Методика діагностики здібності до самоуправління

Самоуправління це цілеспрямоване управління людиною своїми формами активності: спілкуванням, поведінкою, діяльністю, переживаннями. Самоуправління є творчим процесом, який пов’язаний з створенням нового, зустріччю з незвичайною ситуацією чи протиріччям, необхідністю постановки нових цілей, пошуком нових рішень і засобів досягнення цілей.

Розвиток здатності до самоуправління проходить дві стадії. На першій відбувається формування горизонтальної її структури. Перш ніж почне складатися система самоуправління, повинна виникнути в ній потреба. Така потреба дійсно виникає, коли звичні, що склалися раніше способи і засоби спілкування, поведінки, діяльності не “спрацьовують”, не приводять до успіху. У людини виникає почуття незадоволеності своїми вчинками і діями, незадоволення собою. Людина починає діяти методом “спроб і помилок”, перебирає відомі й невідомі підходи, прийоми. Коли і вони не приводять до успіху, тоді виникає необхідність перейти до раціонального аналізу положення, що склалося, до аналізу ситуації, до вироблення цілі й цілеспрямованості його зміни. З цього моменту й розпочинається власне формування системи самоуправління, що включає в себе вісім послідовних етапів: аналіз протиріч, прогнозування, цілепокладання, формування критеріїв, оцінка якості, прийняття рішення до дії, контроль, корекція.

1. Аналіз протиріч або орієнтування в ситуації – людина формує суб’єктивну модель ситуації, відповідаючи на запитання, які ставить сама собі: Чому тепер не виходить так, як було раніше? Що змінилося в порівнянні з минулим? Що зі мною відбувається? В чому причина моїх невдач (в мені, в інших, в обставинах)? Що відбувається навколо мене?

2. Прогнозування – людина формує модель-прогноз, яка ґрунтується на аналізі минулого і теперішнього, на аналізі протиріч між ними. Прогноз – це спроба заглянути в майбутнє, передбачити хід подій або бажанні дії. Людина намагається отримати відповіді на запитання: Чи можна щось змінити? Що може змінитися, якщо я втручуся і буду якось діяти? Що буде, якщо я не втручусь в хід подій?

3. Цілепокладання – людина формує суб’єктивну модель бажаного й належного. В основі цілепокладання лежить прогноз. Це перехід від передбачення принципової можливості зробити провести зміни до передбачення ймовірних результатів. Люди прагнуть отримати відповіді на такі запитання: Якими повинні бути результати? В якому напрямку потрібно змінити себе, своє спілкування, поведінку або діяльність? Що конкретно можна змінити, ситуацію чи самого себе? Цілепокладання – це процес створення системи цілей, співставлення їх між собою і вибору найкращих.

4. Планування – людина формує модуль засобів досягнення цілей і послідовність їх застосування. Відповідно до цілей плани можуть бути стратегічними, тактичними, оперативними. Людина шукає відповіді на такі запитання: “Які засоби потрібні для досягнення цілі?”, “В якій послідовності їх слід застосовувати?”

5. Критерії оцінки якості – людина повинна вирішити питання: “Якими повинні бути показники, що дозволяють оцінити успіхи в реалізації плану?”, “Як оцінити, що зроблене було необхідним?”, “Як оцінити, що мої вчинки і дії достатні?”

6. Прийняття рішення – це перехід від плану до дій, це самоаналіз. Почати діяти! Але для цього людині належить відповісти на зовсім не прості запитання: “Чи все я передбачив?”, “Чи є у мене ще час?”, “Починати діяти чи потрібно ще трохи почекати?” Людина прагне знайти оптимальне рішення, яке передбачає поєднання сміливо й обережності.

7. Самоконтроль – збір інформації про те, як йде виконання плану в реальному спілкуванні, поведінці, діяльності. Людина відповідає собі на питання: “Як йде справа?”, “Чи є рух до цілі?”, “Чи немає помилок у моїх вчинках?”

8. Корекція – зміна реальних дій, поведінки, спілкування, а також самої системи самоуправління. Людина шукає відповіді на питання: “Як бути надалі?” Відповідь на це питання залежить від результатів самоконтролю. Якщо все йде як задумано, тоді людина може продовжувати діяти так само, повторити ще й ще раз, щоб упевнитися в ефективності знайденої системи самоуправління. Фактично – це перехід до саморегуляції, закріплення того нового, що було знайдено в процесі самоуправління. Якщо самоконтроль показує, що є розрив між бажаним і дійсним, що є помилки у поведінці й діяльності, тоді виникають нові питання: “Що потрібно змінити в своїх вчинках і діях?”, “Коли потрібно зробити зміни, негайно чи через деякий час?”, “Чи є час на обміркування?”, “Що конкретно потрібно переглянути в процесі самоуправління, щоб отримати бажаний результат?”

