Види і принципи професійного відбору

Професійний відбір ґрунтується на індивідуально-психологічних відмінностях між людьми. Існування відмінностей за станом здоров’я, фізичного і загального розвитку, наявним рівнем знань, умінь та навичок, психологічної спрямованості особистості (мотивації), психологічних і психофізіологічних властивостей (уваги, пам’яті, мислення, основних властивостей нервової системи, сенсомоторики тощо) дозволяє вирішувати завдання професійного відбору. При цьому слід підкреслити, що індивідуальні відмінності, які характеризують змістовний бік людської психіки, мають соціальне походження. Оскільки ці індивідуальні властивості, які характеризують людину як особистість, не пов’язані з генотипом, вони можуть змінюватися й удосконалюватися під впливом навчання, виховання і діяльності. Урахування цих відмінностей у процесі професійного відбору сприяє конкретизації в індивідуальній роботі з людьми. При цьому необхідно мати на увазі й те, що індивідуальні відмінності з ряду психодинамічних якостей пов’язані з певною генетичною зумовленістю цих відмінностей.

Теоретичною основою професійного відбору є, передусім, диференційна психологія. Проведення профвідбору на більшість професій ґрунтується на всебічному вивченні функціональної структури особистості, на особливостях конкретної професійної діяльності та вимогах, які вона пред’являє до працівника.

Сутність профвідбору, як уже відмічалося, полягає у визначенні придатності претендентів на навчання чи роботу за конкретною професією на основі визначення норм і критеріїв для оцінки стану здоров’я, фізичного і загального розвитку, підготовки, психологічних і психофізіологічних якостей. Тобто, у структурі професійного відбору виділяються декілька складових: соціально-психологічний, освітній, медичний і психологічний види відбору, кожен з яких має свою регламентацію, відрізняється специфікою мети і завдань, особливостями методології і методів дослідження, а також змістом підсумкового висновку. Слід підкреслити, що диференційований висновок про придатність до навчання і професійної діяльності виноситься тільки за результатами медичного і психологічного відбору, в решті випадків мова йде, як правило, про досить загальні вимоги, відносно незалежних від специфіки тієї чи іншої професії.

Соціально-психологічний відбір спрямований на виявлення тих соціально обумовлених психологічних властивостей особистості (спрямованості, мотивації, прагнень, інтересів, ціннісних орієнтацій та ін.), які необхідні людині для успішного навчання чи професійної діяльності, відображають її готовність і прагнення виконувати поставлені завдання в будь-яких умовах, а також сприяють прояву почуття задоволеності своєю роботою. Соціально-психологічна оцінка претендентів на навчання чи роботу є основою особистісного підходу до професійного відбору.

Особистісний аспект вивчення психологічних властивостей людини полягає в тому, щоб розглядати їх як форму діяльності, що виходить з певних мотивів та потреб і спрямована на вирішення значущих для людини завдань. Вираженням особистісного аспекту виступає, зокрема, мотиваційний план особистості. Особистісний підхід у профвідборі полягає у розуміння особистості й окремих її психологічних проявів у єдності з діяльністю. Він означає, що самоствердження людини в професійній діяльності є активним, творчим процесом, а не механічне користування певними можливостями людини, не механічну адаптацію до особливостей професійної діяльності.

Освітній відбір призначений для виявлення у претендентів на навчання чи роботу знань, умінь та навичок, необхідних для оволодіння професією і подальшої професійної діяльності. Оцінка обсягу, глибини знань і стійкості деяких навичок складають невід’ємну і важливу частину професійного відбору. В процесі освітнього відбору визначення придатності претендентів здійснюється не тільки за оцінками, отриманими у школі і в професійних навчальних закладах, але й за допомогою спеціальних діагностичних методик, передусім, призначених для оцінки загального рівня розвитку (інтелекту). Основний акцент робиться на оцінці готовності претендента до виконання практичних завдань, демонстрації свого вміння співвідносити отримані знання з майбутньою професійною діяльністю. При цьому слід зауважити, що об’єднання деякими авторами знань, навичок та здібностей в одну загальну оцінку є не досить переконливим. Знання і навички є статичною характеристикою (те, що вже засвоєно), що визначається безвідносно до того, що за нею стоїть - здібності, працелюбство претендента чи сумлінна, іноді багаторічна праця кваліфікованих репетиторів. Здібності ж – це динамічне утворення в структурі особистості, яке дає можливість прогнозувати успішність навчання і професійної діяльності, характеризує індивідуальну легкість засвоєння знань і умінь, темп розумових операцій, рівень розвитку пам’яті, уваги тощо, а також включає сукупність особистісних якостей, які забезпечують успішність навчання і професійну адаптацію.

