Операції на кишках. Анатомо-топографічна характеристика кишечнику у коней, свиней та великої рогатої худоби. Прокол сліпої кишки, ентеротомія, резекція кишки.

*Прокол сліпої кишки (цекоцкнтез) у коня.

Показання. Різке здуття кишок газами (метеоризм кишечнику), що становить загрозу життю від асфіксії.Тварину фіксують у стоячому положенні.Як правило, знеболювання не застосовують. Лише норовистим коням ін’єктують нейролептик.

Техніка операції. Якщо спостерігається значне випинання в ділянці правої голодної ямки, сліпу кишку проколюють через центр голодної ямки. Точка вколу

знаходиться на середині горизонтальної лінії, проведеної від маклака до останнього ребра.У цьому місці не проходять великі кровоносні судини черевної стінки. Прокол роблять в напрямку — вперед донизу і всередину до мечоподібного хряща.Пункцію проводять тонкими троакарами, за відсутності троакара, його можна замінити голкою діаметром 2 мм, довжиною 7—9 см із старанно підігнаним до скосу голки мандреном. Черевну стінку поштовхом троакара проколюють

у потрібному напрямку. Гази випускають поступово, для цього пальцем або тампоном періодично закривають отвір гільзи. Рану змазують 5 %-ним спиртовим розчином йоду і заклеюють ватою, просоченою колодієм.

*Ентеротомія (розтин стінки тонкої кишки) в дрібних тварин

Показання. Обтураційна кишкова непрохідність (стороннє тіло), пухлини, бездари в овець.Тварину фіксують у спинному або боковому лежачому положенні, залежно від локалізації й величини предмета, що закупорює просвіт кишечнику.

Знеболювання. Нейролептаналгезія, наркоз, інфільтративна анестезія по лінії розрізу.

Техніка операції. Після медіанної лапаротомії вводять руку в черевну порожнину

й зміщують сальник краніально. Знаходять уражену ділянку кишечнику й підтягують у рану. Черевну порожнину ізолюють стерильними серветками.Якщо показання для резекції відсутні,то виконують ентеротомію. У кількох сантиметрах перед місцем обтурації й за ним накладають по одному кишковому жому таким чином, щоб можна було виконати розтин стінки кишечникупо поздовжній осі з боку, протилежному брижі. Перед накладанням кишкових жомів легкими рухами пальців відтісняють вміст кишки в боки від наміченої ділянки розтину.Розріз роблять таким чином, щоб можна було відсмоктати або висушити тампонами рідкий вміст кишечнику. За наявності в кишечнику твердого обтуруючого тіла, розріз роблять по всій його довжині.Після видалення стороннього тіла на рану стінки кишечнику накладають двоповерховий шов. На перший поверх накладають шов Шмідена, а на другий — Ламбераабо Плахотіна-Садовського. Кишкові жоми знімають. Стінку кишечнику за необхідності протирають тампонами, змоченими антисептичним розчином. Рану кишечнику прикривають сальником, який підшивають до серозної оболонки стінки органа 2—3-ма стібками вузлового шва із кетгуту, прошиваючи тільки серозно-м’язовий шар. Петлю кишечнику вправляють у черевну порожнину. На лапаротомну рану накладають шви.

*Резекція кишки

Операцію роблять при некрозі петлі кишечнику, викликаного ущемленоюгрижею, інвагінацією, заворотом, пухлинами, сторонніми тілами тощо.

Тварину фіксують у лежачому боковому або спинному положенні залежно від місця знаходження ураженого відділу кишечнику.

Знеболювання. Застосовують поєднаний наркоз, паралюмбальну або паравертебральну провідникову анестезію, інфільтраційну анестезію по лінії розрізу та ін’єктують нейролептик. Для профілактики післяопераційного перитоніту виконують надплевральну новокаїнову блокаду за В. В. Мосіним.

Техніка операції. Місце лапаротомії визначають за локалізацією пошкодження. Можна застосувати медіанний, парамедіанний, паракостальний розріз, а у великих тварин — найчастіше в ділянці голодної ямки або на інших ділянках здухвини. Головна умова, якої необхідно дотримуватися, — резекція в межах непошкоджених тканин і достатнє забезпечення кровопостачання кукс кишки.Після лапаротомії рукою проникають у черевну порожнину, дістають пошкоджену петлю й ізолюють її стерильними серветками, руками відтісняють у боки від ушкодженої ділянки вміст кишечнику. Після цього в межах здорових тканин, відступивши від меж пошкодженої ділянки, по боках від наміченого місця резекції накладають кишкові жоми під кутом до стінки кишечнику. Другу пару жомів накладають безпосередньо біля пошкодженої ділянки.Потім на судини брижі, які потрапляють під розріз, накладають по дві лігатури. Прямими ножицями, відступаючи від кишкових жомів 1,5 см, паралельно останнім і між ними, розтинають ділянку кишки в косому напрямку так, щоб протилежно брижі вона була вирізана на більшому протязі.Судини брижі розтинають ножицями між двома лігатурами. Слизову оболонку обох кукс старанно очищають від залишк ів вмісту, злегка протираючи її ватно-марлевими тампонами, змоченими розчином етакридину лактату 1: 1000, або фурациліну 1: 5000.На рану брижі накладають швацький шов.Після цього в черевну порожнину вливають 0,5 %-ний розчин новокаїну з антибіотиками. Лапаратомну рану закривають дво- або триповерховим швом.