Інструкція обстежуваному: “Запропонований Вам опитувальник дає можливість дізнатися про здатність володіти собою в різних ситуаціях. В опитувальнику наведені дві групи тверджень:

1. Твердження, що вимагають звернення до досвіду. Наприклад, у твердженні 5. Якщо Ви дійсно часто оцінюєте свої дії і вчинки, старайтесь знайти відповідь на поставлене запитання, тоді сміло відповідайте “так”, а, якщо Ви цього не робите, тоді відповідайте “ні”.

2. Твердження, які характеризують Ваші ставлення до загальноприйнятої думки. Наприклад, твердження 28. Якщо Ви згодні з думкою, тоді відповідайте “так”, а, якщо не згодні, відповідайте “ні” ”.

Текст тверджень

1. Практика показує, що я правильно визначаю свої можливості у будь-якій діяльності.

2. Я передбачлива людина.

3. Я беруся тільки за те, що зможу довести до кінця.

4. Зазвичай добре уявляю, що потрібно зробити, щоб добитися того, що задумав.

5. Постійно намагаюсь знайти відповідь на запитання “Що таке добре, а що таке погано?”

6. Перш ніж щось остаточно вирішити, я обмірковую всі “за” і “проти”.

7. Завжди намагаюся зрозуміти, що зі мною відбувається.

8. Непередбачені перешкоди не заважають мені довести справу до кінця.

9. У мене не вистачає терпіння довго розбиратися у тому, що не можна вирішити відразу.

10. В своїх вчинках і справах не люблю заглядати далеко наперед.

11. Рідко замислююсь про головні цілі свого життя.

12. Відсутність продуманих планів не заважає мені добиватися хороших результатів.

13. Часто затрудняюсь сказати, чи досяг я того, чого хотів.

14. На вибір моїх рішень впливають не поставлені цілі, а настрій в даний момент.

15. Мені часто здається, що ціла година чи дві зникли невідомо куди.

16. Той, хто вважає необхідним виправляти всі допущені помилки, не помічає, як здійснює нові.

17. Коли потрібно розібратися у складних обставинах, відчуваю приплив енергії та сил.

18. Я чітко уявляю свої життєві перспективи.

19. Вмію відмовлятися від всього, що відволікає мене від мети.

20. В своїх вчинках і словах слідую прислів’ю: “Сім разів відміряй, один - відріж”.

21. Приділяю багато часу тому, щоб зрозуміти, з яких позицій потрібно оцінювати свої дії.

22. В своїх діях я успішно поєдную ризик з обачливістю.

23. Необхідність перевіряти самого себе стала моєю другою натурою.

24. Коли у мене псуються стосунки з людьми, можу їх змінити.

25. Як правило, мені буває важко виділити головне у ситуації, що склалася.

26. Життя показує, що мої прогнози рідко збуваються.

27. Люди, які завжди чітко знають чого хочуть, здаються мені занадто раціональними.

28. Вдача супроводжує того, хто не планує заздалегідь, а покладається на природний хід подій.

29. Мені не вистачає почуття міри у стосунках з близькими.

30. Мене пригнічує необхідність приймати термінові рішення.

31. Зазвичай мало слідкую за своєю мовою.

32. Деякі свої звички я б охоче змінив, якби знав, як це зробити.

33. Що я хочу і що я повинен робити – ось предмет моїх постійних роздумів.

34. Заздалегідь знаю, яких вчинків можна очікувати від людей.

35. Зазвичай з самого початку чітко уявляю майбутній результат.

36. Поки у голові не складеться чіткий, конкретний план не розпочинаю серйозної розмови.

37. У мене завжди є точні орієнтири, за якими я оцінюю свою працю.

38. Я завжди враховую наслідки прийнятих мною рішень.

39. Уважно слідкую за тим, чи розуміють мене під час суперечок.

40. Я готовий знову й знову займатися удосконаленням роботи, що вже закінчена.

41. Скільки не аналізую свої життєві труднощі, не можу досягти повної ясності.

42. Життя таке складне, що вважає пустою витратою часу передбачення ходу подій.

43. Слідування меті, поставленій одного разу, дуже збіднює життя.

44. Вважаю, що плануй, не плану, а обставини завжди сильніші.

45. Останнім часом ловлю себе на тому, що надаю великого значення дрібницям, забуваючи про головне.

46. Мені зазвичай не вдається знайти правильне рішення через велику кількість можливих варіантів.

47. У суперечках не помічаю, як “виходжу з себе”.

48. Зробивши справу не виправляю навіть явні прорахунки.