Медичний відбір полягає у виявленні у претендентів стану здоров’я і рівня фізичного розвитку, які дозволяють їм успішно оволодівати професією і ефективно працювати. Стан здоров’я лімітує відбір претендентів для різних професій, пов’язаних з професійною шкідливістю. Претенденти, які не пройшли медичного відбору, іншим видам профвідбору не підлягають. В процесі медичного відбору важливе значення має визначення тих медичних протипоказань, які унеможливлюють успішне навчання і ефективну професійну діяльність.

Слід зауважити, що деякі дослідники і практики вважають, що у вирішенні питання про професійну придатність особистості до тієї чи іншої професії вирішальне слово належить лікарю. Але чи може медичний працівник дати вичерпну відповідь про профпридатність до конкретної професії? Безсумнівно, що медичний висновок, зазвичай, вирішує питання про наявність у претендента протипоказань до тієї чи іншої професії, але цього не досить. Обстежуваний може бути фізично здоровим і не проявляти ніяких помітних відхилень від норми, проте до певної професії він може бути непридатним. Зокрема, це відноситься до таких професій, які пов’язані з небезпекою травматизму й аварійності, як водії, оператори, машиністи та ін.. Спеціалістам з цих професій крім міцного здоров’я і високого рівня фізичного розвитку потрібні певні психологічні і психофізіологічні якості (емоційна стійкість, концентрація, розподіл і переключення уваги, точність і координація рухів та ін.), які обумовлюють успішність оволодіння професією та ефективність професійної діяльності.

Психологічний відбір спрямований на виявлення й оцінку в кандидатів тих індивідуально-психологічних і психофізіологічних властивостей і якостей, які відповідають нормативним вимогам, що пред’являються специфікою навчання і діяльністю за конкретною професією.

Серед видів профвідбору психологічний відбір займає особливе місце. Це пов’язано з тим, що психологічне обстеження дозволяє досить швидко та об’єктивно виміряти велику кількість властивостей і якостей, виявити структуру індивідуально-психологічних особливостей людини, які іншими методами можна визначити лише в процесі довготривалих спеціально організованих спостережень, а також вивчення спеціалістів у процесі діяльності. Важливо, що психологічні та психофізіологічні характеристики особистості можуть кількісно виражати професійно важливі якості людини і мають для багатьох професій досить високу прогностичність. Відмітимо, що психодіагностичне обстеження з метою професійного відбору не замінює інших видів прогнозування професійної придатності. Психологічний відбір є тільки одним з видів професійного відбору, причому він доцільний стосовно певного кола професій, які пред’являють підвищені вимоги до працівника.

Розробка і практичне використання професійного відбору вимагають урахування і дотримання ряду принципових положень, які визначають методологію і методи вирішення його проблем, організаційні форми проведення і зв’язок з іншими прийомами забезпечення ефективності і безпеки професійної діяльності. Аналіз і узагальнення матеріалів досліджень дозволяє виділити найважливіші принципи, якими слід керуватися при розробці системи професійного відбору.

Принцип наукової обґрунтованості – один з важливих принципів. Система професійного відбору має бути обґрунтованою у всіх її елементах. У першу чергу повинна бути обґрунтована сама необхідність, доцільність проведення профвідбору. У зв’язку з цим слід ще раз підкреслити, що професійний відбір проводиться тільки на ті професії, в яких встановлена явна залежність успішності навчання і ефективність професійної діяльності від рівня розвитку у претендента певних індивідуальних (психологічних, психофізіологічних та ін.) особливостей. Обґрунтуванню підлягають мета і завдання профвідбору, професійні вимоги до претендентів на навчання чи роботу.

Принцип особистісного підходу. Основою професійного відбору має бути всебічне і цілісне вивчення динамічної функціональної структури особистості за результатами психодіагностичного обстеження й аналізу даних про особливості професійної, соціальної та інших форм її активності.

Принцип системного підходу. Професійний відбір має ґрунтуватися на вивченні особливостей розвитку і взаємозв’язку різних професійно значущих якостей особистості, а також можливого впливу на них характеристик об’єкту, змісту, умов і організації діяльності. Принцип системності вимагає всебічного вивчення того чи іншого предмету; для цього реалізується послідовність вивчення, що включає такі основні етапи, як структурне, функціональне, генетичне, а також дослідження системних якостей предмету, що вивчається.