94.Кесарів розтин. А-т дані. Показання. Техніка операції у різних видів тварин.

Кесарів розтин — це невідкладна операція, яка полягає в розтині черевної стінки(лапаротомія) та матки (гістеротомія) для виведення плода (плодів).

Показання: відносно великий плід, скручування матки, нерозкриття шийки матки, вузькість родових шляхів, при переломах кісток таза та його аномаліях, неправильна позиція плода, потворність та аномалії плода.

*Кесарів розтин у корови.

Виконують паракостальний і вентролатеральний розрізи черевної стінки. Паракостальний розріз роблять, відступаючи 5—7 см від останнього ребра і 10—12 см від поперечних відростків поперекових хребців. При вентро-латеральному доступі черевну стінку розсікають горизонтально між підшкірною черевною (молочною) веною й колінною складкою, безпосередньо спереду молочної залози. Від підшкірної вени живота відступають 10—12 см. Довжина розрізу при будь-якому методі лапаротомії — 30—45 см. Після лапаротомії кровопускальною голкою Боброва роблять пункцію рубця й видаляють із нього гази.У черевну порожнину вводять руку, зміщують убік сальник. Після цього обома руками захоплюють верхівку вагітного рога й виводять за межі рани. Ріг матки розрізують по великій кривизні на відстані 15—20 см від його верхівки. Довжина розрізу повинна забезпечувати вільне виведення плода (в середньому вона становить 25—30 см). У розріз виводять грудні або тазові кінцівки плода.Якщо плід витягують за грудні кінцівки, то необхідно виправити неправильне положення голови! У момент видалення плода хірург долонями рук захищає краї розрізу матки від розривів!Послід найчастіше відокремлюється разом з плодом і його повністю видаляють після того, як витягнули останній. Розріз рога матки зашивають кетгутом № 6—8 двоповерховим безперервним швом. На перший поверх накладають шов Шмідена, а на другий — Плахотіна-Садовського або Ламбера. Черевну стінку зашивають пошарово багатоповерховим швом.

*Кесарів розтин у кобили.

Техніка операції. П. П. Герцен розробив латеро-вентральний розріз черевної

стінки при кесаревому розтині в кобил. Розріз починають у пахвинній ділянці (на рівні передньої межі молочної залози) і продовжують між колінною складкою та молочною веною суворо паралельно білій лінії черева, відступивши від неї 15—20 см.

Довжина розрізу залежно від орієнтовного розміру плода — 30—40 см. Після розтину шкіри розсікають зовнішню стінку піхви прямого м’яза черева. Прямий м’яз черева намагаються роз’єднати тупим методом.Особливістю лапаротомії в кобил є те, що після розтину внутрішньої стінки піхви прямого м’яза черева виступає екстраперитонеальний жир його обережно розтинають скальпелем і відсовують тампонами вбік, звільняючи лінію розрізу. Очеревину розтинають під контролем пальців. У черевну порожнину вводять руку, зміщують вбік сальник, який вкриває матку,обома руками захоплюють верхівку вагітного рога й виводять за межі рани. Розріз рога матки роблять по великій кривизні на відстані 15—20 см від його верхівки. Довжина розрізу повинна забезпечувати видалення плода (в середньому 25—30 см). Через нього виводять грудні або тазові кінцівки плода. Якщо плід витягують за грудні кінцівки, необхідно виправити неправильне положення голови. У момент видалення плода хірург долонями рук захищає краї розрізу матки від розривів.Здебільшого послід відокремлюється з плодом і повністю видаляється після того,як витягують плід.У порожнину матки вводять екзутер, септиметрин, фуразолідонові палички, трицилін та інші антисептичні препарати. Розріз рога матки зашивають кетгутом № 6—8 двоповерховим безперервним швом. Травмовані й надірвані краї рани відсікають. На перший поверх накладають шов Шмідена, на другий — Плахотіна-Садовського або Ламбера. Черевну стінку зашивають пошарово багатоповерховим швом.

