг (0,5 мл/100 кг). З появою ознак транквілізації для здійснення наркозу внутрішньом'язово (внутрішньовенно) вводять кетамін у дозі 10 мг/кг (20 мл/100 кг). Для ветеринарного призначення кетамін надходить під назвою "каліпсовет". Глибокий наркоз триває протягом 20-30 хв. Щоб продовжити його, додатково вводять ще половинну дозу препарату.

 

33. Наркоз у коней. Дати фармакологічну характеристику основних наркотичних речовин, які використовуються у коней. Найбільшого поширення набув внутрішньовен­ний хлоралгідратний наркоз, який з успіхом застосовують, зокрема, при кастрації. Готують 10 % розчин хлоралгідрату. Перед наркозом коня краще витримати на голодній дієті впродовж 12-18 год. Сплутують грудні кінцівки, надягають повал; розчин хлоралгідрату л розрахунку 1 мл/кг маси вводять у яремну вену за допомогою шприца Жане. При похитуванні коня (самодозування) ін'єкцію припиняють і здійснюють його повалення та фіксацію в лежачому положенні. Наркоз триває ЗО - 60 хв. Для посилення наркотичної дії хлоралгідрат вводять разом з аміназином (200 - 300 мл 10 % хлорал­гідрату та 10 мл 2,5 % розчину аміназину). Досить ефективний спирт-хлоралгідратний наркоз (розчин хлоралгідрату готують на 25 % спирті). Для короткого оглушливого наркозу коня внутрішньовенно вводять" 50 - 60 мл 10 % розчину хлоралгідрату на 100 кг маси.Якщо внутрішньовенне введення з будь-яких причин неможли­ве, застосовують інтраректальний наркоз, попередньо звільнивши від вмісту пряму кишку (вводять теплий 4 % розчин хлоралгідрату в дозі 10 - 15 г на 100 кг маси тварини). Щоб запобігти подразненню слизової оболонки, розчин хлоралгідрату готують на відварі лляного насіння, кореня алтею або крохмалю.

34. Наркоз собак і кішок. Премедикація. Ускладнення при наркозі, їх попередження і усунення. Котів садять під скляний ковпак, куди кладуть жмут вати, просоченої ефіром. Доза — 1-3 мл ефіру на 1 л міст­кості ковпака. Як тільки тварина засне, на її ніс надягають маску і продовжують інгаляцію ефіру.Котам показаний також барбітуратний наркоз, який можна потенціювати — 2 - 2,5 % розчин тіопентал-натрію ін'єкують довгою і'олкою у вуздечку язика (рот розкривають за допомогою двох відріз­ків бинта). Така ін'єкція прирівнюється до внутрішньовенної. На фоні дії тіопенталу можна застосовувати інгаляцію ефіру.

Перед операцією проводиться премедикація: аміназин 1-2 мл 2,5% розчину, димедрол 0,5 мл, потім 0,1 мл атропіну на 10 кг маси тіла. При правильній премедикації собака через 10-15 хв стає млявою, сонливою, зникають негативні реакції, відзначається сухість мочки носа і слизових оболонок ротової порожнини. Дихання стає рівним, глибоким. Найбільш часто можуть виникати такі ускладнення як:-уповільнене пробудження;-пригнічення серцебиття і дихання (особливий ризик виникає при патології респіраторної та серцево-судинної систем, а також вроджених аномаліях;-сильне зниження температури-Можлива і алергічна реакція на введений препаратУ якості більш віддалених наслідків проведення наркозу можна назвати післяопераційний інсульт та набряк легенів.Звести ризик небажаних наслідків до мінімуму дозволяє якісно проведена діагностика. Найбільш часто можуть виникати такі ускладнення як:-уповільнене пробудження;-пригнічення серцебиття і дихання (особливий ризик виникає при патології респіраторної та серцево-судинної систем, а також вроджених аномаліях;-сильне зниження температури-Можлива і алергічна реакція на введений препаратУ якості більш віддалених наслідків проведення наркозу можна назвати післяопераційний інсульт та набряк легенів.Звести ризик небажаних наслідків до мінімуму дозволяє якісно проведена діагностика.