Принцип діяльнісного підходу. Для прогнозування професійної придатності слід враховувати не тільки ступінь відповідності структури конкретної особистості вимогам майбутньої діяльності, але й особливості її розвитку в різних умовах нинішньої і майбутньої професійної діяльності, тобто особистість має вивчатися й оцінюватися як суб’єкт діяльності. Характер розвитку професійно важливих якостей особистості в процесі взаємодії з об’єктами (знаряддями) й умовами праці є одним з провідних показників можливого досягнення заданого рівня ефективності та якості конкретної професійної діяльності.

Принцип динамічного, пролонгованого відбору. Оцінка професійних здібностей має передбачати можливість їх змін, розвитку, тому вивчення рівня професійно важливих якостей слід проводити неперервно в процесі навчання і подальшої професійної діяльності з метою уточнення прогнозу професійної придатності. Враховуючи певну змінність показників деяких індивідуально-психологічних якостей під впливом навчання, тренувань, навантажень тощо, а також змін у стані здоров’я працівника, доцільно проводити повторні періодичні психодіагностичні обстеження як тих, хто навчається так і спеціалістів, а також постійно аналізувати і збирати інформацію про прояв індивідуально-психологічних особливостей у різних сферах життєдіяльності. Результати повторних обстежень можуть своєчасно скорегувати раніше прийнятий висновок про професійну придатність. З огляду на певні обставини безумовно (за результатами першого обстеження) працівник може суттєво змінити ефективність своєї діяльності і його доцільно буде у такому випадку перевести на іншу роботу, якщо, звичайно, виявляться не ефективними інші заходи з відновлення його працездатності (додаткова підготовка і навчання, тренування тощо).

Принцип комплексності відбору. Комплексність відбору означає всебічність вивчення і оцінку можливостей кожного претендента для вирішення питання про його придатність до роботи чи навчання. Проводиться оцінка стану здоров’я і фізичного розвитку, соціально-психологічних якостей, рівня знань, умінь і навичок, психофізіологічних властивостей і здібностей. Цим досягається повноцінна оцінка особистості з урахуванням всієї її складності й індивідуальних особливостей. При комплексній оцінці особистості необхідно враховувати ту обставину, що важливою її особливістю є здатність взаємозаміни окремих професійно важливих якостей, їх взаємозв’язок, пластичність і динамізм. Здатність структурних елементів особистості до взаємної компенсації обумовлює широкі можливості індивідуального пристосування до професії, в процесі якого виробляється індивідуальний стиль діяльності. Разом з тим недостатній розвиток ряду психофізіологічних властивостей лімітує професійну придатність претендента на ту чи іншу професію.

Принцип активності профвідбору відображає його місце в системі заходів із забезпечення якості й ефективності навчання і професійної діяльності. Активність профвідбору означає також, що в розробленні вимог професії до працівника в інтересах прогнозування профпридатності можна виявити додаткові резерви підвищення його надійності, наприклад, за рахунок автоматизації ряду робочих операцій, удосконалення системи підготовки, покращення режиму діяльності тощо. При цьому слід мати на увазі принципову можливість розвитку за допомогою спеціальних індивідуальних тренувань таких недостатньо досконалих у окремих осіб якостей, як почуття часу, фізична сила і витривалість, емоційна стійкість, сенсомоторні реакції тощо. Тобто, результати психодіагностичного обстеження при відборі слід використовувати не тільки для прогнозування професійної придатності, але й для формування і розвитку професійно важливих якостей шляхом використання індивідуально-психологічних особливостей людини.

Принцип динамічності, адаптивності критеріїв відбору. Професійний відбір має передбачати можливість зміни значень інтегративних показників професійної придатності. Потреба у зміні критеріїв професійної придатності в бік їх зниження чи підвищення періодично виникає у практиці відбору через зміну професійних вимог до працівника у зв’язку з розвитком техніки, ускладненням процесу праці, зміною кон’юнктури набору в навчальні заклади тощо.

Принцип диференційованого прогнозування. Розробка методичних прийомів і критеріїв профвідбору мають забезпечувати можливість оцінки професійної придатності до навчання чи діяльності спочатку до конкретного типу професій, об’єднаних за принципом спільності основних елементів структури діяльності і властивостей особистості, які визначаються ними, а потім і до окремих професій цього типу. Крім того, цей принцип означає, що за результатами психодіагностичного обстеження в процесі відбору за наявності диференційованих критеріїв можна визначити групу професій або ж конкретну професію, до якої у кандидата є найбільш виражена професійна придатність.

Розглянуті принципи є загальними, які, передусім, визначають основу системи професійного відбору. Їх реалізація здійснюється шляхом особистісного підходу, тобто розгляд окремих психічних явищ у єдності з діяльністю.