*Кесарів розтин у свиноматки

Показання. Найчастіше показаннями для виконання цієї операції є слабкість перейм та потуг, атонія й заворот матки,травми, сильний набряк слизової оболонки родових шляхів (після тривалого, Але неуспішного надання рододопомоги), заклинювання плодів у родових шляхах, великі плоди, неправильне їх розміщення, емфізема й виродливість плодів тощо. Найчастіше застосовують косий або парамедіальний (вентро- латеральний) розріз бокової черевної стінки.

Техніка операції. Косий розріз черевної стінки виконують по лінії від великого вертела до мечоподібного відростка грудної кістки, чи по лінії від маклака до передостаннього соска. Довжина розрізу становить 15—20 см. Якщо роблять парамедіанний доступ, розріз завдовжки 15—20 см ведуть параллельно зовнішній межі молочної залози, на 2—2,5 см дорсальніше від неї.Шкіру, жирову клітковину й фасції розрізають скальпелем, а м’язи роз’єднують тупим методом. Надочеревинну клітковину роз’єднують також тупим шляхом і розсовують у боки (якщо клітковини багато, її по можливості видаляють). Очеревину захоплюють двома хірургічними пінцетами й утворену складку обережно розтинають ножицями. Утворений розріз розширюють прямими тупокінцевими ножицями в напрямку кутів рани під контролем двох пальців, введених у черевну порожнину. Після розтину очеревини із черевної порожнини виділяється прозора, янтарножовта рідина (транссудат).Після цього руку вводять у черевну порожнину і знаходять один із рогів матки.Ділянку рога захоплюють недалеко від біфуркації й витягують його з черевної порожнини настільки, щоб дві ампули з плодами можна було легко покласти на стерильне простирадло перед операційною раною.. Необхідно періодично зволожувати виведену частину матки теплим ізотонічним розчином натрію хлориду,або 0,5 %-ним розчином новокаїну. Розріз матки роблять уздовж великої кривизни рога, відступивши на 4—8 см від біфуркації або в поперечному напрямку поблизу тіла матки. Стінку матки розтинають напроти спини плода. Краї рани з’єднують безперервним двоповерховим швом, використовують кетгут № 3 або № 4. На перший поверх накладають шов Шмідена, на другий — Плахотіна-Садовського або Ламбера. Потім шов покривають сальником, прикріплюючи його до матки трьома стібками вузлового шва із кетгуту. Після цього матку вводять у черевну порожнину, де її по можливості розправляють і покривають сальником. На черевну стінку накладають триповерховий шов із шовку.

*Кесарів розтин у суки

Показання. Порушення родового акта в стадії викидання, переношування вагітності тощо. Залежно від показань є два способи кесаревого розтину: розтин матки й ампутація матки.

Техніка операції. Розтин матки. При необхідності призначають крапельницю. Виконують медіанну лапаротомію в позадупупковій ділянці. Розріз починають,відступивши каудальніше пупка біля 1 см і ведуть каудально майже до краніальногокраю лобкової кістки. Зупиняють кровотечу. Залишки середньої міхурової зв’язки йжирової клітковини пупка висікають. Спочатку витягують роги матки, починаючи від біфуркації, а потім тіло матки.Останнє закривають серветкою. Розріз матки роблять посередині тіла матки, паралельно поздовжній осі до місця, яке знаходиться перед шийкою або на великій кривизні поряд з тілом матки, а при необхідності також й обидва роги матки. При розтин і тканин матки не чіпають плаценту. Довжина розрізу повинна бути такою, щоб при витягуванні цуценят не рвалися тканини. Цуценя масажують біля краю рани матки й після розтину навколозародкового міхура й витікання навколозародкових вод витягують. Якщо цуценята живі, необхідно негайно зняти навколозародкову оболонку! Пуповину витягують з матки, перетискають гемостатичним пінцетом на

відстані 2 см нижче пупкового кільця й пересікають ножицями. Цуценя необхідно зразу ж витерти насухо й положити у ванну з теплою водою (38 °С). Якщо плацента легко відділяється, її відділяють після народження цуценяти. Після видалення всіх цуценят, рану матки закривають двоповерховим кишковим швом із кетгуту, не захоплюючи швом плаценту! Поверхню матки зрошують теплим фізіологічним розчином і згустки крові видаляють ватно-марлевими тампонами. Якщо матка мимовільно не зменшується в об’ємі, в товщу її стінок ін’єктують 1—5 ОД окситоцину. Потім матку репонують у черевну порожнину. Після репозиції на матку каудально натягують сальник і накладають шов на лапаротомну рану.