Професійно-етичні аспекти професійного відбору безробітних

Розвиток і вдосконалення професійного відбору передбачає не тільки пред’явлення високих вимог до кваліфікації і компетенції фахівців, які займаються цією роботою, але й до поєднання їх високого професіоналізму з глибоким усвідомленням своєї відповідальності за роботу. Порушення норм професійної моралі, нехтування її цінностями можуть суттєво вплинути як на якість роботи кожного із фахівців з профвідбору, так і на якість його проведення в цілому.

В існуючих нормативних документах з профвідбору ще не знайшли чіткого відображення етичні аспекти цієї роботи. Тому широке впровадження системи професійного відбору в практику соціальних технологій вимагає нагального розгляду проблем морального його забезпечення.

Уже накопичено значний досвід організації професійного відбору і вирішення складних проблем, що виникають при його проведенні. Узагальнення теоретичних розробок, багатого досвіду вирішення скрутних конфліктних ситуацій, пов’язаних з моральними колізіями у процесі профвідбору на навчання чи роботу, дозволяє виділити найбільш суттєві вимоги, норми, принципи і правила роботи фахівців з профвідбору. Дотримання їх запобігає діям, що знижують валідність методик, які застосовуються, гарантує кваліфіковане проведення психодіагностичного обстеження та об’єктивну інтерпретацію даних, унеможливлює виникнення різних конфліктних ситуацій. Частина цих вимог включена до етичного кодексу практичного психолога, інші вимагають додаткового обговорення. Серед них – наукова обґрунтованість, не нанесення шкоди обстежуваному, компетентність, збереження професійної таємниці, об’єктивність проведення і висновків, психопрофілактика викладу результатів. Розглянемо ці вимоги, які забезпечують психологу умови дотримання професійної етики у вигляді принципів, за яких зберігаються і змінюються його професіоналізм, гуманність його дій, повага людей, з якими він працює, реальна користь від його зусиль.

Принцип наукової обґрунтованості передбачає наявність високого наукового потенціалу психолога – діагноста, його професійну практичну підготовку. Дотримання цього принципу сприяє усуненню помилок і артефактів (штучних, неправдивих фактів, отриманих у результаті неправильного застосування психодіагностичних методик) та виключає застосування так званих популярних пара наукових методик, при проведенні та інтерпретації яких не може бути збережена необхідна наукова технологія.

Принцип забезпечення суверенних прав особистості полягає у тому, що виключає проведення будь-якого психодіагностичного обстеження шляхом обману. Цей принцип охороняє право людини відмовитися від участі у психодіагностичному обстеженні, захищає таємницю його особистості. Адже в процесі психодіагностичного обстеження можуть бути розкриті емоційні і мотиваційні особливості обстежуваного, його установки і ціннісні орієнтації та ін. І якщо обстежуваний не бажає їх оприлюднювати, він має право відмовитися від обстеження. Тому перед проведенням психодіагностики обстежуваний повинен бути попереджений про те, хто буде мати доступ до результатів цього обстеження та які рішення можуть бути прийняті за отриманими результатами. При цьому, будучи поінформованим про цілі і загальну сутність обстеження, обстежуваний отримує такі можливості: а) психологічно мобілізуватися для найкращого виконання завдань; б) відмовитися від обстеження, усвідомлюючи при цьому, які можливості він втрачає у випадку отримання позитивних результатів; в) не формулювати своєї відмови у прихованій формі.

Фахівці з профвідбору повинні мати спеціальну освіту (психологічну або медичну), постійно удосконалювати свої знання і досвід з психології, психофізіології, бути обізнаними з новітніми досягненнями у практиці профвідбору, брати участь у наукових розробках і створенні нових методичних процедур, не застосовувати психодіагностичних методик, які не пройшли апробацію. Введення в практику профвідбору недостатньо перевірених методів і висновків за результатами досліджень є аморальною дією, бо зачіпає не тільки долі людей, але й питання удосконалення підготовки кадрів.

Залучені до проведення профвідбору особи, які не мають спеціальної освіти, повинні бути ознайомленні з методами дослідження, правилами проведення, попереджені про збереження таємниці і мають працювати тільки під керівництвом досвідченого фахівця.

Фахівці з профвідбору мають усвідомлювати межу своєї професійної компетентності та обмеженість методів, які застосовуються. В інтересах оптимального виконання своїх завдань їм необхідно співробітничати з іншими фахівцями з профвідбору та представниками суміжних наук.

Принцип об’єктивності передбачає неупереджений підхід як до обстеження, так і до трактування його результатів. На психолога - виконавця не повинні впливати загальні враження про особистість обстежуваного, симпатії і антипатії, об’єктивний стан і настрій. Спілкування з обстежуваним повинно бути доброзичливо нейтральним, таким, що виключає прояв будь-якої допомоги у процесі обстеження, крім тієї, що стосується забезпечення правильного розуміння інструкції.