35. Місцеве знеболювання. Визначення. Показання та протипоказання до місцевого знеболювання. Основні засоби місцевої анестезії. Засоби, які посилюють і продовжують дію місцевоанестезуючих речовин. Назвати види та навести приклади місцевого знеболювання. Під місцевою анестезією розуміють штучне усунення чутливості певної частини тіла дією місцево-анестезуючих речовин на різні відділи периферичної нервової системи. Залежно від того, які елементи нервової системи є об'єктом безпосередньої дії анестетика та техніки застосування анестетика, розрізняють: поверхневу (площинну), інфільтраційну, провідникову (регіонарну), інтраваскулярну та спинно-мозкову місцеву анестезію. Фармакологічні речовини місцевої анестезії. Більшість з використовуваних нині місцевих анестетиків с синтетичними замінниками кокаїну та являють собою складні ефіри параамінобензойної кислоти з алкіламінами, введеними в алкільну групу. Дія місцево-анестезуючих речовин основана на їх здатності перешкоджати виникненню збудження рецепторів або його проведенню в центральну нервову систему. Введений в організм анестетик руйнується в печінці. Швидкість цього процесу визначає ступінь токсичності анестетика - чим він більший, тим безпечніше проведення знеболення. Найбільш розповсюдженими представниками місцево-анестезуючих препаратів є такі: * Новокаїн - найбільш відомий у світі замінник кокаїну. Мас багато синонімів, являє собою білий кристалічний порошок гіркий на смак, без запаху, добре розчинний у воді та спирті. В організмі, крові, біологічних середовищах гідролізується на параамінобензойну кислоту та диетиламіностанол з вираженою місцево-анестезуючою дією. Новокаїн, як і інші місцево-анестезуючі речовини, не знеболюс тканини з кислою реакцією середовища, наприклад, у зонах запалення при наявності гною. Новокаїн малотоксичний, мінімальна летальна доза його руйнується в організмі через 20 хв. Він швидко ін активується при контакті з лугами, кислотами, солями важких металів, окислювачами, має виражену антисульфаніламідну дію. * Дікаїн - білий кристалічний порошок, добре розчинний у воді та спирті. Анестезуюча дія в 15 раз вища, ніж у новокаїну, але препарат у 10 разів токсичніший, у зв'язку з чим необхідна особлива обережність при його використанні. * Совкаїн - білий кристалічний порошок, добре розчинний у воді, легко переносить стерилізацію, використовується в слабких концентраціях Совкаїн в 30-50 разів токсичніший за новокаїн при більш високій (15-25 разів) анестезуючій здатності. Додавання слабких розчинів совкаїну (1:5000) до 0,25-0,5%-го розчину новокаїну значно підсилює дію останнього. Не виражена анти-сульфашламідна дія. * Лідокаїн - білий або жовтуватий кристалічний порошок, добре розчинний у воді. Анестезуюча дія в 4 рази вища, ніж у новокаїну, токсичність в 2 рази вища. Дія значно довша, ніж у новокаїну, не виражена антисульфаніламідна дія. * Тримекаїн - білий кристалічний порошок. Анестезуюча дія в З рази вища, ніж у новокаі'на, токсичність в 1,5 рази вища. Витривалий до кип'ятіння, відсутня антисульфаніламідна дія. Дози і показання до застосування ті ж, що й у новокаїну. Крім названих препаратів для місцевого знеболення застосовують також піромекаїн, бенкаїн, цегновокаїн, карбокаїн та інші.

36. Місцеве знеболювання. Види місцевого знеболювання: поверхнева, інфільтраційна, провідникова, епідуральна анестезія. Діагностичне значення місцевої анестезії.

Поверхневу анестезію заст. для знеболення слизових, серозних та синовіальних оболонок, які мають значну проникність. На їхню поверхню наносять (шприцом, піпеткою) 5-10% розчин новокаїну, 0,25-0,3% -- дикаїну. Анестезія настає через 3 — 5 хв і триває при застосуванні новокаїну, 60 - 160 хв.

І нфільтраційна анестезія полягає н просочуванні тканин розчином за допомогою шприца та ін'єкційної голки.
Прима інфільтраційна полягає у просочуванні тканин на потрібну глибину з Наступним їх розрізанням, Застосовують 0,26 - 0,5 % розчин новокаїну.

Тугий повзучий інфільтрат (за Вишневським) полягає в просочуванні тканин 0,25% розчину новокаїну. Спочатку інфільтрують шкіру (утворюється'«лимонна кірка») і підшкірну клітковину. Голку спрямовують у різні боки вздовж осі розрізу. Після розтину шкіри розчин анестетика під тиском вводять під фасції, апоневрози, периваскулярні та периневральні простори. Розчин поширюється по всій оперованій ділянці, а також за її межами (повзучий інфільтрат).

Циркулярна інфільтраційна анестезія. Розчин анестетика слабкої концентрації вводять навколо певної ділянки з двох або чотирьох точок з розрахунком її повного оточення. Циркулярну анестезію з успіхом застосовують на кінцівках та хвості.

Провідникова (регіонарна) анестезія полягає в знеболюванні нервових провідників, які іннервують ділянку оперативного втручання. Для цього концентровані розчини анестетиків ін'єкують ендонев-рально чи периневрально (частіше) у відповідному місці. Анестезія настає через 10 - 15 хв і триває 1-2 год.

Спинномозкова анестезія полягає у введенні 1 - 2 % розчину новокаїну (0,5-1 % тримекаїну) в спинномозковий канал через міждужкові отвори. Залежно від рівня введення розрізняють епідуральну (розчин ін'єкують в епідуральний простір) та субарахноїдальну (розчин ін'єкують у субарахноїдальний простір) спинномозкову анестезію. При шийній субарахноїдальній анестезії знеболювальний розчин ін'єкують через потилично-атлантний отвір; при попе­рековій епідуральній анестезії — через міждужковий отвір між першим і другим поперековими хребцями або через попереково-крижовий отвір.

Внутрішньосудинна анестезія. Анестезувальний розчин вводять у вену або артерію кінцівки. Накладають джгут, нижче від якого проколюють судину й ін'єкують 1 % розчин новокаїну чи тримекаї­ну. Анестезія триває до зняття джгута.

Внутрішньокісткова анестезія полягає у введенні анестезува-льного розчину (0,5 % новокаїн, 0,5 % тримекаїн тощо) в епіфізарну спонгіозну кісткову речовину, де багато венозних судин. На кінцівку накладають джгут і вкороченою голкою Біра з мандреном проколю­ють м'які тканини та кортикальний шар кістки.

Місцеву анестезію застосовують – при малих операціях у тварин з порушенням ССС, при гострих респіраторних захворюваннях, при захворюваннях печінки, нирок. Для заспокоєння тварин.