Призначення і зміст фінансової звітності

У процесі опрацювання матеріалу даної теми слід зосередити увагу на тому, що підготовка фінансової звітності, яка є основним джерелом інформації про напрями, результати та перспективи діяльності підпри­ємства, є завершальним етапом ведення бухгалтерського обліку. Фі­нансова звітність – це система показників, які характеризують майно­вий та фінансовий стан підприємства на звітну дату, а також фінансові результати діяльності підприємства та рух його грошових потоків за звітний період. Вона є невід’ємним елементом всієї системи бухгал­терського обліку. В умовах ринкової економіки фінансова звітність базується на узагальненні даних фінансового обліку і є інформа­ційною ланкою, яка єднає підприємство з суспільством і діловими партнерами – користувачами інформації про діяльність підприємства та перспективи його розвитку. Зокрема, вона забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо оцінки майнового стану підприємства, джерел фінансування його діяльності, фінансової сталості, ліквідності, платоспроможності, ділової активності та конкурентоспроможності; визначення стратегії і тактики розвитку підприємства, а також вишу­кування резервів зміцнення його фінансового стану та підвищення ефективності функціонування.

Надання користувачам повної, об’єктивної інформації про фінан­совий стан і фінансові результати діяльності підприємства для прий­няття ними виважених управлінських рішень є метою складання фінансової звітності. Зважаючи на це, інформація, в якій зацікавлені всі користувачі, повинна давати можливість оцінити спроможність підприємства стабільно функціонувати, відтворювати грошові кошти та інші активи, генерувати прибуток, а також порівнювати інфор­мацію за різні звітні періоди з метою визначення тенденцій у змінах окремих показників, що цікавлять користувачів, та фінансового стану в цілому. Найбільш повна реалізація цих завдань можлива за умови формування інформації у фінансовій звітності з дотриманням основних вимог (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Вимоги до фінансової звітності

Фінансову звітність складають підприємства, які є юридичними особами, незалежно від форм власності, включаючи і підприємства з іноземними інвестиціями. Суб’єкти господарювання, які мають дочірні підприємства, складають і подають, крім власного фінан­сового звіту, також консолідовану звітність. Підприємства складають фінансову звітність за місяць, квартал і рік наростаючим підсумком з початку року. При цьому місячна і квартальна звітність є проміжною. Річні звіти готуються за результатами фінансового року. Як правило, він закінчується 31 грудня, але необов’язково фінансовий рік повинен збігатися з календарним. Фінансовий рік містить послідовних 12 міся­ців, або 52 тижні, або тринадцять 4-х тижневих періодів. Так, фінансо­вий рік компанії може починатися 1 квітня і закінчуватися 31 березня.

Фінансова звітність є відкритою для оприлюднення та доступною для ознайомлення зацікавленим користувачам. Річні звіти видаються, як правило, у вигляді гарно оформлених брошур, в яких компанії розкривають напрями, результати та перспективи діяльності і знайом­лять зацікавлених осіб зі станом своїх справ. Акціонерні компанії відкритого типу розповсюджують свої звіти серед громадськості з метою залучення інвесторів. Компанії закритого типу більш стримані в цьому, але примірник звіту, зареєстрований певним чином, завжди може бути наданий для ознайомлення будь-якому кредитору або представникові громадськості. Звіти публікуються лише за наявності висновку аудиторської фірми про достовірність наведеної інформації. Перед розсилкою акціонерам річні звіти реєструються в спеціальних установах. У США, наприклад, в Бюро реєстрації корпорацій.

Загальні вимоги до фінансових звітів щодо їх складу, структури та змісту основних форм викладені в Міжнародних стандартах бухгал­терського обліку (МСБО): 1 «Подання фінансових звітів», 7 «Звіт про рух грошових коштів», 8 «Облікова політика, зміни в облікових оцін­ках та помилки», 14 «Звітність за сегментами», 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти», 29 «Фінансова звітність в умовах гіпер­інфляції», 30 «Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ», 34 «Проміжна фінансова звітність», в Першій та Четвертій Директивах ЄС. Згідно з цими нормативними документами річні звіти, належним чином затверджені та завірені аудиторами, повинні бути опубліковані. Виняток надається невеликим і середнім компаніям, для яких необов’язковим є аудиторський висновок, а Баланс і Звіт про прибутки та збитки можуть складатися за скороченою формою.

Річний звіт складається з двох частин. Перша – адміністративно-управлінський огляд – це звіт (або звернення) президента компанії чи голови Ради директорів. Друга – безпосередньо фінансовий звіт.

Зміст першої частини жорстко не регламентується. В ній міститься управлінський огляд та аналіз результатів роботи компанії. Оскільки адміністрація краще обізнана у справах підприємства, ніж зовнішні користувачі фінансової інформації, її погляд на господарські операції, події та обставини, пояснення їх впливу на фінансовий стан підпри­ємства сприяє кращому розумінню фінансового звіту.

Друга частина річного звіту – фінансовий звіт – включає:

– – Баланс;

– – Звіт про прибутки та збитки;

– – Звіт про зміни у власному капіталі;

– – Звіт про рух грошових коштів.

До фінансових звітів надаються Пояснювальні примітки, в яких розкривається:

– – облікова політика підприємства;

– – інформація, яка не наведена у формах фінансової звітності, але вимагається відповідними стандартами;

– – інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

З метою забезпечення належного розуміння фінансової звітності користувачами вона повинна розкривати всю суттєву інформацію. Відповідності до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 «Подання фінансових звітів» у звітах має вказуватись:

– – назва підприємства;

– – країна знаходження;

– – дата звітності та звітний період;

– – короткий опис характеру діяльності підприємства і його юридичної форми;

– – валюта звітності та одиниця її виміру.

У разі необхідності грошові суми і класифікація статей повинні бути доповнені іншою інформацією, яка пояснює їх зміст. Важливі статті рекомендується виділяти окремо, а не у складі інших статей. Фінансові звіти повинні містити відповідні дані за попередній період.

Заголовки, назви розділів, найменування статей річної звітності не регламентуються Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО), тому правильний їх підбір повинен полегшити читання звітів і сприяти їх кращому розумінню.

Склад річної фінансової звітності підприємств окремих країн має свої особливості та регламентується законодавчими і нормативними актами кожної з них. Так, наприклад, склад фінансової звітності підприємств Російської Федерації (крім бюджетних установ) наведений на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Склад фінансової звітності підприємств Російської Федерації