На жаль цей принцип часто порушується особами, які не мають спеціальної підготовки для проведення психодіагностичного обстеження і не володіють необхідними елементами самоповаги у своїй професійній свідомості, а також практичними навичками коректного, доброзичливого, нейтрального, спілкування з обстежуваним.

Принцип конфіденційності полягає в тому, кому і в якій формі психолог може повідомляти інформацію за результатами обстеження. Фахівці з профвідбору зобов’язані зберігати в таємниці всі дані, отримані у процесі психодіагностичного обстеження, окрім таких випадків:

- коли обстежуваний проінформований, кому буде повідомлена інформація;

- коли отримана згода обстежуваного на передавання результатів обстеження;

- при виявленні прихованої психопатії (у такому випадку обстежуваному у тактовній формі пропонується пройти додаткове обстеження);

- коли приховування даних психодіагностичного обстеження становить небезпеку для обстежуваного і для суспільства (за вимогою слідчих та судових органів).

Принцип не нанесення шкоди обстежуваному вимагає від психолога при проведенні профвідбору такої організації своєї роботи, щоб ні його процес, ні його результати не наносили обстежуваному будь-якої шкоди: його фізичному і психічному здоров’ю, стану або соціальному положенню. Фахівець з профвідбору в процесі роботи має дотримуватися взаємоповаги у стосунках з обстежуваним, безпечності психодіагностичних методик, що застосовуються, попереджувати неправильні дії замовника стосовно обстежуваного.

Принцип психопрофілактичного викладення результатів обстеження полягає в тому, що обстежуваний повинен мати можливість коментувати свої результати і, у випадку необхідності, пояснювати або виправляти фактичну інформацію. При повідомленні одержаних результатів обстежуваному повинні бути дотримані заходи застереження, спрямовані проти їх невірного використання, невірної інтерпретації або можливого прояву невротичних депресивних реакцій або загострення депресивного стану (тобто результати повинні бути подані, за можливістю, у підбадьорюючому, не травмуючому психіку і самооцінку контексті). Якщо обстежуваний наполягає на тому, щоб “переробити” завдання методики, психолог повинен мати напоготові “запасний” варіант методики, практично еквівалентний основному (ряд психодіагностичних методик мають так звані “паралельні форми”) і, таким чином, переконати обстежуваного у тому, що йому, з одного боку, надано додатковий шанс, а з іншого – що результати першого обстеження були досить достовірними.

Принцип особистої відповідальності полягає в тому, що коли психолог залучає до психодіагностичного обстеження виконавців, які не є фахівцями у галузі психодіагностики, то вся відповідальність за правильність проведення обстеження та інтерпретацію його результатів цілком лягає саме на нього. Однак, у будь-якому випадку і незалежно від того, хто проводить відбір, обов’язковими для його проведення є дотримання таких морально-етичних норм:

· людину не можна піддавати психологічному обстеженню проти її волі, за винятком особливих випадків;

· результати психодіагностичного обстеження у доступній для розуміння формі надає обстежуваному той, хто проводив обстеження;

· якщо обстеження проводиться з метою прийому на роботу або навчання, то обстежуваний має право знати не тільки мету обстеження, але і те, ким і на якій основі про нього будуть робитися висновки за підсумками обстеження;

· основна відповідальність за належне застосування на практиці психодіагностичних методів лежить на психологах, організаціях і особах, які користуються ними.

При розгляді скарг обстежуваних та їх рідних з питань, пов’язаних з висновками оцінки індивідуально-психологічних і психофізіологічних даних, фахівці з профвідбору не повинні повідомляти результати обстеження. У випадку необхідності у процесі бесіди з родичами обстежуваного при поясненні причин непридатності до навчання чи професійної діяльності фахівець з профвідбору може використати дані обстеження, інтерпретовані у зручній для розуміння формі, вільної від спеціальних понять, суджень. При цьому необхідно ввічливо і тактовно обґрунтувати непридатність саме до даної професії, діяльності і дати необхідні рекомендації з професійної орієнтації у відповідності з класифікацією світу професій.

Приведені найбільш загальні положення професійної етики профвідбору далеко не вичерпують всієї проблеми в цілому. Моральне забезпечення профвідбору вимагає більш глибокого, детального вивчення й узагальнення. Але в усіх професійних діях психолог повинен слідувати головному імперативу свого етичного кодексу – “Не нашкодь!”. Тому він обмежує розповсюдження інформації психодіагностичного обстеження не для збереження її у таємниці і заради таємниці, а для благополуччя, психічного і фізичного здоров’я обстежуваного.